Рішення

від 18.03.2025 по справі 712/14296/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/14296/24

Провадження № 2/712/1001/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси:

в складі головуючого судді Пироженко В.Д.

за участі секретаря Каплі А.С.

за участі представника позивача адвоката Єсик В.О.

за участі представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Черкаської міської ради, орган опіки та піклування Будищанської сільської ради Черкаського району Черкаської області про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Благовісна, 170) про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що 12.08.2022 року між нею та відповідачем було укладено шлюб у Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1655. Від шлюбу мають малолітню дитини, дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактичні шлюбні відносини між ними припинені, проживають окремо. Спільне життя не склалось через відсутність взаєморозуміння та різних поглядів на сімейні відносини. Шлюб існує формально, тому він підлягає розірванню у судовому порядку.

Відповідач фактично з моменту народження доньки участі у її вихованні не приймає, її життям не цікавиться, не вживає заходів щодо налагодження стосунків з дочкою, та свідомо нехтує обов`язками батька щодо дитини.

Позивачка зазначає, що донька проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, не приймає участі у вихованні дочки, не надає матеріальної допомоги.

Просить розірвати шлюб з відповідачем, позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2025 року замінено третю особа на належну сторону та залучено до участі в справі третю особу виконавчий комітет Будищанської сільської ради Черкаського району.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Зобов`язано орган опіки та піклування Будищанської сільської ради Черкаського району Черкаської міської ради підготувати та надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.01.2025 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Назаренко Я.В. скерувала до суду відзив, в якому зазначає, що з моменту народження дитини відповідач відправляв кошти позивачці, також передавав Новою поштою іграшки та речі для дитини. Про бажання розлучитись відповідач дізнався від позивачки, хоча чекав що вона з донькою повернеться до Тернополя і вони будуть жити усі разом. Відповідач намагається налагодити відносини з позивачкою. Відповідач працює на підприємстві критичної інфраструктури, є заброньованим працівником, постійно працює, тому приїжджати часто до дитини не має можливості, оскільки відстань між м. Черкаси та м. Тернопіль 600 км. Позивачка ігнорує його бажання побачитись з дитиною. Відповідач знаходиться в такому становищі, що з дитиною він спілкуватись не може через перешкоджання позивачки.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Єсик В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, його адвокат Назаренко Я.В. скерувала до суду заяву про визнання позовних вимог в частині розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів в розмірі від його доходів, які він сплачує та продовжує сплачувати. Щодо вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав категорично заперечує, оскільки останній являється батьком дитини, не чинить нічого поганого в інтересах дитини, хоче приймати участь в житті дитини, спілкуватись, підтримувати, виховувати, допомагати.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Будищанської сільської ради Філоненко Д.М. в судовому засіданні вимогу про стягнення аліментів підтримав, вимогу щодо розірвання шлюбу просив вирішити на розсуд суду, вимогу про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав підтримав та вважає, що є всі достатні підстави доля позбавлення батьківських прав відповідача, який ухиляється від від виконання своїх батьківських обов`язків.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ізст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 12.08.2022 між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 укладено шлюб у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1655, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки між сторонами втрачено почуття любові та взаєморозуміння, сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та не ведуть спільного господарства, проживають окремо, тому суд робить висновок про те, що сім`я розпалась остаточно, шлюб має формальний характер та підлягає розірванню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язком утримувати дитину є рівною мірою обов`язком, як матері, так і батька.

Судом встановлено,що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 працює у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, його заробітна плата за 2024 рік становить 282 458,24 грн.

Згідно договору оренди житла (квартири) від 01.01.2023 року ОСОБА_3 орендує квартиру в м. Тернопіль.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповіднодост.7Закону України"ПроДержавний бюджетУкраїни на2025рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СКобов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 181,182СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своїх неповнолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Крім того, відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно на утримання доньки до її повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Позивачка зазначає, що донька проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, фактично з моменту народження дочки участі у її вихованні не брав участі у її вихованні, її життям не цікавився, не вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки. У відповідача відсутнє прагнення здійснювати належне піклування за дочкою і він свідомо нехтує обов`язками щодо дитини.

Згідно акту від 15.07.2024 року, посвідченого Виконавчим комітетом Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 з вересня 2023 року. Разом з нею у будинку проживають: дочка ОСОБА_4 , мати ОСОБА_6 , батько ОСОБА_7 . Чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з`являвся за вказаною адресою. В результаті обстеження встановлено, що в будинку є окрема кімната для кожного із дорослого та дитини, де містяться особисті речі дитини та іграшки. Кожна кімната мебльована та облаштована всім необхідним для проживання та розвитку.

В матеріалах справи мається лист ФОП ОСОБА_8 від 07.11.2024 № 7, в якому зазначено, що декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу на пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено з лікарем-педіатром 23.11.2023 із законним представником малолітньої матір`ю ОСОБА_2 . З моменту укладення декларації медичні огляди дитини проводились лікарем-педіатром в присутності матері, під час візитів батько в кабінеті присутнім не був. Інформовані письмові згоди на вакцинацію та інші медичні документи, які відображені в історії розвитку дитини підписані лише ОСОБА_2 . Особистих звернень до лікаря батька дитини стосовно стану здоров`я його доньки не надходило.

Рішенням Виконавчого комітету Будищенської сільської ради № 36 від 27.02.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вказаного висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо малолітньої його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія дійшла висновку, що ОСОБА_3 фактично не виконує батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки, він не бере участі у її вихованні, не здійснює належного догляду, не забезпечує її фізичний, емоційний та моральний розвиток. ОСОБА_3 проживає в м. Тернопіль та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Позивач, в підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, надала суду акт від 15.07.2024 року про те, що ОСОБА_2 разом з донькою та своїми батьками проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 за вказаною адресою не з`являється.

Суд критично оцінює надані суду докази позивачем, постільки вказаний акт носить суб`єктивний характер і не може бути належним доказом того, що відповідач не виконує своїх батьківських прав. Більш того, достовірно встановлено, що проживає в м. Тернопіль, що підтверджується відповідними доказами.

Позивачем не надано доказів, що відповідач не спілкується з донькою, а проживання відповідача в іншому місті не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Згідно висновку виконавчого комітету Будищенської сільської ради № 36 від 27.02.2025 року, доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітної дочки ОСОБА_4 .

Орган опіки та піклування на прохання суду подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд не пов`язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи. Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили. Отже, суд може не погодитись із даним висновком і не взяти його до уваги.

Досліджуючи висновок виконавчого комітету Будищенської сільської ради, суд вважає, що він є необгрунтованим та грунтується лише на тому факту, що відповідач не відвідує свою доньку та не виявляє зацікавленості в її житті. Проживає в м. Тернополі. Від моменту народження дитини він приїздив до неї лише двічі і не проявляв ініціативи щодо встановлення емоційного зв`язку.

Проте, як зазначалось вище, дані факти не можуть бути свідомим нехтуванням батьківських обов`язків.

Посилання позивача на той факт, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини суд оцінює критично, та не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідачем надано до суду копії банківських квитанцій з яких вбачається, що він систематично починаючи з грудня 2023 року здійснював перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

В даному випадку позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини, які б безспірно свідчили про те, що відповідач втратив інтерес до дитини та його поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вимога позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 6, 12, 13, 17, 18, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. 105 112, 164, 165, 180, 182, 183, 191 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Шлюб між громадянами України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12.08.2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), актовий запис №1655 розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_9 ».

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 02.12.2024 та до досягнення дитини повноліття.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий :

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) .

Повний текст рішення складений 18.03.2025