Рішення

від 06.03.2025 по справі 916/1714/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1714/22Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бондар О.Р.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Лянна О.А.,

від інших учасників справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дунайагросервіс" про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Адміністрація) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі ? Кілійське МУВГ) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дунайагросервіс" (далі - ТОВ ,,Дунайагросервіс"), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

- визнати недійсним договір № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій ,,ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи" (далі - Підвідний канал) від 16.06.2020 р., укладений між відповідачами;

- зобов`язати ТОВ ,,Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму - Підвідний канал площею 3,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що в укладеному договорі закріплено удавану мету - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, а фактично умовами спірного договору передбачено передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності. Оспорюваний договір є безоплатним правочином, який за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, який не відповідає вимогам закону.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 р. по справі № 916/1714/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що договір не суперечить положенням ГК України, ЦК України, інших актів законодавства і є волевиявленням сторін договору, які під час його укладення керувались принципом свободи договору, власними інтересами, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, з огляду на що відсутні підстави для визнання договору недійсним. Крім того, за результатами аналізу положень оспорюваного договору судами зазначено, що він: є змішаним, містить елементи різних договорів - підряду та надання послуг, його зміст відповідає положенням статей 837, 901 ЦК України; не містить ознак договору позички, оскільки жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ ,,Дунайагросервіс" не передавалось, адже Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися Підвідним каналом.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 р. скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 р. по справі № 916/1714/22, останню направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

- не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки це прямо спростовується положеннями частини 1 статті 837 та частини1 статті 901 ЦК України;

- зробивши такі висновки суди попередніх інстанцій (з огляду на правовий статус однієї зі сторін в договорі) повинні були врахувати та надати оцінку тому, що статтею 54 Закону України ,,Про запобігання корупції" передбачено заборону на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- суди попередніх інстанцій дійшли взаємовиключних висновків щодо умов оплати за договором, оскільки, з одного боку, стверджуючи про безоплатність договорів надання послуг та підряду, змішаною формою яких (за висновками судів) є спірний договір, з іншого боку, приходять до висновків, що сторонами у вигляді ,,комерційної вигоди" передбачено оплату за договором у вигляді вилову старшовікових особин риб-вселенців. Таким чином, якщо погодитись з таким висновком судів, щонайменше для ТОВ ,,Дунайагросервіс" як сторони договору мета полягає у можливості вилову старшовікових особин риб-вселенців з водного об`єкту, що також підлягало оцінці судами при здійсненні правильної кваліфікації спірних правовідносин;

- судами не враховано, що вилов риби у водоймах регулюється Законом України ,,Про аквакультуру", положеннями якого не передбачено здійснення господарської діяльності з вилову риби на підставі договору з постійним землекористувачем, у віданні якого перебуває водний об`єкт;

- суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно ототожнили обов`язки ТОВ ,,Дунайагросервіс" за договором у вигляді одночасного надання послуг та виконання робіт, тому невірно визначили правову природу оспорюваного договору у вигляді змішаного договору з елементами договорів надання послуг та підряду;

- біомеліоративна діяльність ТОВ ,,Дунайагросервіс" за умовами договору фактично зводиться до вселення, вирощування та вилову водних біоресурсів виду товстолобик білий, товстолобик строкатий, амур білий, короп, раки. Здійснити вказану діяльність за умовами договору, не використовуючи водний об`єкт, неможливо. Згідно з вимогами чинного законодавства єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом за результатами земельних торгів. Кілійське МУВГ як постійний землекористувач наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у т.ч. надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій. Отже, Кілійське МУВГ не наділено повноваженнями на передачу в тимчасове користування земельної ділянки під водним об`єктом. Так само до повноважень цього органу не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 р. справу № 916/1714/22 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Лічману Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 р.: прийнято справу № 916/1714/22 до свого провадження; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 08.08.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2023 р. зупинено провадження у справі № 916/1714/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах по справі № 916/1719/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 р. провадження у справі № 916/1714/22 поновлено та призначено підготовче засідання на 10.12.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 22 дні; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 14.01.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 р. повідомлено учасників справи про те, що: судове засідання, призначене на 14.01.2025 р. не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 13.01.2025 р. по 17.01.2025 р. включно у відпустці в зв`язку з особистими обставинами; наступне судове засідання відбудеться 24.01.2025 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2025 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.02.2025 р.

Судове засідання, призначене на 11.02.2025 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 11.02.2025 р. по 14.02.2025 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 р. повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 06.03.2025 р.

