Ухвала
від 12.03.2025 по справі 904/6023/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

12.03.2025м. ДніпроСправа № 904/6023/21

за заявою NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449)

про визнання грошових вимог

Суддя Суховаров А.В.

при секретарі судового засідання Рудь В.Г.

Представники:

від кредитора: Кошеленко М.І., свідоцтво серія ДП №5820 від 04.07.2024, NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED

Малік Т.І., КС №7267/10 від 07.12.2018, АТ "Державний Експортно-Імпортний банк України"

Мельник Д.О., дов.№ДП24701/24-0211 від 28.05.2024, АТ "Державний експортно-імпортний банк України"

від боржника: Кошарна С.С., посв. адв. №ЗП002225 від 11.06.2019, ТОВ "Ніко Авто Інвест"

в засіданні приймали участь: розпорядник майна не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 33767033) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 25.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна ферма" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5, код ЄДРПОУ 33767033) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) прийнято до розгляду в підготовчому засіданні, 02.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 19.12.2021. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича (свідоцтво №194 від 28.02.2013; адреса: 49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, офіс 610, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Призначено попереднє засідання суду на 19.08.2021.

02.07.2021 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) за №66774.

02.08.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 571 378 162,24 грн. та 4 540,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 визнано грошові вимоги NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) в розмірі 4540,00 грн. - судовий збір (1 черга), 571 378 162,24 грн. - основний борг (4 черга).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі AT "Укрексімбанк", Банк) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/6023/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задоволено частково; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №904/6023/21 скасовано; справу у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2024 виправлено допущену у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/21 технічну описку та викладено розділ "Судові витрати" у такій редакції: "Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює".

05.02.2024 грошові вимоги NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" по справі №904/6023/21 надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024, грошові вимоги по справі №904/6023/21 передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою суду від 12.02.2024 заяву NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) про визнання грошових вимог по справі №904/6023/21 прийнято до провадження та призначено судове засідання на 05.03.2024; зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №904/6023/21 з посиланням на відповідні норми права Великобританії, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах (як щодо дійсності контракту, так і щодо можливості та наслідків заміни кредитора у зобов`язанні).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 відкладено судове засідання на 28.03.2024.

28.03.2024 від NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED надійшло клопотання про звернення за роз`ясненням міжнародного права, за змістом якого кредитор просить суд звернутись в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України для встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), а саме:

1.Якими нормами права Англії та Уельсу регулюється відступлення права вимоги?

2.Який порядок укладення угоди про відступлення права вимоги за нормами права Англії та Уельсу?

3.Чи є відступлення права вимоги (відступлення боргу) правомірним за правом Англії та Уельсу?

4.Яким вимогам має відповідати договір відступлення права вимоги (відступлення боргу) згідно з правом Англії та Уельсу?

5.Який обсяг прав згідно з правом Англії та Уельсу переходить до нового кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги (відступлення боргу)?

В судовому засіданні 28.03.2024 господарським судом вирішено наступне:

1) Клопотання NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED задовольнити.

Звернутись в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України для встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), а саме:

1. Якими нормами права Англії та Уельсу регулюється відступлення права вимоги?

2. Який порядок укладення угоди про відступлення права вимоги за нормами права Англії та Уельсу?

3. Чи є відступлення права вимоги (відступлення боргу) правомірним за правом Англії та Уельсу?

4. Яким вимогам має відповідати договір відступлення права вимоги (відступлення боргу) згідно з правом Англії та Уельсу?

5. Який обсяг прав згідно з правом Англії та Уельсу переходить до нового кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги (відступлення боргу)?

2) Відкласти судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) на 14.05.2024 о 10:00 год.

29.04.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь Міністерства юстиції України (№64356/67394-22-24/12.1.3) на вищевказаний запит, за змістом якої зазначено про відсутність у Міністерства юстиції України запитуваної інформації. Разом з тим, за замістом наданої відповіді, у Міністерства юстиції України відсутні правові підстави для звернення до іноземних компетентних органів з проханням щодо надання інформації про іноземне право, в той час як Господарський суд Дніпропетровської області, діючи в рамках Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року, може звернутись із запитом, до якого додається переклад англійською мовою, безпосередньо до отримуючого закладу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 учасникам справи запропоновано надати пояснення по справі з урахуванням відповіді Міністерства юстиції України №64356/67394-22-24/12.1.3 від 24.04.2024.

14.05.2024 від NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED надійшли пояснення, згідно яких останній вказує, що у відповідності до приписів ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено право суду звернутись як до компетентних органів, так і до Міністерства юстиції України, а отже Господарським судом Дніпропетровської області для розгляду грошових вимог кредитора до ТОВ Ніко Авто Інвест по справі №904/6023/21 у відповідності до приписів ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право" вже обрано спосіб для встановлення змісту норм права іноземної держави та направлено відповідну ухвалу до Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі №904/6023/21 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив наступне:

1. Звернутись до отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44(0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk) із запитом про надання інформації щодо встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), а саме:

1) Якими нормами права Англії та Уельсу регулюється відступлення права вимоги?

2) Який порядок укладення угоди про відступлення права вимоги за нормами права Англії та Уельсу?

3) Чи є відступлення права вимоги (відступлення боргу) правомірним за правом Англії та Уельсу?

4) Яким вимогам має відповідати договір відступлення права вимоги (відступлення боргу) згідно з правом Англії та Уельсу?

5) Який обсяг прав згідно з правом Англії та Уельсу переходить до нового кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги (відступлення боргу)?

2. Зобов`язати NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) надати суду один примірник належним чином (нотаріально) завіреного перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі №904/6023/21.

Для виконання цієї ухвали уповноваженому представнику NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED отримати у Господарському суді Дніпропетровської області ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі №904/6023/21.

Вищевказані документи з нотаріально засвідченим перекладом уповноважений представник NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED має надати до Господарського суду Дніпропетровської області в строк до 28.05.2024 для подальшого направлення їх господарським судом до отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44 (0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk).

3. Відкласти судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) на 20.06.2024р. о 10:00 год.

05.06.2024 Господарським судом Дніпропетровської області направлено на електронну адресу отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44 (0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk) запит по справі №904/6023/21 про надання інформації щодо встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні).

Ухвалою суду від 20.06.2024 розгляд грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" відкладено на 24.07.2024.

01.07.2024 на електронну адресу отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44 (0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk) направлено лист Господарського суду Дніпропетровської області з проханням надати в строк до 23.07.2024 інформацію щодо встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), з огляду на те, що станом на 20.06.2024 вищевказану інформацію судом не отримано.

Ухвалою від 24.07.2024 господарським судом вирішено наступне:

- втретє звернутись до отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44 (0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk) із запитом про надання інформації щодо встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), а саме:

1) Якими нормами права Англії та Уельсу регулюється відступлення права вимоги?

2) Який порядок укладення угоди про відступлення права вимоги за нормами права Англії та Уельсу?

3) Чи є відступлення права вимоги (відступлення боргу) правомірним за правом Англії та Уельсу?

- зобов`язати NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) надати суду один примірник належним чином (нотаріально) завіреного перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 по справі №904/6023/21. Для виконання цієї ухвали уповноваженому представнику NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED отримати у Господарському суді Дніпропетровської області ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 по справі №904/6023/21.Вищевказані документи з нотаріально засвідченим перекладом уповноважений представник NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED має надати до Господарського суду Дніпропетровської області в строк до 22.08.2024 для подальшого направлення їх господарським судом до отримуючого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom (тел.: +44 (0)20 7008 5000, ел.пошта: ECIFL@fco.gov.uk).

07.08.2024 від NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED надійшло клопотання, за змістом якого кредитором долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчений переклад ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 по справі №904/6023/21 українською та англійською мовою.

Листом від 12.08.2024 Господарський суд направив вищевказану ухвалу до Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom tel.: +44 (0)20 7008 5000, e-mail: ECIFL@fco.gov.uk.

01.10.2024 від NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED надійшло клопотання, за змістом якого заявник вказує, що станом на 01.10.2024 в матеріалах справи №904/6023/21 за заявою NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест", відсутня відповідь органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Legal Directorate of Foreign, Commonwealth Development Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom щодо запиту про надання інформації про встановлення змісту норм права Англії та Уельсу, які регулюють питання переходу права вимоги до боржника (заміни кредитора у зобов`язанні), та просить суд відкласти засідання суду по справі №904/6023/21, призначене на 01.10.2024 о 10:40 год., на іншу дату, про що повідомити сторін.

З огляду на те, що 01.10.2024 оголошено сигнал "Повітряна тривога" у м.Дніпро, судове засідання по справі №904/6023/21, призначене на 01.10.2024 не відбулось, у зв`язку із чим 01.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED призначено на 31.10.2024 в режимі відеоконференції.

31.10.2024 до суду надійшло клопотання NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED, відповідно до якого боржник просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи:

- копію Правового висновку від 09.04.2024;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП №5820;

- копію Ордеру на надання правничої допомоги №1330209 від 30.10.2024.

Ухвалою суду від 31.10.2024 судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED відкладено на 03.12.2024.

02.12.2024 до суду надійшло клопотання NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED, за змістом якого кредитор просить суд долучити до матеріалів справи нотаріально завірену копію перекладу Правового висновку від 09.04.2024 року зробленого спеціалістом права з Великобританії.

Ухвалою суду від 03.12.2024 судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) відкладено на 19.12.2024.

18.12.2024 до суду надійшли пояснення АТ "Державний експортно-імпортний банк України", за змістом яких кредитор зазначає, що правовий висновок від 09.04.2024 з питань, поставлених судом щодо з`ясування норм права Великобританії, складений адвокатом Ендрю Лічем, містить суттєві недоліки, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин. Так, кредитор вказує про відсутність підтвердження належної для даних правовідносин спеціалізації адвоката, яким надано висновок. Разом з тим, кредитор вказує, що до висновку не додано офіційного та повного тексту «Закону про право власності 1925 року», а також текстів судових рішень, на які посилається адвокат у висновку, що, згідно тверджень кредитора, унеможливлює застосування судом такого висновку до спірних правовідносин. Також, кредитор зазначає, що наданий висновок не містить однозначної відповіді на питання щодо обсягу прав, отриманих новим кредитором, що виключає можливість використання судом даного висновку. Також, кредитор зазначає про наявність сумнівів щодо належного тлумачення адвокатом умов контракту, з огляду на відсутність доказів наявності у його розпорядженні коректного перекладу цього контракту та відомостей про рівень володіння адвокатом українською мовою. Разом з тим, кредитор зазначає, що адвокат на власний розсуд ототожнив право Великобританії з правом Англії та Уельсу, що ставить під сумнів коректність таких суджень без чіткого обґрунтування, посилання на джерела права, які визначають право Великобританії як право Англії та Уельсу, зокрема, у цивільному праві, при цьому, з огляду на те, що адвокат спеціалізується саме на праві Англії та Уельсу і в протилежному випадку, якщо до контракту має бути застосоване право інших юрисдикцій з числа суб`єктів Сполученого Королівства, то наданий висновок є в цілому нерелевантним. Поряд з цим банк зазначає, що суд позбавлений можливості перевірити ці обставини, з огляду на відсутність текстів відповідних судових рішень. Таким чином, банк вважає наявними підстави для відкладення розгляду справи до отримання висновку за результатом направленого судом запиту.

Ухвалою суду від 19.12.2024 судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) відкладено на 14.01.2025.

13.01.2025 до суду надійшли заперечення NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED на пояснення АТ "Укрексімбанк" у справі №904/6023/21 щодо заявлених грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED. за змістом яких кредитор наполягає на факті обґрунтованості долученого ним висновку. Так, щодо спеціалізації автора висновку, заявник вказує, що практичний досвід є достатньою кваліфікацією адвоката, який надав висновок. При цьому, у правовому висновку, наданому суду представником NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED, міститься достатньо доказів стосовно автора, який склав зазначений висновок та повністю відповідає процесуальним вимогам. Також, заявник вказує, що висновок експерта з права має інформаційний допоміжний, консультативний характер. Отже, застосування висновків експертів у галузі права дозволяє суду суттєво підсилити свою позицію у цій частині, зробити свої рішення більш аргументованими, обґрунтованими та правосудними. Щодо вирішення питань, які поставлені перед експертом, заявник вказує, що відсутність офіційного та повного тексту «Закону про власності 1925 року», а також тексти судових рішень не впливає на допустимість і правомірність висновку, а такий висновок міжнародного експерта допоможе суду застосувати аналогію права, як то передбачено процесуальним законодавством України. Стосовно зауваження кредитора щодо перекладу договору, заявник вказує, що в матеріалах справи наявні копії Договору позики від 05.09.2012 № 1.1 та Контракту про відступлення права вимоги від 31.05.2016 №001, які викладені англійською та українською мовами. Крім того, заявник вказує, що відповідно пункту 11.3 Договору позики від 05.09.2012 №1.1 один (з чотирьох) примірник знаходиться у уповноваженого банку позичальника. Саме у АТ «Державний експортно-імпортний банк України» «Ніко Авто Інвест» відкриті валютні рахунки, саме під цей договір, про що свідчать чисельні квитанції. Заявник стверджує, що експерт мав можливість працювати з автентичними текстами обома мовами, що відповідають вимогам законодавства. Таким чином, аргументи банку щодо мовного аспекту з матеріалами наданими міжнародному експерту є необґрунтованими, а правовий висновок експерта залишається правомірним і належним до розгляду. Стосовно зауважень банку щодо ототожнення права Великобританії із правом Англії та Уельсу, заявник, посилаючись на пункт 4.2 Висновку, вказує, що висновок експерта обґрунтовується офіційними джерелами прав, прецедентами, доктринальними положеннями, відповідно до вимог статті 8 Закону «Про міжнародне приватне право», а посилання на судову практику та доктрину, наведені у висновку, підтверджують відповідність його змісту вимогам встановленого змісту іноземного права. Щодо правильності правого висновку експерта в галузі права, заявник вказує, що NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED в повній мірі здійснив усі можливі заходи для сприяння суду у встановлені норм іноземного права, зокрема, шляхом надання висновку експерта в галузі права та інших необхідних документів, за результатом дослідження яких суд має зробити самостійні висновки. Стосовно оцінки правового висновку банком та необхідності отримання відповіді на запит від іноземної держави, заявник вказує, що адвокати банку не є експертами, які можуть надавати рецензію на цей висновок, що виключає наявність підстав вважати їх зауваження такими, що можуть впливають на правову оцінку судом наданого заявником висновку.

Ухвалою суду від 14.01.2025 судове засідання для розгляду грошових вимог NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) відкладено на 25.02.2025.

З огляду на перебування судді Суховарова А.В. у відпустці 25.02.2025, ухвалою суду від 29.01.2025 судове засідання призначено на 12.03.2025.

12.02.2025 від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли пояснення, за змістом яких банк заперечує проти тверджень заявника в частині обґрунтованості висновку, оскільки адвокат, який його надав є адвокатом нижчого рангу Великобританії, не має науковий ступінь та не є ані визнаним фахівцем у галузі права, ані експертом в галузі права. Також, кредитор вказує, що до висновку не додано офіційного та повного тексту «Закону про право власності 1925 року», інших законів, на які посилається автор висновку, а також текстів судових рішень, наведених у висновку, що унеможливлює встановлення норм права Великобританії. Щодо відсутності офіційного та повного текстів законів та судових рішень, на які посилається автор висновку, банк вказує, що положеннями ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» прямо передбачений обов`язок суду встановлювати зміст норми права іноземної держави згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, а суд позбавлений можливості перевірки посилань/тверджень автора висновку із джерелами права, адже такі джерела із повним текстом їх викладення відсутні. Також, банк вказує, що кредитор не надав докази на підтвердження наявності у автора висновку спеціальної освіти (свідоцтва експерта), володіння спеціальними знаннями, необхідними для надання рецензій в галузі права, а також не надає доказів наявності наукового ступеню та доказів про те, що він є визнаним фахівцем у галузі права. Крім того, банк заперечує проти тверджень заявника в частині можливості застосування аналогії прав до спірних правовідносин. Щодо визначення права Великобританії як право Англії та Уельсу, банк вказує про відсутність обґрунтувань ототожнення автором висновку права Великобританії з правом Англії та Уельсу. Щодо тверджень кредитора в частині правильності правового висновку експерта в галузі права, банк вказує, що вказаний висновок не може вважатись одним з реалізованих способів встановлення норми права іноземної держави, на підставі якого суд може розглянути грошові вимоги кредитора нерезидента по суті, оскільки висновок складений адвокатом (соліситором) п. Ендрю Томасом Лічем, який не є видатним фахівцем у галузі права, зокрема, цивільного права та/або з питань відступлення права вимоги, висновок містить посилання на судові рішення та закони, однак такі джерела права із повним текстом їх викладення до висновку не додані. Крім того, банк вважає сумнівними висновки автора щодо відповідності права Великобританії, яке застосоване в контракті, до права Англії та Уельсу, з огляду на відсутність посилань на джерела права із повним текстом їх викладення. Крім того, банк вважає невирішеним питання щодо обсягу переходу прав та зобов`язань за договором позики до нового кредитора, адже автор висловлює позицію, що перехід зобов`язань призводить до договору новації. Також, банк вказує про відсутність обґрунтування доцільності залучення відомостей щодо українського адвоката, та відомостей щодо останнього. Таким чином, банк наполягає на тому, що на підставі наданого висновку неможливо встановити норми права Великобританії та розглянути грошові вимоги кредитора по суті.

В судовому засіданні 12.03.2025 заявник наполягає на задоволенні заяви з урахуванням наданого висновку експерта, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заперечує обґрунтованість вказаного висновку.

За результатом дослідження матеріалів справи, з урахуванням пояснень учасників справи, господарським судом встановлено наступне.

05.09.2012 між IFL International Finance Leasing Ltd. (Позикодавець) та Товариством (Позичальник) укладено Договір позики, згідно з умовами якого:

- Позикодавець надає Позичальнику позику на поповнення обігових коштів для ведення ним господарської діяльності, в сумі 20 000 000,00 доларів США (надалі - позика) на строк з дати надходження першого траншу і до 04.09.2022, з виплатою процентів за користування позикою, виходячи із 11% річних. Позичальник зобов`язується використати позику за призначенням та повернути її, а також сплатити проценти за користування позикою в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору позики);

- всі отримані Позичальником суми позики підлягають поверненню, а належна сума процентів - оплаті не пізніше 04.09.2022. За дату початку дії позики та нарахування процентів приймається дата надходження першого траншу на рахунок Позичальника (пункти 3.1, 3.2 Договору позики);

- Позичальник зобов`язаний повернути позику Позикодавцеві, а також сплатити проценти за цим договором не пізніше 04.09.2022. Погашення позики та процентів здійснюється з рахунку Позичальника, зазначеного в розділі 12 цього договору (пункт 5.1 Договору позики);

- за користування позикою Позичальник сплачує Позикодавцю 11% річних. Нарахування процентів здійснюється щоквартально, починаючи з дати отримання першого траншу. При цьому проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку. При нарахуванні процентів застосовується метод "факт/факт", коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою (пункт 5.2 Договору позики);

- проценти за користування позикою виплачуються в повному обсязі не пізніше дати погашення (пункт 5.3 Договору позики);

- договір набирає чинності з моменту його реєстрації в територіальному управлінні Національного банку України згідно з чинним законодавством України та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 Договору позики);

22.11.2013 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №1 до договору позики №1.1 від 05.09.2012, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти пункти 3.3, 3.5, 11.2 Договору позики в новій редакції.

Зокрема пунктом 11.2 Договору позики передбачено, що за винятком випадків, передбачених пунктом 3.5 Договору, позика та всі додаткові виплати за цим договором підлягають сплаті негайно без попереднього повідомлення позикодавця при настанні будь-якої з нижченаведених обставин або їх сукупності:

- набуття законної сили наказом, постановою або ухвалою суду про визнання Позичальника неплатоспроможним або банкрутом;

- Позичальник подає клопотання або заяву до будь-якого суду або адміністративного органу про призначення управителя, вигодонабувача або ліквідатора Позичальника або будь-якої істотної частини його активів;

- будь-яка третя особа розпочинає будь-яке провадження стосовно Позичальника згідно з законодавством будь-якої юрисдикції, що регулює питання банкрутства, реорганізації, компромісу, санації, неплатоспроможності, розстрочення заборгованості, розпуску або ліквідації, діючого на дату цього договору або такого, що набуде чинності у майбутньому.

23.05.2014 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №2 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2015 становить 2,5%; у період з 01.07.2015 по 04.09.2022 становить 11%.

24.06.2015 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №3 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 04.09.2022 становить 11%.

25.05.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №4 до Договору позики, за умовами якого сторони внесли зміни наступного змісту:

- пункт 4.5 Договору позики виклали в такій редакції: "Кожен з траншів, на які позичальником подано запит, надається позичальнику в доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника. Датою надання Позики (траншу) є дата зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Загальна сума позики складається з усіх сум перерахованих протягом дії цього Договору. У випадку якщо банк - кореспондент утримує комісію, то ця комісія зараховується до загальних сум позики, отриманих Позичальником з дати підписання цього Договору";

- пункт 5.2 Договору позики виклали в такій редакції: "Нарахування процентів здійснюється у валюті позики щомісячно, починаючи із дати надання кожного траншу позики, за фактичну кількість днів користування позикою на суму фактичного залишку (неповернутих коштів). При нарахуванні процентів застосовується метод "факт/факт", коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та році (365 або 366). При цьому враховується перший день користування позикою і не враховується останній день користування позикою."

02.06.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №5 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 6,5%.

07.12.2016 між Позикодавцем та Позичальником укладено Додатковий договір №6 до Договору позики, за умовами якого сторони, крім іншого, визначили, що процент за користування кредитом у період з дати набрання чинності Договором позики до 31.05.2014 становить 11%; у період з 01.06.2014 по 30.06.2016 становить 2,5%; у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 1%; у період з 01.01.2017 по 04.09.2022 становить 1%.

На виконання умов Договору позики в період часу з 04.10.2012 по 24.05.2016 Позикодавцем було перераховано на рахунок Позичальника грошові кошти в загальному розмірі 17.925.000,00 доларів США. (том-1, а.с. 16-70, 107-161; том-2, а.с. 2-111).

31.05.2016 між IFL International Finance Liasing Ltd (Первісний позикодавець), Компанією (Новий позикодавець) та Товариством (Боржник) укладено Контракт, відповідно до якого Первісний позикодавець відступає, а Новий позикодавець набуває право вимоги, належне Первісному позикодавцю за Договором позики.

Пунктом 1.2 Контракту встановлено, що Боржник на дату підписання цього Контракту має заборгованість перед Первісним позикодавцем в сумі 20.337.503,80 доларів США, у тому числі відсотки 2.412.503,80 доларів США.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту до Нового позикодавця переходять всі права та обов`язки Первісного позикодавця за Основним зобов`язанням.

За результатом нарахування Новим позикодавцем (Компанією) процентів за користування позикою за період часу з 31.05.2016 по 30.06.2021, у зв`язку з чим загальний розмір процентів за весь час дії Контракту складає 3.345.238,48 доларів США.

За викладених обставин, NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED звернулось до господарського суду із заявою про визнання непогашеної заборгованості ТОВ «Ніко Авто Інвест» перед NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED у загальному розмірі 21 270 238,48 (двадцять один мільйон двісті сімдесят тисяч двісті тридцять вісім) доларів США, 48 центів, (що за офіційним курсом дол. США до грн., встановленим НБУ станом на 29.07.2021 року (1 дол. США = 26,8628 грн.) становить 571 378 162, 24 грн.), яка складається з:

- 17 925 000,00 доларів США основний борг (що за офіційним курсом дол. США до грн., встановленим НБУ станом на 29.07.2021 року (1 дол. США = 26,8628 грн.) становить 481 515 690,00 грн.);

- 3 345 238,48 доларів США нараховані відсотки за користування позикою (що за офіційним курсом дол. США до грн., встановленим НБУ станом на 29.07.2021 року (1 дол. США = 26,8628 грн.) становить 89 862 472, 24 грн.).

Станом на час розгляду заяви в матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної заборгованості.

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в силу статті 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

За змістом постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №904/6023/21, позикові правовідносини склались між Боржником (резидентом України) та Первісним кредитором-нерезидентом (компанією IFL International Finance Liasing Ltd), який у подальшому відступив право вимоги за Договором позики іншому кредитору-нерезиденту - Компанії (компанії Niko holding Investment limited).

Отже, враховуючи документальне та правове підтвердження підстав виникнення грошових зобов`язань Боржника (Товариства) перед Первісним позикодавцем (компанією IFL International Finance Liasing Ltd) за Договором позики, необхідним у питанні встановлення судом наявності підстав для визнання грошових вимог Компанії (кредитора-нерезидента) як правонаступника є перевірка факту переходу до неї права вимоги за вказаним Договором.

Частиною шостою статті 2 КУзПБ унормовано, що провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже розгляд спірних грошових вимог Компанії як кредитора-нерезидента здійснюється згідно з процесуальними правилами КУзПБ та ГПК України.

Визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню в зобов`язальних правовідносинах між резидентом України (боржником) та нерезидентом України (кредитором), господарським судам необхідно було керуватися приписами Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709-IV (далі - Закон № 2709-IV), яким встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин суб`єктів, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Сфера застосування Закону № 2709-IV визначається переліком питань, що виникають у приватноправових відносинах з іноземним елементом, зокрема щодо визначення застосовуваного права (пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2709-IV іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

У статті 5 Закону № 2709-IV розкрито суть автономії волі (lex voluntatis) як принципу міжнародного приватного права.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2709-IV у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 5 цього Закону).

Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 33 Закону № 2709-IV).

Частиною першої статті 33 Закону № 2709-IV передбачено, що дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Отже, у правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі.

У справі, що розглядається, між Боржником, Первісним позикодавцем (компанією IFL International Finance Liasing Ltd) та Новим позикодавцем - Компанією (компанією Niko holding Investment limited) склались приватноправові відносини за Контрактом, у яких наявні іноземні елементи (сторонами вказаного правочину є іноземні юридичні особи).

За змістом пункту 5.3 Контракту право, яким регулюється даний контракт, є право Великобританії.

При цьому, відповідно до пункту 6.1. Контракту усі правовідносини, що виникають з цього Контракту, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього контракту, тлумаченням умов, визначенням наслідків недійсності або порушення умов контракту, регулюються цим контрактом та правом Великобританії, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності, справедливості.

Визначаючи обсяг застосування права іноземної держави до правовідносин з іноземним елементом, законодавець у частині першій статті 6 Закону № 2709-IV передбачив, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Отже, у правовідносинах між кредитором-нерезидентом (Компанією) та Боржником право Великобританії підлягає застосуванню як щодо дійсності Контракту, так і щодо можливості та наслідків заміни кредитора у зобов`язанні.

З огляду на викладені обставини, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 по справі №904/6023/21 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив наступне:

1) Якими нормами права Англії та Уельсу регулюється відступлення права вимоги?

2) Який порядок укладення угоди про відступлення права вимоги за нормами права Англії та Уельсу?

3) Чи є відступлення права вимоги (відступлення боргу) правомірним за правом Англії та Уельсу?

Станом на 12.03.2025 відповідь на вищевказаний запит до господарського суду не надійшла.

Поряд з цим, NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED долучено до матеріалів справи юридичний висновок від 09.04.2024, складений адвокатом Ендрю Ліч на замовлення заявника з метою з`ясування норм іноземної держави щодо порядку заміни кредитора у зобов`язанні.

За змістом наданого висновку (а.с.94-146, т.6) автор зазначає наступне (мовою оригіналу).

« 6. Право.

Загальні положення.

6.1. Відповідно до права Англії та Уельсу є три форми відступлення:

- Відступлення відповідно до закону. Відступлення, яке відповідає вимогам, викладеним у розділі 136 Закону про право власності 1925 року («ЗПВ 1925») (також відоме як відступлення вимоги за законом).

-Відступлення за правом справедливості. Відступлення, яке не відповідає вимогам розділу 136 ЗПВ 1925, є відступленням за правом справедливості, якщо відповідні вимоги щодо справедливого відступлення виконуються.

- Відступлення в силу закону. Фраза «відступлення в силу закону» зазвичай використовується для опису відступлення прав, які можуть бути підставою для позову, яке відбувається відповідно до законодавчого акту або закону без формального відступлення. Найважливішими видами відступлення в силу закону є ті, що відбуваються в разі смерті та банкрутства кредитора.

Для цілей цього документа я розглядаю лише відступлення відповідно до закону.

Формальності відступлення відповідно до закону.

6.2. Розділ 136 ЗПВ 1925 визначає формальності, необхідні для здійснення відступлення відповідно до закону:

«(1) Будь-яке абсолютне відступлення через підписання особою, що відступне, документа в письмовій формі (не тільки через відступлення зобов`язань), будь-якого боргу чи іншого предмета позову, про що було надано чітке письмове повідомлення боржнику, довіреній особі або іншій особі, від якої кредитор мав би право вимагати такий борг або інший предмет позову, є чинним за законом (за умови, що справедливість має пріоритет над правом особи, що відступає) для передання з дати такого повідомлення

(а) законного права на такий борг або предмет позову;

(b) усіх правових і інших засобів правового захисту для цього; і

(с) повноважень забезпечити якісне виконання зобов`язань без згоди особи, що відступає»

6.3. Вищезазначені формальності були вдосконалені судовою практикою.

Підсумовуючи, відступлення відповідно до закону є дійсним, якщо виконуються такі вимоги:

(а) відступлення має бути оформлене в письмовій формі та підписане особою, що відступає;

(b) під час відступлення мають передаватися лише переваги договору;

(с) відступлення має бути абсолютним:

(d) відступлення має стосуватися певного права, яке можна встановити;

(e) щоб відступлення набуло чинності, боржник повинен отримати повідомлення про відступлення.

(а) відступлення має бути оформлене в письмовій формі та підписане особою, що відступає

6.4. Відступлення відповідно до закону має бути оформлене в письмовій формі (стаття 136(1), ЗПВ 1925). Щодо ЗПВ 1925, Додаток 1 до Закону про тлумачення 1978 визначає «письмову форму» так:

«Письмова форма включає набір, друк, літографію, фотографію та інші способи представлення або відтворення слів у видимій формі, а вирази, що стосуються письмової форми, тлумачаться відповідно».

Спеціальна форма для оформлення відступлення не потрібна, і написання може носити неформальний характер.

6.5. Відступлення повинне бути підписане стороною, що відступає. Якщо особою, що відступає, є компанія, договір має бути укладено відповідно до розділу 43 Закону про компанії 2006 року, який передбачає таке:

« 43. Договори компанії

(1) Відповідно до законодавства Англії та Уельсу чи Північної Ірландії договір може бути укладено:

(а) компанією, у письмовій формі з печаткою, або

(b) від імені компанії особою, яка діє під її керівництвом, прямим або опосередкованим.

(2) Будь-які формальності, які застосовуються відповідно до закону в разі укладання договору фізичною особою, застосовуються, якщо немає іншого наміру, і до договору, що його укладає компанія або представник компанії від її імені...»

(b) під час відступлення мають передаватися лише переваги договору;

6.6. За законом відступлення - це термін, який використовується для опису передання права (переваги за договором). Отже, концептуально не може бути такого поняття, як відступлення зобов`язань. За згодою всіх сторін відповідальність за договором може бути передана в такий спосіб, щоб виконати первісний договір. І, як пояснює лорд Браун-Вілкінсон, передання договірних зобов`язань із погляду права призведе до новації договору :

«У будь-якому випадку, відповідно до норм звичайного права неможливо відступити «договір» повністю, тобто, і зобов`язання і переваги. Зобов`язання за договором ніколи не можуть бути передані без згоди іншої сторони договору, інакше така згода призведе до новації договору...»

6.7. У справі «Толхерст проти Ассошіейтед Портланд Семент Мануфакчурерз Лтд» сер Р. Коллінз сказав:

«Ні в силу закону, ні за правом справедливості зобов`язання за договором не можуть перекладатися з плечей однієї сторони договору на плечі іншої без згоди іншої сторони договору».

6.8. Отже, виникає питання, як суди кваліфікуватимуть спробу відступлення? У більшості випадків такий порядок вирішення питання може класифікуватися або як новація, або як відступлення переваг договору в поєднанні з укладенням субпідрядного договору щодо зобов`язань.

(с) відступлення має бути абсолютним

6.9. Відступлення має бути абсолютним, а не мати на меті лише зобов`язання (розділ 136(1), ЗПВ 1925). Відступлення всіх грошових коштів, що їх має сплатити боржник, яке виражається як безперервне забезпечення всіх грошових коштів, належних до сплати від особи, що відступає, особі, яка отримує права, було визнане абсолютним. З іншого боку, якщо кредитор, стягує суму, яка належить їй від боржника, як забезпечення авансів, наданих йому правонаступником, і буде відступати свою частку в цій сумі доти, доки аванси не будуть повернуті правонаступнику, з відсотками, це було б визнано лише зобов`язаннями.

6.10. Перевірка полягає в тому, чи кредитор, беззастережно передав правонаступнику виключне право на відповідний борг боржника? Якщо так, відступлення буде абсолютним; але якщо боржник не може визначити, чи платити особі, що відступає, чи правонаступнику, не вивчивши стан рахунків між ними, це буде вважатися лише зобов`язанням.

(d) відступлення має стосуватися якогось права, яке можна повністю перевірити, а не бути частиною боргу

6.11. Відступлення має стосуватися якогось права, яке можна повністю перевірити, а не бути частиною боргу. Борг, що виникає внаслідок чинного договору, але підлягає сплаті в майбутньому, може бути відступлений відповідно до розділу 136. Прикладами є майбутні виплати орендної плати, майбутні виплати грошей за договором розстрочки, утримання коштів за будівельним договором, майбутні виплати заробітної плати.

6.12. Відступлення невизначеної частини боргу, наприклад «базова частина моєї зарплати», яка становить фіксовану суму, і «будь-які додаткові суми, які я можу вам заборгувати згодом», не є абсолютним відступленням. Встановлено, що відступлення певної частини боргу не відповідає вимогам відступлення відповідно до закону. Це пояснюється тим, що, якби кредитору дозволили розділити борг на стільки окремих підстав для позову, скільки він вважає за потрібне, це збільшить зобов`язання боржника; а також тим, що якщо наявність або сума боргу спірна, можуть бути винесені суперечливі рішення.

(е) щоб відступлення набуло чинності, боржник повинен отримати повідомлення про відступлення.

6.13. Для здійснення відступлення відповідно до закону, розділ 136, ЗПВ 1925 вимагає, щоб іншій стороні договору було надіслано письмове повідомлення про відступлення. Повідомлення не повинно бути окремим документом. Воно не обов`язково має бути оформлено в певній формі та може міститися в самому документі про відступлення, але повинно інформувати боржника про відступлення договору та про особу правонаступника. У справі «Ван Ліни Девелопментс Лтд проти Пеліас Констракшн Ко Лтд» Апеляційний суд встановив, що лист, який посилається на відступлення боргу, але не вказує на його дату та помилково зазначає, що повідомлення було надано раніше, може вважатися достатнім повідомленням про відступлення. У цьому випадку лорд-суддя Віджері сказав таке:

«Я... хотів би зазначити, що єдина формальність, яку вимагає розділ, полягає в тому, щоб боржнику було надіслано письмове повідомлення. У розділі не йдеться про «якесь повідомлення», а про конкретне «повідомлення». Відповідно, неправильно припускати, що для того, щоб дотриматися закону, необхідний окремий документ, спеціально оформлений як повідомлення та описаний як таке. Закон лише вимагає, щоб інформація, що стосується відступлення, була передана боржнику в письмовій формі».

6.14. Крім цього, однак, закон був суворо витлумачений, і було встановлено, що повідомлення має бути безумовним, і що письмове повідомлення має бути надано, навіть якщо боржник не вміє читати.

Чи потрібна компенсація?

6.15. Для відступлення права вимоги відповідно до закону компенсація не потрібна.У справі «Гольт проти Гезерфільд Траст Лтд» ОСОБА_1 підтвердив, що дія обох законів (Закону про судочинство 1873 року та його наступника ЗПВ 1925 року), полягала в тому, щоб звільнити правонаступника від необхідності компенсації для можливості забезпечення виконання відступлення. Це відрізняється від відступлення за правом справедливості, яке існувало до прийняття цих законів, і яке може виникнути, коли сторона не дотримується положень закону, необхідних для підтвердження відступлення:

«Закон про Верховний суд 1873 року звільнив правонаступника від необхідності звертатися до права справедливості за допомогою, а отже, компенсація більше не потрібна. Ні в Законі 1873 року, ні в Законі 1925 року немає жодного слова про компенсацію. Не передбачається, що компенсація є необхідною, якщо відступлення є абсолютним та було надане повідомлення, але стверджується, що, хоча компенсація може бути непотрібною, якщо було надано повідомлення, необхідно, щоб транзакція набула чинності, якщо повідомлення не було надано або доки не буде надіслано повідомлення... (стор. 5)»

6.16. У справі «Ре Вестертон суд підтвердив, що відступлення суми на депозит за відсутності будь-якої компенсації було дійсним відповідно до Закону про судочинство 1873 р., р. 25, підр. 6:

«Я стверджую, що незалежно від підрозділу 6 розділу 25 Закону про судочинство, 1873 року, за відсутності будь-якої компенсації цього питання йшлося про повне дарування цієї суми на депозит, однак, як би там не було, до прийняття Закону про судочинство справа могла б розглядатися відповідно до старих доктрин справедливості 1873 року, відсутність компенсації більше не є підставою заперечувати законність подарунка. Підрозділ 6 розділу 25 цього Закону покращив становище правонаступника, який виконує вимоги цього підрозділу, дозволивши йому подавати позов від свого імені, незважаючи на будь-які питання щодо компенсації: Справа «Гардінг проти Гардінг» (1); Справа «Нілл проти Правз» (2); Справа «Брандтс, сонз енд Ко. проти Данлоп Раббер Ко»(3)».

Можливість відступати кредитні договори

6.17. На відступлення відповідно до закону поширюються правила справедливості та інші правові обмеження. Вигоди від приватних договорів, у яких сторона покладається на особисті якості іншої сторони або її навички, смак, розсудливість, знання чи досвід, як правило, не можуть бути передані. Деякі договори не можуть бути вільно відступлені через громадський правопорядок.На відступлення також поширюються доктрини щодо протидії втручанню незацікавленої сторони в та фінансування судових розглядів, спрямовані на те, щоб завадити третім сторонам маніпулювати процесом судового розгляду в тих випадках, коли для особистої вигоди таких сторін може виникнути спокуса спричинити збитки, приховати докази або навіть підкупити свідків».

6.18 Проте права, що виникають за звичайними комерційними договорами, за відсутності доказів протилежного, легко відступаються, принаймні, якщо не виникає питання щодо надання кредиту особі, яка набуває права. Це підтвердив суддя Гобгауз у справі «Камдекс Інтернешнл Лтд проти Банк Замбія»:

«Борги - це різновид майна, які визнавалися до 1873 року за правом справедливості, а із цієї дати - як відповідно до закону, так і за правом справедливості. Як і інші види власності, вони можуть бути передані іншій особі, а юридичні права, які належать до цієї власності, можуть бути використані новим власником. Дійсно, як правило, законний власник буде єдиною особою, яка має право користуватися цими законними правами. «У справі Дж Елліс проти Торрінгтон» [1920] Правовий збірник, рішення відділення Суду королівської лави, т. 1, 399, 411 суддя Скруттон коротко резюмував позицію:

«[Суди] розглядали борги як майно, а необхідність звертатися із судовим позовом для повернення майна у володіння, вони розглядали лише як інцидент, який стався після відступлення майна».

Відповідно до цих авторитетних тверджень, які є обов`язковими для цього суду, та після яких положення Закону 1873 року було повторно введено в дію в Законі 1925 року, чітко встановлено, що борги можуть бути відступлені як за законом, так і за правом справедливості, і той факт, що правонаступник повинен буде звернутися до суду з позовом щодо стягнення боргу, не викликає жодних питань щодо втручання незацікавленої сторони в судовий розгляд чи будь-якого іншого порушення будь-якого принципу громадського правопорядку. Так само, у зв`язку з втручанням незацікавленої сторони в судовий розгляд або громадським правопорядком не виникає питання щодо того, чи включають умови відступлення положення про те, що правонаступник має звітувати перед особою, що відступає, за частину або всі надходження за рішенням, винесеним у результаті судового розгляду, для стягнення відступленого йому боргу. Правонаступник боргу так само вільний, як і будь-хто інший, вибирати, що він робитиме з результатами будь-якого судового процесу. Так само власник боргу має право відступити цей борг іншій особі, яка може перебувати з ним у певних відносинах, починаючи від простого довіреного власника й закінчуючи особою, яка не має перед ним жодних договірних чи інших зобов`язань. Єдина умова полягає в тому, що законодавчі формальності повинні бути дотримані, а відступлення має бути абсолютним. Повинен бути борг, інакше нема чого відступати. Проте той факт, що щодо боргу може бути поданий судовий позов або що прямо передбачається, що щодо боргу має бути поданий позов, не змінює позицію. Подання позову щодо відступленого боргу не піднімає питання втручання незацікавленої сторони в судовий розгляд».

6.19. Щоб відступлення кредиту набуло чинності як відступлення відповідно до закону, воно має являти собою передання всієї непогашеної заборгованості наявному кредитору, а не лише частини боргу.

Застереження щодо заборони на відступлення

6.20. Комерційні договори можуть містити положення, що забороняють або обмежують можливість сторін передавати (або в інший спосіб розпоряджатися) своїми правами за договором. Такі положення не дозволять передбачуваному відступленню набрати чинності щодо іншої сторони за умови, що вони чітко сформульовані.

6.21. Застереження щодо заборони на відступлення, яке вимагає отримання попереднього дозволу на відступлення, як правило, буде дотримуватися, і вимагати попереднього дозволу. Обґрунтуванням надання дозволу стороні забороняти або обмежувати відступлення є те, що інша сторона має законну комерційну мету, намагаючись отримати гарантії, що вона не вступає в прямі договірні відносини з третіми особами проти своєї волі.

6.22. «У справі Барбадос Траст Компані Лтд проти Банк Замбія та Анор» Апеляційний суд розглянув позов щодо визнаного Банком Замбія («БЗ») боргу за Договором про надання кредитної лінії, укладеним 19 липня 1985 року, який був проданий на ринку проблемних боргів. Договір щодо надання кредитної лінії містив положення, яке дозволяло банкам-позичальникам передавати «всі або будь-яку частину [своїх] прав і переваг ... будь-якому одному або декільком банкам чи іншим фінансовим установам. ... за умови, що будь-яке таке відступлення може бути здійснене лише за умови... отримання попередньої письмової згоди [Банку Замбії] (така згода на це....вважатиметься наданою, якщо відповідь не буде отримана протягом 15 днів..)». (Виділено мною) БЗ стверджував, що відступлення було недійсним щодо боржника, оскільки сторони «здійснили відступлення до встановленого терміну», уклавши між собою договір щодо відступлення станом на 10 грудня», тоді як згода на відступлення вважалася б даною 17 грудня, відповідно до Договору про надання кредитної лінії.

Лорд-суддя Воллер відхилив апеляцію із цього приводу та пояснив таке:

«[18]. Щодо тлумачення відступлення, то я згоден із суддею в тому, що визнання, прямо виражене в умовах, коли потрібна попередня письмова згода, означає, що доти, доки вона не буде отримана або вважатиметься отриманою, вона не матиме сили». (Виділено мною).

6.23. Йдеться про питання тлумачення, проте в разі відступлення, що є предметом цього звіту, згода надається в рамках відступлення (через надання згоди на відступлення). Цей пункт і Справа Барбадоської трастової компанії підтверджують позицію, що наданої згоди достатньо, щоб відступлення набрало чинності.

6.24. «Крім того, порушення положення, відповідно до якого вимагається надання попередньої згоди на відступлення, може спричинити відмову іншої сторони постфактум, що проілюстровано в справі Масст проти Астра» щодо суперечки про те, чи був договір змінений (не відступлений). Підтримуючи висновок судді першої інстанції що відбулася чинна новація, апеляційний суд звернув увагу на різні положення цього договору, одним із яких було включення пункту 17, який містив заборону на відступлення, у тому числі стороні, яка в будь-який інший спосіб розпоряджається будь-якими своїми правами та зобов`язаннями за цим Договором, без попередньої письмової згоди. Це не був випадок відступлення, проте лорд-суддя Фальк зазначив у пунктах [85]-[86]:

«...85. [пункт 17] накладає договірні зобов`язання на кожну зі сторін не відступати та в будь-який інший спосіб не розпоряджатися своїми правами та обов`язками без попередньої письмової згоди іншої сторони. Це не те положення, яке Верховний суд розглядав у МWB. Менше з тим, хоча пан Бордман не посилався безпосередньо на найбільш відповідні авторитетні твердження, було визнано, що положення, подібні до пункту 17, призвели до спроби відступлення будь-яких прав без їхнього дотримання, яке не набуло чинності у відносинах між: наявними сторонами договору (див. Справу «Лінден Гарденз Траст проти Ленеста Сладж Діспозалз»... і «Гендрі проти Чартсерч» [1998] СLС 1382, параграфи 1393-1394, на які посилався суддя Глостер у справі, на яку посилався пан Бордман, «СЕП Голдінгс проти Стіні», параграф [37]).

« 86. Однак, як визнав лорд-суддя Міллетт у справі Гендрі проти Чартсерч», стор. 1394, порушення положення, яке вимагає надання попередньої згоди на відступленпя, може спричинити відмову іншої сторони від права заперечувати у формі ретроактивної згоди, хоча ця згода й не буде попередньою згодою, передбаченою в цьому застереженні. У цьому випадку зрозуміло, що якщо й у тій мірі, у якій застосовувався пункт 17, Масст має розглядатися як сторона, що відмовилася від вимоги надання попередньої згоди» (Виділено мною).

Взявши до уваги поведінку Відповідачів після укладення договору, зокрема їхню кореспонденцію, виставлення рахунків та платежі, здійснені відповідно до договору, апеляційний суд дійшов висновку, що Відповідачі були позбавлені права заперечувати його чинність на підставі недотримання вимоги щодо надання попередньої згоди.

Правові наслідки відступлення.

6.25 Загальні наслідки розділу 136 ЗПВ 1925 року полягають у тому, що після відступлення правонаступник має право вимагати та користуватися перевагами договору та забезпечувати реалізацію своїх прав щодо іншої сторони. Вони дозволяють правонаступнику подавати позов на боржника від свого імені замість того, щоб, як раніше, подавати позов від імені особи, що відступає, і, можливо, звертатися до суду права справедливості, щоб реалізувати своє право приєднатися до позову. Розділ:

«...є лише механізмом: ...він дозволяє правонаступнику подати позов від свого імені у випадках замість того, щоб подавати позов від імені особи, що відступає, але лише тоді, коли він може подати позов».

6.26. На права правонаступника на примусове виконання поширюється дія будь-яких обмежень, заперечень і взаємозаліку, які початкова договірна сторона могла б висунути проти сторони, що відступає. Правонаступник не може стягнути з боржника більше, ніж могла б стягнути сторона, що відступає, якби не було відступлення.

6.27. Після того, інша сторона отримає чинне повідомлення про відступлення, вона повинна виконати свої зобов`язання перед правонаступником. Виконання зобов`язань або здійснення платежу на користь особи, що відступає, після цього моменту не звільняє іншу сторону, як і раніше, від виконання її зобов`язань або здійснення платежу на користь правонаступника.

Аналіз питання.

Право, що застосовується до Контракту про відступлення.

7.1. Моя початкова думка полягає в тому, щоб визначити право, яке застосовується до Контракту про відступлення. У пунктах 5.3 і 6.1 Контракту про відступлення зазначено таке:

« 5.3. ...Право, яким регулюється даний контракт є право Великобританії...

6.1. Усі правовідносини, що виникають із цього Контракту або у пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Контракту, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушенням Контракту, регулюються цим Контрактом і правом Великобританії, а також: звичаями ділового обороту, які застосовується до таких правовідносин, заснованих на підставі приципів добросовісності, розумінні та справедливості». (Виділено мною).

7.2. СК або Сполучене Королівство має більше, ніж одну юрисдикцію та включає, наприклад, Англію та Уельс, Шотландію та Північну Ірландію. Відповідно, використання посилання на Великобританію при прагненні встановити застосовне право є помилковим. Менше з тим, це поширена помилка, і суди Англії та Уельсу раніше розглядали питання щодо тлумачення цього формулювання.Дія вищезазначених положень, ймовірно, полягатиме в тому, що Контракт про відступлення регулюватиметься правом Англії та Уельсу. Цей висновок підтверджується справою «А.К. Кабло Імалат САН ВЕ ТІК А.С. проти Інтамекс С.А», у якій суддя Тір підтвердив, що незважаючи на те, що в тому, що стосується питань приватного права немає такого поняття, як «право СК» або «суди СК», дуже ймовірно, що у сфері міжнародної торгівлі, коли дві сторони, жодна з яких не є резидентом Сполученого Королівства, посилаються на «суди СК» та «право СК», їхній намір полягає в тому, щоб посилатися на «англійські суди» та «англійське право»:

« 23. Щодо (іі) містер Асвані стверджує, що немає жодних підстав відхилятися від висновку перуанських судів, взятого з Вікіпедії, про те, що положення про «законодавство СК» є неоднозначним і неефективним, оскільки не визначає жодного з трьох потенційних законодавств (або судів). Містер Грін знову покладається на maxim ut res magis valeat quam pereat (що означає, що слова слід тлумачити з таким результатом, щоб вони мали дію, а не втрачали сенсу) і на тлумачення на користь розумної комерційної інтерпретації. Це договір, що стосується міжнародної торгівлі, і юрисдикція Англії та Уельсу (і її право) регулярно вирішує такі міжнародні правові суперечки...

24. Однак мене переконують слова лорда-судді Бінгем у справі «Комінос С» [1991] Збірник судових рішень реєстру Ллойда, том 1, 370-374, щодо посилання на «британські суди», щодо чого він сказав таке: «Я взагалі не маю на меті проявити неповагу до високоповажних суддів, які засідають у Шотландії та Північній Ірландії, коли кажу, що навряд чи можна припустити, що сторони мали намір посилатися на ці суди. Загальновідомо, що комерційний суд і Адміралтейський суд, обидві частини Високого суду, щодня мають справу із широким спектром справ у галузі морського права, переважна частина яких, якщо не більшість, віднесена за домовленістю до англійського права чи юрисдикції. Безсумнівно, з історичних та географічних причин жоден інший суд у Сполученому Королівстві не користується такою репутацією або не займається такими справами. У цьому класі договорів між іноземцями було б настільки ж незвичним побачити чіткий вибір на користь шотландського суду чи суду Північної Ірландії, як і угоду про вирішення суперечки щодо пропорційної відповідальності за збитки внаслідок аварії на морі в Единбурзі або Белфасті, а не (як прямо погоджено в цьому Договорі) у Лондоні....

Посилання лорда-судді Бінгем на заяву юристів про вручення документів у цій справі подібне до мого власного в цій справі в пункті 23 вище». (Виділено мною)

Тому я переконаний, що Контракт про відступлення регулюється правом Англії та Уельсу.

Договірні обмеження.

7.4. Далі я розглядаю питання, чи встановлені в Договорі позики якісь обмеження щодо відступлення. У пункті 8 Договору позики зазначено таке:

« 8. ВІДСТУПЛЕННЯ

8.1. Жодна зі Сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим Договором третій стороні без попередньої письмової згоди другої Сторони». (Виділено мною).

7.5. Я зауважую, що обидві сторони Договору позики також є сторонами Контракту про відступлення, тобто як IFL, так і NAI надали згоду на передання боргу за Кредитним договором, підписавши Договір про відступлення, і, отже, виконали вимогу пункту 8.1 Договору позики.

7.6. Наслідки отримання письмової згоди компанією NАI на укладення Контракту про відступлення розглянуті вище (див. пояснення в параграфі 6.22 і посилання на Справу Барбадоської трастової компанії). На мою думку, у цьому випадку достатньо згоди, наданої в Договорі про відступлення, і Договір про відступлення набуває чинності в дату його підписання компанією КАІ та після реєстрації Національним банком України відповідно до пункту 6.7. Контракту про відступлення:

« 6.7. Цей Контракт набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та реєстрації в Національному банку України згідно з чинним законодавством України».

7.7. Зауважте, що в будь-якому випадку будь-яке потенційне порушення положення, яке вимагає надання попередньої письмової згоди на відступлення, було ймовірно скасованим компанією NАI, коли вона (і) надала згоду після підписання Контракту про відступлення та (іі) додатково прийняла Договір про відступлення під час підписання двох Додаткових договорів з правонаступником (NНI) щодо внесення змін до Договору позики (як визнано в справі «Масст проти Астра», про яку йдеться в пункті 6.23 на сторінці 11).

Чинність Контракту про відступлення

7.8. Я переходжу до визначення того, чи відповідає Контракт про відступлення вимогам, викладеним у розділі 136, ЗПВ 1925 року. Я переконаний, що:

7.8.1. Контракт про відступлення складений в письмовій формі та підписаний особою, що відступає. Контракт про відступлення - це договір, укладений у письмовій формі, на якому проставлена печатка компанії, що означає, що він підписаний особою, що відступає, відповідно до розділу 43 Закону про компанії 2006 року.

7.8.2. Договір про відступлення є чинним щодо переваг договору. Відповідними умовами Відступлення є:

« 1.1. Первісний позикодавець відступає, а Новий позикодавець отримує право вимоги, належне Первісному позикодавцю за Договором позики, зазначеним у пункті 1.2. цього Контракту, що укладений між Первісним позикодавцем та Боржником, надалі разом іменується, як Основне зобов`язання.

1.2. Боржник, на дату підписання цього Контракту, має заборгованість перед Первісним позикодавцем за Договором позики №1.1 від 05.09.2012 року (сума заборгованості - 20 337 503,8 доларів США, у тому числі відсотки 2 412 503,8 доларів США);

1.3. До Нового позикодавця переходять всі права та обов`язки Первісного позикодавця за Основним зобов`язанням» (Виділено мною).

Хоча посилання в пункті 1.1 стосується «вимоги», а не «боргу», розглядаючи повні умови Контракту про відступлення, включно з перекладом розділу українською мовою, стає зрозумілим, що наслідком Контракту про відступлення є передання всіх прав особи, що

відступає, за Договором позики, а не безпідставне обґрунтування для позову. Нижче наведено відповідні умови Договору позики:

« 1.1. ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ позику на поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності, в сумі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США (падалі «Позика») на строк з дати надходження першого траншу і до 04 вересня 2022 р., з виплатою процентів за користування Позикою, виходячи із 11 % (Одинадцять процентів) річних. ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язується використовувати Позику за призначенням та повернути її, а також сплатити проценти за користування Позикою в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

5.1. ПОЗИЧАЛЬНИК повертає Позику ПОЗИКОДАВЦЮ та сплачує належні за Договором відсотки не пізніше 04 вересня 2022 року. Повернення Позики та сплата відсотків здійснюється ПОЗИЧАЛЬНИКОМ на рахунок, зазначений у Розділі 12 Договору.

5.2. За використання Позикою ПОЗИЧАЛЬНИК сплачує ПОЗИКОДАВЦЮ відсотки за відсотковою ставкою 11% (одинадцять відсотків) річних. Відсотки нараховуються щоквартально з дати отримання першого траншу. Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів, коли ПОЗИЧАЛЬНИК використовував Позику, і на фактичну непогашену суму...

5.3. Відсотки за Позикою повинні бути повністю виплачені не пізніше Дати погашення.

5.4. ПОЗИЧАЛЬНИК повертає Позику і сплачує відсотки через переказ коштів на банківський рахунок ПОЗИКОДАВЦЯ, зазначений у Розділі 12 Договору (Виділено мною).

Відповідними умовами Додаткової угоди № 2 до Договору позики №1.1 від 05 вересня 2012 року, укладеного 23 травня 2014 року, є:

« 1. Сторони домовилися, що з дня набрання чинності цим Договором № 2 пункт 1.1 Договору втрачає чинність та замінюється таким:

« 1.1. ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ кредит у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США (надалі «Позика») для збільшення оборотного капіталу ПОЗИЧАЛЬНИКА, що використовується в його господарській діяльності; Позика буде надано на період із дати першого траншу до 04 вересня 2022 року під відсотки., що підлягають сплаті з дати набрання Договором, чинності до 31 травня 2014 року - 11 % (одинадцять відсотків), з 01 червня 2014 року до 30 червня 2015року 2,5 % (два цілих п`ять десятих відсотка); з 01 липня 2015 року до 04 вересня 2022 року 11 % (одинадцять відсотків). ПОЗИЧАЛЬНИК використовує Позику відповідно до його призначення та повертає його, а також сплачує відсотки за користування Позикою на умовах, визначених цим Договором.

« 1. Сторони домовилися, що з дати набрання чинності цим Договором № 2 пункт 5.2 Договору визнати таким, що втратив чинність, і замінити його таким:

5.2. Відсотки нараховуються щоквартально з дати отримання першого траншу. Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів, коли ПОЗИЧАЛЬНИК використовував Позику, і на фактичну непогашену суму (Виділено мною)».

Відповідними умовами Додаткової угоди № 3 до Договору позики № 1.1 від 05 вересня 2012 року, укладеної 24 червня 2015 року, є:

« 1. Сторони домовилися, що з дня набрання чинності цим Договором №3 пункт 1.1 Договору визнати таким, що втратив чинність, та замінити його таким:

« 1.1. ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ кредит у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) доларів США (надалі «Позика») для збільшення оборотного капіталу ПОЗИЧАЛЬНИКА. що використовується в його господарській діяльності; Позика буде надано на період із дати першого траншу до 04 вересня 2022 року під відсотки, що підлягають сплаті з дати набрання Договором чинності до 31 травня 2014 року 11 % (одинадцять відсотків), з 01 червня 2014 року до 30 червня 2015року 2,5 % (два цілих п`ять десятих відсотка); з 01 липня 2015 року до 04 вересня 2022 року 11% (одинадцять відсотків). ПОЗИЧАЛЬНИК використовує Позику відповідно до його призначення та повертає його, а також сплачує відсотки за користування Кредитними коштами на умовах, визначених цим Договором.

Відповідними умовами Додаткового договору № 4 до Договору позики № 1.1 від 05 вересня 2012 року, укладеного 25 травня 2016 року, є:

« 2. Сторони домовилися внести зміни до пункту 5.2. Договору і викласти його в такій редакції:

5.2. Відсотки нараховуються щомісяця, починаючи з дати отримання кожного внеску за фактичний період використання Позикою, на суму фактичної непогашеної заборгованості.

Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів користування Позикою на суму фактичного залишку (неповернених коштів) (Виділено мною).»

Із цього випливає, що переваги Договору позики складаються з:

права на борг станом на дату підписання Контракту про відступлення (20 337 503,8 доларів США, включно з відсотками 2 412 503,8 доларів США):

право на відсотки, які продовжували нараховуватися після дати укладення Контракту про відступлення; і

будь-які інші права, передбачені Договором позики.

Відступлення зобов`язань компанії IFL («зобов`язання Первісного позикодавця») було неможливим із погляду закону, тому зобов`язання не були передані.

7.8.3. Відступлення є абсолютним із цілком перевіреним правом і не є частиною боргу. Відповідні умови Контракту про відступлення такі:

« 1.1. Цим Первісний позикодавець відступає, а Новий позикодавець отримує право вимоги Первісного позикодавця за Договором позики, зазначене в пунктах 1.2. цього Договору, укладеного між: Первісним позикодавцем і Боржником, надалі іменоване Основним зобов`язанням...

1.3. Новий позикодавець отримує всі права та обов`язки Первісного позикодавця в рачках Основного зобов`язання».

Договір про відступлення задовольнив наведену вище вимогу, оскільки вона стосується загальної суми боргу, що підлягає сплаті за Договором позики, яка була повністю передана компанії NНI.

7.8.4. Боржник отримав повідомлення про відступлення. Як зазначено в пункті 7.5 вище, боржник також брав участь в укладенні Контракту про відступлення, на підставі чого я переконаний, що він був належним чином поінформований про відступлення. Є прецедентне право, яке передбачає, що повідомлення не матиме чинності, якщо воно буде надано до відступлення, але тут повідомлення було надано в рамках самого відступлення, що, як пояснено у п. 6.13 на сторінці 7 вище, є дійсним повідомленням.

7.9. Підсумовуючи, Контракт про відступлення відповідає вимогам англійського права щодо законного відступлення. Юридичними наслідками відступлення є те, що переваги за Договором позики були передані NНІ, що дозволяє NНI вимагати від NАІ усі платежі, які NАI зобов`язана сплатити в рамках Договору позики. Це, зокрема, включає будь-які відсотки, нараховані з дати укладення Контракту про відступлення.»

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частині 1 статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Згідно із ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

За результатом дослідження наданого висновку з урахуванням приписів ст.109 ГПК України, шляхом зіставлення інформації, викладеної у висновку, із офіційними текстами Закону про компанії 2006 року та Закону про право власності 1925 (https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2006/46/introduction/2015-01-10; https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Geo5/15-16/20/2015-10-01), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України із застосуванням стандарту доказування вірогідності доказів (ч.1 ст.79 ГПК України), дійшов висновку щодо правомірності набуття NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED прав за договором відступлення права вимоги.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, учасники справи не обмежені у правах щодо надання доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень, проте доводи банку щодо необґрунтованості висновків експерта, за своїм змістом, зведено до непогодження з висновками експерта за відсутності доказів на підтвердження таких заперечень, у зв`язку з чим відповідні заперечення відхиляються судом.

Так, щодо тверджень банку про відсутність у автора висновку належної спеціалізації, господарський суд зазначає про відсутність підстав вважати обґрунтованими такі доводи банку з огляду на інформацію, викладену у Додатку 1 «Практичний сертифікат Ендрю Ліча» та Додатку 2 «Резюме Ендрю Ліча».

Твердження банку про відсутність офіційних текстів законів, на які посилається автор висновку, відхиляються судом, з огляду на те, що наданий висновок містить посилання на Закон про компанії 2006 року та Закон про право власності 1925, які є загальнодоступними у мережі інтернет (https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2006/46/introduction/2015-01-10 ; https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Geo5/15-16/20/2015-10-01).

Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що, з огляду на висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 21.03.2023, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б(910/12422/20), за відсутності нотаріально засвідченого перекладу нормативного акту, суд за власною ініціативою використовує цей нормативний акт мовою оригіналу (англійська мова).

Також, банк стверджує про відсутність повного тексту рішень, на які посилається автор висновку, проте господарський суд зазначає, що вказаний висновок містить посилання на джерела, що містять повний текст вказаних рішень.

Щодо зауважень банку стосовно того, що висновок не містить будь-яких посилань на наявність у його розпорядженні коректного перекладу цього контракту та відомостей про рівень володіння п.Ендрю Ліча українською мовою, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії Договору позики від 05.09.2012 № 1.1 та Контракту про відступлення права вимоги від 31.05.2016 №001, які викладені англійською та українською мовами, що виключає наявність підстав вважати обґрунтованими зауваження банку щодо мови документів.

Заперечення банку щодо ототожнення права Великобританії із правом Англії та Уельсу відхиляються судом, з огляду на положення пункту 7.2 висновку, за змістом якого автором наведено підстави визначення права, яким регулюються спірні відносини.

Щодо тверджень банку в частині відсутності у наданому висновку інформації щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора за договором відступлення, господарський суд відхиляє такі твердження банку, оскільки у п.7.8.3 автор дійшов висновку щодо абсолютного (абсолютний (від лат. absolutus) - безумовний, необмежений, повний, безвідносний) відступлення права вимоги за договором позики, що відповідає положенням розділу 136 Закону про право власності 1925.

Підсумовуючи викладене, господарський суд зазначає, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт існування заборгованості боржника перед кредитором.

Крім того, кредитором сплачено судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 540, 00 грн., який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до пункту 11.2 Договору, в редакції Додаткового договору №1 від 22 листопада 2013 до договору позики № 1.1. від 05 вересня 2012) позика та всі додаткові виплати за цим договором підлягають сплаті негайно без попереднього повідомлення позикодавця при настанні будь-якої з нижченаведених обставин або їх сукупності:

- набуття законної сили наказом, постановою або ухвалою суду про визнання позичальника неплатоспроможним або банкрутом;

- позичальник подає клопотання або заяву до будь-якого суду або адміністративного органу про призначення управителя, вигодонабувача або ліквідатора позичальника або будь-якої істотної частини його активів;

- будь-яка третя особа розпочинає будь-яке провадження стосовно позичальника згідно з законодавством будь-якої юрисдикції, що регулює питання банкрутства, реорганізації, компромісу, санації, неплатоспроможності, розстрочення заборгованості, розпуску або ліквідації, діючого на дату цього договору або такого, що набуде чинності у майбутньому.

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED конкурсним кредитором з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» у загальному розмірі 571 382 702,24 грн., які мають бути включені до реєстру вимог кредиторів Боржника та підлягають погашенню у наступному порядку:

- 1 черга - 4 540,00 грн. (витрати по сплаті судового збору);

- 4 черга - 571 378 162, 24 грн. (сума заборгованості за Договором позики №1.1 від 05.09.2012 року).

Разом з тим, судовий збір сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги NIKO HOLDING INVESTMENT LIMITED (2002, Nicosia, Cyprus, Agias Paraskevis, 23, НЕ141846) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (49126, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Соборний район, вулиця Космічна, будинок 27Д, код ЄДРПОУ 36926449) в розмірі 4540,00 грн - судовий збір (1 черга), 571 378 162,24 грн. - основний борг (4 черга).

Ухвала набирає законної сили 12.03.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 17.03.2025.

Суддя А.В. Суховаров


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	12.03.2025
Оприлюднено	20.03.2025
Номер документу	125907464
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: грошові вимоги кредитора до боржника

Суховаров Артем Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 12.03.2025 по справі 904/6023/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/6023/21

Ухвала від 12.03.2025

Ухвала
від 12.03.2025 по справі 904/6023/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