Вирок

від 13.03.2025 по справі 638/5873/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/5873/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/252/25 Суддя доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 12 лютого 2024 року до ЄРДР за №12024221200000401, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Юріївки Дніпропетровської області, громадянки України, без місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимої:

- 15 лютого 2016 року Валківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 2 роки);

- 04 жовтня 2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2016 року змінено, пом`якшено покарання за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць 10 днів;

- 26 жовтня 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці 10 днів. Звільненої 20 травня 2019 року за відбуттям покарання;

- 08 лютого 2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 17 жовтня 2023 року звільнена умовно-достроково на 1 рік 06 місяців 21 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 травня 2024 року ОСОБА_8 засуджена за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2022 року та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користьдержави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз у розмірі 3786,40 грн.

Прийняте рішення щодо долі речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 визнана винною в тому, що вона 11 лютого 2024 року близько 11:20 год. прийшла до під`їзду № 2 у будинку АДРЕСА_2 та почала ходити по під`їзду та дзвонити у квартири, щоб попросити надати їй матеріальну допомогу. На дзвінок у вхідні двері, ОСОБА_8 відчинила ОСОБА_10 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_3 . На прохання ОСОБА_8 , ОСОБА_10 добровільно подарувала останній дитячі речі та грошові кошти. В ході спілкування ОСОБА_8 побачила, що у вухах ОСОБА_10 були золоті сережки і в неї раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння вказаними прикрасами у шахрайський спосіб шляхом обману, у зв`язку з чим, ОСОБА_8 приблизно об 11:30 год., діючи умисно, повторно, запропонувала ОСОБА_10 провести обряд по знаттю прокляття, на що ОСОБА_10 погодилась. Після чого, ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_10 , що для проведення обряду їй необхідно передати наявні у потерпілої сережки. ОСОБА_10 , будучи введеною в оману, передала ОСОБА_8 наявні у неї дві сережки, які виготовлені із золота 585 проби, загальною вагою 2,46 грама, загальною вартістю 7820 грн. 64 коп. Під виглядом виконання обряду ОСОБА_8 загорнула отримані від ОСОБА_10 золоті сережки у грошову купюру та зробила вигляд, що вони зникли, таким чином заволодівши вказаними речами. Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зникла, в подальшому розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 7820 грн. 64 коп.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які її подали

Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 , вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2022 року та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 , не надав належної оцінки тим обставинам, що остання раніше неодноразово судима за корисливі злочини, даний злочин вчинила у період умовно-дострокового звільнення.

А тому, з врахуванням зазначеного, вважає призначене ОСОБА_8 покарання надто м`яким та таким, що не відповідає вимогам ст.65 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги прокурора підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, зваживши на доводи прокурора, обвинуваченої та її захисника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Крім того, ч.2 ст.404 КПК України надає право апеляційному суду вийти за межі апеляційних вимог тільки в разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормамич.2 ст.394, ст.404КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.

Також, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи ОСОБА_8 за ч.2 ст.190, ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців, тобто фактично в мінімальних межах санкції зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції послався на щире каяття з боку останньої. Зазначена обставина була визнана судом як обставина, яка пом`якшує покарання, що передбачена п.1.ч.1 ст.66 КК України, та обґрунтовує саме визначені судом вид та розмір покарання обвинуваченій. Обставин, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.

Але з таким висновком не можна погодитися, так як він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.50,65 КК України, оскільки суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наявні обставини, які обтяжують покарання, дані щодо особи останньої, належним чином не мотивувавши його в цій частині.

Як убачається з матеріалів провадження та встановлено судом у вироку, ОСОБА_8 будучи раніше неодноразово судима за корисливі злочини, знов вчинила умисний корисливий злочин в період умовно-дострокового звільнення, тобто обвинуваченій була надана можливість для виправлення та перевиховання, однак вона такою можливістю не скористалась та продовжила вчиняти кримінальні правопорушення, що об`єктивно свідчить про небажання останньої стати на шлях виправлення та змінити спосіб життя, стійке прагнення до вчинення нових кримінальних правопорушень певної категорії та жити виключно за рахунок вчинення злочинів. Сама вона суспільно корисливою діяльністю не займається, не заміжня, має на утриманніп`ятьох неповнолітніхдітей,без місцяреєстрації,не працює.

Але зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своїх чисельних рішеннях (ВС ККС №759/7784/15-к від 22.03.2018 року; № 756/4830/17-к від 09.10.2018 року).

Проте матеріали провадження не містять будь-яких об`єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченої, окрім формального визнання своєї провини в загальних межах.

За таких обставин, колегія суддів вважає призначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50,65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, а доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання слід визнати цілком обґрунтованими.

У зв`язку з викладеним, у відповідності зі ст.414, 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок в цій частині.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 колегія суддів у відповідності зі ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, за яке передбачено покарання до 3 років позбавлення волі, а також враховує, що кримінальне правопорушення було вчинено у період умовно-дострокового звільнення, дані про її особу, яка не заміжня, має на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, суспільно корисливою діяльністю не займається, не працює, що загалом об`єктивно свідчить про стійку антисоціальну спрямованість та схильність до вчинення злочинів, як спосіб життя.

З врахуванням зазначеного, обвинуваченій ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України на строк 2 роки 6 місяців, як наполягає прокурор в апеляційній скарзі, яке буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2022 року та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (два) 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту її затримання, тобто з 27 березня 2024 року.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27 березня 2024 року до 13 березня 2025 року включно.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4