Представники учасників справи, окрім Прокурора, в судове засідання, в якому ухвалено рішення, не з`явилися. Про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином. При цьому Адміністрація та Кілійське МУВГ подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

ТОВ ,,Дунайагросервіс" про судовий розгляд повідомлялось, зокрема, шляхом направлення ухвали суду поштою, проте остання повернулась неврученою з відміткою про відсутність адресата.

З урахуванням змісту п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, отримання представником ТОВ ,,Дунайагросервіс" ухвали, направленої на вказану ним електронну пошту, відсутності повідомлення про інші адреси, товариство вважається належним чином сповіщеним про дату, час і місце проведення засідання суду, тому неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 06.03.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, врахувавши на підставі ст.236 ГПК України висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.09.2024 р. по справі № 916/1719/22, прийнявши до уваги вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 р. по даній справі, які є обов`язковими для суду першої інстанції за правилами ст.316 ГПК України, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 р. № 21 Придунайському управлінню зрошувальних систем м. Кілія Кілійського району (на теперішній час ? Кілійське МУВГ) передано в постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства. На підставі цього розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею від 16.06.1998 р. серії ІІ-ОД № 000538, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22. На вказаній земельній ділянці розташовано, зокрема, Підвідний канал.

У 2020 р. Науково-дослідним інститутом ,,Держводекологія" розроблено програму ,,Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ" (далі - Програма).

Протоколом № 3 технічної ради Кілійського МУВГ від 08.05.2020 р. затверджено науково-технічну роботу ? Програму, розроблену Науково-дослідним інститутом ,,Держводекологія" на замовлення Кілійського МУВГ.

Згідно з додатком до цього протоколу до Переліку водних об`єктів, які увійшли у Програму включено, зокрема, Підвідний канал.

16.06.2020 р. між Кілійським МУВГ (замовник) та ТОВ ,,Дунайагросервіс" (виконавець) укладено договір № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) Підвідного каналу (Договір), відповідно до умов якого за завданням замовника виконавець зобов`язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму ? Підвідний канал Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду (п. 1.1 Договору).

Роботи, вказані у п.1.1 договору, ? це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Підвідного каналу, загальна площа водного дзеркала 3,6 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою, розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 р.

Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води (п.1.2 Договору).

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору № 1). Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт шляхом внесення змін до календарного графіку робіт (п.п.1.3,1.4 Договору).

Біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України ,,Про рибне господарство", Закону України ,,Про аквакультуру" (п.1.6 Договору).

У виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю (п.1.7 Договору).

Наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми (п.2.1 Договору).

Виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу (ПШБК) (п.п.4.1,4.2,4.3 Договору).

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п.6.1 Договору).

Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами. Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів. Додаткова (надлишкова) кількість риб - меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю виконавця і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи (п.п.6.5?6.7 Договору).

Приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, і оформлюється актом приймання-передачі (додаток до договору). Роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи (п.п.7.1,7.6 Договору).

Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору (п.8.2 Договору).

Виконавець зобов`язаний: у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи (п.8.4.1 Договору); одержати встановлені чинним законодавством України дозволи на виконання окремих видів робіт, за необхідності (п.8.4.2 Договору); забезпечувати дотримання правил експлуатації ПШБК, охорону майнової цілісності ПШБК (п.8.4.3 Договору); протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми (п.8.4.17 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040 р., у разі, якщо до 01.05.2040 р. жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на таких самих умовах (п.11.1 Договору).

Вже під час розгляду справи, а саме 30.09.2022 р., між відповідачами укладено угоду № 1 про внесення змін до Договору, відповідно до умов якої:

- п.1.1 Договору викладено у наступній редакції: ,,За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до штучної водойми - Підвідний канал Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду";

- п.4.1 Договору викладено у наступній редакції: ,,Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи'';

- п.8.2.1 Договору викладено у наступній редакції: ,,Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору";

- договір доповнено п.8.3.4 у наступній редакції: ,,Безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору''.

Вважаючи, що наведений договір підряду/надання послуг за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, Прокурор звернувся з позовом у рамках провадження у даній справі.

Господарський суд вказує, що правильна кваліфікація оспорюваного договору має вирішальне значення для ухвалення рішення щодо обґрунтованості позовних вимог Прокурора та можливості їх задоволення.

Так, за умовами оспорюваного договору, який сторони самостійно визначили як договір з біологічного очищення (біомеліорації) каналу, за завданням замовника (Кілійського МУВГ) виконавець (ТОВ ,,Дунайагросервіс") зобов`язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору Підвідний канал (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи. Останні є роботами з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Підвідного каналу загальною площею водного дзеркала 3,6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

Таким чином, між сторонами договору склалися договірні відносини щодо використання Підвідного каналу Кілійського МУВГ для виконання ТОВ ,,Дунайагросервіс" робіт, які є предметом спірного договору.

Принцип свободи договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У свою чергу, за змістом статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури регулюються Законом України ,,Про аквакультуру" (тут і далі норми цього закону наводяться у редакції, діючій на дату укладення оспорюваного договору).

Статтею 2 Закону України ,,Про аквакультуру" передбачено, що законодавство України про аквакультуру ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, законів України ,,Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", ,,Про тваринний світ", інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України ,,Про міжнародні договори України", та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому статтею 1 Закону України ,,Про аквакультуру" визначено основні терміни та їх значення, зокрема, рибогосподарської меліорації як комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання.

У статті 18 Закону України ,,Про аквакультуру" зазначено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Таким чином, рибогосподарська меліорація є одним із різновидів діяльності в сфері аквакультури.

Водночас системний аналіз Закону України ,,Про аквакультуру" дозволяє зробити висновок про те, що, як на момент укладення оспорюваного договору, так і на момент судового розгляду справи, у ньому не було передбачено необхідності укладення будь-яких договорів у сфері аквакультури, крім тих, що пов`язані з: користуванням частиною рибогосподарського водного об`єкта, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей аквакультури; користуванням гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; орендою частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України.

Так, в статті 14 Закону України ,,Про аквакультуру" закріплено, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України. Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі (земель водного фонду). При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму. Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України. При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до ЗК України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення. При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства. Договір оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об`єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об`єкта оренди суб`єкту аквакультури; умови збереження стану об`єкта оренди; умови повернення суб`єктом аквакультури об`єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови. Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб`єктам господарювання забороняється. У договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов`язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо. Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.

Господарський суд вказує, що оспорюваним договором передбачено, що водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, з оформленням відповідного акту приймання-передачі. Надалі сторонами підписано угоду № 1 про внесення змін до Договору. При цьому за його умовами Кілійським МУВГ надано ТОВ ,,Дунайагросервіс" саме право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об`єкта з визначеними межами без дотримання вимог статті 14 Закону України ,,Про аквакультуру".

За таких встановлених обставин, Договором з біологічного очищення (біомеліорації) також були врегульовані питання, пов`язані із використанням водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Відповідно до частини другої статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відтак, ТОВ ,,Дунайагросервіс" користується земельною ділянкою з водоймою для здійснення власної підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України ,,Про оренду землі". Аналогічно користування земельною ділянкою для здійснення власної підприємницької діяльності відповідає й меті зобов`язального договору тимчасового користування нею.

Водночас Кілійське МУВГ є лише постійним користувачем земельної ділянки та відповідно до приписів статей 122 - 24 ЗК України, статті 51 ВК України, статті 14 Закону України ,,Про аквакультуру" не наділено повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою та передачу її в користування, в т.ч. на умовах оренди, тобто не є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій.

Зазначене цілком узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в т.ч. шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Узагальнюючи наведене вище, господарський суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що у даному випадку за умовами договору жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ ,,Дунайагросервіс" не передано, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися каналом, який виконує, в т.ч. функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ ,,Дунайагросервіс" на виконання умов Договору, оскільки у цій справі Кілійське МУВГ користується каналом для забору води, а ТОВ ,,Дунайагросервіс" - для розведення і вилову риби. При цьому вид діяльності ТОВ ,,Дунайагросервіс" зумовлює для нього необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об`єктом.

Отже, оспорюваний договір відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно із зазначеними нормами права сам факт вчинення удаваного правочину не є підставою для визнання його недійсним. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Водночас може бути визнано недійсним правочин, який сторони насправді вчинили, за наявності для цього підстав, якщо такий правочин є оспорюваним.

Суд критично оцінює в даному випадку посилання відповідачів на принцип свободи договору, адже використання принципу свободи договору за наявності чіткого правового регулювання конкретних правовідносин не може бути використано для уникнення необхідності його дотримання, а приватно-правові інструменти не повинні створювати ілюзію дотримання законодавства та добросовісності дій учасників договірних відносин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Умови оспорюваного договору про досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання, зокрема у строки відповідно до календарного плану, не спростовують правову природу спірного договору як такого, що спрямований на тимчасове користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою. Саме по собі досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання шляхом належного користування водоймою для риборозведення не може розцінюватися як благо, яке надається іншій стороні в обмін на право тимчасового користування земельною ділянкою. Сутність договору визначається за його дійсною спрямованістю та спільною правовою метою для обох сторін, а не лише його формальними положеннями. Штучне диференціювання мети правочину для кожної зі сторін з акцентуванням її у тексті договору може додатково свідчити про його удаваність та орієнтованість на приховування іншого правочину, який насправді вчиняється.

