Ухвала

від 17.03.2025 по справі 904/1060/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

17.03.2025р. Справа № 904/1060/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз Агроінвест», м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро», м. Синельникове

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», м. Дніпро

Про: зобов`язання повернути майно

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бріз Агроінвест» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом ТОВ «Синельникове-Агро» (відповідач), в якому просив суд вилучити у ТОВ «Синельникове-Агро» та передати ТОВ «Бріз Агроінвест» 1 383 150 кг. зерна - пшениці 4 класу із зберігання такої самої якості та в такому стані, як воно було прийнято на зберігання зі середніми показниками: вологістю 12,9%, зерновою домішкою 6,00%, сміттєвою домішкою 18,5%, клейковиною (кількість) 18,5%, натурою 760 г/л, білком 11%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення товару за договором складського зберігання зерна №13/2024 від 12.11.24р.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «Бріз Агроінвест» (позивач) звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно ТОВ «Синельникове-Агро» (52500, м. Синельникове, пров. Уютний, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 31802641) та на грошові кошти підприємства у межах суми позовних вимог (вартості майна, що підлягає поверненню) 10 839 290,11грн., що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах.

Ця заява обґрунтована посиланням позивача на ту обставину, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення зі зберігання пшениці 4 класу у кількості 1 383 150 кг. Вартість майна становить 10 839 290,11грн. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач дане майно та необхідну суму грошових коштів.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є немайнова вимога позивача до відповідача про повернення майна, вартість якого складає 10 839 290,11грн.

При цьому суд зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов`язань відповідачем, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову. Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачеві розпорядитися наявними коштами з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Певне обмеження відповідача у можливості розпорядження коштами на поточних рахунках не може бути розцінене судом як перешкоджання здійсненню його господарської діяльності, оскільки спрямоване саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому судом не встановлено, що вказаний захід забезпечення позову порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Синельникове-Агро», суд доходить висновку, щодо порушення принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Предметом спору є повернення майна, вартість якого складає 10 839 290,11грн., а застосування заходів забезпечення позову стосується нерухомого майна відповідача, що свідчить про порушення принципу адекватного підходу до забезпечення позову.

Отже, враховуючи накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 10 839 290,11грн., тобто, в межах суми позовних вимог, суд не вбачає підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд доходить висновку, що заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву ТОВ «Бріз Агроінвест» про забезпечення позову задовольнити частково.

2.Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» (52500, м. Синельникове, пров. Уютний, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 31802641) у розмірі 10 839 290,11грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

3.В решті вимог за заявою - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріз Агроінвест» (01014, м. Київ, вул. Верхня, 3-5; код ЄДРПОУ42964817)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» (52500, м. Синельникове, пров. Уютний, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 31802641)

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання 17.03.2025р.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» та може бути пред`явлена до виконання до 18.03.2028р.

Ухвала може бути оскаржена, що передбачено ст. ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Васильєв О.Ю.