Постанова

від 17.03.2025 по справі 917/538/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/538/24(917/855/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025

у справі № 917/538/24(917/855/24)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Когенераційна компанія"

про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Когенераційна компанія"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Феррострой" у розмірі 92435542,00 грн заборгованості та 102 280,00 грн витрат пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Скрипника В.Л.

23.05.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" подало до суду заяву з грошовими вимогами до боржника в розмірі 8 501 436,84 грн, які складаються з суми основного боргу - 5 275 000,00 грн, індексу інфляції - 2 624 840,00 грн, 3% річних - 601 596,84 грн, а також 6 056,00 грн на оплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.06.2024 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" задоволено частково, визнано грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" до боржника на суму 8 431 420,43 грн, яка складається з 5 275 000,00 грн основного боргу, 2 609 028,36 грн індексу інфляції, 541 336,07 грн 3% річних та 6 056,00 грн судового збору.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2024 ТОВ «Стар Інвестмент Ван» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник зазначав, що оскаржувану ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.06.2024 не отримував, з матеріалами справи у паперовому вигляді ознайомився лише 06.12.2024 та в межах визначеного статтею 256 ГПК України десятиденного строку з моменту ознайомлення з матеріалами справи підготував та подав апеляційну скаргу.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Стар Інвестмент Ван» залишив без руху, надавши скаржнику строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання доказів направлення апеляційної скарги кредиторам боржника; нової заяви\клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування.

10.01.2025 ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору, доказами направлення апеляційної скарги визначеним кредиторам боржника, а також нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування скаржник посилається на те, що безпосередньо з матеріалами справи та оскаржуваною ухвалою та матеріалами справи ознайомився лише 06.12.2024, і що в межах визначеного статтею 256 ГПК України десятиденного строку з моменту ознайомлення з матеріалами справи підготував та подав дану апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відмовлено ТОВ «Стар Інвестмент Ван» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.06.2024 у справі №917/538/24 (917/855/24) та повернуто апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції визнав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2024 неповажними, вказавши, що скаржником не наведено наявності об`єктивних та непереборних обставин для реалізації ним права на ознайомлення з матеріалами даної справи, а також, зокрема, звернення із відповідною заявою у межах розумного строку з дня набуття ним статусу учасника справи про банкрутство у строк як до 29.11.2024 (дата подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи №917/538/24 в електронному вигляді), так і до 06.12.2024 (дата ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №917/538/24 (917/855/24), справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою з посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права - статті 254, частини 2 статті 256 ГПК України, у зв`язку з чим подає касаційну скаргу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає про неврахуванням апеляційним судом, що ТОВ «Стар Інвестмент Ван» не приймало участь в справі про визнання кредиторських вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтакт» до боржника ТОВ «Когенераційна компанія», водночас, в подальшому, набувши право учасника справи, набув право оскаржувати судові рішення у справі.

Вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції йому не направлялась, а з матеріалами справи він ознайомився лише 06.12.2024, тому з апеляційною скаргою ТОВ «Стар Інвестмент Ван» звернулось з дотриманням вимог пункту 2 частини 2 статті 256 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

Від ТОВ «Фінансова компанія «Фінтакт» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ТОВ «Стар Інвестмент Ван» в задоволенні касаційної скарги, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 917/538/24(917/855/24) залишити без змін, погоджуючись з висновком апеляційного суду про не наведення ТОВ "Стар Інвестмент Ван" поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, а також добросовісності виконання ним своїх прав і повноважень.

Відзив мотивовано тим, що після постановлення ухвали від 18.06.2024 про визнання ТОВ "Стар Інвестмент Ван" кредитором у справі про банкрутство №917/538/24 зазначена особа мала можливість ознайомитися із заявами інших кредиторів у вказаній справі для перевірки виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), однак своїм правом скористалося лише після того, як йому було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство №917/538/24 постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024.

Позиція Верховного Суду

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та / або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.

Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.

Так, частиною другої статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Нормами частини першої статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Пунктом 17 частини 1 зазначеної статті визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 КУзПБ встановлено правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Частиною першої вказаної статті передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини другої цієї статті КУзПБ, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є, зокрема, встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ.

Так, відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана «індивідуальна» ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачений частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22 а також до висновків в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.

Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Крім цього, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частина перша статті 261 ГПК України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису закону.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

У зазначені постанові Верховний Суд зауважив, що вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню належить почергово вирішити:

- у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи у позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

- чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

- чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною 2 статті 9 для цього виду ухвал.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції у цій справі, апеляційний господарський суд при її постановленні наведеного не врахував і залишив поза увагою, що предметом апеляційного оскарження за відповідною апеляційною скаргою визначена ухвала господарського суду першої інстанції, постановлена у справі про банкрутство (непозовного провадження) відповідно до положень КУзПБ (стаття 45).

Із встановлених обставин в цій справі вбачається, що в апеляційному порядку оскаржувалась «індивідуальна» ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора (ТОВ Фінансова компанія «Фінтакт»), яка в силу прямої вимоги закону, встановленої в частині 2 статті 47 КУзПБ, не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатом попереднього засідання.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, ТОВ «Стар Інвестмент Ван» оскаржило лише ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.06.2024 про часткове визнання грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія "Фінтакт» до боржника, без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання в цій справі (у відповідній частині). Тому зазначена апеляційна скарга ТОВ «Стар Інвестмент Ван» підлягала поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України.

Проте суд апеляційної інстанції помилково застосував пункт 4 частини 1 статті 261 ГПК України та безпідставно відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження з підстав недоведення скаржником поважності причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, не врахувавши, що право оскарження ухвали суду щодо розгляду вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтакт» як окремого кредитора виникає, зокрема, у ТОВ "Стар Інвестмент Ван" лише після постановлення господарським судом ухвали за результатами попереднього засідання.

Оскільки резолютивною частиною оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду також постановлено повернути апеляційну скаргу скаржнику, Верховний Суд вважає за можливе змінити оскаржувану ухвалу, виходячи з мотивів, викладених у цій постанові.

Водночас доводи скаржника про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на справі №917/538/24(917/855/24) не знайшли свого підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини цієї справи, Верховний Суд з метою усунення допущеного судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України), керуючись принципом процесуальної економії, дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її резолютивної частини в новій редакції, а також з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови щодо підстав повернення апеляційної скарги. Касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №917/538/24 (917/855/24) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.06.2024 у справі № 917/538/24(917/855/24) повернути скаржнику".

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.