Ухвала

від 18.03.2025 по справі 638/3150/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3150/25

Провадження № 2-н/638/763/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши заявуІзюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 3127,35 грн. за період з 31.12.2021 року по 31.01.2025 рік, а також витрати на оплату судового збору у сумі 302,80 грн.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частина 2 статті 161 ЦПК України).

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 163 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма: на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред`явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу: немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.

Відповідно до роз`яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Суд відмовляє у видачі судового наказу у випадках, передбачених частиною першою статті 165 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у прохальній частині заяви заявник просить стягнути заборгованість у сумі 3127,35 грн. за період з 31.12.2021 року по 31.01.2025 рік. При цьому в мотивувальній частині заяви обґрунтовує заборгованість на суму 5084,57 грн. за період з 01.12.2021 року по 31.01.2024. А в долученому розрахунку заборгованості зазначено суму 5084,57 грн. за період з 01.01.2021 року по 31.12.2025 рік.

Тобто, суду не зрозуміло яку суму заборгованості необхідно стягнути з боржника та за який саме період.

Вказані недоліки позбавляють можливості суд розглянути вказану заяву та видати судовий наказ, в порядку, передбаченому ЦПК України.

Таким чином, оскільки заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 163, 165, 167, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: