Ухвала

від 18.03.2025 по справі 401/1125/24

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.03.2025

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

копія Справа № 401/1125/24 Провадження № 2/401/103/25

13 березня 2025 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Васечка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Рассвет» про визнання неправомірними дій із встановлення розміру щорічного членського внеску на 2022-2024 р.р., визнання неправомірними дій зі встановлення вартості компенсації членам СТ «Рассвет» витрат за спожиту електричну енергію на 2022-2024 р.р.-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник -адвокат ПасюкВ.В., звернувся до суду з позовною заявою до Садівницького товариства "Рассвет" з позовними вимогами про визнання неправомірними дії відповідача із встановлення розміру щорічного членського внеску на 2022-2024 рр., визнання неправомірними дій із встановлення вартості компенсації членам СТ "Рассвет" витрат за спожиту електричну енергію на 2022-2024 рр.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 11 грудня 2021 року придбав у ОСОБА_2 садовий будинок у Садівницькому товаристві «Рассвет», у зв`язку із чим був прийнятий у члени товариства, сплативши вступний внесок. За весь час перебування членом кооперативу позивач ставив питання щодо недопустимості одноосібного прийняття рішень головою правління С.Загорулько, неправомірність нарахування оплати вартості електричної енергії у більшому розмірі, ніж це визначено на законодавчому рівні. Крім того, позивач зазначає, що на зборах садівницького товариства, де розглядались питання встановлення вартості компенсації спожитої електричної енергії, встановлення розміру щорічних внесків він присутнім не був, та жодного повідомлення про час та дату проведення загальних зборів товариства не отримував.

17червня 2024року представниквідповідача -адвокат ВасечкоО.І.подав досуду відзивна позовнузаяву,у якомупросив закритипровадження усправі,оскільки виходячи із суб`єктного складу сторін, характеру спірних правовідносин та змісту заявлених позивачем вимог і зважаючи на наявний спір, який виник між членами товариства при здійсненні товариством своєї діяльності стосовно оскарження рішення правління товариства, даний спір підлягає вирішенню в господарському суді.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просив закрити провадження у справі з посиланням на підстави, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок.

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 , від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 зроблено висновки про те, що «обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними».

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц , № 695/2665/16-ц зазначено, що «поняття «внутрішньостатутна діяльність» не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо) і, загалом, такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи)».

У даній справі сторонами є: позивач ОСОБА_1 - фізична особа член Садівницького товариства "Рассвет", та відповідач - юридична особа Садівницьке товариство "Рассвет".

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.12.2021 є членом Садівницького товариства «Рассвет», що підтверджується копією членської книжки.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» основним документом, то регулює діяльність споживчого товариства, с статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам

Згідно статуту Садівницького товариства "Рассвет", який затверджено загальними зборами уповноважених членів СТ "Рассвет" (протокол № 6 від 25 вересня 2016 року), садівницьке товариство "Рассвет" є обслуговуючим кооперативом та неприбутковою організацією. Товариство діє на основі добровільності, рівності, самостійності, самоврядування та самофінансування, має самостійний баланс, печатку, та діє на принципах повного господарського розрахунку. Садівницьке товариство здійснює свою діяльність на земельній ділянці переданій йому в безстрокове користування для організації колективного садівництва та огородництва загальною площею - 48,4 гектарів постановою Світловодської міської ради від 23.08.1964 №289.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, Садівницьке товариства "Рассвет" здійснює наступний вид діяльності: 81.10комплексне обслуговування об`єктів.

З наведеного можна дійти висновку, що СТ "Рассвет" є споживчим товариством у розумінні ст. 111 ГК України, господарською організацією, члени якого беруть участь в управлінні ним та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами товариства.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Таким чином, виходячи з суб`єктного складу сторін, характеру спірних правовідносин та змісту заявлених позивачем вимог, та зважаючи на наявний спір, який виник з приводу неправомірних на думку позивача дій відповідача із встановлення розміру щорічного членського внеску та вартості компенсації членам СТ "Рассвет" витрат за спожиту електричну енергію за 2022-2024 роки, що стосується діяльності юридичної особи і пов`язане з її управлінням, та безпосередньо впливає на обсяг прав і обов`язків всіх членів садівницького товариства, тобто пов`язаний з корпоративними відносинами, суд приходить до висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст.ст.255-256,259-261,353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Рассвет» про визнання неправомірними дій зі встановлення розміру щорічного членського внеску на 2022-2024 р.р., визнання неправомірними дій зі встановлення вартості компенсації членам СТ «Рассвет» витрат за спожиту електричну енергію на 2022-2024 р.р. - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.2 ст.256ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 березня 2025 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом