Ухвала від 13.03.2025 по справі 910/12672/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.03.2025Справа № 910/12672/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» про розстрочення виконання рішення суду у господарській справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45»

до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда»

про стягнення 143 996, 57 грн.

Представники:

від позивача: Кліпановський А.П.;

від відповідача: Іщенко Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 170 873, 69 грн, з яких: 134 544, 41 грн - заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій з 01.04.2022 по 01.09.2024, 29 215, 01 грн - інфляційних втрат та 7 114, 27 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 , та НОМЕР_3 у багатоквартирному будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , а також позивач вказує, що у власності відповідача перебували квартири НОМЕР_4 , які відповідач продав у лютому 2022 року, нежитлове приміщення № 1-189, яке відповідач продав у грудні 2023 та нежитлове приміщення № 4-211, яке відповідач продав у листопаді 2023 на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною. Тож, позивач вказує, що відповідач є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а тому відповідно до, зокрема Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту позивача у відповідача є обов`язок своєчасно сплачувати внески на управління, утримання та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території.

10.12.2024 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій з 01.04.2022 по 01.12.2024 у розмірі 112 188, 84 грн, інфляційних втрат у сумі 23 835, 82 грн та 3 % річних у розмірі 7 971, 91 грн, що разом складає 143 996, 57 грн. Також, позивач просить суду залишити без розгляду заяву про уточнення розміру позовних вимог від 03.12.2024.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, прийняв її до розгляду та розглядав справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення заборгованості у розмірі 143 996, 57 грн., з яких заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій з 01.04.2022 по 01.12.2024 у розмірі 112 188, 84 грн, інфляційні втрати у сумі 23 835, 82 грн та 3 % річних у розмірі 7 971, 91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Паркове місто 45" 112 188 (сто дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 84 коп. - заборгованості з оплати внесків та 2 359 (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 14 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

24.02.2025 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» про розстрочення виконання рішення суду, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2025 року у справі № 910/12672/24 протягом 10 щомісячних платежів, наступним чином: 11 455,00 грн - до 30 березня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 квітня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 травня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 червня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 28 липня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 серпня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 вересня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 жовтеня 2025 року включно; 11 455,00 грн - до 30 листопада 2025 року включно; 11 452,98 грн - до 30 грудня 2025 року включно.

28.02.2025 до суду надійшли заперечення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 заяву Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 року у справі № 910/12672/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2025.

У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Отже, дослідивши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» про розстрочення виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що негайна виплата всієї суми заборгованості наразі неможлива без шкоди для стабільної діяльності компанії. Також, відповідач зазначає, що наразі знаходиться не в найкращому фінансовому становищі, негайне стягнення повної суми заборгованості може призвести до касового розриву та тимчасового зупинення будівельних проектів, що матиме негативний ефект як для відповідача, так і для його контрагентів, працівників відповідача тощо.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Троянда» у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, як і не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45».

Крім того, твердження заявника про те, що негайна виплата всієї суми заборгованості наразі неможлива без шкоди для стабільної діяльності компанії, не є тією обставиною, з якою приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочки, враховуючи що заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території утворилась ще у 2022 році, тобто майже три роки тому, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Як передбачено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 р. у справі № 905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, зокрема документи фінансової звітності, а саме: баланс, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів, банківські виписки по рахунках, тощо.

Тобто, як зазначено судом вище. у даному випадку, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував складний фінансовий стан заявника.

Доказів відсутності у відповідача коштів для виконання рішення суду у даній справі також не надано.

Отже, звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги що заявником (боржником) всупереч приписам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що заява Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/12672/24 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/12672/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 18.03.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. О. Щербаков