Рішення

від 05.03.2025 по справі 917/2312/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 Справа № 917/2312/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут», місцезнаходження юридичної особи: 39200, Полтавська обл., Полтавський р-н., м. Кобеляки, вул. Дружби, буд. 1, корп. «Є», код ЄДРПОУ 32682703, адреса для листування: 39200, Полтавська обл., Полтавський р-н., м. Кобеляки, вул. Дружби, буд. 1, корп. «Є»

до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39750, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Пришиб, вул. Центральна, буд. 46, код ЄДРПОУ 21062749 та

Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про визнання недійсним договору та визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

від позивача: Вовк М. В.

від Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни: Гнида Ф. А.

інші не з`явились

Обставини справи: Товариство з обмеженою Агрофірма «Добробут» звернулося з позовом до Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни, в якому просить:

1. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 29.08.2024, укладений між Пришибською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Білан Ганною Григорівною, на підставі якого 29.08.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване інше речове право (номер запису 56547946) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га;

2. Визнати укладеним договір оренди землі № 10-1 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» та Пришибською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області в редакції позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що укладений на підставі незаконних рішень про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновленні і) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) між Пришибською сільською району та Фізичною особою-підприємцем Білан Ганною Григорівною Договір оренди землі б/н від 29.08.2024 порушує законні права ТОВ Агрофірма «Добробут», як належного орендаря цієї земельної ділянки на користування спірною земельною ділянкою на умовах чинного Договору оренди землі, укладеного ТОВ Агрофірма «Добробут» 13.01.2020 з Комендатівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, з терміном дії до кінця 2024 року та на укладення Договору оренди на новий строк.

Звертає увагу суду, що зазначений Договір був зареєстрований у Комендатівській сільській раді 13 січня 2020 року за № 10 землевпорядником С. В. Дятлом, про що міститься відмітка на останній сторінці договору № 10, у встановленому чинним законодавством порядку. 13 жовтня 2020 року сторони договору № 10 продовжили строк дії Договору до 31.12.2024.

Стверджує, що земельна ділянка (невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_2 площею 3,90 га, яка перебуває в оренді у позивача, а також земельна ділянка кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га, щодо якої Пришибською сільською радою прийнято рішення в інтересах ФОП Білан Г. Г. є однією і тією ж земельною ділянкою.

Вказує, що Пришибська сільська рада навіть після укладення договору оренди землі б/н від 29.08.2024 з ФОП Білан Г. Г. отримала за вересень, жовтень та листопад 2024 року орендну плату від ТОВ Агрофірма «Добробут» згідно з умовами договору № 10.

Позивач наголошує, що укладення оскаржуваного договору оренди землі б/н від 29.08.2024 Пришибською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Білан Ганною Григорівною мало місце в період дії Договору оренди землі б/н від 13.01.2020, укладеного з ТОВ Агрофірма «Добробут», на ту саму земельну ділянку.

Позивач зазначає, що, оскільки Договір оренди землі, укладений ТОВ Агрофірма «Добробут» 13.01.2020 з Комендатівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, є чинним, діючим, не припиненим, не розірваним, не оскарженим, а одна земельна ділянка не може бути одночасно предметом двох договорів оренди, тому Договір оренди землі б/н від 29.08.2024, укладений Пришибською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Білан Ганною Григорівною, порушує законні права позивача як належного орендаря земельної ділянки та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», статей 116 Земельного кодексу України, статей 13, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач вказує, що факт порушення орендодавцем переважного права орендаря на укладення договору на новий строк, та не надання орендодавцем законних заперечень про укладення договору оренди землі на новий строк у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди землі та укладення договору оренди з третьою особою під час дії договору № 10 позивача, дає орендареві підстави розраховувати на можливість укладення договору оренди землі на новий строк в силу закону, а саме частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

17.01.2025 від відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни надійшов відзив на позов (вх. № 600), в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що договір оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 не був належним чином зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Комендатівської сільради відповідно до викладених у них умов та Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 N 119. Наявність же самої відмітки - «договір облікований у Комендантівській сільські раді» на останній сторінці копії наданого договору, не є належним підтвердженням його реєстрації.

Також відповідач зазначає, що позивач не виконав вимог Порядку № 119, а саме пункту 8, відповідно до якого договір оренди підлягає перереєстрації у разі, коли до нього внесено зміни; відсутні будь-які Рішення сесій, за результатами прийняття яких між Комендантівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та ТОВ Агрофірма «Добробут» відбулося підписання додаткової угоди № 1 від 13.10.2020та додаткової угоди № 31/07/24 від 31.07.2024. Зазначене спростовує факт внесення змін у договір оренди земельних часток (паїв) №10 від 13.01.2020 шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 13.10.2020 та № 31/07/24 від 31.07.2024.

Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що невитребувана земельна частка (пай) № 398 площею 3,90 га, перебуває в оренді позивача та земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га, що передана в оренду відповідачу 2 є однією і тією ж земельною ділянкою, яка перебуває в оренді позивача, оскільки з наданих позивачем додатків не можна ототожнити вказані об`єкти, оскільки вони не мають жодних спільних ідентифікуючих ознак.

13.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1995), в якій заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що станом на 29.08.2024 (дату укладення договору оренди землі між відповідачем 1 та відповідачем 2) договір оренди земельних часток (паїв) № 10 був чинним та виконувався належним чином. Дії відповідачів порушили права позивача та законні очікування на реалізацію позивачем переважного права на продовження строку дії договору оренди на новий строк.

18.02.2025 від відповідача 2 надійшли заперечення до відповіді на відзив (вх. № 2262) та клопотання про долучення доказів у зв`язку з неможливістю їх подання при подачі відзиву на позовну заяву, а саме:

1. Копії адвокатського запиту №10/01-1 від 10.01.2025;

2. Копії роздруківки з сервісу Gmail з датою отримання відповіді на запит;

3. Лист № 02.1-23/33 від 14.01.2025;

4. Копії акту обстеження земельної ділянки;

5. Копії рішення від 13.10.2020.

Суд задовольнити клопотання про долучення доказів (вх. № 2262 від 18.02.2025).

27.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 2700), а саме: а саме: копії листів Пришибської сільської ради від 11.02.2025 № 02.1-23/116 та від 12.02.2025 № 02.1-23/124.

Також від позивача надійшли додаткові пояснення вх № 2966 від 05.03.2025 та вх № 3011 від 03.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача вх № 2700 від 27.02.25 про долучення до матеріалів справи доказів. Визнав причини пропуску строку для подання доказів поважними. Длучив до матеріалів справи копії листів Пришибської сільської ради від 11.02.2025 № 02.1-23/116 та від 12.02.2025 № 02.1-23/124. Додаткові пояснення вх № 2966 від 05.03.2025 та вх № 3011 від 03.03.2025 залишив без розгляду.

05.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх № 2966), а саме: уточнений розрахунок понесених витрат на земельній ділянці кадастровий номер 5321883800:00:008:0082; копію витягу із системи телеметрії "Dozor" щодо руху техніки (трактор колісний John Deere 8345R д.н.з. НОМЕР_3 та сівалка зернова Pottinger Terrasem V 800 D (8) під час посіву на земельній ділянці 5321883800:00:008:0082, яка частково (1,0597 га) входить до складу поля загальною площею 15,24 га (код поля для внутрішнього користування - ДБТ Кобеляцький Пилипенки 002) із фактичним відображенням меж земельної ділянки кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 та фактичних меж часткового посіву пшениці озимої на вказаній земельній ділянці від 03.03.2025; копію акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 від 03.03.2025 разом з додатком № 1 від 03.03.2025; довідку від 04.03.2025 від 01-07-351/25.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача від 05.03.2025 про долучення до матеріалів справи доказів. Визнав причини пропуску строку для подання доказів поважними. Долучив до матеріалів справи уточнений розрахунок понесених витрат на земельній ділянці кадастровий номер 5321883800:00:008:0082; копію витягу із системи телеметрії "Dozor" щодо руху техніки (трактор колісний John Deere 8345R д.н.з. НОМЕР_3 та сівалка зернова Pottinger Terrasem V 800 D (8) під час посіву на земельній ділянці 5321883800:00:008:0082, яка частково (1,0597 га) входить до складу поля загальною площею 15,24 га (код поля для внутрішнього користування - ДБТ Кобеляцький Пилипенки 002) із фактичним відображенням меж земельної ділянки кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 та фактичних меж часткового посіву пшениці озимої на вказаній земельній ділянці від 03.03.2025; копію акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 від 03.03.2025 разом з додатком № 1 від 03.03.2025; довідку від 04.03.2025 від 01-07-351/25.

05.03.2025 в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії листа Пришибської сільської ради від 28.02.2025 № 02.1-23/168, оскільки відповідь на адвокатський запит була отримана позивачем лише 28.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів. Визнав причини пропуску строку для подання доказів поважними. Долучив до матеріалів справи копію листа Пришибської сільської ради від 28.02.2025 № 02.1-23/168.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/2312/24. Постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:30 18.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказів (вх № 2262 від 18.02.2025). Закрив підготовче провадження у справі № 917/2312/24 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14:30 05.03.2025.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

13.01.2020 Комендатівська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області та ТОВ Агрофірма «Добробут» уклали Договір оренди земельних часток (паїв) № 10.

Предметом договору № 10 є строкове платне користування невитребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населених пунктів Комендатівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Пунктом 2 договору № 10 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 48,35 га (11,6 невитребуваних земельних часток (паїв)).

Відповідно до пункту 4 договору № 10 термін дії договору - до 13.01.2021. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар зобов`язаний за 1 місяць до спливу строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір укласти Договір оренди землі на новий строк (поновлення Договору). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі Орендар додає проєкт додаткової угоди.

Пунктом 34 договору № 10 передбачено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.

Додатковою угодою № 1 від 13.10.2020 внесено зміни до Договору № 10, якою сторони погодили зменшення площі земельної ділянки до 39,07 га (9,6 невитребуваних земельних часток (паїв)), зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Також, Додатковою угодою № 1 від 13.10.2020 сторони внесли зміни до пункту 4 Договору № 10, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його підписання відповідно до чинного законодавства та діє до 31.12.2024. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пункт 5 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 149316,71 грн (3 821,77 грн за 1 га) на рік».

Відповідно до наданої Комендантівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області довідки № 272 від 13.10.2020, станом на вказану дату за ТОВ Агрофірма «Добробут» закріплено право користування земельною ділянкою загальною площею 39,07 га неуспадкованих земельних часток (паїв) громадян колишнього ПСП «Дружба», яка складається з одинадцяти земельних ділянок з зазначенням їх площ, ПІБ фізичних осіб, яким виділялись земельні паї та їх номерами на схемі поділу.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», Комендантівська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області ввійшла до складу Територіальної громади Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

31.07.2024 до Договору оренди земельних часток (паїв) № 10 укладено додаткову угоду № 31/07/24, відповідно до якої:

-пункт 2 Договору №10 викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка площею 3,9 га»;

-пункт 3 Договору № 10 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 124 565, 57 грн, з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,7964 та 1,756»;

-пункт 5 Договору № 10 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі, що складає 14 947,87 грн за рік».

Отже, як стверджує позивач, предметом Договору № 10 в редакції додаткової угоди № 31/07/24 від 31.07. 2024 залишилась одна земельна ділянка площею 3,9 га, яка відповідно до довідки Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області довідки № 272 від 13.10.2020 та графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки на території Комендантівського старостинського округу Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області мала № 398, і право власності на яку не було оформлено після смерті Асауленко Федора Петровича.

08.11.2024 ТОВ Агрофірма «Добробут» направило до Пришибської сільської ради лист-повідомленням за вих. №11-531-11/24 про укладення Договору оренди землі на новий строк, в якому зазначило, що Товариство є сумлінним орендарем, яке належним чином та в повному обсязі виконує свої зобов`язання за договором № 10, використовує земельну ділянку виключно за цільовим призначенням, а тому, враховуючи статтю 33 Закону України «Про оренду землі», має намір скористатись переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення додано проєт договору оренди землі №10-1 без визначеного числа та місяця 2024 року.

Зазначений лист із додатками отримано Пришибською сільською радою 15.11.2024, про що свідчить трекінг з офіційного сайту Укрпошти (накладна № 3920000045619).

27.11.2024 позивач отримав лист Пришибської сільської ради № 02.1- 23/788 від 27.11.2024, з якого вбачається наступне: «Земельна ділянка площею 3,9 га, що розташована на території Пришибської сільської ради згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав № 397783823 від 03.10.2024, знаходиться в оренді ФОП Білан Ганни Григорівни. Виконавчим комітетом виявлено, що Агрофірма «Добробут» не здійснила державну реєстрацію права оренди в Державному реєстрі речових прав, як передбачає пункт 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у зв`язку з чим укласти договір оренди землі на новий строк неможливо».

17.05.2024 за зверненням Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни на сороковій сесії восьмого скликання Пришибською сільською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», а саме ділянки № 398 орієнтованою площею 3,90 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою внесення даних до автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру.

