Ухвала

від 12.03.2025 по справі 392/1069/20

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1069/20

Провадження № 1-кп/392/34/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018121160000066 від 19.12.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мурманськ, російська федерація, росіянки, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_3 обвинувачується у самоуправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за наступних обставин.

Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 777-р від 14 вересня 2012 року, затверджено проект землеустрою щодо передачі в оренду ОСОБА_6 земельної ділянки, загальною площею 10 га на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, державна реєстрація вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3523182800:02:000:0655 здійснена 23.10.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.11.2010.

Крім цього, розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області N? 784-р від 14 вересня 2012 року, затверджено проект землеустрою щодо передачі в оренду ОСОБА_6 земельної ділянки, загальною площею 25, 4240 га на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, державна реєстрація вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3523182800:02:000:0656 здійснена 23.10.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.11.2010.

В подальшому, ОСОБА_3 14.12.2015, 18.10.2016, 28.11.2016, 07.02.2017, 23.08.2017, 08.06.2018 зверталась із заявами до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про укладення договорів оренди земельних ділянок за вищевказаними кадастровими номерами, які були залишені без задоволення в зв`язку з відсутністю правових підстав.

В подальшому ОСОБА_3 , реалізовуючи своє уявне право, незаконно, самовільно, усупереч установленого законом порядку, 29.08.2018 в період часу з 14:26 год. по 14:53 год. перебуваючи в приміщенні Маловисківської міської ради Кіровоградської області за адресою вул. Спортивна, 6, не будучи обізнаною в тому, що вказані договори оренди являються підробленими, оскільки остання отримала їх поштовим зв`язком із підписом першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_7 , звернулася до державного реєстратора Маловисківської міської ради для проведення держаної реєстрації.

В результаті протиправних дій, ОСОБА_3 , зареєструвала договори оренди та набула право користування земельними ділянками за кадастровим номером 3523182800:02:000:0656, площею 25,4240 га, нормативна грошова оцінка якої становила 826 999 грн. та земельною ділянкою за кадастровим номером 3523182800:02:000:0655, площею 10 га, нормативна грошова оцінка якої становила 327 352, 79 грн., які перебували у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Після чого, 29 серпня 2018 року, ОСОБА_3 , уклала договори суборенди земельних ділянок за кадастровим номером 3523182800:02:000:0656, площею 25,4240 га кадастровим номером 3523182800:02:000:0655, площею 10 га з Селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_8 », код за ЄДРПОУ (22226822) в особі директора ОСОБА_9 , в результаті чого за 2018 та 2019 роки незаконно отримала дохід в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки землі в сумі 92 348, 14 грн.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області спричинено збитки в сумі 92 348, 14 грн.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, згідно ст.49 КК України та закриття даного кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Зазначає, що свою винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. З дати вчинення кримінального правопорушення, на яку вказує сторона обвинувачення, минуло більше п`яти років, отже може бути застосовано ст.49 КК України. У зв`язку із давністю подій та втрати її суспільної небезпечності, пов`язаною із врегулюванням спірних питань з розпорядником земельних ділянок (потерпілим у цій справі) в судовому порядку (у цивільному спорі) обвинувачена ОСОБА_3 не заперечує щодо закриття справи та звільнення її від відповідальності за строками давності. Просив задовольнити клопотання з підстав, викладених в ньому.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала заявлене захисником клопотання та просила його задовольнити, зазначивши, що їй зрозумілі роз`яснені судом наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.49 КК України, її позиція добровільна та вона наполягає на цьому, вона не бажає скористатися правом на судове провадження в загальному порядку, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України не визнає.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої, вказавши на тяжкість кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 , обвинувачена від суду не ухилялася та нових злочинів не скоювала, а тому наявні підстави для задоволення клопотання захисника.

Від представника потерпілого Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_11 надійшла заява про розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_3 без її участі. Будь-які претензії матеріального чи морального характеру відсутні. Крім цього, не заперечувала проти звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України.

Судом на виконання вимог ч.3 ст.285 КПК України ОСОБА_3 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, виходячи з положень п.1 ч.2 ст. 284 , ч. 3 ст. 285 , ч. 4 ст. 286 , ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.356 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є проступком.

Санкція ст.356 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до двох років.

Згідно п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

За загальним правилом, перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов`язкового звільнення від кримінальної відповідальності.

Чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Станом на 12.03.2025 року сплинув строк давності, передбачений п.1 ч.1 ст.49 КК України притягнення обвинуваченої ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ст.356 КК України.

При цьому, під час розгляду клопотання судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що перебіг давності переривався внаслідок ухилення ОСОБА_3 від суду, як і не було встановлено, що обвинувачена вчиняла у цей період інші кримінальні правопорушення.

Також, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і обов`язковою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра звільняється її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності їх згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченою ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбаченому законом випадку, враховуючи, що судом належно роз`яснено суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, її право заперечувати проти закриття кримінального провадження, - не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Така правова позиція узгоджується як з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, так і з практикою Європейського суду з прав людини, який у п.42 рішення у справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.

Таким чином, суд установив наявність усіх передбачених законом обставин, для звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи, що з моменту скоєння обвинуваченою ОСОБА_3 інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, перебіг передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України дворічного строку давності не переривався і не зупинявся та обвинувачена ОСОБА_3 наполягала на звільненні її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а також враховуючи, що закінчення строків давності відповідно до вимогст.49 КК України є безумовною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відтак обвинувачена ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, а кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49 КК України, ст.ст.284-286, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.356 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018121160000066 від 19.12.2018 року, відносно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя ОСОБА_12