Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/12897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/12897/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фермерського господарства "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." (16674, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, село Терешківка, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК АГРО ПРОМ" (04116, місто Київ, вул. Гаврилишина Богдана, будинок 7, офіс 520)

про стягнення 1 858 822,20 грн.

Представники учасники справи:

Від позивача: Осипенко В.І.

Від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК АГРО ПРОМ" (далі - відповідач) про стягнення 1 858 822,20 грн, з яких 737 209,20 грн - основна сума боргу, пеня - 779 967,33 грн, відсотки за користування чужим майном - 341 645,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позовну заяву Фермерського господарства "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." залишено без руху.

23.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.12.2024.

11.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник відповідача у підготовче засідання 16.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою від 12.11.2024 про відкриття провадження у справі повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 підготовче засідання відкладено на 13.01.2025.

18.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання.

Представник відповідача у підготовче засідання 13.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, конверт з ухвалою від 16.12.2024 про повідомлення про дату, час і місце судового засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2025.

Розгляд справи №910/12897/24, яка призначена на 03.02.2025, не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 призначено судове засідання на 24.02.2025.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт з ухвалою суду від 13.01.2025 повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача 24.02.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 24.02.2025.

У судовому засіданні 24.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК АГРО ПРОМ" (далі-продавець) та Фермерським господарством "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." (далі-покупець) укладено договір №2510/01, за умовами якого продавець зобов`язується передати (поставити) покупцю аміак рідкий (надалі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Базові умови поставки товару зазначаються у Специфікаціях. У випадку, якщо Сторонами не буде підписана Специфікація, Сторони керуються умовами цього Договору, видаткової або товарно-транспортної накладної на відвантаження Товару, або іншого документа, який свідчить про передачу Товару, України а також вимогами чинного законодавства.

Товар постачається Покупцю за його замовленнями окремими партіями, обсяги яких обумовлюються у відповідних Специфікаціях. Підписання Специфікації свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов поставки конкретної партії товару (п. 2.2-2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, якщо сторонами обумовлена оплата кожної окремої партії товару, Продавець вправі призупинити поставку чергової партії товару за наявності у Покупця невиконаних зобов`язань (включаючи сплату штрафних санкцій та відшкодування збитків) за раніше отриманий товар.

Відповідно до п. 2.7 Договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі (пошкодження) товару переходить до Покупця з моменту передачі йому товару Продавцем, а у випадку доставки товару Покупцю третьою особою - з моменту передачі Продавцем товару перевізнику. Факт передачі-приймання товару підтверджується оформленими належним чином накладними та/або іншими документами, встановленими законодавством.

Умови розрахунків за товар зазначаються у Специфікаціях. Покупець визнає право Продавця на власний розсуд поставити товар без передплати або на умовах часткової оплати. У цьому випадку Покупець зобов`язується прийняти товар (в т.ч. у випадку, передбаченому, п. 2.4) та оплатити Продавцю його вартість у строк, визначений відповідною Специфікацією. Якщо строк розрахунку за конкретну партію товару не обумовлений Специфікацією, Покупець повинен розрахуватися з Продавцем протягом 3-х банківських днів після отримання товару. Форми розрахунків - безготівкова (п. 3.5-.3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.1-5.2 Договору, у випадку невиконання будь-якою з сторін своїх зобов`язань по цьому договору винна сторона повинна на вимогу іншої сторони сплатити пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Пеня стягується за весь час прострочення виконання зобов`язання в межах визначеної цим договором спеціальної позовної давності. Сплата пені не звільняє винну сторону від обов`язку виконання зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено законом або не обумовлено додатковою угодою сторін цього договору.

У випадку прострочення оплати товару Покупець, крім встановленої п. 5.1 неустойки, повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 16 % річних за весь час прострочення в межах визначеного законом загального строку позовної давності. вартості цього товару (п. 5.3 Договору).

Договір набирає сили з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 р. Закінчення строку дії договору не звільняє Покупця від обов`язку оплати товару, отриманого в період дії цього договору, та виконання інших зобов`язань (сплати передбачених цим договором процентів за користування чужими коштами, неустойки, відшкодування збитків тощо). Закінчення строку дії договору не звільняє продавця від обов`язку поставити товар та виконання інших зобов`язань (сплати передбачених цим договором процентів за користування чужими коштами, неустойки, штрафу, відшкодування збитків тощо) (п. 8.1 Договору).

