Ухвала

від 18.03.2025 по справі 907/146/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"18" березня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/146/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши клопотання відповідача (вх. №02.3.1-02/2203/25 від 06.03.2025) про закриття провадження у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", код ЄДРПОУ - 38993171, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 63, офіс 204,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - М", код ЄДРПОУ - 22083669, м. Ужгород, вул. Кошового, 6,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", код ЄДРПОУ - 38993171, м. Чернігів, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - М", код ЄДРПОУ - 22083669, м. Ужгород, з позовними вимогами стягнення 154 350.00 грн. не поверненої передплати, 1792.13 грн. 3 % річних, згідно зі ст. 625 ЦКУ, а також збитки понесені позивачем на транспортні витрати 9148.10 грн., а всього 165 290.23 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Надалі 06.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання (вх. №02.3.1-02/2203/25 ) від ТОВ "Універсал-М" (відповідача у справі), в якому останній вказує, що він до розгляду спору по суті сплатив всю суму коштів, які є предметом позовних вимог, що підтверджується копією платіжної інструкції №405 від 26.02.2025 року на суму 1792.13 грн.; копією платіжної інструкції №340 від 12.02.2025 року на суму 154 350.00 грн.; копією платіжної інструкції №345 від 13.02.2025 року на суму 9148.10 грн. У такому клопотанні заявник просить закрити провадження у даній справі через відсутність предмета спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.03.2025 прийнято до розгляду клопотання відповідача про закриття провадження та запропоновано позивачу надати свої пояснення щодо викладених відповідачем фактів та клопотання про закриття провадження у справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №02.3.1-02/2501/25 від 17.03.2025) від позивача у справі, який вказує, що дійсно, після прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі, відповідач сплатив всю суму коштів, які є предметом позовних вимог, що підтверджується копією платіжної інструкції №405 від 26.02.2025 року на суму 1792.13 грн.; копією платіжної інструкції №340 від 12.02.2025 року на суму 154 350.00 грн. та копією платіжної інструкції №345 від 13.02.2025 року на суму 9148.10 грн.

Розглянувши подане клопотання та додаткові пояснення у справі, суд зазначає наступне.

Відтак, суд констатує, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 165 290.23 грн. Оскільки, відповідачем погашено добровільно дану заборгованість після відкриття провадження у справі, то відтак відсутній предмет спору. Погашення вказаної заборгованості підтверджується копією платіжної інструкції №405 від 26.02.2025 року на суму 1792.13 грн.; копією платіжної інструкції №340 від 12.02.2025 року на суму 154 350.00 грн. та копією платіжної інструкції №345 від 13.02.2025 року на суму 9148.10 грн.

Пунктом 2 частиною 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Таким чином, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 3 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, оскільки позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", код ЄДРПОУ - 38993171, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 63, офіс 204, не підтримує заявлених позовних вимог внаслідок їхнього задоволення відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал - М", код ЄДРПОУ - 22083669, м. Ужгород, вул. Кошового, 6, вже після відкриття провадження у даній справі, то суд стягує сплачений позивачем судовий збір у даній справі з відповідача.

Додатково позивачем заявлено вимогу стягнення з відповідача 13 173.01 грн. витрат на правову допомогу (гонорар адвоката). Такі витрати на правову допомогу представник позивача підтверджує копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1540531 від 08.02.2025 року; копією договору №03-ГП про надання правничої допомоги від 05.02.2025 року; копією рахунку на оплату №018 від 07.02.2025 на суму 12 794.85 грн.; копіями платіжних інструкцій №1956 та №354 від 07.02.2025 та копією акту (звіту) прийому наданих послуг по договору №03-ГП про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Відповідно до статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 1 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

Визначаючи належні на правничу допомогу витрати, суд звертається до правових позицій, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно якої "з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності, розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, суд зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача, не є пропорційним до предмета спору. Крім того, суд зазначає, що розгляд справи по суті не відбувався, представник позивача участі в судовому засіданні не брав. Справа призначалась до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Відтак заявлені позивачем витрати на правову допомогу є явно неспівмірними із предметом спору.

Таким чином, суд задовольняє заяву про розподіл судових витрат, яка надійшла від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/2553/25 від 17.03.2025 року) в частині стягнення витрат на правову допомогу - частково, а саме стягує з відповідача 5000.00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 231, 234 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання про закриття провадження, яке надійшло від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/2203/25 від 06.03.2025 року) - задовольнити повністю.

2. Закрити провадження у справі №907/146/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - М", код ЄДРПОУ - 22083669, м. Ужгород, вул. Кошового, 6, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", код ЄДРПОУ - 38993171, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 63, офіс 204, сплачений судовий збір у справі в розмірі 2422.40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - М", код ЄДРПОУ - 22083669, м. Ужгород, вул. Кошового, 6, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", код ЄДРПОУ - 38993171, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 63, офіс 204, витрати на правову допомогу (гонорар адвоката) у розмірі 5000.00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 255 - 257 ГПК України.

Суддя П. Д. Пригуза