01.08.2024 за зверненням Фізичної особи-підприємця Білан Ганни Григорівни на сорок другій сесії восьмого скликання Пришибською сільською радою прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на невитребувану частку (пай) кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пришибської сільської ради, Кременчуцького району, Полтавської області та рекомендовано укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га.

29.08.2024 Пришибська сільська рада та фізична особа - підприємець Білан Ганна Григорівна уклали Договір оренди землі № б/н земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, Кременчуцького району, Полтавської області.

Згідно з пунктом 8 Договору оренди землі № б/н від 29.08.2024, Договір укладено на 7 років, але не більше ніж до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що зроблено запис про інше речове право № 56547946 від 29.08.2024, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав.

Термін дії договору - до 29.08.2031, або до дня державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку будь-яким із власників земельної ділянки.

10.09.2024 Пришибська сільська рада Кременчуцького району, Полтавської області та ФОП Білан Г. Г. підписали акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України, об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Правовідносини щодо земельних часток (паїв) регулюються спеціальним Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За приписами частини 1 та 2 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відтак, чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї) до їх формування у земельні ділянки.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 902/569/17.

Відповідно до частин 1, 4 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як убачається з листа Пришибської сільської ради № 02.1-23/124, відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою, земельній ділянці № 398 присвоєно кадастровий номер 5321883800:00:008:0082.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення щодо оренди землі в Україні регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також умовами укладених договорів оренди землі.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом Законом України «Про оренду землі».

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Системний аналіз статей 210, 638 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі статями 125, 126 Земельного кодексу України та статтею 6, 17 Закону України «Про оренду землі» дають підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації та є вчиненими з дня проведення такої державної реєстрації.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України, якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

До того ж за висновками, викладеними у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, під час вирішення цього спору, необхідно розмежовувати державну реєстрацію речових прав, зокрема, на землю, порядок якої урегульовано у статтях 125, 126 ЗК України, та державну реєстрацію правочину (стаття 210 ЦК України).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду, також дійшла висновку про те, що державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі.

Отже, у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01.01.2013 закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Та саме з моменту реєстрації речового права оренди орендар може захищати це право від третіх осіб речово-правовими способами захисту, зокрема вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою (постанови КГС ВС від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18 та від 15.11.2022 у справі № 914/917/21).

Наведене узгоджується, також із подальшими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, про те, що з 01.01.2013 державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, також зазначила, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Тому сторони договору не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у підпунктах 7.7-7.10 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 та пунктах 22-25 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

Тобто, договір оренди землі № б/н земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, Кременчуцького району, Полтавської області між Пришибською сільською радою, Кременчуцького району, Полтавської області та ФОП Білан Г. Г. укладений, а право оренди зареєстровано у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що договір оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 між Комендантівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та ТОВ Агрофірма «Добробут», зареєстровано в Комендантівській сільській раді згідно з Порядком реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 N 119.

Проте, як убачається з наданих доказів, договір земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 не був належним чином зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Комендатівської сільської ради та Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 N 119.

Наявність же самої відмітки - «договір облікований у Комендантівській сільській раді» на останній сторінці копії наданого договору, не є належним підтвердженням його реєстрації.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 119 договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Тобто, виходячи зі змісту Порядку № 119, договори такого роду (до 01.01.2013) мали реєструватися саме в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) зразок заповнення якої передбачено як додаток до Порядку № 119, а не просто обліковуватися у сільській раді.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 119 на обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

У копії договору оренди, долученому позивачем, відсутні будь-які штампи та інформація про реєстрацію договору саме у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що не відповідає Порядку № 119, на який посилається позивач, як на документ, яким передбачена спеціальна процедура реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Виходячи з додатків долучених позивачем, жодного доказу на підтвердження факту існування такої Книги та наявності в ній запису про реєстрацію договору оренди, позовна заява не містить.

Крім того, Пришибська сільська рада у відповіді на адвокатський запит представника позивача від 07.02.2025 повідомила листом № 02.1-23/116, що у Пришибській сільській раді не ведеться книга реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

Крім того, слід зазначити, що позивач не виконав вимог Порядку № 119 від 24.01.2000, а саме пункту 8, відповідно до якого Договір оренди підлягає перереєстрації у разі, коли до нього внесено зміни.

Зокрема, позивач вказує, що до Договору оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020, укладеного Комендантівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та ТОВ Агрофірма «Добробут» внесено ряд змін, що стосуються площі земельних часток (паїв) - площу зменшено з 48,35 га до 3,9 га та строку його дії - з терміну дії до 13.01.2021 на термін дії до 31.12.2024.

Проте інформації про перереєстрацію Договору оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 та доказів такої перереєстрації, позовна заява не містить.

Як зазначає позивач, згідно з Договором оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020, об`єктом Договору була земельна ділянка загальною площею 48,35 га. Термін його дії відповідно до пункту 4 цього Договору - до 13.01.2021.

В позовній заяві позивач вказує на те, що пунктом 34 Договору оренди № 10 передбачено що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.

Далі позивач зазначає, про підписання Комендантівською сільською радою та ТОВ АФ «Добробут» додаткової угоди № 1 від 13.10.2020, якою до Договору оренди № 10 внесено зміни щодо площі орендованої земельної ділянки, а саме її зменшено до 39,07 га; змінено пункт 4 договору оренди № 10: «Договір набирає чинності з моменту його підписання відповідно до чинного законодавства та діє до 31.12.2024. Після закінчення строку Договору оренди має переважне право на поновлення його на новий строк; та ін. зміни.

Також, позивач зазначає про існування додаткової угоди № 31/07/24 від 31.07.2024 до Договору оренди земельних часток (паїв) №10, відповідно до якої:

- пункт 2 договору № 10 викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка площею 3,9 га».

Позивач стверджує, що предметом Договору оренди № 10 в редакції додаткової угоди № 31/07/24 від 31.07.2024 залишилась одна земельна ділянка площею 3,9 га, яка згідно з довідкою Комендантіської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області № 272 від 13.10.2020 та графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки на території Комендантівського старостинського округу Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області мала № 398 і право власності на яку не було оформлено після смерті ОСОБА_1 .

Відповідач 2 стверджує, що невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_2 площею 3,90 га, перебуває в оренді позивача та земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га, що передана в оренду відповідачу 2 не є однією і тією ж земельною ділянкою, яка перебуває в оренді позивача, оскільки з наданих позивачем додатків не можна ототожнити вказані об`єкти, оскільки вони не мають жодних спільних ідентифікуючих ознак.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

З наданої відповіді на адвокатський запит від 07.02.2025 Пришибської сільської ради вбачається, що відповідно до розробленої документації із землеустрою, земельній ділянці № 398 було присвоєно кадастровий номер 5321883800:00:008:0082. Також матеріали справи містять графічні матеріали місця розташування земельної ділянки, відповідно до яких спірна земельна ділянка позначена під номером 398, площею 3,90 та Довідку № 272 Комендантівської сільської ради в якій спірна земельна ділянка позначена, як квадрат № 398 площею 3,90 га, що відповідає площі земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельних часток (паїв) № 10 в редакції додаткової угоди від 31.07.2024.

Крім того, після звернення позивача листом до Пришибської сільської ради щодо укладення договору №10 на новий строк, остання у своєму листі № 02.1-23/788 від 27.11.2024 підтвердила, що передала земельну ділянку площею 3,9 га, що розташована на території Пришибської сільської ради в оренду ФОП Білан Ганні Григорівні.

Ураховуючи надані позивачем докази, є більш вірогідним, що невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_2 площею 3,90 га та земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га, що передана в оренду відповідачу 2 є однією і тією ж земельною ділянкою.

Проте позивач не спростував факт відсутності реєстрації договору оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Комендатівської сільради відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 N 119 та факт державної реєстрації права оренди землі, яка є обов`язковою з 01.01.2013.

З огляду на викладене договір оренди земельних часток (паїв) № 10 від 13.01.2020 є неукладеним, а речове право у позивача на нерухоме майно (земельну ділянку) не виникло та відповідно не породжує жодних прав та обов`язків для його сторін (в тому числі права позивача на укладення договору оренди на новий строк), а договір оренди землі № б/н від 29.08.2024 між Пришибською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Білан Ганною Григорівною земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:008:0082 площею 3,9008 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, Кременчуцького району, Полтавської області укладено згідно з вимогами чинного законодавства України та жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, у якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №. 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Крім того, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання дійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, від 16.10.2020 у справі N 10/12787/17), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину обхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав дійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене вільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається неналежний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Позивач, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

Ураховуючи відсутність доказів того, що рішеннями сільської ради про передачу земельної ділянки відповідачу 2 та укладеним відповідачами договором оренди землі були порушені права позивача, суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.03.2025.

Суддя Дмитро Сірош