Ухвала

від 17.03.2025 по справі 638/4426/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4426/25

Провадження № 1-кс/638/931/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Харків

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про накладення арешту на тимасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 1202522107000303, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що 09.03.2025 року о 14:22 до чергової частини Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 09.03.2025 року близько 14:00 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Кам`янка, на автодорозі МОЗ, трапилося ДТП між автомобілем «Renault» моделі «Megane» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (власник - ОСОБА_4 ), та автомобілем «Peugeot» моделі «Lantorek» н.з. НОМЕР_2 (власник - ВЧ НОМЕР_3 Держприкордонслужби), під керуванням військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому також знаходився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, множинні садна шкіри лобної ділянки голови, обличчя, рвана забійна рана відкритої поверхні правої ушної раковини, закритий перелом ребер з лівої сторони, ЗТГК, забій органів грудної клітини, двобічний після травматичний пульмоніт, забій ОЧП, множинні садна шкіри обох кистей та обох передпліч та ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, ЗЧМТ, СГМ, забій та садна лоба, забій лівої ступні, закритий крайовий внутрішньосуглобовий перелом дистальної головки основної фаланги І пальця лівої ступні.

09.03.2025 в ході проведення огляду місця ДТІІ у період часу з 17 години 20 хвилин по 18 годину 25 хвилин на автодорозі МОЗ «Київ-Харків- Довжанський» 638 км+ЗОО м, було виявлено та вилучено: автомобіль «Peugeot» моделі «Lantorek» н.з. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , білого кольору, з пошкодженням лобового скла, моторного відсіку, двигуна, капоту, переднього бамперу, стойки передніх коліс; автомобіль Renault» моделі «Megane» н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , сірого кольору з пошкодженням лобового скла, моторного відсіку, двигуна, капоту, переднього бамперу. Постановою слідчого від 10.03.2025 зазначене тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами.

Прокурор у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі.

Власника майна ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Власника майна - ВЧ надав заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, транспортний засіб «Peugeot» моделі «Lantorek», VIN № НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_2 , просить зберігати на території ВЧ 9951.

Відповідно до частини першої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статі 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Частиною другою статті 93 КПК України визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, проведення процесуальних дій, передбачених КПК України.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 2 частини першої статті 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є, зокрема, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1).

Відповідно частини третьої 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, а саме є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За положеннями частин першої, другої та третьої статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється згідно «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.

Порядок, спосіб зберігання вилученого майна визначено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125).

Крім цього Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо клопотання ВЧ про визначення місця зберігання вилученого автомобіля, суд зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до пункту 12 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Так, згідно з пунктом 19 Інструкції зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

Керуючись статтями 64-2, 91-92, 98, 131, 168, 170-175 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про накладення арешту на тимасово вилучене майно задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження таким майном:

- автомобіль «Peugeot» моделі «Lantorek» н.з. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- автомобіль Renault» моделі «Megane» н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 .

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1