ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.03.2025Справа № 910/6343/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО"
про стягнення 1846640,54 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Хитрук Н.І. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (далі - позивач) 1339573,83 грн пені, 356131,96 грн інфляційних втрат та 150934,75 грн 3% річних нарахованих на суму боргу, яка була стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.07.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2024.
16.07.2024 відповідачем було подано зустрічну позовну заяву в межах даної справи з вимогою визнати недійсним Договір № 1233 про надання телекомунікаційних послуг від 25.01.2019, укладений між ТОВ "Нові мережі України" та ТОВ "Лізко" з 01.01.2022.
Ухвалою суду від 19.07.2024 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" у задоволенні заяви про поновлення строку на подання зустрічного позову у справі №910/6343/24 та повернув без розгляду зустрічну позовну заяву.
30.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала запит від Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 про повернення зустрічного позову.
Матеріали справи №910/6343/24 було направлено до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКО" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі №910/6343/24 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 було вирішено питання про судові витрати в межах розгляду апеляційної скарги.
10.02.2025 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи №910/6343/24.
Ухвалою суду від 17.02.2025 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.03.2025.
07.03.2025 відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі, яка мотивована тим, що він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 1233 про надання телекомунікаційних послуг від 25.01.2019 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1527/25. У зв`язку із чим, відповідач просить суд зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1527/25.
Позивач проти поданої зави про зупинення провадження у справі надав свої письмові заперечення 10.03.2025, де зазначив, що на його думку, відповідач має на меті створити штучний судовий процес без наміру вирішити реально існуючий спір, оскільки жодних доказів, які б підтверджували недійсність Договору не було надано, а ТОВ «Лізко» жодним чином, до моменту закриття підготовчого провадження у справі № 910/6343/24, не ставило під сумнів дійсність Договору.
11.03.2025 відповідач подав відповідь на заперечення щодо заяви про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи, яку мотивував перебуванням представника відповідача - Трикоз О.М. на лікарняному.
Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025 заперечила проти відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі.
Розглянувши заяву відповідача про зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Як зазначено у ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Натомість, наведені твердження відповідача щодо підстав для зупинення провадження у справі стосуються п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Враховуючи, що підготовче провадження вже було закрито і справа розглядається по суті, відповідно суд не вправі зупиняти розгляд справи, а тому заява відповідача лишається без задоволення.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє враховуючи наступне.
Відповідач стверджує, що його представник - Трикоз О.М. перебуває на лікарняному, а тому не може представляти інтереси відповідача у судовому засіданні 12.03.2025, разом з тим, до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем долучено копію довіреності та фотокопію листа непрацездатності, однак наданими документами не підтверджується, що Трикоз О.М. є представником відповідача і перебуває на лікарняному, оскільки долучена довіреність видана на інших осіб, а з листа непрацездатності не відображається кому саме він виданий.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.03.2025 представник позивача підтримала вимоги позову, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізко" як замовником укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №1233 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди № 2, виконавець зобов`язався за замовленням замовника, а також в інших випадках, передбачених договором, надати послуги, що складаються із: забезпечення надійної маршрутизації основного і резервного сигналу програми від точки комунікації до точок доставки у відповідності до замовлення (яке оформлюється у вигляді додатку до даного договору і є його невід`ємною частиною) та в інших випадках, передбачених договором; організація каналу передачі даних системи моніторингу замовника від провайдера.
За змістом п. 2.2 Договору замовник зобов`язався оплатити виконавцю вказані послуги у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені цим договором.
Згідно із п. 3.1 та п. 3.2 Договору замовник повинен доставити сигнал до двох точок комунікації за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 9 та м. Київ, вул. Дорогожицька, 10. Точкою розмежування зони відповідальності між замовником та виконавцем вважається вхідний роз`єм комунікації виконавця. Виконавець повинен доставити відповідний сигнал програми замовника до точок доставки у місці присутності провайдера за адресами, згідно із замовленням. Точкою розмежування зони відповідальності між виконавцем та провайдером вважається вхідний роз`єм комутації провайдера.
Пунктами 7.2 та 7.3 Договору передбачено, що види послуг, ціна послуг та умови їх надання визначаються положеннями цього договору, додатками та додатковими угодами до нього. Сторони дійшли згоди, що ціна послуг визначається за договірними тарифами, що узгоджені у додатку №1 до цього договору.
Періодом обліку наданих послуг з метою їх оплати є календарний місяць. Вартість послуг за неповний календарний місяць розраховується пропорційно (кратно) кількості днів календарного місяця, у якому ця послуга була фактично отримана замовником. Загальна вартість послуг за один календарний місяць складається з суми вартості всіх послуг за усіма чинними (діючими) замовленнями до цього договору, у цьому календарному місяці (п. 7.7 та п. 7.8 Договору).
Відповідно до п. 7.9 Договору дата початку тарифікації кожної послуги, найменування всіх послуг та вартість всіх послуг, що надаються за всіма діючими замовленнями, зазначаються в акті наданих послуг. Форма акту наданих послуг наведена у додатку №3 до цього договору.
У п. 7.10 Договору сторони погодили, що акт наданих послуг є підставою для визначення фактичної вартості всіх послуг, отриманих замовником у звітному місяці, та нарахування замовнику плати за звітний місяць.
Згідно із п. 7.11 Договору замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання належним чином оформленого акту наданих послуг, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів із дня його відправлення виконавцем, зобов`язаний підписати його, та повернути 1 (один) примірник виконавцю. У випадку, якщо замовником до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним не було повернуто підписаний акт, не направлено вмотивовану відмову від підписання акту чи надіслано лист-вимогу про ненадходження акту/отримання копії акту, то такий акт вважається прийнятим замовником, а послуги такими, що надано належним чином.
Вартість отриманих замовником послуг оплачується ним щомісячно на поточний рахунок виконавця за один (звітний) місяць після підписання акту наданих послуг. Оплата відбувається, протягом 20-ти календарних днів кожного місяця наступного за звітним на підставі рахунку виконавця (або цього договору) та акту наданих послуг (п. 7.14 Договору).
Відповідно до положень п. 8.9 Договору замовник має право відмовитись від послуг, які надаються у звітному періоді за окремим замовленням у повному об`ємі, попередивши про це виконавця належним чином у строк не менший, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення. Останньою датою надання такої послуги є дата останнього повного календарного дня отримання послуг, визначена замовником. У випадку такої відмови замовник компенсує документально підтверджені витрати, понесені виконавцем у повному розмірі (п. 8.9 Договору).
У п. 9.2 Договору передбачено, що у випадку, якщо замовник має претензії до наданих послуг, він зобов`язаний належним чином направити виконавцю вимогу у письмовій та електронній формах з цього приводу, а виконавець зобов`язується негайно усунути виявлені недоліки та надати протягом 10 (десяти) календарних днів пояснення причин неналежного надання послуг.
Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача заборгованість у сумі 3593700 грн за договором про надання телекомунікаційних послуг №1233 від 25.01.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" заборгованість у сумі 3593700 грн та судовий збір у сумі 53905 грн 50 коп.
Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23, яке набрало законної сили і є чинним.
Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/9791/23 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у сумі 3593700 грн.
За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 12.4 Договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно розміру та строків оплати, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної виконаного зобов`язання, за кожний день прострочки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.
Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Позивач зазначає, що рішення суду №910/9791/23 від 13.11.2023 про стягнення 3593700 грн основного боргу було виконано 14.03.2024.
З наданих до справи доказів вбачається, що відповідачем 14.03.2024 було сплачено 3593700 грн (довідка №81-23/2/46688 від 22.05.2024).
З наведеного вбачається, що основну суму боргу за Договором у сумі 3593700 грн відповідачем було повністю погашено 14.03.2024, що останнім підтверджується.
У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 1339573,83 грн пені (нарахованої на суму боргу за період з 21.03.2022 по 20.11.2023), 356131,96 грн інфляційних втрат та 150934,75 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу за період з 21.03.2022 по 14.03.2024).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення/отримання рахунків, актів за 2022 рік та інших документів, які б підтверджували позовні вимоги, а отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування виконання позивачем умов Договору, які прямо пов`язані зі строками та порядком сплати відповідачем грошових сум протягом 20-ти календарних днів кожного місяця наступного за звітним, оскільки відсутні інші документи, які передбачені Договором, як підстава для оплати.
Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, інфляції та пені не узгоджуються із дійсним станом справ та суперечать нормам законодавства, а також не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в порядку та строки, встановлені Договором фінансово-господарські документи, пов`язані з виконанням Договору (в т.ч. акти за січень-квітень 2023 року) на адресу відповідача, визначену Договором для кореспонденції (п. 14.1 Договору) - не надходили. З огляду на це, очевидною і об`єктивною виникла ситуація, коли відповідач не міг виконати припис ст. 7 Договору, а саме, надіслати зауваження та/або заперечення на відповідні акти в силу їх відсутності у відповідача. За відсутності первинних документів - самих актів, не зрозуміло, що пояснювати чи заперечувати мав відповідач. Отримані відповідачем 15.05.2023 «одним пакетом» акти за період січень-квітень 2023 року були повернуті позивачу без підписання, в зв`язку з фактичною відсутністю надання послуг, що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи описом та листом від 12.06.2023 № 39.
У рішенні Господарського суду міста Києва №910/9791/23 від 13.11.2023 було встановлено наступне:
«У період із лютого 2022 року по квітень 2023 року позивачем надано, а відповідачем прийнято телекомунікаційні послуги на загальну суму 3593700,00 грн, що підтверджується актами наданих послуг: №2 від 28.12.2022, №3 від 31.03.2022, №4 від 30.04.2022, №5 від 31.05.2022, №6 від 30.06.2022, №7 від 31.07.2022, №8 від 31.08.2022, №9 від 30.09.2022, №10 від 31.10.2022, №11 від 30.11.2022, №12 від 31.12.2022, які підписані сторонами без зауважень.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що 18.02.2023 та 10.05.2023 позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акт наданих послуг №1 від 31.01.2023, який ТзОВ "Лізко" отримало 20.02.2023 та акти наданих послуг №2 від 28.02.2023, №3 від 31.03.2023, №4 від 30.04.2023 та акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2023, які ТзОВ "Лізко" отримало 15.05.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0104231898791 та № 0200253967128. Проте, відповідач підписані акти №1 від 31.01.2023, №2 від 28.02.2023, №3 від 31.03.2023, №4 від 30.04.2023 та акт звіряння взаємних розрахунків позивачу не повернув, при цьому, будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг також не надав».
За умовами п. 7.14 Договору вартість отриманих замовником послуг оплачується ним щомісячно на поточний рахунок виконавця за один (звітний) місяць після підписання акту наданих послуг. Оплата відбувається, протягом 20-ти календарних днів кожного місяця наступного за звітним на підставі рахунку виконавця (або цього договору) та акту наданих послуг.
Таким чином, умовами Договору визначено строк оплати, а саме протягом 20-ти календарних днів кожного місяця наступного за звітним.
Встановленими обставинами у рішенні Господарського суду міста Києва №910/9791/23 від 13.11.2023 підтверджується факт отримання відповідачем послуг позивача на суму 3593700 грн, відповідно строк оплати по кожному місяцю окремо мала б відбувається протягом 20-ти календарних днів кожного місяця наступного за звітним.
Судом прийнято до уваги пояснення позивача стосовно періоду на який ним нараховано пеню, що не обмежується періодом в шість місяців з урахуванням продовження строку, визначеного статтею 232 ГК України на строк дії карантину, відповідно до пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу неодноразово продовжено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Враховуючи наведене вище, є правомірним для нарахування пені у період до 30.06.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму 1339573,83 грн судом визнано його обґрунтованим та правильним, а отже з відповідача підлягає заявлена до стягнення сума пені.
Розрахунок інфляційних втрат на суму 356131,96 грн, доданий позивачем до позову, судом перевірено і визнано обґрунтованим та правильним, а отже з відповідача підлягає заявлена до стягнення сума інфляційних втрат.
Що ж стосується розрахунку 3% річних, то судом встановлено, що позивачем неправомірно здійснювалось нарахування санкцій на день коли борг було фактично погашено - 14.03.2024.
У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 міститься правовий висновок про те, що «день фактичної сплати суми заборгованості» не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
На періоди інфляційних нарахувань цей один день не впливає, натомість судом було здійснено перерахунок 3 % річних, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 150640, 15 грн 3% річних. У стягненні 294,60 грн 3% річних суд відмовляє.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати з оплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізко" (01054, місто Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), будинок 30; ідентифікаційний код 33239447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові мережі України" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 34191087) 1339573 (один мільйон триста тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 83 коп. пені, 356131 (триста п`ятдесят шість тисяч сто тридцять одну) грн 96 коп. інфляційних втрат, 150640 (сто п`ятдесят тисяч шістсот сорок) грн 15 коп. 3% річних, а також 22156 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн 15 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.03.2025.
Суддя Р.Б. Сташків
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2025 |
Оприлюднено | 20.03.2025 |
Номер документу | 125908983 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сташків Р.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні