Ухвала

від 18.03.2025 по справі 906/111/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"18" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/111/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

розглянувши заяву керівника Коростенської окружної прокуратури про забезпечення позову від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25 у справі

за позовом: керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чоповицької селищної ради

до 1. ОСОБА_1 ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА МАЛИНІВСЬКА"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чоповицької селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА МАЛИНІВСЬКА" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1823482800:08:000:0111 площею 10,4100 га з чужого незаконного володіння особи, яка нею заволоділа, - ОСОБА_1 та орендаря - ТОВ "АГРОФІРМА МАЛИНІВСЬКА" на користь Чоповицької об`єднаної територіальної громади в особі Чоповицької селищної ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 всупереч вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» приватизував земельну ділянку площею 10,41 га, яку отримав для створення фермерського господарства, однак фермерське господарство не створив, до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки не звертався, при цьому зареєстрував право власності на земельну ділянку, яка втричі перевищує земельну частку (пай) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, а у подальшому зареєстрував право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору, укладеного з ТОВ "АГРОФІРМА МАЛИНІВСЬКА" (колишня назва - Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "МАЛИНІВСЬКЕ").

Ухвалою суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження,підготовче засідання призначено на 05.03.2025.

Ухвалою суду від 05.03.2022 відкладено підготовче засідання на 31.03.2025.

17.03.2025 до суду від керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області надійшла заява про забезпечення позову від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25, у якій останній просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (у т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єктів нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням у справі про витребування з чужого незаконного володіння, а саме земельної ділянки кадастровий номер: 1823482800:08:000:0111 площею 10,4100 га. До заяви додано платіжну інструкцію №488 від 12.03.2025 про сплату судового збору на суму 1514,00 грн.

Суд встановив, що дана заява відповідає вимогам ст.139 ГПК України.

Відповідно до ч.1ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25, суд зазначає таке.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.ст.55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п.4, 10 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Слід зазначити, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25 прокурор зазначив, що ОСОБА_1 незаконно зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823482800:08:000:0111, зареєстрував право оренди вказаної земельної ділянки, а також зареєстрував намір продати вказану земельну ділянку, що свідчить про можливість реєстрації подальшого переходу права на вказану земельну ділянку за іншими особами. Таким чином ОСОБА_1 неодноразово вчиняв дії, направлені на унеможливлення та/або утруднення витребування на користь законного власника Чоповицької селищної ради спірного нерухомого майна - земельної ділянки та її використання.

Так, за інформацією з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень №330724307 від 01.05.2023, право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 22.01.2021. Також цього ж дня - 22.01.2021 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки. При цьому, згідно відомостей з державного земельного кадастру та поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1823482800:08:000:0111, ОСОБА_1 ще з 2014 року передавав спірну земельну ділянку в оренду різним приватним суб`єктам господарювання. В подальшому 18.04.2023 приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Тимошенко Н.С. за зверненням ОСОБА_1 зареєструвала намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу вказаної земельної ділянки за проектом договору купівлі-продажу, приєднаним до Державного реєстру речових прав.

Таким чином прокурор стверджує, що ОСОБА_2 , незаконно набувши у власність земельну ділянку комунальної власності, використовує її на власний розсуд та намагається продати з метою отримання прибутку. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти реєстраційні дії щодо земельних ділянок призведе до необхідності залучення до участі у справі інших осіб, затягування розгляду справи, утруднить або унеможливить забезпечення своєчасності, повноти та ефективності захисту порушених інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Зазначене також може призвести до неможливості виконання судового рішення, у випадку задоволення позову у даній справі.

Зважаючи на викладені обставини, предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, надаючи оцінку запропонованому прокурором заходу забезпечення позову на предмет його доцільності, адекватності та співмірності, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме спірної земельної ділянки, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.

Суд також приймає до уваги, що, відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Згідно з п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

Отже, на переконання суду, заборона здійснення реєстраційних дій щодо відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме спірної земельної ділянки, є обґрунтованим, адекватним, співмірним із заявленими прокурором вимогами заходом забезпечення позову, який у той же час є тимчасовим і застосовується з метою уникнення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки, визначені ч.2 ст.136 ГПК України.

Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19).

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитківвідповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1ст.141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, ймовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі невжиття такого заходу забезпечення, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви керівника Коростенської окружної прокуратури від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25 про забезпечення позову у визначений ним спосіб.

Керуючись ст.ст. 136-140,234-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Коростенської окружної прокуратури про забезпечення позову від 07.03.2025 №52/1-2258вих-25 задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/111/25 вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (у т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 1823482800:08:000:0111 площею 10,4100 га.

3. Стягувачем за даною ухвалою є Коростенська окружна прокуратура (вул. Героїв Чорнобиля, 10, м. Коростень, Житомирська обл., 11501, код ЄДРПОУ Житомирської обласної прокуратури 02909950).

Боржником за даною ухвалою є: державні реєстратори прав на нерухоме майно та органи державної реєстрації прав (у т.ч. нотаріуси, інші особи та органи, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає обов`язковому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

5. Дана ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 ГПК України.

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу,

2 - керівнику Коростенської окружної прокуратури (рек.);

- Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);

- позивачу, відповідачу-2 (до ел.каб.);

2 - відповідачу-1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (рек.).