Рішення від 17.03.2025 по справі 120/15593/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 березня 2025 р.Справа № 120/15593/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі із заявою, у якій просив стягнути кошти за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на підставі додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, що ухвалена за результатами розгляду справи № 120/3909/23.

Листом від 18 листопада 2024 року Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повернуло позивачу додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 та повідомило про те, що стягнути кошти за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на підставі згадуваної вище додаткової постанови суду апеляційної інстанції неможливо, оскільки така постанова не є виконавчим документом.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо повернення виконавчого документу, адже постанова суду апеляційної інстанції є виконавчим документом, а тому звернувся до суду з цим позовом з вимогою зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повторно розглянути його заяву від 30 вересня 2024 року.

Ухвалою від 25 листопада 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору.

На виконання вимог ухвали від 25 листопада 2024 року позивачем подано до суду квитанцію від 09 грудня 2024 року, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Ухвалою від 16 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

13 січня 2025 року представником Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, закріплений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що органами Казначейства виконуються рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Відповідно до пункту 6 згаданого Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Як зазначає представник відповідача далі, згідно з частиною 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому відповідно до частини 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист є виконавчим документом, який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Вимоги до виконавчого документу закріплені у Законі України "Про виконавче провадження".

Так, 30 вересня 2024 року до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

За результатами опрацювання поданих ОСОБА_1 документів відповідач, керуючись приписами згаданого Порядку листом від 02 жовтня 2024 року повернув їх стягувачеві без виконання, повідомивши про те, що для виконання додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 про стягнення з Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області на його користь судового збору в сумі 1073,60 гривень ОСОБА_1 необхідно отримати відповідний виконавчий лист та подати його до виконання до Управління відповідно до вимог Порядку.

За наведених обставин представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою з вимогами визнати протиправною бездіяльність Вороновицької селищної ради щодо нерозгляду його скарги від 03 лютого 2023 року та заяви від 27 грудня 2022 року, а також зобов`язати відповідача розглянути згадувані скаргу та заяву.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 120/3909/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема рішенням суду зобов`язано Вороновицьку селищну раду надати ОСОБА_1 відповіді на скаргу від 03 лютого 2023 року та заяву від 27 грудня 2022 року із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Також цим рішенням стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради.

Не погоджуючись із таким рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Вороновицької селищної ради, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 27 грудня 2022 року та скарги від 03 лютого 2023 року, а також зобов`язано Вороновицьку селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 грудня 2022 року та скаргу від 03 лютого 2023 року і надати відповідь на них.

22 січня 2024 року Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалено додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

30 вересня 2024 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області із заявою, до якої долучив додатку постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Листом від 02 жовтня 2024 року Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, окрім іншого, оригінал виконавчого документа. При цьому згідно з частиною 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України). З надісланих позивачем до органу Казначейства документів слідує, що до виконання подано копію постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23. Проте відповідно до приписів чинного законодавства вищезгадана постанова суду не є виконавчим документом, на підставі якого може здійснюватися безспірне списання коштів, оскільки в даному випадку таким документом є відповідний виконавчий лист, який видається в порядку, встановленому процесуальним законом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Спеціальним законом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 1404-VIIІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація.

Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства є суб`єктами владних повноважень, на яких покладено обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.

Разом із цим механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відтак операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання органами Казначейства рішень про стягнення коштів, здійснюються на підставі виконавчих документів, які оформлені в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Водночас частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Так, судом установлено, що 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області із заявою щодо безспірного списання на його користь коштів, до якої долучив додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Листом від 02 жовтня 2024 року Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повідомило позивача про те, що відповідно до приписів чинного законодавства вищезгадана постанова суду не є виконавчим документом, на підставі якого може здійснюватися безспірне списання коштів, оскільки в даному випадку таким документом є відповідний виконавчий лист, який видається в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку таким аргументам органу казначейства, суд звертає увагу на те, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах врегульовано статтею 372 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Водночас особливості звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання врегульовано статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що виконання судових рішень в адміністративних справах (зокрема постанови апеляційного адміністративного суду) здійснюється на підставі виконавчого листа, який видається судом першої інстанції, що розглядав справу, а не на підставі рішення суду першої інстанції або постанови суду апеляційної інстанцій.

За таких обставин суд доходить висновку, що додаткова постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 120/3909/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору не є виконавчим документом, на підставі якого органом казначейства можуть стягуватися кошти з державного або місцевого бюджету.

Відтак з огляду на те, що згадувана вище додаткова постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду не є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а відповідний виконавчий лист позивачем не надсилався на адресу відповідача, тому Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області правомірно повідомило заявника про неможливість безспірного списання коштів на підставі такого судового рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відсутні й підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних із сплатою ним судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38054712)

Рішення суду в повному обсязі складено 17.03.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович