Рішення

від 11.03.2025 по справі 926/16/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/16/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» м. Чернівці

до відповідача Приватного підприємства «Регіон-Центр» м. Чернівці

про стягнення 237368,54 грн.

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Вівчарюк І.Б.

Представники сторін:

від позивача Гаврилюк М.Д. адвокат (ордер: серія АА № 1524391 від 02.01.2025 р.)

від відповідача Бошелюк Ю.М. адвокат (ордер: серія СЕ № 1099011 від 11.03.2025 р.)

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Альтфатер Чернівці» м. Чернівці звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «Регіон-Центр» м. Чернівці про стягнення 237368,54 грн. заборгованості, яка виникла у результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору доручення № 7 від 01.11.2018 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями позовну заву передано судді Бутирського А.А.

Ухвалою суду від 06.01.2025 р. відкрито провадження у справі, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.01.2025 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє ухвалою від 05.03.2025 р судове засідання перенесено на 10.03.2025 р.

У судовому засіданні 10.03.2025 р. оголошено перерву до 11.03.2025 р.

У судовому засіданні 11.03.2025 р. відповідач просив відкласти розгляд справи, оскільки у справу вступив новий представник, який не ознайомився з матеріалами справи.

У задоволенні згаданої заяви відповідача слід відмовити, оскільки вона подана на стадії дослідження доказів, а відтак подання нових доказів є неможливим. Крім того, відповідач надав відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, а тому права відповідача не були порушені.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що невиконання зобов`язань за Договором доручення № 7 від 01.11.2018 р. відбулось у результаті неоплати наданих послуг населенням. Також відповідач просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин. Крім того, відповідач вважає розмір витрат на правову допомогу не співмірним з ціною позову.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 р. між сторонами було укладено договір доручення №7 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим Договором позивач доручає, а відповідач в інтересах позивача зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок останнього вчинити юридичні дії, визначені у п.1.2. Договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що деталізований зміст доручення (перелік юридичних дій), порядок його виконання та інші спеціальні вказівки містяться у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до розділу IV Додатку №1 до Договору послуги, які надає Фірма «Альтфатер Чернівці» із 100% іноземним капіталом, що знаходиться у м.Чернівці: вивезення твердих побутових відходів, що накопичилися в ємностях Фірми «Альтфатер Чернівці» від замовників таких послуг, тобто Клієнтів, котрі проживають у житловому фонді, в будинках, які обслуговуються ПП «Регіон-Центр».

Згідно з п. 2.3. Додатку №1 до Договору, відповідачу доручається отримувати від Клієнта за надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та перераховувати отримані кошти не пізніше 10-ти банківських днів, з дня їх отримання, на рахунок позивача.

Згідно з п. 2.4. Додатку №1 до Договору відповідач щомісячно, останнім числом звітного місяця подає позивачу кількість мешканців, котрим відповідач нарахував за послуги з вивезення відходів, для проведення позивачем нарахування за надані послуги відповідачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Альтфатер Чернівці» є правонаступником Фірми Альтфатер Чернівці зі 100% іноземним капіталом.

Упродовж строку дії Договору ТОВ «Альтфатер Чернівці» надавало послуги з вивезення побутових відходів, що підтверджується Актами надання послуг, які станом на останній день кожного календарного місяця складались та підписувались сторонами Договору.

Сторони Договору щомісячно, у період з 01 січня по 31 травня 2021 року, складали та підписували акти надання послуг та акти звіряння взаємних розрахунків, в яких фіксували заборгованість відповідача перед позивачем на зазначену в кожному акті дату, а також на початок періоду за який складається акт звіряння розрахунків.

У зв`язку з тим, що оплата за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не перераховувалась відповідачем на рахунок позивача, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Альтфатер Чернівці» у розмірі 330 565 грн. 42 коп. станом на 31 травня 2021 року, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за травень 2021 р., підписаному сторонами.

За період з 01 червня 2021 року по 14 липня 2021 року відповідач сплатив на рахунок позивача 93196,88 грн., що визнається позивачем та зазначено в підписаному ним акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2021 р. -22.12.2022 р.

Згаданий акт звіряння взаємних розрахунків поштовим відправленням з номером 0504536972917 позивачем було направлено відповідачу разом із вимогою про оплату. Дана вимога залишена відповідачем без реагування.

Укладений між сторонами договір, який ними названо договором доручення, за своїм змістом є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів, в тому числі і договору комісії, оскільки продаж відповідачем клієнтам (споживачам) послуг, які надавались позивачем, здійснювалась відповідно до Розділу III. Додатку №1 до Договору за договорами надання послуг, які укладаються між відповідачем, Оператором, та фізичними особами-мешканцями, що проживають у житловому фонді комунальної власності, в будинках, які територіально обслуговуються ПП «Регіон-Центр», де останній виступає посередником.

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За укладеними відповідачем на виконання Договору договорами надання послуг з третіми особами жодних відносин між позивачем та такими третіми особами, які є споживачами наданих позивачем послуг, не виникло. Такі зобов`язання у Клієнтів (споживачів) перед позивачем виникли б у тому разі, якщо б Договором було передбачено, що договори надання послуг укладаються між Замовником та фізичними особами-мешканцями, що проживають у житловому фонді комунальної власності, в будинках, які територіально обслуговуються ПП «Регіон-Центр», де останній виступає посередником, а не між відповідачем, Оператором, та фізичними особами-мешканцями.

Згідно з п. 2.3. Додатку №1 до Договору відповідач у справі зобов`язаний перераховувати отримані кошти не пізніше 10-ти банківських днів, з дня їх отримання, на рахунок Замовника.

Отже, зобов`язаною особою перед позивачем щодо перерахування коштів отриманих від третіх осіб за надані ним послуги є відповідач, який письмово підтверджував щомісячно, як обсяг наданих позивачем послуг, так і обсяг своєї заборгованості перед позивачем про що сторони складали відповідні акти надання послуг та акти звіряння взаємних розрахунків.

Таким чином, відповідач внаслідок неналежного виконання умов Договору має заборгованість перед позивачем у розмірі 237368,54 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється, зокрема згідно частини першої статті 599 Цивільного кодексу України, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 623 цього Кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до статті 1022 цього Кодексу після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків, завданих неналежним виконання договору відповідачем, у розмірі 237368,54 грн.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

У позовний заяві позивач просить стягнути з відповідача також 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування чого надав: угоду № 1212/24/1-ц про надання правничої допомоги від 12.12.2024 р.; опис робіт (наданих правничих послуг) від 02.01.2025 р.; платіжну інструкція № 928 від 13.12.2024 р. про сплату 20000,00 грн. за послуги адвоката.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Перевіривши подані представником позивача докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої представником позивача суми із складністю справи та наданих послуг, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.

Щодо твердження відповідача про те, що заборгованість в розмірі 273052,32 грн. станом на 01.01.2021 р., знаходиться поза межами позовної давності в три роки, що є, на думку відповідача, підставою згідно до статті 267 ЦК України, для застосування позовної давності та відмові в позові, то слід зазначити наступне: 1) сума заборгованості визнана відповідачем, оскільки письмово підтверджена перед позивачем і станом на 31 травня 2021 року становила 330565,42 грн.; 2) сума сплачених відповідачем коштів позивачу за період з 01 червня 2021 року по 14.07.2021 року становить 93196,88 грн.; 3) різниця між зафіксованою сторонами сумою, належною до сплати на користь позивача, та сплаченими після цього відповідачем сумами становить 237368,54 грн. (330 565,42 грн. - 93 196,88 грн.= 237368,54 грн.).

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 237368,54 грн., що складає орієнтовно суму на яку були надані послуги позивачем за 4,5 місяців до 31.05.2021 р., дати складання вищевказаного акта звіряння взаємних розрахунків.

Відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, якими внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, а саме доповнено його пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

Таким чином, на період дії карантину строк позовної давності законом продовжено на період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, тобто більше як на три роки.

Крім того, відповідно до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповненого пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 19. «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг строку позовної давності з 24 лютого 2022 року по день подання позову зупинено на підставі закону.

За таких обставин, твердження відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами позивача не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Регіон-Центр» (код ЄДРПОУ 32572798, вул. Заньковецької, 16, м. Чернівці) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (код ЄДРПОУ 23247708, вул. Героїв Майдану, буд. 116, м. Чернівці) 237368,54 грн. збитків, 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3560,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.03.2025 р.

СуддяА.А. Бутирський