Рішення

від 18.03.2025 по справі 747/91/25

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/91/25

Провадження № 2/747/69/25

РІШЕННЯ

іменем України

18.03.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що у період з 2002 по 2010 рік з позивачем фактично проживала без реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , яка фактично була зареєстрована по АДРЕСА_2 . 26.02.1992 ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У листопаді 2010 року ОСОБА_2 поїхала до сина ОСОБА_4 в російську федерацію в гості і там ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. На даний час ОСОБА_4 проживає у росії та не має наміру оформляти право власності на спадкове майно, про що він повідомив в телефонній розмові позивачку та передав їй документи для оформлення права на спадщину після смерті матері. Інші спадкоємці відсутні, так як ОСОБА_5 постійно проживав у республіці білорусь, де і помер. Надати свідоцтво про смерть не можливо, оскільки з вказаною країною розірвано дипломатичні відносини. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, зокрема і на належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 3, 02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Рябухівської сільської ради згідно Державного акту серії ЯГ № 388221 від 26.03.2008 року, оригінал якого було втрачено. Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулась в нотаріальну контору з метою оформлення спадщини, але їй було відмовлено, так як не доведено факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем понад п`ять років на час відкриття спадщини та вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку.

Тому представник позивача просить суд встановити юридичний факт постійного проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 по 2010 рік по АДРЕСА_1 ; та визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 3, 02 га згідно Державного акту серії ЯГ № 388221 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 12 лютого 2025 року відкрито загальне позовне провадженя та призначено підготовче судове засідання на 18 березня 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

В підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явились, представник позивачки надала до суду заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Представник відповідача Талалаївської селищної ради в підготовче судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги визнають.

Суд, розглянувши заяви учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, розглянувши визнання відповідачем Талалаївською селищною радою зазначеного позову, суд приходить до наступного висновку. Положенням ч.4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішенні у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу. Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Поскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, поскільки позивачка являється єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , інші спадкоємці з часу її смерті у 2010 році не заявили про свої права на спадщину, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку. Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позову, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12) Згідно копії заповіту від 26.02.1992 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно в рівних частках заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11) Згідно довідки Рябухівського старостинського округу Талалаївської селищної ради від 05.08.2024 ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована по АДРЕСА_2 . З 2002 року по 2010 рік проживала по АДРЕСА_1 без реєстрації разом з племінницею ОСОБА_1 і вели спільне господарство (а.с.10) Факт наявності у спадкодавця спадкового майна підтверджується копією державного акту серії ЯГ № 388221 від 26.03.2008 року, згідно з яким ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3, 02 га у межах згідно з планом на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13) Повідомленням державного нотаріуса Ічнянської державної нотаріальної контори від 30.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не надані доку менти для встановлення родинного зв`язку зі спадкодавцем або рішення суду, яке набрало законної сили для підтвердження факту її проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Курім того, не надано оригінал правовстановлюючого документу. (а.с.14)

Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За змістом статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Відповідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено факт того, що позивач ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2002 року по 2010 рік, встановлення даного факту позивачу необхідно для оформлення спадщини, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, за таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 , в порядку спадкування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, що закріплено ст. 1218 ЦК України. Статтею 1258 ЦК встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Як було встановлено в ході судового розгляду позивачка являється спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 як особа, яка проживала разом із спадкодавцем більше п`яти років до часу відкриття спадщини, як це передбачає ст 1264 ЦК України. У судовому засіданні було встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 не може належним чином оформити свої спадкові права, так як втрачено оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що належала спадкодавцю.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. В частині другій статті 16 ЦК України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України. Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_2 за життя було належним чином оформлено права власності на земельну ділянку, після її смерті у 2010 році зазначене право до цього часу не перейшло до спадкоємців, в тому числі і до позивачки, тому за встановлених вище обставин, діючи у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України з урахуванням вимог ст. 16 ЦК України, та положень статей 152 та 153 ЗК України, суд приходить до висновку про захист порушеного права позивача, як спадкоємця, та про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152, 153 ЗК України, ст. 15,6, 1216, 1218, 1223, 1225, 1258, 1259, 1261-1265 ЦК України, ст. 19, 60, 76-81, 141, 211, 247, 264-265 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с Рябухи Талалаївського району Чернігівської області (РНОКПП НОМЕР_2 ) із ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2002 року по 2010 рік.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с Рябухи Талалаївського району Чернігівської області (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 3, 02 га, кадастровий номер 7425383000:06:001:0609 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , по мерлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 3882211.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Суддя Л.В.Тіщенко