Рішення

від 17.03.2025 по справі 917/2323/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 Справа № 917/2323/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ", проспект Перемоги, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантерм-Трейд", вул. Старий Поділ, 4, прим. 403, м. Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення 12 032,43 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство "Торгівельний центр "Київ" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантерм-Трейд" 12 032,43 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 30.06.2022 року договором № ВС 1-4237-2022 суборенди нерухомого майна, з яких : 6 784,93 грн основного боргу за вересень-жовтень 2022, 2 037,59 грн пені за період з 08.07.2022 по 16.03.2023, 1 867,21 грн штрафу та 1 342,70 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по грудень 2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору суборенди нерухомого майна № ВС 1-4237-2022 від 30.06.2022 року, зокрема не здійснив оплату орендних платежів. За порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню, штраф та інфляційні нарахування передбачені умовами Договору.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору суборенди нерухомого майна від 30.06.2022 №ВС 1-4237-2022 з додатками; копію Додаткової угоди від 30 вересня 2022 до Договору від 30.06.2022 №ВС 1-4237- 2022; копію Акту №3 Повернення об`єкту суборенди від 12 жовтня 2022; копію Акту №3 Повернення об`єкту суборенди від 30 жовтня 2022; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за Липень 2022 - Листопад 2024.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

20.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантерм-Трейд" про стягнення 12 032,43 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 30.06.2022 року договором № ВС 1-4237-2022 суборенди нерухомого майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 справу № 917/2323/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 25.12.2024 року позовну заяву Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

31.12.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 25.12.2024 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 17660), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 12 032,00 грн. Недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 13.01.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи викладене та з метою належного повідомлення відповідача, суд листом від 20.02.2025 № 01-19/210/2025 повторно направив на адресу відповідача копію ухвали суду від 13.01.2025 по справі № 917/2323/24.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025, яка повторно направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 13.01.2025 вважається врученою відповідачу 27.02.2025 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідач на вимогу ч.6 ст.6 ГПК України з 18.10.2023 зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, чого останнім зроблено не було. Отже, судове рішення від 13.01.2025 не було вручено відповідачу в електронній формі шляхом його направлення до електронного кабінету, оскільки останній не виконав свій обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету у строк визначений законом.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем офіційної реєстрації (ухвала від 13.01.2025), невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету своєчасно, свідчать про те, що відповідачем не вживались заходи щоб дізнаватись про стан існуючих судових проваджень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/2323/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

30.06.2022 року між Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" (далі - Орендодар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантерм-Трейд" (далі - суборендар) укладено Договір суборенди нерухомого майна № ВС 1-4237-2022 (далі Договір, а.с. 8-12).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Орендар передає, а Суборендар приймає відповідності до умов цього Договору у строкове платне користування офісне приміщення, загальною площею 50,5 кв.м. (приміщення №104/108), що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 66 (далі - Об`єкт суборенди/офісне приміщення) (п. 1.1. Договору);

- передача в суборенду Об`єкта суборенди оформлюється Актом приймання - передачі Об`єкта суборенди (п. 1.5 та п. 4.1 Договору);

- розмір суборендної плати за один календарний місяць становить 8 080,00 грн (п. 5.2 Договору);

- орендна плата нараховується Суборендарю та сплачується ним з моменту підписання Сторонами Акту приймання - передачі приміщення в оренду та до моменту підписання Сторонами Акту приймання - передачі (повернення Об`єкту оренди з користування) (п. 5.5 Договору);

- суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця на підставі виставленого Орендарем в строк до 1-го числа поточного місяця рахунку. У разі відсутності у Суборендаря рахунку на оплату суборендної плати за будь-яких причин, Суборендар зобов`язаний сплатити суборендну плату у зазначений у цьому пункті термін на підставі цього Договору (п. 5.6 Договору);

- Суборендар додатково відшкодовує Орендарю витрати, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об`єкта суборенди в розмірі 1 010,00 грн та зобов`язаний сплатити їх до 20-го числа, що передує оплачуваному місяцю (п. 5.8 Договору);

- гарантійний (забезпечувальний) платіж за останній місяць строку суборенди є гарантійним платежем та утримується Орендарем, як забезпечення виконання зобов`язань Суборендаря по оплаті суборендної плати та експлуатаційних платежів за останній місяць оренди за цим Договором. Гарантійний платіж у сумі 9 090,00 грн сплачується суборендарем на рахункок Орендаря протягом 3-х днів з дати підписання договору, який зараховується як суборендна плата за останній місяць суборенди (п. 5.9 Договору);

- останнім днем сплати платежів є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди при поверненні об`єкта Орендарю (п. 5.13 Договору);

- Суборендар, крім платежів суборенди, повинен компенсувати Орендарю витрати на комунальні послуги (п. 5.14 Договору);

- за прострочення поточних платежів більше, ніж на 3 календарних дні оплати поточних платежів з орендної плаї Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 10.5. Договору);

- у випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання Об`єкту оренди та компенсації комунальні послуг більше, ніж на 10 календарних днів, Орендар додатково має право вимагати, а Суборендар за такою вимогою Орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф розмірі 5 % від розміру несплаченої суми, у випадку прострочення більше, ніж на 15 календарних днів, розмір штрафу становитиме 10 % від розміру несплаченої суми Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги (п. 10.6 Договору).

На виконання умов Договору Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування офісні приміщення №108 та №104, що підтверджується Актами приймання - передачі приміщення в орендне користування від 01 липня 2022 року та від 15 липня 2022 року (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 12-13). Дані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Позивач зазначає, що протягом строку користування офісними приміщеннями в порушення взяти на себе зобов`язань за Договором, Суборендар вносив платежі із простроченням строку, а саме:

- суборендна плата та експлуатаційні витрати за липень щодо приміщення, яке було передано за актом приймання-передачі від 01 липня 2022 року внесена відповідачем 21.07.2022;

- суборендна плата та експлуатаційні витрати за серпень 2022 сплачені 17.08.2022;

- суборендна плата за вересень та жовтень 2022 Суборендарем внесена не була.

Доказів у спростування зазначеного суду не надано.

За даними позивача 12.09.2022 Суборендар направив на адресу Орендаря повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди у зв`язку із чим Сторонами було підписано акти приймання-передачі від 12.10.2022 про повернення з суборендного користування офісного приміщення площею 17,2 кв. м. та від 30.10.2022 про повернення приміщення загальною площею 33,3 кв.м. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 15 з обох сторін). Дані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Враховуючи, що відповідачем на дату повернення приміщень позивачу не було здійснено оплату платежів по Договору за вересень та жовтень 2022 року, позивач здійснив зарахування сплаченого Суборендарем гарантійного платежу у розмірі 9 090,00 грн в рахунок покриття заборгованості по оплаті платежів за вказаний період.

За даними позивача, залишок заборгованості за відповідачем зі сплати платежів по Договору за вересень-жовтень складає 6 784, 93 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 032,43 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за укладеним між сторонами 30.06.2022 року договором № ВС 1-4237-2022 суборенди нерухомого майна, з яких : 6 784,93 грн основного боргу за вересень-жовтень 2022, 2 037,59 грн пені за період з 08.07.2022 по 16.03.2023, 1 867,21 грн штрафу та 1 342,70 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по грудень 2024.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати : з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є : договори та інші правочини.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору оренди.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме : майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем Договору оренди, за умовами якого відповідач як суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення та зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату у розмірі, погодженому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором не сплатив орендних платежів у визначені Договором строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 6 784,93 грн (за вересень-жовтень 2022). Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 6 784,93 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п. 10.5. Договору сторони узгодили, що за прострочення поточних платежів більше, ніж на 3 календарних дні оплати поточних платежів з орендної плаї Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.6 Договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання Об`єкту оренди та компенсації комунальні послуг більше, ніж на 10 календарних днів, Орендар додатково має право вимагати, а Суборендар за такою вимогою Орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф розмірі 5 % від розміру несплаченої суми, у випадку прострочення більше, ніж на 15 календарних днів, розмір штрафу становитиме 10 % від розміру несплаченої суми Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 037,59 грн пені за період з 08.07.2022 по 16.03.2023 (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги за кожний окремий місяць та проведених відповідачем оплат) та 1 867,21 грн штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме :

1) 1 972,57 грн пені за період з 08.07.2022 по 16.03.2023 (з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки при визначенні загальної суми, заявленої до стягнення з відповідача пені);

2) 978,49 грн штрафу, з яких :

- 299,70 грн штраф за прострочений платіж за липень 2022 (прострочення з 08.07.2022 по 21.07.2022 (14 днів), тобто відповідно до п. 10.6 Договору штраф становить 5 % від розміру несплаченої суми (5 994,00 грн);

- 678,49 грн штраф у розмірі 10 % за прострочений платіж за жовтень 2022.

З матеріалів справи вбачається та зазначається позивачем у позовній заві, що у серпні 2022 прострочення платежу було допущено з 08.08.2022 по 17.08.2022, що не перевищує десятиденний термін, встановлений у п. 10.6 Договору, а тому позовні вимоги в цій частині є неправомірними.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 65,02 грн пені та 889,02 грн штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають, як неправомірні.

При цьому суд враховує приписи п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України та п. 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 1 342,70 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по грудень 2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів.

Відносно вимоги про стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що за розрахунком суду розмір їх розмір становить більше, ніж заявлений позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший, ніж розрахований судом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 342,70 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 784,93 грн основного боргу, 1 972,57 грн пені, 978,19 грн штрафу та 1 342,70 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 2975 від 19.12.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 22).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 787,91 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантерм-Трейд" (вул. Старий Поділ, 4, прим. 403, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44906982) на користь Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" (проспект Перемоги, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ) 6 784,93 грн основного боргу, 1 972,57 грн пені, 978,19 грн штрафу, 1 342,70 грн інфляційних втрат та 2 787,91 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині стягнення з відповідача 65,02 грн пені та 889,02 грн штрафу у задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано 17.03.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик