Рішення від 27.02.2025 по справі 910/6187/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2025Справа № 910/6187/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/6187/24

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент"

про стягнення 5 917 048,05 грн

Представники:

від позивача: Шевченко І.Є.;

від відповідача-1: Дубинська О.Г.;

від відповідача-2: Білічак Х.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент", в якій позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок 5 917 048,05 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахований позивачем на підставі наявної в нього технічної документації на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6187/24 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2024.

11.06.2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що, по-перше, оскільки на земельній ділянці, на якій будується житловий комплекс, також спороджуються об`єкти соціальної інфраструктури, а відтак, відсутній обов`язок сплачувати внески на пайову участь; по-друге, на момент прийняття будинку в експлуатацію у 2021 році була відсутня норма закону, яка зобов`язує замовника будівництва сплачувати пайову участь у розвиток інфраструктури міста. Крім того, позивачем неправильно визначений показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві для цілей розрахунку пайової участі та неправильно визначена площа житлових будинків для цілей розрахунку пайової участі.

Також, 11.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, оскільки вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за рахунок несплаченого пайового внеску на розвиток інфраструктури населеного пункту. Серед іншого, відповідач-1, як і відповідач-2, зазначає, що позивачем неправильно визначений показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві для цілей розрахунку пайової участі та неправильно визначена площа житлових будинків для цілей розрахунку пайової участі.

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент".

24.06.2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, подану позивачем на відзив ТОВ «ДБК «Фундамент».

27.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду заперечення Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Теплиці України» на відповідь на відзив, подану позивачем на відзив ТОВ «ДБК «Фундамент».

Крім того, 27.06.2024 представник відповідача-2 через канцелярію суду подав два клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення загальної житлової площі будинку та цільове призначення технічних приміщень.

Також, 27.06.2024 представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/6187/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/14125/24, яка розглядається Київським окружним адміністративним судом. Оскільки предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача суми пайової участі у розвитку інфраструктури, розрахованої на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами), питання щодо чинності якого є предметом розгляду в адміністративній справі № 320/14125/24, відповідач-2 вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи Київського окружного адміністративного суду № 320/14125/24.

Присутній у підготовчому засіданні 27.06.2024 представник відповідача-2 просив задовольнити подані через канцелярію суду до початку судового засідання клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання представника відповідача-2.

Представники позивача заперечили щодо поданих відповідачем-2 клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про зупинення провадження у справі, а також просили задовольнити клопотання клопотання про повернення без розгляду заперечення Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Теплиці України» на відповідь на відзив, подану позивачем на відзив ТОВ «ДБК «Фундамент».

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.2024.

01.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про повернення без розгляду заперечення Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Теплиці України» на відповідь на відзив, подану позивачем на відзив ТОВ «ДБК «Фундамент».

09.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення проти клопотання про призначення будівельно-технічних експертиз та заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

10.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить ухвалити рішення, яким солідарно стягнути з ПрАТ «Агрофіма «Теплиці України» та ТОВ «ДБК «Фундамент» пайовий внесок у розмірі 13 433 015 грн 13 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету

Присутні у судовому засіданні 11.07.2024 представники позивача просили відмовити в задоволенні клопотань відповідача-2 про призначення будівельно-технічних експертиз та зупинення провадження у справі, а також прийняти до розгляду клопотання про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача-2 просив задовольнити раніше подані клопотання та надати час для ознайомлення з клопотанням позивача про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача-1 підтримав позицію відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судових будівельно-технічних експертиз з огляду на таке.

Приписами статті 99 Господарського кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13 наголосив на тому, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. В іншому випадку це є затягуванням справи.

Суд зауважує, що разом з позовною заявою, Департамент економіки та інвестицій подав технічний паспорт ТОВ «БТІ ЮКРЕЙНІАН ГРУП» від 26.01.2021 (інвентаризаційна справа № 760), яким визначено загальну площу кожної квартири та житлових приміщень в житловому будинку літ. «А».

Відповідно до довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди, складеної ТОВ «БТІ ЮКРЕЙНІАН ГРУП» від 26.01.2021 № 760, що подана ТОВ «ДБК «Фундамент» разом з відзивом на позовну заяву, фактичною загальною площею квартир у житловому будинку літ. «А» є 8 889,70 кв. м (з яких 4 055,30 кв. м площа житлова). Таким чином, загальна площа квартир (житлових приміщень) житлового будинку літ. «А» визначена безпосередньо Технічним паспортом та довідкою № 760, що видані відповідальними виконавцями, які пройшли професійну атестацію та отримали сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації. Відтак, матеріали справи містять докази, на підставі яких можна визначити як загальну, так і фактичну житлову площу квартир у будинку.

Щодо клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 910/6187/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/14125/24, суд зазначив наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет і підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до розгляду Київського окружного адміністративного суду № 320/14125/24, та відмовив в задоволенні відповідного клопотання відповідача-2.

Водночас, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення без розгляду заперечення Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Теплиці України» на відповідь на відзив, подану позивачем на відзив ТОВ «ДБК «Фундамент».

За усним клопотання представників відповідачів, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2024 для надання часу ознайомитися з клопотанням позивача про збільшення розміру позовних вимог.

19.08.2024 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про збільшення позовних вимог.

27.08.2024 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів, до якого відповідачем додано Висновок експерта № 3107/24 судової будівельно-технічної експертизи від 23.08.2024, складеного на замовлення ТОВ «ДБК «Фундамент».

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні 29.08.2024 представники позивачів просили прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідачів заперечили щодо прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач одночасно змінює предмет і підстави позову.

Також, представник відповідача-2 просив задовольнити клопотання про долучення доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви (клопотання) позивача про збільшення розміру позовних вимог до 13 433,015,13 грн, у зв`язку з донарахуванням пайового внеску щодо забудови та введення в експлуатацію без сплати пайової участі 2 житлових будинки в межах 1-2 черги будівництва об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів на вул. Берковецькій, 6 у Святошинському районі м. Києва.

При цьому, суд виходив з приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.

Оскільки позивач не змінює підстав позову, які ґрунтуються на утриманні відповідачами безпідставно коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Також суд задовольнив клопотання відповідача-2 про долучення доказів до справи.

За усним клопотання представників відповідачів, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2024.

16.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов у новій редакції з урахуванням збільшення позовних вимог та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення загальної площі квартир (житлових приміщень) у житлових будинках літ. А та літ. Б, що входять до складу 1 та 2 черги будівництва об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів на вул. Берковецькій, 6.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли пояснення у справі, в яких викладені заперечення проти позовних вимог з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, 17.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення проти висновку експерта № 3107/24 від 23.08.2024, поданого відповідачем-2.

Присутній у судовому засіданні 19.09.2024 представник позивача просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення будівельно-технічної експертизи та призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача-2 просив задовольнити клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та надати час для ознайомлення з запереченнями позивача проти висновку експерта № 3107/24 від 23.08.2024.

Представник відповідача-1 підтримав позицію відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судових будівельно-технічних експертиз, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можна визначити як загальну, так і фактичну житлову площу квартир у житлових будинках літ. А та літ. Б, що входять до складу 1 та 2 черги будівництва об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів на вул. Берковецькій, 6. Відтак, призначення судової призначення будівельно-технічної експертизи буде сприяти лише затягуванню розгляду справи.

За усним клопотання представників відповідачів, відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2024.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

27.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Враховуючи відсутність станом на 03.10.2024 будь-яких інших заяв та клопотань учасників судового процесу, ніж ті, що раніше були подані та розглянуті судом, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/6184/24 до судового розгляду по суті на 31.10.2024.

28.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшло повторне клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/14125/24, яка розглядається адміністративним судом.

В якості підстав зупинення провадження у справі відповідач-2 зазначив наступні обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, далі - Порядок.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 апеляційну скаргу ПрАТ «КДЕЗ «Вугілля» задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Тобто визнані нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033, яким затверджена друга редакція Порядку, та рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078, яким внесені зміни до другої редакції Порядку.

Між тим, наведеною постановою апеляційного суду від 17.10.2024 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/415, якою затверджена перша редакція Порядку, та від 13.09.2018 № 1370/5434, яким внесені зміни до першої редакції Порядку. При цьому визнані нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 не містять положень щодо скасування/

Водночас, у адміністративній справі № 320/14125/24 також вирішується питання щодо правомірності рішень Київської міської ради, якими затверджено Порядок та внесені зміни до Порядку. При цьому, відповідно до п. 3.4 Порядку Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь.

Враховуючи, що Порядок визначає Департамент, як єдиний орган, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі, то визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради, якими затверджено Порядок та внесені зміни до Порядку, може вплинути на правомірність статусу Департаменту, як позивача у цій справі.

31.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень ТОВ «ДБК «Фундамент».

Крім того, 31.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/6187/24 та оголошення перерви в судовому засіданні для надання доказів, оскільки нові докази з`явилися тільки після закриття підготовчого провадження у справі та підтверджують понесення витрат ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» будівництво зовнішніх інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури міста Києва.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд відзначив наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

На думку суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

У свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність даної справи, судом, зокрема, враховано наявність обставин, що утруднюють вирішення спору по суті, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.

Отже, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід зі стадії судового розгляду у справі №910/6187/24 до стадії підготовчого провадження.

Серед іншого, суд відклав вирішення питання щодо зупинення провадження у справі та задовольнив клопотання відповідача-1 про приєднання доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2024.

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

26.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

27.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 28.11.2024, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про зобов`язання позивача надати до справи копію позовної заяви, що розглядається у справі № 320/14125/24, а також копії процесуальних документів по вказаній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2025.

09.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, 09.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких додані витребувані судом докази.

14.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 09.01.2025.

15.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути солідарно стягнути з відповідачів пайовий внесок у розмірі 12 349 586 грн 55 коп. (у тому числі інфляційні втрати у розмірі 3 357 456 грн 33 коп. та 3% річних у розмірі 742 851 грн 88 коп.).

Присутній у судовому засіданні 16.01.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду клопотання про зменшення розміру позовних вимог та відмовити у клопотанні відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Представники відповідачів зазначили, що не встигли ознайомитися з клопотанням позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд відмовив у його задоволенні, оскільки дане клопотання подано без дотримання вимог ст.46 ГПК України.

Так, позивачем у поданому клопотання зменшено вартісні показники вимоги про стягнення розміру пайового внеску, що підлягає стягненню з відповідачем, та доповнено позовні вимоги новими вимогами, зокрема, вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Такі висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

Крім того, суд відмовив у задоволенні повторного клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/14125/24, яка розглядається адміністративним судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

За результатом розгляду наданих учасниками справи доказами, судом установлено, що предмет спору та підстави позову у справі № 320/14125/24 є ідентичними тим, що розглядались у справі № 320/44099/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

На день розгляду справи № 910/6187/24 постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 є чинною та набрала законної сили.

Отже, господарським судом ураховано приписи п. 6 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відтак, суд дійшов висновку, що вирішення справи № 320/14125/24 не може вплинути на розгляд справи № 910/6187/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2025.

31.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути солідарно стягнути з відповідачів пайовий внесок у розмірі 12 349 586 грн 55 коп. (у тому числі інфляційні втрати у розмірі 3 357 456 грн 33 коп. та 3% річних у розмірі 742 851 грн 88 коп.).

Присутній у судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідачів заперечили проти прийняття вказаної заяви, посилаючись на те, що це є одночасною зміною предмету та підстав позову.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, оскільки вона відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та поданою заявою змінюється виключно предмет позовних вимог. Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, визначеної відповідачем у розмірі 12 349 586 грн 55 коп..

Представники відповідачів заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання їм часу для перевірки розрахунків позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.02.2025.

18.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Крім того, через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

19.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Присутній у судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача позов підтримав та просив призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники відповідачів просили розгляд справи відкласти для ознайомлення з поданими додатковими поясненнями.

Суд відмовив у відкладенні розгляду справи, оскільки представники відповідачів не позбавлені права під час судового розгляду у своїх поясненнях спростувати подані позивачем пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив про закриття підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2025.

26.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.02.2025 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог від 31.01.2025 у повному обсязі.

Представники відповідачів заперечили проти позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд задовольнив клопотання відповідача-1 про приєднання доказів до матеріалів справи, оскільки такий доказ був відсутній на дату закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 27.02.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 13.12.2007 № 1423/4256 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Агрофірма «Теплиці України» земельної ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгу по вул. Берковецькій,6 в Святошинському районі м. Києва» Відкритому акціонерному товариству «Агрофірма «Теплиці України» (в подальшому змінювало організаційно-правову форму та назву на Публічне акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України», Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України», що є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Теплиці України») була передана в довгострокову оренду на 15 років земельна ділянка загальною площею 64,14 га.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2008 р. у справі № 4/266 визнано укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки за адресою вул. Берковецька, 6 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:489:0001) між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Агрофірма «Теплиці України», договір оренди викладено в редакції зазначеного рішення суду.

Договір оренди земельної ділянки, в редакції рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 у справі № 4/266, був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 серпня 2008 року за №75-6-00416 та Київською міською філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», реєстр. №040586300003 від 05 лютого 2009 р.

На підставі вказаного Договору оренди земельної ділянки Київська міська рада передала в довгострокову оренду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001 площею 64.1443 га., розташовану по вул. Берковецькій, 6 в Святошинському районі м. Києва, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови.

Пунктом 6.9. рішення Київради від 13.12.2007 № 1423/4256 та п. 8.4. вказаного вище договору оренди земельної ділянки відповідач-1 зобов`язувався в складі проекту будівництва виконати розрахунок щодо забезпечення населення об`єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об`єкти охорони здоров`я тощо), і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів та об`єктів житлової забудови.

Департамент містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в жовтні 2015 року видав ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.10.2015 №689/15/12-3/009-15, для будівництва об`єкту: «Будівництво об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів», місцезнаходження Об`єкта - вул. Берковецька, 6, Святошинський район, площа проектування 37,2 га в складі загальної площі земельної ділянки 64,1443 га з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001.

У 2017 році на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень, був розроблений Ескізний проект будівництва об`єкта : «Будівництво об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів на вул. Берковецькій, 6» (надалі - Об`єкт будівництва), який отримав позитивний висновок ТОВ «Українська будівельна експертиза» ( експертний звіт № 3-113-17-ЕП/КО від 29.09. 2017).

Відповідно до Додатку до Експертного звіту від 26.08.2022 № 3-146-21-ЕП/КО (арк. 3 - 6), Ескізним проектом передбачена поетапна реалізація будівництва Об`єкта, що включає в себе 55 черг, з виділенням піскових комплексів.

Отже, на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень, на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001 поетапно здійснюється забудова окремих черг Об`єкту, в тому числі житлових будинків та об`єктив соціальної інфраструктури.

18.01.2017 між ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» та ТОВ «ДБК «Фундамент» було укладено Договір № 18/1-2017 про організацію будівництва (надалі - Договір про організацію будівництва) , відповідно до умов п. 1.2. якого ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» делегувало ТОВ «ДБК «Фундамент» обумовлені в п. 2.1. вказаного договору функцій замовника будівництва об`єктів житлової забудови та соціальної сфери, що будуються на території загальною площею 33,3 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001, в складі зазначеного Об`єкта будівництва, а ТОВ «ДБК «Фундамент» зобов`язувалося власними або залученими силами, засобами та ресурсами, на власний ризик, за рахунок власних і залучених коштів виконувати визначені у п. 2.1. Договору функції замовника будівництва об`єктів житлової забудови та соціальної сфери Об`єкту та приймало відповідальність за їх повне та своєчасне фінансування та будівництво. У тому числі ТОВ «ДБК «Фундамент» були делеговані функції замовника щодо укладання ТОВ «ДБК «Фундамент» договору з органом місцевого самоврядування та сплати коштів пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту, а також фінансування витрат на оплату пайової участі.

В подальшому відповідач-1 та відповідач-2 уклали Додаткову угоду від 01 березня 2019 року до Договору про організацію будівництва, в якій дійшли згоди продовжити виконання зобов`язань за вказаним договором в частині першої та другої черг Об`єкта, а зобов`язання ТОВ «ДБК «Фундамент» відносно будівництва всіх наступних черг/пускових комплексів (3-34, 36-39, 41-48 черги будівництва Об`єкта) - достроково припинити.

29 березня 2019 року між відповідачем-1 та ТОВ «Едванс Буд» був укладений Договір №29/03-2019-Б про організацію будівництва, відповідно до умов якого ТОВ «Едванс Буд» були делеговані відповідачем-1 визначені вказаним договором функції замовника будівництва об`єктів житлової забудови та соціальної сфери Об`єкта на території площею 28,4795 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001 (фактично були делеговані функції замовника будівництва 3- 34, 36-39, 41-48 черг будівництва Об`єкта, а функції замовника 1 та 2 черг Об`єкта продовжував виконувати ТОВ «ДБК «Фундамент»).

09 липня 2019 року ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113191900764 на будівництва першої та другої черг Об`єкта, функції замовника будівництва яких були делеговані ТОВ «ДБК «Фундамент» Договором про організацію будівництва.

27.08.2019 ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт 3-34, 36-39, 41-48 черг будівництва Об`єкта, функції замовника будівництва яких були делеговані ТОВ «Едванс Буд» Договором №29/03- 2019-Б про організацію будівництва, укладеного 29 березня 2019 року.

18.05.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за номером ІV12 3210430162 ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта (1 та 2 черги).

17.08.2023 Департамент економіки та інвестицій надіслав на адресу ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» лист №50/08-3201 про отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, в якому вимагав протягом 10 календарних днів після отримання цього листа звернутися до Департаменту економіки та інвестицій про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та надати перелічені в листі документи.

Враховуючи, що умовами укладеного відповідачем-1 з ТОВ «ДБК «Фундамент» Договору про організацію будівництва (п. 1.2., 2.1. та 3.2. пп. 3.2.5.) функції замовника будівництва щодо укладання з позивачем договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста Києва та сплати коштів пайової участі, а також фінансування витрат на сплату пайової участі були делеговані ТОВ «ДБК «Фундамент» (в якого також знаходилися матеріали технічної інвентаризацій та інші документи, що вимагав надати позивач), відповідач-1 листом №112 -ТУ від 01.09.2023 направив вказану вимогу ТОВ «ДБК «Фундамент», та запропонував надати Департаменту економіки та інвестицій відповідь по суті звернення, також повідомити відповідача-1 про результати розгляду вимоги позивача.

Листом №113-ТУ від 01.09.2023 відповідач-1 також повідомив позивача про направлення вимоги для розгляду по суті ТОВ «ДБК «Фундамент». У відповідь листом №26/10/23-1 від 26.10.2023 ТОВ «ДБК «Фундамент» повідомило Департамент економіки та інвестицій, що у зв`язку із змінами законодавства, починаючи з 01.01.2020 у замовників будівництва, які розпочали будівництво до 01.01.2020 і не уклали договори пайової участі з позивачем, відсутній обов`язок укладати відповідні договори, тож у ТОВ «ДБК «Фундамент» відсутній обов`язок укладати з позивачем договір пайової участі, звертатися до Департаменту про визначення розміру пайової участі в розвитку інфраструктури міста Києва, підписувати розрахунки та надавати будь-які документи з цього приводу.

21.12.2023 Департамент економіки та інвестицій направив ПрАТ «АГРОФІМА «ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ» та ТОВ «ДБК «ФУНДАМЕНТ» вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва № 050/08- 47 від 07.12.2023. У вказаній вимозі Департамент економіки та інвестицій вимагав від товариств протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа звернутись до Департаменту економіки та інвестицій про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва з поданням належним чином копії документів, визначених у листі. За інформацією з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером 0104406142075, вищезазначену вимогу ПрАТ «АГРОФІМА «ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ» отримало 27.12.2023.

26.01.2024 Департамент економіки та інвестицій отримав від ТОВ «ДБК «ФУНДАМЕНТ» лист № 24/01/24-1 від 24.01.2024, в якому останні повідомив, що в нього відсутній обов`язок укладати договір про сплату пайової участі, а від так і звертатися до Департаменту економіки та інвестицій про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та надавати будь-які документи з цього приводу.

05.03.2024 Департамент економіки та інвестицій направив ПрАТ «АГРОФІМА «ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ» та ТОВ «ДБК «ФУНДАМЕНТ» вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва № 050/08- 955 з проектом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у трьох примірниках.

У вказаній вимозі Департамент економіки та інвестицій вимагав від товариств підписати розрахунки і повернути для реєстрації із відповідним зверненням у термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 26.03.2024. За інформацією з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером 0104406181537, вищезазначену вимогу ПрАТ «АГРОФІМА «ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ» отримав 12.03.2024.

01.04.2024 Департамент економіки та інвестицій отримав від ТОВ «ДБК «ФУНДАМЕНТ» лист № 26/03/24-1 від 26.03.2024, в якому останні повідомив, що в нього відсутній обов`язок укладати договір про сплату пайової участі, а від так і звертатися до Департаменту економіки та інвестицій про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, підписувати розрахунки та реєструвати в Департаменті економіки та інвестицій та надавати будь-які документи з цього приводу.

Отже, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачі не виконали свого обов`язку, передбаченого підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не звернулись із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатили пайовий внесок за збудований об`єкт. Відтак, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунками позивача становить 8 249 278,44 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом), а також стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошових зобов`язань інфляційні втрати в розмірі 3 357 456,33 грн та 3% річних - 742 851,88 грн.

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" статтю 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено з 01.01.2020. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відсутній.

У Листі Міністерства розвитку громад та територій України "Щодо надання роз`яснення застосування положень законів, які регулюють відносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів" від 12.02.2021 №1/15.2/515-21 зазначено, що протягом 2020 року діяли перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а з 01.01.2021 повністю скасовано обов`язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

На переконання відповідачів враховуючи, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, наразі відсутня правова підстава для укладання договорів або внесення змін до вже укладених договорів та, відповідно, для сплати коштів пайової участі по об`єктах будівництва, спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов`язку та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021, але договір між замовниками таких об`єктів та органами місцевого самоврядування не було укладено.

Отже, оскільки об`єкт будівництва було введено в експлуатацію в травні 2021 року у відповідачів відсутній обов`язок щодо оплати пайової участі (внеску).

Відповідачі також зазначають, що виходячи з обґрунтувань, наведених у позові, розрахунок розміру пайової участі замовників будівництва мав бути здійснений у 2020 році, а саме не пізніше 06 лютого 2020 року та з цього моменту, у позивача виникло право здійснювати стягнення грошових коштів з відповідачів. Однак, позивач здійснив розрахунок станом на 19.05.2024.

Відповідачі вважають, оскільки 17.10.2019 набув чинності вищевказаний Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", то розрахунок пайової участь мав бути здійснений на цю дату.

Крім того, відповідач-1 вказує на те, що він взагалі має бути звільнений від сплати пайового внеску, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001, в складі об`єктів житлової забудови також споруджуються об`єкти соціальної сфери, деякі з них вже передані до комунальної власності міста Києва.

Відповідач-2, серед іншого, зазначив, що позивач неправомірно посилається на приписи ст.1212 ЦК України як підставу для стягнення грошових коштів, а також безпідставно застосував приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як установлено судом, 09.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Приватному акціонерному товариству «Агрофірма «Теплиці України» дозвіл на будівельні роботи № ІУ 113191900764 за адресою: вул. Берковецька, 6, м. Київ. Об`єктом будівництва визначено будівництво об`єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об`єктів житлової забудови, паркінгів на вул. Берковецькій, 6 у Святошинському районі м. Києва (1-2 черги будівництва).

18.05.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за номером ІV12 3210430162 ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта (1 та 2 черги).

З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (пункти 10-13), якими виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювали пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 та Прикінцевих та Перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020, передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Абзацом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону Украі?ни "Про місцеве самоврядування в Украі?ні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на паи?ових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 3.1. розділу ІІІ Порядку, паи?ова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами Украі?ни та цим Порядком.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку, замовник, який здійснює або має намір здіи?снити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/ реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва.

Згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. розділу V Порядку, підставою для розрахунку розміру паи?овоі? участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про паи?ову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

З огляду на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 144 Конституції України, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території.

Отже, обов`язок відповідача-1, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.

Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведені вище правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21.

Оскільки, у цій справі будівництво розпочате у 2019 році та введено в експлуатацію у 2021 році, застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовниками (відповідачами) об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Згідно із матеріалів справи, 17.08.2023 Департамент економіки та інвестицій надіслав на адресу ПрАТ «Агрофірма «Теплиці України» лист №50/08-3201 про отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, в якому вимагав протягом 10 календарних днів після отримання цього листа звернутися до Департаменту економіки та інвестицій про визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та надати перелічені в листі документи.

Листом №113-ТУ від 01.09.2023 відповідач-1 повідомив позивача про направлення вимоги для розгляду по суті ТОВ «ДБК «Фундамент». У відповідь листом №26/10/23-1 від 26.10.2023 ТОВ «ДБК «Фундамент» повідомило Департамент економіки та інвестицій, що у зв`язку із змінами законодавства, починаючи з 01.01.2020 у замовників будівництва, які розпочали будівництво до 01.01.2020 і не уклали договори пайової участі з позивачем, відсутній обов`язок укладати відповідні договори, тож у ТОВ «ДБК «Фундамент» відсутній обов`язок укладати з позивачем договір пайової участі, звертатися до Департаменту про визначення розміру пайової участі в розвитку інфраструктури міста Києва, підписувати розрахунки та надавати будь-які документи з цього приводу.

За наведеного, відповідачі у встановлений п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX строк - протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта належним чином не виконали свого обов`язку щодо звернення до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та пайового внеску до прийняття цього об`єкта в експлуатацію не сплатили.

Водночас, під час здійснення розрахунку пайової участі орган місцевого самоврядування має керуватися приписами підпункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ щодо розміру пайової участі, який, у свою чергу, визначається, зокрема, на підставі документів, наданих замовником будівництва.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку, в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати (пункт 4.3).

Вказаний Порядок, зокрема, дає визначення основних понять (термінів), що вживаються в ньому, таких як "замовник", "нове будівництво" тощо, визначає орган, який здійснює залучення коштів пайової участь від імені Київської міської ради як органу місцевого самоврядування, окреслює обсяг прав і обов`язків такого органу під час розгляду звернень замовників будівництва, встановлює механізм взаємодії між ними.

Крім того, Порядок, визначає методику проведення розрахунку розміру пайової участі для об`єктів різних типів.

Як убачається з заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, Департамент економіки та інвестицій здійснив розрахунок розміру пайової участі з урахуванням «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, пунктів 4.2, 6.4 Порядку та використав показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2020 року)» від 16.12.2020 № 311 та що діяв на момент введення об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто станом на 18.05.2021.

Відповідно до пункту 5.2.8 Порядку, розмір пайової участі, визначений договором про пайову участь, підлягає коригуванню після надання замовником документів про визначення у встановленому порядку загальної кошторисної вартості об`єкта та даних технічної інвентаризації завершеного будівництвом/реконструкцією об`єкта, що приймається в експлуатацію. Замовник зобов`язаний надати відповідні документи для проведення остаточних розрахунків та сплати замовником пайової участі в повному обсязі згідно з даними, зазначеними у цих документах, не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до дати введення в експлуатацію.

Розрахунок здійснений позивачем згідно із даних Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ 123210430162, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.05.2021, та технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «БТІ ЮКРЕЙНІАН ГРУП» від 26.01.2021 (інвентаризаційна справа № 760) на житлові будинки літ. «А» та літ. «Б», що розташовані за адресою: вул. Берковецька, 6, м. Київ, щодо показників на житловий, громадський чи виробний будинок, господарські будівлі, захисні споруди.

Відповідно до п.4.2. Порядку, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, зокрема: об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень.

За розрахунком позивача до категорії площ, за які пайова участь не сплачується віднесено: котельню літ. «В», площею 66,30 кв. м. та трансформаторну підстанцію літ. «Г», площею 83,2 кв. м, які окремо збудовані та розташовані, а відповідно не включаються в загальну площу житлового будинку літ. «А», розмір якої становить 11 897,60 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «БТІ ЮКРЕЙНІАН ГРУП» від 26.01.2021 (інвентаризаційна справа № 760), на житловий будинок літ. «Б», загальною площею вказаного будинку є 14 773,20 кв. м.

При цьому, суд звертає увагу відповідачів, що відповідно до абзацу 10 пункту 4.2 Порядку, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, зокрема, технічних приміщень.

Вказане свідчить про те, що законодавство не звільняє від сплати пайової участі допоміжні приміщення та технічне оснащення багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»: - технічні приміщення - приміщення для розміщення обладнання теплових пунктів, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів та холодильних установок (пункт 3.38). - допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 3.7).

Таким чином, цільове призначення допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку не відповідає цільовому призначенню технічних приміщень.

Окрім того, перелік технічних приміщень в пункті 3.38 ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» є вичерпним та не включає підвали, коридори, ліфтові холи, ліфти, насосні.

За наданими позивачем розрахунками, використовуючи формулу, передбачену п. 6.4.2 VI Порядку, Департаментом економіки та інвестицій правомірно визначено загальний розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва за будівництво житлових будинків літ. «А» та літ. «Б» (1-2 черги будівництва) по вул. Берковецька, 6 у м. Києві, у розмірі 8 249 278 грн 44 коп.

Як вже зазначено судом, розрахунок зроблений відповідно до пункту 6.4.2 Порядку, в якому зазначено, що норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (грн/ кв. м).

Враховуючи приписи ст. 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, а також приписи ст.1212 ЦК України, суд зазначає, що відповідачі, як замовники будівництва, зобов`язані перерахувати органу місцевого самоврядування грошові кошти пайової участі в заявленому розміру.

Судом також відхиляються посилання відповідача-1 на положення ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як на підставу звільнення його від сплати пайового внеску, оскільки вказана норма була виключена з тексту цього Закону з 01.01.2020.

Відповідно до статті 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 ЦК України).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів 8 249 278,44 грн коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, враховуючи що станом на момент виникнення такого обов`язку обидва відповідача мали функції замовника будівництва спірного об`єкта.

Крім того, позивач, відповідно до заяви про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, також просить стягнути з відповідача нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошових зобов`язань інфляційні втрати в розмірі 3 357 456,33 грн та 3% річних - 742 851,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала ПрАТ «АГРОФІМА «ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ» сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ 123210430162 (далі - сертифікат про прийняття об`єктів в експлуатацію) за адресою: вул. Берковецька, 6, м. Київ. Враховуючи зазначене та те, що Департамент економіки та інвестицій звернувся до суду за захистом своїх прав 20.05.2024, терміном порушення грошового зобов`язання на момент подачі позовної заяви є 1098 днів (19.05.2021 - 20.05.2024).

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Під час розрахунку позивачем також були враховані висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9544/19, зокрема, що вимоги позивача в частині сум, визначених у складі спірної суми, нарахованих позивачем за правилами ст. 625 ЦК України, що мають похідний характер від заявленої у цій справі основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, є обґрунтованими в тій їх частині, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували подачі цього позову, та підлягають задоволенню в цій частині за умови обґрунтованості та наявності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів)».

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд ураховує, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 125 Конституції України, стаття 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, здійснивши перевірку розрахунків позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 357 456,33 грн та 3% річних - 742 851,88 грн за період з 19.05.2021 по 20.05.2024, дійшов висновку, що вони виконані вірно, з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" про стягнення 12 349 586,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладають на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ" (вул. Берковецька, 6, м. Київ, 04216; код ЄДРПОУ 03359730) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (просп. Відрадний, 103, м. Київ, 03061; код ЄДРПОУ 40048603) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 8 249 278 грн 44 коп., інфляційні втрати - 3 357 456 грн 33 коп., 3% річних - 742 851 грн 88 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ТЕПЛИЦІ УКРАЇНИ" (вул. Берковецька, 6, м. Київ, 04216; код ЄДРПОУ 03359730) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 04633423) судовий збір у розмірі 74 097 грн 52 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (просп. Відрадний, 103, м. Київ, 03061; код ЄДРПОУ 40048603) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 04633423) судовий збір у розмірі 74 097 грн 52 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.03.2025.

Суддя А.І. Привалов