Постанова від 17.03.2025 по справі 910/10092/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 910/10092/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Сітайло Л.Г.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 (повний текст - 26.11.2024)

у справі № 910/10092/24 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт"

про стягнення 77 405,76 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Корпорейт» (далі - Товариство) 653 980,04 грн.

У підготовчому засіданні 04.11.2024 позивач просив суд задовольнити заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 576 574,28 грн заборгованості за спожиті послуги (яка складається з: 8 021,23 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року; 321 051,93 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з листопада 2021 року по травень 2024 року; 588,46 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року; 245 417,93 грн заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року; 42,92 грн внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період І-ІІІ квартали 2021 року; 969,23 грн плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2024 року; 482,58 грн плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року), що підтверджується довідкою позивача від 24.09.2024 №30/вих-052145210010101.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства 576 574,28 грн заборгованості за спожиті послуги.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт" про стягнення 77 405,76 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 17 497 грн 45 коп 3% річних, 59 908 грн 31 коп втрат від інфляції та 9 809 грн 70 коп судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт" 13.12.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 16.12.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2024 року у справі №910/10092/24. Постановити нове рішення, яким в позовних вимогах Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт" про стягнення 77 405,76 грн та 9 809 грн 70 коп судового збору - відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Корпорейт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10092/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (3 633,60 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

23.12.2024 (через Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 270 від 23.12.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП Корпорейт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10092/24, призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

22.01.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі з доказами направлення останнього на адресу відповідача. Вказаний відзив прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки, на його думку, рішення суду постановлене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з урахуванням наступного.

Скаржник вважає, що позивачем штучно створена ситуація з нарахування боргу, а також не вчинено жодних спроб отримати заборгованість в досудовому порядку, для нарахування додатково поверх суми заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, для збагачення за цей рахунок.

Окрім цього, скаржник зазначив, що нарахування заборгованості є безпідставним з огляду на те, що сам договір, на підставі якого здійснювались подальші нарахування, не було укладено сторонами.

За доводами скаржника, судом першої інстанції не було досліджено факту укладання договору, за яким нарахована заборгованість, строку дії (дати вступу договору в силу та періоду, на який договір укладено), та обов`язків позивача (виконавця).

Тоді як усі надані позивачем акти надання послуг з постачання теплової енергії були підписані лише позивачем, про їх існування навіть не було повідомлено сторону відповідача до моменту подання позову.

Також скаржник зазначив, що відповідач неодноразово в усному порядку звертався до позивача з метою інформування про надання послуг неналежної якості та/або не надання послуг взагалі. Звісно, причини таких перебоїв є об`єктивними і всім відомими, адже вони пов`язані із постійними атаками з боку російської федерації. Однак, при цьому, позивачем не здійснювався жодного разу перерахунок нарахованої суми заборгованості. А тому скаржник просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційна скарга ним не визнається з наступних підстав.

Так, позивач вважає доводи скаржника про те, що договір, на підставі якого здійснювались нарахування фактично не було укладено сторонами, а також в частині відсутності доказів надання послуг - є безпідставними, оскільки відповідачем не лише споживались надані послуги, а й було їх оплачено, хоча і з порушенням строків.

Окрім цього, позивач зазначив, що відповідачем (в порядку пункту 3 додатку № 4 до договору) не було вчинено жодних дій з метою отримання облікової картки фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків, акт виконаних робіт.

Також позивач зазначив про суперечливу поведінку відповідача, оскільки він оплатив суму основної заборгованості після подання позову у даній справі фактично в добровільному порядку. Враховуючи викладене, позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2018 Підприємством (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікант» (після перейменування Товариство; абонент) було укладено договір № 7532912-0101 (надалі - договір 1) (т.1 а.с. 51-53).

Так, предметом договору 1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених договором 1 (пункт 1.1 договору 1).

При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором 1, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1 договору 1).

Відповідно до підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору 1, теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору 1.

При цьому, умовами договору передбачено, що абонент зобов`язується:

додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору 1);

виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору 1 (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору 1);

- облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється відповідно до Закону України «Про комерційний облік» (пункт 5.1 договору 1);

- абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт з фактичного споживання теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку №1 до договору 1 (пункт 5.2 договору 1).

Пунктом 8.1 договору 1 передбачено, що договір 1 набирає чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір 1 припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який його було укладено; прийняття рішення господарським судом; передбачених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору 1; ліквідації сторін (пункт 8.2 договору 1);

Додатком №4 до договору 1 передбачено:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі 1 кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу» як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії; оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (пункт 3).

Так, за жовтень 2021 року відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 8 021,23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції від 31.10.2021 №10/2021-7532912-0101 на суму 4 199,59 грн і від 31.12.2021 №12/2021-7532912-0101 на суму 3 821,64 грн, наявними в матеріалах справи. Разом з цим, вказані акти підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою підприємства, відповідачем акти не підписані.

Крім того, 02.05.2018 Підприємством (виконавець) і Товариство (споживач) було укладено договір № 7532912-11230101 (надалі - договір 2, т.1, а.с. 122-125), за умовами якого: виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з чинним нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбачені договором 2 (пункт 1 договору 2); тариф на комунальну послугу з централізованого постачання гарячої води встановлюється розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 5 договору 2).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 4 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 зі справи №922/4239/, а також в постанові від 14 липня 2023 року у cправі № 910/21848/21). Тоді як в даній справі договори між позивачем та відповідачем (до зміни назви) було укладено, що підтверджується матеріалами справи. В силу пункту 8.3. договору від 30.08.2018 передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Тому доводи скаржника є безпідставними.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Як зазначалось вище, наявними в матеріалах справи доказами на момент звернення з позовом було підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 8 021,23 грн за поставлену теплову енергію за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року, у сумі 321 051,93 грн за поставлену теплову енергію за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, у сумі 588,46 грн за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року, у сумі 245 417,93 грн за послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, у сумі 42,92 грн з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку за період І-ІІІ квартали 2021 року, у сумі 969,23 грн з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, у сумі 482,58 грн з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, а всього 576 574,28 грн, та повне погашення товариством Підприємству наведеної суми, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 провадження у справі в частині стягнення з відповідача 576 574,28 грн заборгованості за спожиті послуги закрито.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про відсутність підписаних актів, оскільки в порядку пункту 3 додатку № 4 до договору відповідач мав самостійно звернутись з отриманням відповідних документів, чого зроблено відповідачем не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оплативши суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі, відповідач фактично визнав суму боргу. А тому доводи скаржника про формальне не підписання договору, або ж інших документів після перейменування відповідача - не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції через необґрунтованість.

Разом з цим, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Перевіривши здійснений розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних і періодів їх нарахування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про їх арифметичну вірність.

Таким чином, правомірно стягнуто з відповідача 602,54 грн 3% річних і 2 697,78 грн втрат від інфляції за порушення строків оплати послуг з постачання теплової енергії за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року, 12 161,29 грн 3% річних і 44 524,41 грн втрат від інфляції за порушення строків оплати поставленої теплової енергії за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, 45,61 грн 3% річних і 201,84 грн втрат від інфляції за порушення строків оплати послуг з централізованого постачання гарячої води за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року та 4 688,01 грн 3% річних і 12 484,28 грн втрат від інфляції за порушення строків оплати послуг з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по травень 2024 року, а всього 17 497,45 грн 3% річних і 59 908,31 грн втрат від інфляції.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що нарахування річних та інфляційних втрат - є «інструментом» збагачення позивача, оскільки вказані нарахування є платою за користування чужими грошима.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

Верховний Суд наголошує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора як сторони грошового зобов`язання, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Адже визначене частиною 2 статті 625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, яке, у даному випадку, виникло безпосередньо з рішення суду про стягнення коштів, яке відповідачами не виконане.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, через що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСП Корпорейт" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10092/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 910/10092/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10092/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Г.А. Кравчук

Л.Г. Сітайло