Рішення

від 18.03.2025 по справі 922/102/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/102/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61057, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код 31557119),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (61105, місто Харків, проспект Героїв Сталінграда (теперішня назва Байрона), будинок 23 ідентифікаційний код 30236972),

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 115 295,45 грн.; абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 664,80 грн; технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 3025,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір та поштові витрати. Крім того, просить задовольнити клопотання про витребування доказів.

15 січня 2025 року від позивача надійшла заява (вх. 1068) в якій останні, спираючись на збій в роботі підсистеми «Електронний Суд», вказує, що до матеріалів позову не було підвантажено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності. У зв`язку з чим, просить суд долучити до матеріалів справи індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем. Також 15 січня 2025 року від позивача до суду надійшла заява (вх. № 1095) за змістом якої останній просить суд вважати помилково вказаним прохання про витребування доказів прохальної частини позовної заяви.

17 січня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі№ 922/102/25. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу Україниклопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачустрок - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників даної справи не надходило.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за його адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/102/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 грудня 2024 року відповідно до свідоцтва про право власності від 16 травня 2003 року є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в будинку, де на вводі у другий під`їзд встановлений прилад обліку. Відповідач не обладнав прилад обліку споживання теплової енергії у належних йому приміщеннях, у зв`язку з чим розрахунки вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення здійснюються розрахунковим способом.

Теплопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснює Комунальне підприємство Харківські теплові мережі на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач вказує, що оскільки, нежитлове приміщення 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» послуги з постачання теплової енергії до вказаного вище нежитлового приміщення здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі за текстом договір - 1).

Відповідно до положень пункту 51 договору - 1, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 договору - 1 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Крім того, відповідно до пункту 11 договору - 1 обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року за № 315.

Відповідно до пункту 32 договору 1 плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно пункту 33 договору - 1, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до пункту 34 договору - 1, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Факт споживання відповідачем теплової енергії до нежитлових приміщень 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , позивач доводить представленими до позовної заяви актами про підключення та відключення опалення на початку та закінченні опалюваного сезону 2022-2023, 2023-2024 до будівлі в цілому, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувачем будинку.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору - 1, відповідачу направляв рахунки-фактури за спожиту теплову енергію. Однак, по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість у сумі 115295,45 грн. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопада 2024 року та заборгованість по абонентській платі у сумі 664,80 грн. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопада 2024 року.

Крім того, позивач вказує, що з 01 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі договір - 2), який опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 30 договору - 2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 договору - 2, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Відповідно до пункту 6 договору 2 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року за № 150.

Відповідно до пункту 13 договору - 2, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Факт отримання відповідачем послуги, на думку позивача, підтверджується актами готовності до опалювального сезону 2022-2023 роках за № 171/7982 від 27 липня 2022 року, 2023-2024 роках за № 171/219 від 26 липня 2023 року та 2024-2025 роках № 171/1028 від 24 липня 2024 року, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та представником споживача (начальником дільниці № 25 КП «ЖКС»).

Позивач також вказує у змісті позову, що ним направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Однак, через невчинення відповідачем дій по оплаті за надану комунальну послугу, за останнім обліковується заборгованості у сумі 3025,00 грн. за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з квітня 2023 року по листопада 2024 року.

Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства позивача про стягнення заборгованості за публічними договорами.

Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон) до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7статті 276 ГК України).

За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістомстатті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, фактом приєднання споживача до умов публічного договору на надання комунальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

З матеріалів справи судом встановлено, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», який затверджено установчими зборами учасників товариства протоколом № 1 від 21 грудня 1998 року, зареєстровано у виконкомі Харківської міської ради 25 грудня 1998 року у реєстраційній справі №04059243Ю0012075 за індифікаційним кодом - 30236972.

Надалі, 20 листопада 2000 року зареєстровано зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», які пройшли корпоративний алгоритм їх затвердження 15 листопада 2000 року загальними зборами товариства.

06 грудня 2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» зареєстровано як платника податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 29009739 НВ № 697940

У відповідності до свідоцтва про право власності від 09 листопада 2001 року, виконавчий комітет Харківської міської ради посвідчив, що квартира АДРЕСА_2 дійсно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» на праві колективної власності.

20 листопада 2001 року Комунальне підприємство «Харківське міське БТІ» посвідчив, що квартира АДРЕСА_2 дійсно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності від 09 листопада 2001 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, та записано в реєстрову книгу № - за реєстровим № 2525.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 грудня 2024 року відповідно до свідоцтва про право власності від 16 травня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежитлове приміщення 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок та перебуває в його тепловому контурі.

Забезпечення безперервного постачання теплової енергії до житлових та нежитлових приміщень у місті Харкові здійснює комунальне підприємство Харківські теплові мережі», правовідносини з яким регулюються на договірній підставі, тобто шляхом укладання договору із споживачем такої послуги.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року за № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року за № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року за №1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31 жовтня 2021 року було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір - 1), який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.

Відповідно до положень пункту 51 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 договору 1 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до пункту 32 договору 1 плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Крім того, з 01 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (договір 2), який 01 червня 2022 року опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.

До пункту 30 договору - 2, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

З огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а також публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, шляхом отримання відповідачем (як споживачем) комунальної послуги (теплової енергії) за фактом її споживання на потреби опалення приміщень, що підтверджується актом № 171/536 від 06 жовтня 2022 року, актом № 171/574 від 06 квітня 2023 року, актом № 171/990 від 20 жовтня 2023 року, актом № 171/1819 від 26 березня 2024 року, актом № 171/3046 від 28 жовтня 2024 року про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2022-2023 та 2023-2024 роках до житлової будівлі в цілому, а також актами готовності до опалювального сезону 2022-2023 роках за № 171/7982 від 27 липня 2022 року, 2023-2024 роках за № 171/219 від 26 липня 2023 року та 2024-2025 роках № 171/1028 від 24 липня 2024 року про готовність до опалювального періоду 2022-2023, 2023-2024 2024-2025 років. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та представником споживача (начальником дільниці № 25 КП «ЖКС»)/балансоутримувачем.

Вказані договори є публічними договорами приєднання, що встановлюють порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії) та пов`язаних з ними послуг з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії.

Заперечень з боку відповідача щодо отримання послуг з постачання теплової енергії за індивідуальними та публічними договорами до нежитлового приміщення 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ,матеріали справи не містять.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що позивач на протязі опалювального періоду надавав відповідачу (споживачу) теплову енергію у вигляді опалення, обов`язок споживача, як отримувача послуги є вчасна та повна оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифом на опалення приміщення, в обсягах за показами засобів вимірювальної техніки вузла (комерційного обліку) або у разі коли будинок не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Нежитлові приміщення 1-го поверху № 79-1-:-79-17 в літ. «А-10» в житловому будинку загальною площею 189,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 не обладнані приладом обліку, що в свою чергу має своїм наслідком нарахування рахунку за послугу з постачання теплової енергії згідно розрахункового способу.

При цьому у будинку, де розташоване нежитлове приміщення відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 , на тепловому вводі другого під`їзду встановлений прилад обліку (а. с. 104, том 1).

Судом встановлено, що позивач проводив нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року з урахуванням опалювальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться у власності відповідача, та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року за № 315.

При цьому, в матеріалах справи наявні погоджені з позивачем розрахунки теплового навантаження приміщенням, які належать відповідачу з урахуванням площі приміщення (61,9 кв. м. та 87 кв. м.) за адресою АДРЕСА_1 із розрахунку по площі 61,9 кв. м. теплове навантаження «Q от» складає 0,0031 Гкал/час, а по площі 87 кв. м. теплове навантаження «Q от» 0,093 Гкал/час (а. с. 30, том 1).

Розрахунок нарахувань за послугу з постачання теплової енергії по споживачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» по особовому рахунку НОМЕР_1 (площа 62,0 кв. м.) та по особовому рахунку 17101-3769-10 (площа 122,9 кв. м.) має співпадіння по погодженому розрахунку теплового навантаження (Q от) які вказані вище.

Наявні в матеріалах справи рахунки фактури та акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії були сформовані та надіслані відповідачу поштовим шляхом, чим було проінформовано останнього щодо факту виконаних позивачем об`єму послуг по відпуску теплової енергії за встановленими тарифами. Факт направлення підтверджується матеріалами справи (а. с. 31-33, 37-102, том 1).

Плата за проведені роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем постачання теплової енергії (опалення) включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт надання послуг відповідачу за договором. Документи, надані до суду позивачем, оформлені належним чином. Втім, відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки на оплату за надані послуги у порядку та строки, передбачені вищезазначеними договорами, не оплатив. Докази звернення відповідача до виконавця (позивача) щодо неналежного надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, тому суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року заборгованості у сумі 115 295,45 грн.; заборгованості за абонентською платою за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 664,80 грн., а також заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 3 025,00 грн.

Відповідно до статті 13та статті74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за укладеними договорами.

Відповідно до частини 1статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про покладання на відповідача витрат пов`язаних із поштовим відправленням.

За змістом частини 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 5статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судовими витрати, пов`язаними з розглядом справи є витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2024 року у cправі № 904/2559/23, об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 тощо).

На підтвердження поштових витрат позивач надав суду такі докази: поштову накладну № 6103700072717 від 14 січня 2025 року, опис вкладення у цінний лист із фіскальним чеком від 14 січня 2025 року на суму 60,00 грн. (а. с. 110, том 1).

А відтак, з огляду на підтвердження суми понесених позивачем поштових витрат, які пов`язані із розглядом справи (надіслання позовної заяви відповідачу) суд вважає, що такі витрати підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (61105, місто Харків, проспект Героїв Сталінграда (теперішня назва Байрона), будинок 23 ідентифікаційний код 30236972) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 115295 (сто п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 45 коп.; абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 80 коп.; за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року у сумі 3025 (три тисячі двадцять п`ять) грн. 00 коп., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати пов`язані із наданням поштового зв`язку у сумі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" березня 2025 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/102/25