Рішення

від 12.03.2025 по справі 910/13246/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/13246/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407)

2) Фізичної особи-підприємця Винар Анни Романівни ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 )

3) Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії" (03067, вул. Грушецька (Полковника Шутова), 13, ідентифікаційний код 02544537)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3, ідентифікаційний код 02147629)

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників судового процесу:

Прокурор: Греськів І.І.

Від позивача: Чухрай Н.М.

Від відповідача 1: не з`явився

Від відповідача 2: Винар А.Р.

Від відповідача 3: Безносько С.М.

Від третьої особи: Чухрай Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Фізичної особи-підприємця Винар Анни Романівни та Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 3602 від 26.08.2022 укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Фізичною особою-підприємцем Винар Анною Романівною та Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" на орендне користування нежитловими приміщеннями па четвертому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв м за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова (вул. Грушенька), 13, літ. Б.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Винар Анну Романівну повернути комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", який є правонаступником Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлові приміщенням на четвертому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова (вул. Грушецька), 13, літ. Б.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

11.11.2024 від Київської міської прокуратури засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/13246/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання призначено на 11.12.2024.

02.12.2024 на електронну пошту суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, який залишено без розгляду, оскільки останній не містить ЕЦП.

Також через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

04.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Також 05.12.2024 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну, який залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 11.12.2024 відповідач 2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки до судового розгляду.

Учасники судового процесу заперечень щодо клопотання про відкладення розгляду справи не навели.

У судовому засіданні 11.12.2024 по справі № 910/1324624 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 22.01.2025.

20.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі з доказами.

Також 21.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшла заява-повідомлення щодо неможливості бути присутньою у засіданні суду у зв`язку з сімейними обставинами.

Представники учасників судового процесу у засіданні суду 22.01.2025 заперечень щодо заяви-повідомлення відповідача 2 заперечень не навели.

Прокурор та позивач заперечили щодо залучення до матеріалів справи пояснень з додатковими доказами, які надані відповідачем 2.

Представники відповідачів 1 та 3 заперечень щодо залучення пояснень відповідача 3 до матеріалів справи не навели.

Суд протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи письмові пояснення відповідача 2, докази, які долучено до письмових пояснень, постановлено - не приймати, у зв`язку із пропущенням процесуального строку на їх подання.

У засіданні суду 22.01.2025 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач 2 участь свого представника у засідання суду 22.01.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.

У судовому засіданні 19.02.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 12.03.2025.

Прокурор у засіданні суду 12.03.2025 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.03.2025 представники відповідача-2 та відповідача-3 проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позову.

12.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 575/575 від 07.07.2016 надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва цілісних майнових комплексів професійно-технічних та інших навчальних закладів, що належать до державної власності, зокрема Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" (п. 2 Додатку).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.12.2019 № 2231 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва цілісні майнові комплекси державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до Переліку.

До Переліку цілісних майнових комплексів державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що безоплатно приймаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який є Додатком до вищенаведеного розпорядження, під № 4 включено цілісний майновий комплекс Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13Б.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.06.2020 № 777 затверджено Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 "Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти" Державний навчальний заклад "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" реорганізовано шляхом перетворення у комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", який є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва".

Відповідно до п. 1.1 Статуту комунального закладу професійної (професійно- технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 28.03.2023 № 246, заклад освіти є закладом професійної (професійно-технічної) освіти третього (вищого) рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", як правило з числа учнів/випускників закладів загальної середньої освіти та підготовку за спеціальностями освітньо-професійного ступеня "фаховий молодший бакалавр", на основі професійної (професійно-технічної) освіти.

Власником закладу освіти є територіальна громада міста Києва від імені якої виступає Київська міська рада (п. 1.2 Статуту).

Заклад є бюджетною установою, що належить до сфери управління Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 1.5 Статуту).

Основним видом діяльності Коледжу (ЄДРПОУ 02544537) за КВЕД є 85.32 професійно-технічна освіта.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за номером об`єкта нерухомого майна № 1262565380000 за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13 (рішенням Київської міської ради від 09.02.2023 № 5942/5983 перейменовано вулицю Полковника Шутова в Солом`янському районі м. Києва на вулицю Грушецьку), зареєстровано об`єкти нерухомого майна - навчальний корпус літ. "А" (площа 3522,6 кв.м.), навчально- виробничий корпус літ. ''Б" (площа 3224,2 кв.м.), складські приміщення літ. "Г" (площа 145,1 кв.м.), складське приміщення літ. "Д" (площа 62,3 кв.м.), форма власності - комунальна, власник - територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до наказу Департаменту комунальної власності м. Києва № 196 від 21.06.2023 вказане майно на праві оперативного управління належить комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії" (номер запису про інше речове право № 51420970), який є правонаступником Державного навчального закладу "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва".

05.08.2021 до Департаменту комунальної власності м. Києва звернувся ТОВ "Стенд Пласт" із заявою про включення до переліку першого типу приміщення на другому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв,м, що перебувають на балансі ДНЗ "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13, літ. Б з метою наміру оренди вказаного комунального майна для розміщення підприємства, що надає поліграфічні послуги.

Згідно з листом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.08.2021 № 063-5274 останній не заперечує щодо оренди вищевказаного нерухомого майна, що не використовується в навчально-виробничому процесі навчального закладу, із збереженням функціонального призначення та здійснення діяльності, що відповідає профілю підготовки кадрів.

Згідно з п. 1.5 Протоколом № 24 засідання комісії по включенню потенційних об`єктів оренди до переліку відповідного типу від 16.02.2022 затвердженого наказом № 24-ПО від 17.02.2022 комісія ухвалила включити до переліку першого типу об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13, літ. Б, враховуючи погодження органу управління та балансоутримувача.

У подальшому, Департаментом комунальної власності м. Києва в електронній торговій системі розміщено оголошення про передачу вказаного майна в оренду.

За результатами електронного аукціону LLD001-UA-20220720-63916 від 28.07.2022 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Фізичною особою- підприємцем Винар Анною Романівною та Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" 26.08.2022 було укладено договір оренди № 3602 на орендне користування нежитловими приміщеннями на другому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв,м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул, Полковника Шутова, 13 літ Б та обліковується на балансі ДНЗ «Центр професійної освіти інформачійних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва».

Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором до 26.08.2027 року (п. 11 договору).

Відповідно до п. 7.1. умов договору майно передається в оренду для розміщення поліграфічного підприємства цифрового і широкоформатного друку.

Пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передач і підписується між орендарем та балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону та становить без податку на додану вартість 2 060, 32 грн (п. 8.1 договору).

Відповідно до вимог п. 4.1. договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 26.08.2022, який є додатком до договору, нежитлові приміщення на другому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв,м, що перебувають на балансі ДНЗ "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13, літ. Б, передано в строкове платне користування ФОП Винар А.Р.

Прокурор у позові зазначає, що між орендарем та балансоутримувачем укладено договір про навчально-виробничу практику від 26.09.2022 № 4 для 1 здобувача освіти, від 08.11.2022 № 12 для 1 здобувана освіти, від 08.11.2022 № 13 для 1 здобувача освіти, від 19.12.2023 № 27/23-24 для 3 здобувачів освіти, від 19.02.2024 № 38/23-24 для 1 здобувача освіти та від 19.02.2024 № 48/1 23-24 для 1 здобувача освіти.

Відповідно до цих договорів ФОП має надати учням, слухачам обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-граф і ком, тощо.

Водночас, як стверджує прокурор, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань наявні відомості, що основним видом діяльності ФОП Винар А.Р., згідно з КВЕД є 58.19 Інші види видавничої діяльності, тобто, орендар не провадить навчальної та/або освітньої діяльності та не надає освітні послуги.

Також відсутні відомості в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності про здійснення освітньої діяльності ФОП Винар А.Р.

На думку прокурора, вказане свідчить про те, що ФОП Винар А.Р. не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, а її діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, оскільки комунальне нерухоме майно - частини будівлі під літерою "Б", загальною площею 137,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13 Б, що перебуває на даний час на балансі комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", передано в оренду з метою розміщення поліграфічного підприємства цифрового і широкоформатного друку для отримання прибутку, що жодним чином не пов`язано ні з навчальним процесом, ні із забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а відтак, у даному випадку вказане майно не могло бути передано в оренду через існування прямої заборони в ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Так, прокурор стверджує, що неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 3602 від 26.08.2022, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Фізичною особою-підприємцем Винар Анною Романівною та Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва", на орендне користування нежитловими приміщеннями па четвертому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв м за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова (вул. Грушецька), 13, літ. Б;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Винар Анну Романівну повернути комунальному закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії", який є правонаступником Державним навчальним закладом "Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва" за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлові приміщенням на четвертому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова (вул. Грушецька), 13, літ. Б.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

В даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

Відповідно до ст. ст. 13, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевими державними адміністраціями вирішуються, зокрема, питання використання землі, а також здійснюється державний контроль за їх використанням та охороною.

Крім того, згідно з ст. 21 цього Закону місцеві державні адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля розпоряджаються землями державної власності.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада.

Враховуючи, що спірне приміщення є комунальною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальної громади столиці Київською міською радою, саме до компетенції ради віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста Києва у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, усвідомленою пасивною поведінкою уповноваженого суб`єкта владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, - Київської міської державної адміністрації.

Спірне нежитлове приміщення перебуває у користуванні інших осіб всупереч вимогам Закону, Київською міською радою на яку, як на головного розпорядника цим майном, покладено обов`язок сумлінного та добросовісного управління цим майном, забезпечення ефективного його використання та контролю за станом його збереження, жодних заходів спрямованих на захист майна комунальної власності не вжито.

Прокурор зазначає, що Київська міська рада, маючи таку можливість та відповідні повноваження для захисту, повинна була виявити порушенні інтересів держави, звернутись до суду за захистом цих прав, проте протягом тривалого часу так і не звернулась, що, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Про виявлені порушення вимог законодавства про освіту прокурором заздалегідь проінформовано позивача - Київську міську раду листом від 13.08.2024 № 24-1221ВИХ-24 та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову.

Однак, Київська міська рада заходи для усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення не вживала, до суду з позовом не звернулася та про намір подати позов не повідомила.

Натомість, на адресу міської прокуратури надійшов лист Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/05-18-4296 від 22.08.2024, в якому зазначено, що при укладенні Договору оренди № 3602 від 26.08.2022 було дотримано вимоги всіх нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з передачею майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.

Прокурор у позовній заяві зазначив про те, що необхідність вжиття прокуратурою відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Київською міською державною адміністрацією у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель з особливим статусом.

У справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Подібні висновки також наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.02.2020 у справі № 522/3777/17, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 09.04.2020 у справі №822/589/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 тощо.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Київська міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як орган, на якого покладено повноваження із захисту прав та законних інтересів держави у даних правовідносинах, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Заступником керівника Київської міської прокуратури обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійним договору оренди та зобов`язання вчинити дії.

Як визначено ч.1, 2, 3 ст. 78 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) (далі - Порядок) не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням об`єкти оренди, зокрема, майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, а саме:

- або/та пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу;

- або/та пов`язаних з обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Згідно з ч.9 ст.9 Закону України «Про освіту» здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов`язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

Пунктом 2 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 регламентовано, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.

Відповідно до п.3 Порядку від 07.06.1999 №992 учні, слухачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти під час проходження виробничого навчання або виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг виконують роботи безпосередньо на робочих місцях підприємств, будівельних об`єктах, полях, фермах у складі навчальних груп, учнівських бригад або індивідуально.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.08.2021 № 062/10139 ТОВ «СТЕНД ПЛАСТ» звернулося до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державного навчального закладу «Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва» з проханням включити до Переліку першого типу нежитлові приміщення площею 137,6 кв. м, на вулиці Полковник Шутова (нова назва - Грушецька), з метою орендного користування для надання поліграфічних послуг зі строком оренди 5 років.

16 серпня 2021 року до Департаменту від Державного навчального закладу «Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва», який є балансоутримувачем спірних приміщень, надійшов лист від 02.08.2021 № 063/17-136 про намір передати в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «СТЕНД ПЛАСТ» нежитлові приміщення загальною площею 137,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13, з метою розміщення поліграфічного підприємства цифрового та широкоформатного друку для подальшої співпраці з навчальним закладом в організації виробничого навчання та виробничої практики на підприємстві, наданні робочих місць учням.

Листом від 12.08.2021 № 063-5274 Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що не заперечує щодо оренди вищезазначеного нерухомого майна, як такого що не використовується в навчально-виробничому процесі закладу освіти протягом трьох років, із збереженням функціонального призначення та здійснення діяльності, що відповідає профілю підготовки кадрів.

Враховуючи потреби навчального закладу в організації виробничого навчання та виробничої практики на підприємстві, наданні робочих місць учням, погодження органу управління та балансоутримувача, пунктом 1.5. Протоколу № 24 засідання комісії по включенню потенційних об`єктів оренди до Переліку відповідного типу від 16.02.2022, комісія ухвалила включити до Переліку першого типу об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13, загальною площею 137,6,0 кв. м. Зазначений Протокол, затверджено наказом Департаменту від 17.02.2022 № 24-ПО.

28.07.2022 відбувся електронний аукціон № LLD001-UA-20220720-63916 з оренди спірних нежитлових приміщень, переможцем якого було визнано Фізичну особу- підприємця Винар Анну Романівну.

На виконання вимог пункту 78 Порядку Департамент видав наказ від 08.08.2022 № 450-ПР «Про затвердження протоколу електронного аукціону № LLD001-UA- 20220720-63916 та укладання договору оренди». На момент видання наказу результати аукціону не були визнані недійсними та не скасовувалися.

В результаті 26 серпня 2022 року між Департаментом (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Винар Анною Романівною (орендар) та Державним навчальним закладом «Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва» (з 08.05.2023 Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії») (балансоутримувач) було укладено договір від 26.08.2022 № 3602 на орендне користування нежитловими приміщеннями на другому поверсі навчально-виробничого корпусу загальною площею 137,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13 літ «Б», зі строком дії 5 років з дати набрання чинності.

У зв`язку зі зміною форми власності Державного навчального закладу «Центр професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва», 01.11.2024 між Комунальним закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії», Фізичною особою-підприємцем Винар А.Р. та Департаментом було укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 26 серпня 2022 року № 3602 в частині заміни балансоутримувача. Всі інші умови договору оренди від 26.08.2022 № 3602 залишилися незмінними.

Судом встановлено, що між ФОП Винар А.Р. та Комунальним закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії» були укладені договори від 26.09.2022 № 4, від 08.11.2022 № 12,13, від 19.12.2022 № 27/23-24, від 19.02.2024 № 48/1-23-24.

Отже, орендар використовує спірні приміщення, забезпечуючи навчальний процес закладу освіти організацією виробничого навчання та виробничої практики учнів.

Судом враховано висновок Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №927/66/23, що Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, а також згаданих підзаконних нормативно-правових актів, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом, обслуговуванням такого процесу чи його учасників. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 909/1374/19 та від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.

Так, балансоутримувач спірних нежитлових приміщень є закладом професійної (професійно-технічної) освіти.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про освіту» метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар`єрного зростання впродовж життя. Важливою складовою учбового процесу є не лише вивчення теоретичного матеріалу, але й вміння застосовувати його на практиці. Наявні в матеріалах справи копія договору про навчально-виробничу практику свідчать про те, що навчально-виробнича практика для учнів не може бути забезпечена закладом освіти самостійно і додатково потребує розміщення в приміщеннях учбового закладу поліграфічного видавництва.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання договору недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що при укладенні договору від 22.08.2022 № 3602 сторонами дотримано всіх вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а також те, що оспорюваний правочин не суперечить законодавству України.

Крім того, за користування орендованим майном ФОП Винар А.Р. відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 змінюваних умов договору оренди сплачує щомісячно орендну плату, яка відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 Статуту закладу освіти є додатковим джерелом фінансування закладу, а тому перебування вказаного об`єкта в оренді забезпечує ефективне та раціональне використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

З огляду на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги надані представниками відповідачів пояснення в судових засіданнях, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 використання (оренда) об`єкту оренди здійснюється, зокрема, з метою забезпечення освітнього процесу здобувачів освіти (учнів) коледжу, шляхом надання робочих місць (навчально-виробничих дільниць) для проходження виробничого навчання та виробничої практики, що відповідає ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992 та надає можливість покращити умови та якість навчання учасників освітнього процесу.

Більше того, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язкової наявності ліцензії на провадження освітньої діяльності у осіб, які надають послуги із забезпечення освітнього процесу, зокрема у осіб які надають учням, слухачам закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики, що в свою чергу спростовує доводи прокурора про те, що у відповідача 2 відсутня ліцензія на здійснення освітньої діяльності.

Доказів того, що використання вказаних приміщень відповідачем-2 перешкоджає учасникам освітнього процесу, погіршує їх соціально-побутові умови та негативно впливає на освітній процес.

Таким чином, прокурором не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договору недійсним.

Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Заступник керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)

Відповідачі - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407), Фізична особа-підприємець Винар Анна Романівна ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 ) та Комунальний заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж інформаційних технологій та поліграфії" (03067, вул. Грушецька (Полковника Шутова), 13, ідентифікаційний код 02544537)

Третя особа - Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3, ідентифікаційний код 02147629)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.03.2025

Суддя І.О. Андреїшина