Відповідно до п.1.6 Договору біоресурси не знаходяться у водосховищі у стані природної волі. Зазначене, на думку суду, підтверджує, що сторони, укладаючи його, не могли не усвідомлювати, що мають місце відносини, за яких: у водосховище запускаються риба та раки, які є власністю виконавця; зазначені ресурси перебувають у напіввільних умовах чи в неволі, що вимагає індивідуалізації (закріплення) за особою природного об`єкта або його частини; зазначений об`єкт не є власністю ні замовника, ні виконавця; водойма передається замовником виконавцю; виконавець має право на вилучення риб та раків, як запущених ним, так і інших, які знаходяться у водному об`єкті; кількість риб меліораторів та раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю виконавця і використовується для відшкодування його витрат та вважається його винагородою; строк дії Договору визначено до 2040 року з можливістю його подальшої пролонгації.

Таким чином, за своєю суттю щонайменше для Виконавця зазначений договір і є саме договором оренди водного об`єкта та відповідає основним таким ознакам: 1) водосховище передається у володіння та користування; 2) метою є здійснення господарської діяльності (рибогосподарських потреб); 3) надання у користування повинно здійснюватися за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

За умовами Договору Кілійське МУВГ надає ТОВ ,,Дунайагросервіс" можливість користування водоймою для зариблення і подальшого вилову старшовікових риб та раків, тобто ТОВ ,,Дунайагросервіс" вчиняє дії на власну користь з метою отримання прибутку від господарської діяльності з риборозведення. Тому та обставина, що й Кілійське МУВГ може отримати вигоду від такої діяльності ТОВ ,,Дунайагросервіс" у вигляді покращення якості води, не є підставою для кваліфікації оспорюваного договору як договору підряду чи надання послуг, оскільки така вигода є природним наслідком користування ТОВ ,,Дунайагросервіс" спірним об`єктом.

Іншими словами, потенційне отримання орендодавцем земельної ділянки корисного ефекту, зокрема через знищення шкідливої рослинності під час випасу худоби або сінокосіння, не змінює порядку надання земельних ділянок державної та комунальної форми власності у користування для відповідної мети, зокрема щодо укладення договору оренди.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України врегульовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, оскільки без користування водоймою із земельною ділянкою у встановленому законом порядку для сторін унеможливлюється виконання Договору в частині рибогосподарської меліорації, то в даному випадку не можуть бути застосовані правові наслідки недійсності окремих частин правочину, передбачені статтею 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а, отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб. Зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення, а сам договір підлягає визнанню недійсним з урахуванням наведених вище мотивів.

Враховуючи те, що оспорюваний договір визнається недійсним, відповідно до частини першої статті 216 ЦК ТОВ ,,Дунайагросервіс" повинно звільнити водойму шляхом припинення користування нею, яке здійснюється без передбачених законом підстав.

Приймаючи до уваги все зазначене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи учасників справи, яким не надано правову оцінку вище по тексту цього рішення, на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд задовольняє позов, ніяким чином не впливають.

Згідно з ч.ч.1,9 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор при зверненні з позовом сплатив 4962,00 грн судового збору. В подальшому ним сплачено судовий збір у сумі 7443,00 грн за подання апеляційної скарги та 9924,00 грн за подання касаційної скарги.

Зазначені кошти підлягають стягненню на користь Прокуратури з відповідачів. Водночас, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторін договору, з яких саме ТОВ ,,Дунайагросервіс'' є вигодонабувачем за спірним договором, який здійснював користування водоймою без належної правової підстави, то господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення на нього судових витрат Прокурора у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,238,240,241,316 ГПК України, ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 335 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосних станцій ,,ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи" від 16.06.2020 р., укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Дунайагросервіс".

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму - підвідний канал до насосних станцій ,,ЗНС-1,1а Татарбунарської зрошувальної системи'' площею 3,6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Дунайагросервіс" (68303, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., м. Кілія, вул. Гагаріна, 88, код 43354167) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) 4962/чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві/грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 7443/сім тисяч чотириста сорок три/грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 9924/дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири/грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 березня 2025 р.

Суддя Л.В. Лічман