Специфікацію № 1 сторонами погоджено поставку товару, а саме аміаку рідкого технічного в кількості 66т. (Шістдесят шість тонн) на загальну суму 2 213 640,00грн (Два мільйони двісті тринадцять тисяч шістсот сорок грн.. 00 коп.).

Специфікацією №1 до Договору встановлено порядок розрахунків - 100% передоплата до 25.10.2021 року.

01 листопада 2021 року на підставі рахунку на оплату №22 від 01.11.2021 року ФГ «Терешківське - В.О» здійснено передоплату на користь ТОВ «МК АГРО ПРОМ» на загальну суму 2 213 640,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №275.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили строки поставки товару з 10.11.2021 по 25.11.2021.

На виконання умов Договору, відповідач за період із 27 листопада 2021 року по 01 грудня 2021 року здійснив поставку на загальну суму 1 476 430,80 грн (44.02 т), що підтверджується наступними документами, а саме: видатковою накладною № 42 від 27.11.2021 на суму 312 592,80 грн та товарно-транспортною накладною №Р42 від 27.11.2021, ВН № 43 від29.11.2021 на суму 217 339,20 грн та ТТН №Р43 від 29.11.2021, ВН № 44 від 29.11.2021 на суму 617 806,80 грн та ТТН № Р44 від 29.11.2021, ВН № 45 від 01.12.2021 на суму 328 692,00 грн та ТТН № Р45 від 01.12.2021.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК АГРО ПРОМ» частково виконало договірні зобов`язання в частині поставки товару, у зв`язку із цим за відповідачем обліковується заборгованість за непоставлену кількість аміаку, яка становить 737209,20 грн.

21.08.2024 позивач скерував на адресу відповідача претензію № 012 щодо повернення грошових коштів, у зв`язку із невиконання умов Договору №2510/01, та акт звірки взаєморозрахунків на 01.08.2024. Відповідно до акту, за ТОВ «МК АГРО ПРОМ» обліковується заборгованість у розмірі 737 209,20 грн. На підтвердження направлення, позив долучив до матеріалів опис вкладення у цінний лист, поштова накладна № 1660000028278 та чек. Однак, відповідач не надав відповідь на претензію та не погасив заборгованість у розмірі 737 209,20 грн.

Надалі, 21.08.2024 позивач скерував ГУНП в Чернігівській області заяву №014 про вчинення злочину, оскільки ТОВ «МК АГРО ПРОМ», у зв`язку із неналежним виконанням Договору №2510/01 від 25.10.2021.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач порушив умови договору №2510/01 в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв`язку із цим ФГ «Терешківське - В.О» звернулось до суду із позовом про стягнення з ТОВ «МК АГРО ПРОМ» 1 858 822,20 грн, з яких 737 209,20 грн - основна сума боргу, пеня - 779 967,33 грн, відсотки за користування чужим майном - 341 645,67 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК АГРО ПРОМ" (далі-продавець) та Фермерським господарством "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." (далі-покупець) укладено договір №2510/01, за умовами якого продавець зобов`язується передати (поставити) покупцю аміак рідкий, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Специфікацію № 1 сторонами погоджено поставку товару, а саме аміаку рідкого технічного в кількості 66т. (Шістдесят шість тонн) на загальну суму 2 213 640,00грн (Два мільйони двісті тринадцять тисяч шістсот сорок грн.. 00 коп.).

Специфікацією №1 до Договору встановлено порядок розрахунків - 100% передоплата до 25.10.2021 року.

01 листопада 2021 року на підставі рахунку на оплату №22 від 01.11.2021 року ФГ «Терешківське - В.О» здійснено передоплату на користь ТОВ «МК АГРО ПРОМ» на загальну суму 2213640,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №275.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили строки поставки товару з 10.11.2021 по 25.11.2021.

На виконання умов Договору, відповідач за період із 27 листопада 2021 року по 01 грудня 2021 року здійснив поставку на загальну суму 1 476 430,80 грн (44.02 т), що підтверджується наступними документами, а саме: видатковою накладною № 42 від 27.11.2021 на суму 312 592,80 грн та товарно-транспортною накладною №Р42 від 27.11.2021, ВН № 43 від29.11.2021 на суму 217 339,20 грн та ТТН №Р43 від 29.11.2021, ВН № 44 від 29.11.2021 на суму 617 806,80 грн та ТТН № Р44 від 29.11.2021, ВН № 45 від 01.12.2021 на суму 328 692,00 грн та ТТН № Р45 від 01.12.2021.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК АГРО ПРОМ» частково виконало договірні зобов`язання в частині поставки товару, у зв`язку із цим за відповідачем обліковується заборгованість за непоставлену кількість аміаку, яка становить 737 209,20 грн.

Базові умови поставки товару зазначаються у Специфікаціях. У випадку, якщо Сторонами не буде підписана Специфікація, Сторони керуються умовами цього Договору, видаткової або товарно-транспортної накладної на відвантаження Товару, або іншого документа, який свідчить про передачу Товару, України а також вимогами чинного законодавства.

Товар постачається Покупцю за його замовленнями окремими партіями, обсяги яких обумовлюються у відповідних Специфікаціях. Підписання Специфікації свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов поставки конкретної партії товару (п. 2.2-2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, якщо сторонами обумовлена оплата кожної окремої партії товару, Продавець вправі призупинити поставку чергової партії товару за наявності у Покупця невиконаних зобов`язань (включаючи сплату штрафних санкцій та відшкодування збитків) за раніше отриманий товар.

Відповідно до п. 2.7 Договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі (пошкодження) товару переходить до Покупця з моменту передачі йому товару Продавцем, а у випадку доставки товару Покупцю третьою особою - з моменту передачі Продавцем товару перевізнику. Факт передачі-приймання товару підтверджується оформленими належним чином накладними та/або іншими документами, встановленими законодавством.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору відповідач зобов`язаний був поставити товар після здійснення позивачем попередньої оплати.

Разом з тим, у зв`язку з не поставкою відповідачем на частину попередньої оплати, позивач просив повернути грошові кошти у сумі, на яку не було здійснено поставку товару.

Таким чином, обов`язок відповідача поставити товар після вимоги позивача повернути кошти виникло вже грошове зобов`язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження поставки товару на суму 737 209,20 грн на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 737 209,20 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені - 779 967,33 грн та відсотків за користування чужим майном - 341 645,67 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 775 544,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що сторонами в розділі 9 Договору «Відповідальність сторін» (п. 9.2) узгоджено застосування одночасно двох різних видів відповідальності: пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та відсотків за користування чужими грошовими коштами (ставка - 24% річних).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Також, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили та досягли згоди щодо визначення такої міри відповідальності, як сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 05.06.2020р. у справі №922/3578/18, частиною 2 статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.536 ЦК України надає стягувачу право нараховувати боржнику проценти за користування чужими грошовими коштами, а норми ч.2 ст.625 ЦК України конкретизують, що розмір таких процентів становить 3% річних, якщо інший розмір сторони не визначили у договорі.

Положення, закріплені у ст.536 ЦК України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення, оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день).

Відповідно до п. 5.1-5.2 Договору, у випадку невиконання будь-якою з сторін своїх зобов`язань по цьому договору винна сторона повинна на вимогу іншої сторони сплатити пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Пеня стягується за весь час прострочення виконання зобов`язання в межах визначеної цим договором спеціальної позовної давності. Сплата пені не звільняє винну сторону від обов`язку виконання зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено законом або не обумовлено додатковою угодою сторін цього договору.

У випадку прострочення оплати товару Покупець, крім встановленої п. 5.1 неустойки, повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 16 % річних за весь час прострочення в межах визначеного законом загального строку позовної давності. вартості цього товару (п. 5.3 Договору).

Виходячи зі свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужим майном, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 18 692, 08 грн.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму пені.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК АГРО ПРОМ" (04116, місто Київ, вул. Гаврилишина Богдана, будинок 7, офіс 520; код ЄДРПОУ 38639171) на користь Фермерського господарства "ТЕРЕШКІВСЬКЕ - В.О." (16674, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, село Терешківка, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 19; код ЄДРПОУ 40937865) основну суму боргу - 737 209 грн. (сімсот тридцять сім тисяч двісті дев`ять) 20 коп., пеню - 775 544 грн. (сімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) 08 коп., відсотки за користування чужим майном - 18 692 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто два) 08 коп. та витрати по сплаті судового збору - 22 966 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`ять) 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано: 12.03.2025

Суддя М.Є. Літвінова