Постанова

від 13.03.2025 по справі 904/1733/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1733/23 (904/2678/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - Южда С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 (суддя Суховаров А.В.)

у справі №904/1733/23(904/2678/23)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар"

про визнання правочину недійсним

в межах справи №904/1733/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1733/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (далі - ТОВ "Буддевелопмент Київ", боржник) на стадії розпорядження майном.

2. Повноваження розпорядника майна у справі виконує арбітражний керуючий Пасько Г.М.

Стислий виклад позовних вимог

3. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" (далі - ТОВ "Артойл") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області в межах справи банкрутство №904/1733/23 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (далі - ТОВ "Фаст Агро Інвест"), ТОВ "Буддевелопмент Київ" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.10.2021 №1, укладеного між відповідачами (далі - Оспорюваний договір).

4. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, ТОВ "Артойл" вказує на те, що воно є кредитором боржника, а позов поданий на захист власних законних прав та інтересів. Позивач зауважує, що укладення Оспорюваного договору, за умовами якого відповідач-2 відступив відповідачу-1 право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - ТОВ "Комплекс Агромарс") з розтермінуванням (відстроченням) платежу на 20 років, є економічно неефективним, оскільки актив підприємства, що складається з дебіторської вимоги, безпідставно зменшено за відсутності вчинення будь-яких майнових дій іншої сторони, чим нанесено шкоду ТОВ "Буддевелопмент Київ".

5. Мотивуючи заявлені вимоги, ТОВ "Артойл" вказує на те, що станом на дату укладення Оспорюваного договору (01.10.2021), ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020, зокрема, і щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар. На підставі вимог ТОВ "Артойл" за вказаним договором від 04.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ".

6. У зв`язку з викладеним, позивач зазначає про наявність підстав для визнання недійсним Оспорюваного договору згідно з приписами ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс"; визнано грошові вимоги ТОВ "Буддевелопмент Київ" до ТОВ "Комплекс Агромарс" у розмірі 158570465,96 грн.

8. За змістом вказаної ухвали судом встановлено, що на виконання умов попереднього договору станом на 29.08.2019 ТОВ "Буддевелопмент Київ" сплатило на користь ТОВ "Комплекс Агромарс" грошові кошти в сумі 132607422,33 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, у зв`язку з чим судом визнано грошові вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки від 03.06.2019 у сумі 158570465,96 грн, з якої: 127762422,33 грн - заявлена сума основної заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу частки; 6388121,12 грн - сума штрафу в розмірі 5%; 16617663,90 грн - інфляційні втрати; 7802258,61 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.

9. В межах справи про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" до Господарського суду міста Києва надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (далі - ТОВ "ФК "Вінстар") про заміну ініціюючого кредитора процесуальним правонаступником та ТОВ "Фаст Агро Інвест" про заміну ініціюючого кредитора процесуальним правонаступником.

10. ТОВ "ФК "Вінстар" обґрунтовувало свою заяву тим, що набуло право вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" на підставі договору факторингу від 21.09.2022 №21/09/22, який укладено між ТОВ "ФК "Вінстар" (новий кредитор, фактор) та ТОВ "Буддевелопмент Київ" (первісний кредитор, клієнт) (далі - Договір факторингу від 21.09.2022), відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 71089629,00 грн ("кошти") в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" (далі - ТОВ "Грандісон") від 03.06.2019 до ТОВ "Комплекс Агромарс" ("боржник") в розмірі: 142179258,00 грн основного боргу; 18045166,31 грн інфляційного збільшення боргу; 8251126,29 грн 3% річних; 7108962,90 грн штрафу згідно з п. 5.3 попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019; 4540,00 - сума судового збору (далі - сума відступленої грошової вимоги).

11. ТОВ "Фаст Агро Інвест" обґрунтовувало свою заяву тим, що набуло права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.10.2021 №1, який укладено між ТОВ "Буддевелопмент Київ" як первісним кредитором та ТОВ "Фаст Агро Інвест" як новим кредитором, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 та додаткової угоди №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 10.06.2019.

12. ТОВ "Буддевелопмент Київ" як особа, що уступила право вимоги, заперечувало щодо заміни його правонаступником ТОВ "Фаст Агро Інвест", вказуючи, що відступлення права вимоги на користь ТОВ "Фаст Агро Інвест" за договором про відступлення права вимоги від 01.10.2021 №1 не здійснювалося, оскільки на той час ТОВ "Буддевелопмент Київ" вже був укладений договір факторингу від 30.09.2021 №93/21-Ф із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стронг".

13. Отже, у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" виник спір щодо визначення правонаступника грошових вимог ТОВ "Буддевелопмент Київ", оскільки до Господарського суду міста Києва було надано декілька договорів про відступлення ТОВ "Буддевелопмент Київ" права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019.

14. 01.10.2021 між ТОВ "Буддевелопмент Київ" (первісний кредитор) та ТОВ "Фаст Агро Інвест" (новий кредитор) укладено Оспорюваний договір.

15. За умовами Оспорюваного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 та додаткової угоди №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 10.06.2019, укладеного між ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором) та боржником (ТОВ "Комплекс Агромарс"), що є продавцем за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 та додаткової угоди №1 від 10.06.2019 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019, укладеним між первісним кредитором та боржником, в сумі 142179258,00 грн (п. 1.1).

16. Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги у вказаному зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існують на момент підписання цього договору про відступлення права вимоги, в тому числі, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати повернення від боржника сплачених коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору, які були сплачені ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором), на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 та додаткової угоди №1 від 10.06.2019 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також всі можливі нараховані штрафи, пені, 3% річних, інфляційні втрати, тощо (п. 1.2).

17. Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 142179258,00 грн (п. 2.1). За отримане право вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 142179258,00 грн (п. 2.2).

18. Новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму, зазначену в п. 2.2 цього договору протягом 20 (двадцяти) років з моменту укладання даного договору будь-яким не забороненим чинним законодавством шляхом (п. 2.3).

19. Первісний кредитор зобов`язаний в день набрання чинності цим договором передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги за даним договором (п. 4.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1).

20. Позивач вказує, що станом на дату укладання Оспорюваного договору (01.10.2021) ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020, зокрема, щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар, що стало підставою відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ". Отже, уклавши Оспорюваний договір, за яким ТОВ "Буддевелопмент Київ" фактично безоплатно (з можливістю проведення оплати протягом 20 років) відступило право вимоги ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 142179258,00 грн, тобто ТОВ "Буддевелопмент Київ" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності та всупереч власним фінансовим інтересам, вчинило правочин, що передбачає недоотримання прибутку.

21. Позивач зазначає, що станом на дату його звернення з позовом у цій справі, ТОВ "Фаст Агро Інвест" не розпочало здійснення оплати за Оспорюваним договором, що, з урахуванням обов`язку нового кредитора сплатити первісному кредитору визначену у договорі суму протягом 20 років, свідчить про наявність сумнівів у реальності такого договору. З огляду на запровадження щодо ТОВ "Буддевелопмент Київ" процедури банкрутства, реальною є загроза недоотримання вказаних коштів у сумі 142179258,00 грн з метою їх подальшого спрямування на погашення вимог кредиторів, оскільки ТОВ "Буддевелопмент Київ" може бути припинено (ліквідовано) ще до моменту закінчення строку оплати за договором у 20 років, тобто до 01.10.2041.

22. Позивач вважає, що укладення Оспорюваного договору вчинено не для настання реальних наслідків, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань. Також звертає увагу, що ТОВ "Буддевелопмент Київ" уклало цей правочин всупереч власним фінансовим інтересам, не отримало жодного прибутку, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, та наявність неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

23. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Оспорюваний договір. Здійснено розподіл судового збору.

24. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення залишено без змін.

25. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з обґрунтованості доводів позивача щодо відсутності економічної ефективності укладення між ТОВ "Фаст Агро Інвест" та ТОВ "Буддевелопмент Київ" Оспорюваного договору з розтермінуванням сплати відступленої вимоги на строк 20 років.

26. Однак, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надання необґрунтованої переваги судом першої інстанції доводам відповідача-1 при оцінці доказів.

27. Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №23-5561-2 від 16.11.2023 за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в кримінальному провадженні №62023000000000911 від 24.10.2023, щодо обставин укладення Договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 є неналежним доказом у справі, та дійшов протилежного висновку про те, що цей висновок є належним та допустимим доказом.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

28. ТОВ "Фаст Агро Інвест" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

29. Також скаржник 09.01.2025 відповідно до вимог ст. 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, які подані в межах строків, визначених цією статтею.

30. У касаційній скарзі скаржник, з урахуванням поданих до неї доповнень, зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

31. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, 16.10.2020 у справі №910/12787/17 про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові (застосування приписів ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України).

32. Також скаржник вважає, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 про те, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи, якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором; не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 30.09.2020 у справі №559/1605/18, від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, від 15.01.2020 у справі №322/1178/17, від 23.05.2018 у справі №916/5073/15 щодо застосування приписів п. 3 ст. 3, ст. 6, ст. 204, ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України; не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20) щодо фраудаторних правочинів.

33. Скаржник вказує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.04.2024 у справі №910/3559/21(910/19810/20) щодо застосування ст. 42 КУзПБ стосовно встановлення фінансового стану боржника, розміру його зобов`язань та активів на момент укладання правочинів, а також щодо того, чи виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливо внаслідок укладення оспорюваного правочину.

34. Крім того, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 14.06.2020 у справі №926/326/21, від 05.10.2022 у справі №904/8532/21, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 04.07.2018 у справі №369/1923/15-ц, від 01.12.2021 у справі №194/292/20, від 24.02.2020 у справі №911/1036/19 про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (застосування приписів ст.ст. 73, 76-79 ГПК України).

35. Також скаржник вказує, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц, від 19.03.2020 у справі №910/3864/19, від 01.02.2024 у справі №287/105/18 щодо експертного висновку (застосування приписів ст.ст. 73, 76, 77, 98, 104 ГПК України, ст. 10 Закону України "Про судову експертизу").

36. Скаржник вказує, що суд першої інстанції фактично усунувся від належного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки відмовив у задоволенні низки клопотань ТОВ "Фаст Агро Інвест", що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, що було залишено поза увагою під час здійснення перегляду такого рішення в апеляційному порядку.

37. 11.02.2025 скаржник подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких він наводить додаткові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема щодо порушення господарськими судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, та просить Верховний Суд про задоволення касаційної скарги та направлення матеріалів справи №904/1733/23(904/2680/23) на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

38. Наведені пояснення, які по суті є доповненнями до касаційної скарги скаржника, подані з порушенням ч. 1 ст. 298 ГПК України. Водночас, відповідно до положень ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, подані ТОВ "Фаст Агро Інвест" додаткові пояснення до касаційної скарги залишаються без розгляду.

39. 13.03.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю участі адвоката Попова Р.В. в слідчих діях в той же день, коли призначено слухання у Верховному Суді справи №904/1733/23(904/2678/23).При цьому у яких саме слідчих діях мав брати участь представник не зазначив і докази на підтвердження цих обставин не надав.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

41. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.

42. Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

43. Разом із тим, Верховний Суд зазначає, що відповідно до вимог ГПК України, участь представників учасників справи у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов`язковою.

44. Крім того, позиція скаржника викладена в поданій ним касаційній скарзі та була заслухана Верховним Судом в судовому засіданні 13.02.2025, в якому брав участь представник скаржника - адвокат Попов Р.В.

45. Беручи до уваги, що явка представників учасників справи до суду касаційної інстанції не є обов`язковою; скаржник був завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання суду касаційної інстанції, а відтак мав можливість підготуватись до розгляду справи та забезпечити явку в засідання іншого представника, доводи скаржника були заслухані Верховним Судом в попередньому судовому засіданні, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

46. ТОВ "Артойл" 13.03.2025 подало письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу. Зазначені поясн ення підлягають залишенню без розгляду на підставі ст.ст. 118, 295 ГПК України, адже подані після закінчення встановленого судом строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

47. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

48. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсним Оспорюваного договору є недотримання сторонами договору положень ст.ст. 3, 13, 203, 215, 509, 627 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, оскільки договір є фраудаторним (не направлений на досягнення реальної мети, зазначеної в договорі); вчинення такого правочину було спрямовано на зменшення активів боржника, оскільки боржник відступив власне право грошової вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 142179258,00 грн з відстроченням платежу на 20 років, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач вказує на те, що він є ініціюючим кредитором боржника і визнання вимог ТОВ "Фаст Агро Інвест" за Оспорюваним Договором до боржника вплине на права ТОВ "Артойл".

49. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство врегульований ст. 42 КУзПБ.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

51. Позивач оспорює правочин, датою укладення якого є 01.10.2021.

52. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ" відкрито 04.05.2023, тобто оспорюваний позивачем правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.

53. Згідно з ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

54. Системний аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

55. Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

56. Тоді як ч. 2 ст. 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

57. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

58. На відміну від вимог ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

59. З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

60. Крім того, укладення боржником договору з порушенням вимог ст. 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

61. Отже, господарські суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначили, що підставою недійсності Оспорюваного договору, крім спеціальних вимог - ст. 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України, ГК України чи інших законів.

62. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

63. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

64. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

65. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

66. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

67. Тобто кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/1907/15).

68. Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що з урахуванням встановлених у справі обставин, заявлення ТОВ "Фаст Агро Інвест" грошових вимог на підставі Оспорюваного договору, надає позивачу право на оспорення цього договору на підставі загальних засад цивільного та господарського законодавства, і такий позов направлений на захист порушеного права на отримання справедливого задоволення його кредиторських вимог та є ефективним способом захисту такого права позивача.

69. У цьому зв`язку протилежні доводи скаржника про те, що господарські суди дійшли помилкового висновку щодо наявності в позивача/кредитора права самостійно звертатися із цим позовом до суду в межах справи про банкрутство та щодо недоведення позивачем порушення його прав Оспорюваним договором Верховний Суд відхиляє.

70. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, 16.10.2020 у справі №910/12787/17 про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові (застосування приписів ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України).

71. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при визнанні недійсним Оспорюваного договору, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).

72. Так, у наведеній постанові від 24.11.2021 предметом судового розгляду був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

73. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19(905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків:

74. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

75. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

76. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

77. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

78. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

79. Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

80. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20), на які в тому числі посилається скаржник).

81. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

82. Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

83. Господарські суди встановили, що:

- станом на 01.10.2021 за ТОВ "Буддевелопмент Київ" обліковувалась заборгованість перед ТОВ "Артойл" з поставки передплаченого товару, сплата якого здійснена за період до 01.10.2020, тобто на дату укладення Оспорюваного договору (01.10.2021) ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл", зокрема, щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар на підставі договору від 04.09.2020, що спричинило відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ";

- ТОВ "Буддевелопмент Київ" відступило право вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 142179258,00 грн з можливістю проведення оплати протягом 20 років при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності та всупереч власним фінансовим інтересам;

- станом на дату звернення ТОВ "Артойл" з даним позовом до суду, ТОВ "Фаст Агро Інвест" не вчинено жодної оплати за Оспорюваним договором, що, з урахуванням обов`язку нового кредитора сплатити первісному кредитору визначену у договорі суму протягом 20 років, свідчить про наявність сумнівів у реальності такого договору;

- враховуючи факт перебування ТОВ "Буддевелопмент Київ" в процедурі банкрутства є реальною загроза недоотримання вказаних коштів у сумі 142179258,00 грн з метою їх подальшого спрямування на погашення вимог кредиторів, оскільки ТОВ "Буддевелопмент Київ" може бути припинено (ліквідовано) ще до моменту закінчення строку оплати за договором у 20 років, тобто до 01.10.2041;

- умови Оспорюваного договору свідчать про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети під час його укладення та наявність неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів.

84. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання Оспорюваного договору недійсним, оскільки відступаючи право вимоги за наявності заборгованості перед іншим кредитором, відповідачі діяли недобросовісно, з метою ухилення від виконання вказаних зобов`язань. Суди обґрунтовано врахували значну відстрочку оплати за відступлене право вимоги та нездійснення скаржником жодної оплати на користь Боржника до порушення справи про банкрутство, що свідчить про сумніви у його реальному виконанні.

85. Доводи скаржника про те, що ним наприкінці лютого 2024 року та 04.03.2024 перераховувались грошові кошти у розмірі по 200000,00 грн в рахунок сплати ціни за Оспорюваним договором на банківський рахунок ТОВ "Буддевелопмент Київ", однак з урахуванням обставин перебування ТОВ "Буддевелопмент Київ" в процедурі банкрутства відповідні кошти було повернуто на банківський рахунок ТОВ "Фаст Агро Інвест", що, на думку скаржника свідчить про недобросовісність дій ТОВ "Буддевелопмент Київ", Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

86. Відповідно до змісту рішення господарського суду першої інстанції, наведеним фактам надавалася відповідна оцінка. Господарський суд зазначив, що факт сплати суми 200000,00 грн, про який зазначає ТОВ "Фаст Агро Інвест" в обґрунтування економічної ефективності оскаржуваного правочину за відсутності інших доказів таких тверджень відповідача-1, не доводить економічної ефективності оскаржуваного правочину, оскільки сплачена відповідачем-1 сума у відсотковому відношенні становить 0,14% від загальної вартості відступленого права вимоги за оскаржуваним договором, яким передбачено сплату суми 142179258,00 грн протягом 20 років.

87. Крім того, у цій справі варто звернути увагу на те, що добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок сформульовано в п. 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (на яку посилається скаржник) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (такий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

88. Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

89. Верховний Суд враховує, що Оспорюваний договір укладено 01.10.2021, тоді як скаржник намагався перерахувати суму у розмірі 200000,00 грн вже після відкриття ухвалою суду від 04.05.2023 стосовно ТОВ "Буддевелопмент Київ" провадження у справі про банкрутство. Отже, після укладення Оспорюваного Договору минуло 2,5 роки і протягом цього строку скаржник будь-яких дій щодо реального виконання цього договору не вчиняв, що спростовує доводи скаржника про недобросовісність в цій частині дій ТОВ "Буддевелопмент Київ", оскільки дії щодо перерахування відповідних коштів залежали виключно від волі скаржника, тоді як повернення цих коштів пов`язано з обставинами відкриття процедури банкрутства та ведення процедури розпорядження майном боржника.

90. Верховний Суд зауважує, що визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотримані цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізації та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.

91. Беручи до уваги наведене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для визнання Оспорюваного договору недійсним, оскільки під час його укладення відповідачі діяли недобросовісно та без реальних наслідків щодо отримання послуг за таким договором, що, в свою чергу спростовує доводи скаржника про те, що рішення судів попередніх інстанцій грунтуються на припущеннях.

92. Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду в частині наявності підстав для скасування оскаржених судових рішень щодо задоволення позову, які, за твердженням скаржника не були враховані апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник, водночас у постанові враховано специфіку процедури банкрутства боржника, передбачену спеціальним законодавством щодо банкрутства та роль в ній кредитора банкрута.

93. Щодо доводів скаржника про те, що господарські суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц, від 19.03.2020 у справі №910/3864/19, від 01.02.2024 у справі №287/105/18 щодо експертного висновку (застосування приписів ст.ст. 73, 76, 77, 98, 104 ГПК України, ст. 10 Закону України "Про судову експертизу"), то Верховний Суд враховує таке.

94. За результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в кримінальному провадженні №62023000000000911 від 24.10.2023 складено висновок судового експерта №23-5561-2 від 16.11.2023, предметом дослідження якого є договір факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021, додаткова угода до нього та акти приймання-передачі до договору факторингу. При цьому, питання, яке ставилося до експерта, стосувалося мінімальної та максимальної можливої давності нанесення рукописного тексу та наданих на дослідження документах.

95. Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

96. Верховний Суд вважає, що в даному випадку, наведений висновок експерта стосується договору, який не є предметом спору у справі, що переглядається, та не впливає на висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності підстав для визнання Оспорюваного договору недійсним як фраудаторного, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновок судового експерта №23-5561-2 від 16.11.2023 є належним/неналежним, допустимим/недопустимим доказом слід виключити з мотивувальних частин судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

97. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.

98. Крім того, з урахуванням вимог ст. 300 ГПК України, твердження скаржника у касаційній скарзі про неповноту дослідження обставин та ненадання оцінки іншим доказам у справі, відхиляються Верховним Судом, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про те, що Оспорюваний договір містить ознаки фраудаторного договору, а їх наслідки спрямовані на завдання шкоди кредитору боржника.

99. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 та ч. 1 ст. 311 ГПК України суд касаційної інстанції має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

101. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність виключення з мотивувальних частин постанови та рішення судів попередніх інстанцій висновків про те, що висновок судового експерта №23-5561-2 від 16.11.2023 є належним/неналежним, допустимим/недопустимим доказом з огляду на те, що наведений висновок судового експерта не стосуються предмета доказування у справі, що переглядається. Зазначене в цілому не змінює правильності висновків судів про задоволення позову з підстав фраудаторності Оспорюваного договору.

102. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч. 1 ст. 311 ГПК України).

103. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 311 ГПК України).

104. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, однак судові рішення попередніх інстанцій слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Судові витрати

105. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/1733/23(904/2678/23) змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/1733/23(904/2678/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков