Рішення

від 17.03.2025 по справі 922/2590/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2590/23 (922/4778/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне підприємство "Будтранс-груп" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" про стягнення коштів без виклику учасників справи

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень"

ліквідатор - арбітражний керуючий Іваненко Євген Володимирови

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будтранс-груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" 448882,61 грн, з яких:

283 422,00 грн - боргу;

138 834,15 грн - індексу інфляції;

26 626,46 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 20/04-4П від 20.04.2021 щодо несвоєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024, для розгляду справи було визначено суддю Байбака О.І.

Ухвалою суду від 02.01.2025 матеріали справи № 922/4778/24 передано до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи № 922/2590/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.01.2025 позовна заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд судді Прохорову С.А., справі присвоєно №922/2590/23 (922/4778/24).

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі №922/2590/23 (922/4778/24). Призначено справу до розгляду в межах справи № 922/2590/23 про банкрутство ТОВ "ДБК "УРОВЕНЬ" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Постановою від 06.12.2024 року у справі № 922/2590/23 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРОВЕНЬ визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іваненка Євгена Володимировича (свідоцтво № 1412 від 19.07.2013).

18.02.2025 від ліквідатора ТОВ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРОВЕНЬ надійшов відзив на позовну заяву ПП "Будтранс-груп" вх. №4321 від 18.02.2023 в якому він частково заперечує проти позову.

20.02.2025 позивачем надано відповідь на відзив вх. №4650 до якої надано уточнюючий розрахунок інфляційних та 3% річних, що складається з суми індексу інфляції за весь час прострочення оплати, в сумі 141 347 (сто сорок одна тисяча триста сорок сім) гривень 58 копійки та 3 % річних за весь час прострочення оплати, в сумі 25 950 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривня 90 копійок.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 46 ГПК Україникрім прав та обов`язків, визначених устатті 42цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи дотримання позивачем строку подання заяви та наявність права на їїреалізацію, подання позовної заяви та відповіді на відзив зі збільшеним розрахунком через систему "електронний суд", що дозволяє застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору позивачу, суд вважає за можливе прийняти збільшений розрахунок інфляційних втрат та зменшений розрахунок 3% річних до розгляду та продовжити подальший розгляд справи з їх урахуванням.

24.02.2025 ліквідатором ТОВ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРОВЕНЬ надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву ПП "Будтранс-груп" вх. №4820 в яких він частково заперечує проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «БУДТРАНС-ГРУП» (далі - Позивач) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «УРОВЕНЬ» (далі - Відповідач) 20 квітня 2021 року, був укладений договір поставки № 20/04-4П, за яким було поставлено будівельні матеріали (далі Товар).

Відповідно до п.1.1. Договору поставки, Продавець (Позивач у справі) зобов`язується поставити, а Покупець (Відповідач у справі) зобов`язується прийняти й оплатити Товар.

Згідно із п.1.2. договору, найменування, ціна, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Згідно з п. 2.3. Право власності на Товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від Продавця до Покупця з моменту передачі його Продавцем Покупцю.

Розділом 3.ЦІНА ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ урегульовано, що оплата по цьому Договору здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі до цього договору. Загальна вартість, кількість, асортимент товару, по даному договору вказуються у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, що поставляється за цим Договором, визначається загальною вартістю Товару відповідно до видаткових накладних.

Зокрема, п. 3.3. Договору поставки встановлено, що оплата Товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку, шляхом 100% передплати вартості відповідної партії поставки Товару.

За погодженням з Постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 1020840,67 грн.

На підтвердження факту проведення господарських операцій та виконання зобов`язань Постачальника за Договором поставки Позивачем надано наступні видаткові накладні, підписані сторонами:

1) №7779 від 01.12.2021 р. на суму 221 514 грн 60 коп.;

2) №7847 від 04.12.2021 р. на суму 58 991 грн 28 коп.;

3) №1733 від 21.04.2021 р. на суму 96 234 грн 66 коп.;

4) №1789 від 22.04.2021 р. на суму 15 850 грн 32 коп.;

5) №1732 від 20.04.2021 р. на суму 83 681 грн 69 коп.;

6) №7632 від 24.11.2021 р. на суму 57 130 грн 20 коп.;

7) №7696 від 26.11.2021 р. на суму 25 398 грн 00 коп.;

8) №7698 від 26.11.2021 р. на суму 45 401 грн 10 коп.;

9) №7697 від 26.11.2021 р. на суму 43 463 грн 26 коп.;

10) №7713 від 27.11.2021 р. на суму 21 741 грн 30 коп.;

11) №7754 від 30.11.2021 р. на суму 92 182 грн 50 коп.,

12) №7523 від 18.11.2021 р. на суму 217 599 грн 76 коп.,

13) №7021 від 26.10.2021 р. на суму 20 888 грн 40 коп.,

14) №7058 від 27.10.2021 р. на суму 20 763 грн 60 коп.

Факт поставки товару підтверджується первинною документацією. Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних, підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття у Позивача без будь-яких зауважень.

Також позивачем були додані до позовної заяви довіреності на отримання представником відповідача товару від позивача.

Відповідачем було здійснено частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 737 418 грн. 67 коп., відповідно до наданих із позовною заявою платіжних інструкцій.

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість перед за поставлений позивачем та не оплачений товар у розмірі 283 422 грн. 00 коп.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару виник обов`язок оплатити його вартість.

У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 283 422,00 грн основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 950,90 грн. 3 % річних, 141 347,58 грн. інфляційних.

Вирішуючи зазначені позовні вимоги суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні та річні нараховані останнім від загальної заборгованості за договором, а не за кожною накладною окремо починаючи від дати належної оплати за останньою видатковою накладною на поставку товару, тобто з 08.12.2021 до 26.12.2024.

За змістом ст. 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вже було зазначено, Позивач у висуванні своєї матеріально-правової вимоги користується правами, наданими йому законодавством і здійснює їх на власний розсуд, самостійно встановивши період, за який він вимагає стягнення грошових коштів компенсаційного характеру та суму заборгованості на яку здійснені ці нарахування.

Позивач скористався своїм правом та визначив власну матеріальну-правову вимогу - встановив період нарахування інфляційних витрат та річних починаючи з 08.12.2021 року (уточнений розрахунок поданий до відповіді на відзив від 20.02.2025) по 26.12.2024 року та остаточну суму заборгованості в розмірі 283 422,00 грн.

Виходячи з того, що згідно положень ч. 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги виключно в межах заявлених позивачем в позовній заяві сум, річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих від простроченої суми в розмірі 283 422,00 грн.

Однак, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень", код ЄДРПОУ 36986775.

Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Тобто вимоги в частині стягнення річних та інфляційних за період з 05.07.2023 по 26.12.2024 є такими, що підпадають під дію мораторію, введеного ухвалою від 05.07.2023.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем вартості отриманого товару, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 13 371,31 грн., а також інфляційних втрат в сумі 94 086,50 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 47 261,08 грн інфляційних втрат та 12 579,59 грн 3 % річних слід відмовити у зв`язку з введенням в дію мораторію ухвалою від 05.07.2023.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 690,56 грн.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРОВЕНЬ (адреса 61153, Харківська обл., м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 56, код ЄДРПОУ 36986775) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДТРАНС ГРУП (адреса 61038, Харківська обл., м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8, код ЄДРПОУ 36815278) 283 422,00 грн заборгованості, 13 371,31 грн 3% річних, 94 086,50 грн інфляційних втрат та 4 690,56 грн судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 47 261,08 грн інфляційних втрат та 12 579,59 грн 3 % річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "17" березня 2025 р.

СуддяС.А. Прохоров