Рішення

від 13.03.2025 по справі 914/409/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2025 Справа № 914/409/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів,

до відповідача: Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, м. Львів,

про: стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 418 679,39 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Мицак І.Р. представник;

від відповідача: Шморгун Ю.М. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 418 679,39 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2025.

В судовому засіданні 13.03.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 29.01.2024 між ним та відповідачем було підписано Договір №60008 про постачання електричної енергії споживачу. За умовами укладеного договору, постачальник зобов`язується постачати споживачу електричну енергію, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Оскільки взятих на себе зобов`язань за договором відповідач не виконав, зокрема, не здійснив оплату за спожиту електроенергію за період жовтень-грудень 2024, позивач звернувся з цим позовом до суду.

В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що 13.03.2025 зробив відповідну заяву (вх.№ 6528/25) про визнання позову.

Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

В судовому засіданні 13.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2024 року між ТзОВ «Львівенергозбут» та Відділом освіти Галицького та Франківського районів управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради було укладено Договір №60008 про постачання електричної енергії споживачу.

За Договором Постачальник зобов`язується постачати Споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2.1 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Обсяг спожитої відділом освіти електричної енергії за період жовтень -грудень 2024 року становить 118 965 кВт/год, що підтверджується Актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТзОВ «Львівенергозбут» та оператора системи розподілу ПАТ «Львівобленерго» за жовтень -грудень 2024 року.

Відповідно до Акту №13 від 13.01.2025 сторони провели звірку взаєморозрахунків та визначили, що станом на 01.01.2025р. заборгованість відділу освіти перед ТзОВ «Львівенергозбут» складає 418 679, 39 грн.

Однак, відповідачем не здійснено повної оплати за спожиту електричну енергію згідно отриманих рахунків за період жовтень-грудень 2024, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем із врахуванням проведених оплат становить 418 679, 39 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості спожиту електричну енергію в розмірі 418 679,39 грн.

В ході розгляду справи, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечив проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №60008 про постачання електричної енергії споживачу від 29.01.2024. За вказаним Договором Постачальник зобов`язується постачати Споживачу Товар за ДУ 021:2015:09310000-5-Електрична енергія, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2.1 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору «Порядок розрахунків» розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця). Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений в договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка.

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником та надаються споживачу через систему розрахунків «Персональний кабінет»/«Особистий кабінет» на web-сайті постачальника та/або у структурному підрозділі постачальника за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1 до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим.

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня включно, наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті/особистому кабінеті, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником не пізніше 10 (десятого) календарного дня місяця наступного за розрахунковим. У разі необхідності отримання документів у паперовому вигляді споживач може отримати у постачальника, звернувшись в структурний підрозділ постачальника за адресою, визначеною в пункті 6 цього додатку.

Якщо сформований постачальником рахунок за електроенергію у електронному вигляді в персональному кабінеті/особистому кабінеті або в структурному підрозділі постачальника не був отриманий споживачем на 10 (десятий) календарний день місяця наступного за розрахунковим він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня місяця наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ним ознайомлений. Строк для оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення, в порядку, передбаченому цим пунктом.

Положеннями ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за період жовтень-грудень 2024 становить 118 965 кВт/год, що підтверджується відповідним Актом приймання- передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТзОВ «Львівенергозбут» та ПАТ «Львівобленерго».

Факт споживання електричної енергії за вказаний період та її обсяги встановлені спеціально уповноваженим учасником ринку - Оператором системи розподілу ПАТ «Львівобленерго» у спосіб та порядок, встановлений чинним законодавством.

В порушення умов договору відповідачем не здійснено повну оплату за спожиту електроенергію за жовтень-грудень 2024 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 418 679, 39 грн.

Докази погашення вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як вже зазналось вище, відповідачем заявлено про визнання позову, про що у відзиві на позовну заяву (вх. №6528/25) зроблено відповідну заяву. Враховуючи, що відзив на позовну заяву поданий через підсистему Електронний суд директором Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради Сороківським Андрієм Юрійовичем та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 418 679,39 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, 50 % судового збору покладається на відповідача в розмірі 2512,08 грн.

Для повернення з державного бюджету решти 50% судового збору позивачу слід звернутися до суду із відповідною заявою про повернення судового збору.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 185, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Відділу освіти Галицького та Франківського районів Управління освітньої інфраструктури Департаменту освіти та культури Львівської міської ради (79057, м. Львів, вул. Чупринки Т. Генерала, 85; код ЄДРПОУ: 41321572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ: 42092130) 418 679,39 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 2512,08 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 18.03.2025.

СуддяБерезяк Н.Є.