Ухвала від 17.03.2025 по справі 140/13999/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

17 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13999/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В. І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (далі ТОВ «Ековіст», товариство, позивач) звернулося з позовом до Житомирської митниці (далі Митний орган, відповідач) про визнання протиправними і скасування рішень Житомирської митниці від 05 червня 2024 року №UA101090/2024/000093/2, від 05 червня 2024 року №UA101090/2024/000092/1, від 11 червня 2024 року №UA101090/2024/000097/1, від 10 червня 2024 року №UA101090/2024/000094/2, від 10 червня 2024 року №UA101090/2024/000095/1 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року адміністративний позов ТОВ «Ековіст» до Житомирської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задоволено повністю; визнано протиправними та скасовані рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 05 червня 2024 року №UA101090/2024/000093/2, від 05 червня 2024 року №UA101090/2024/000092/1, від 11 червня 2024 року №UA101090/2024/000097/1, від 10 червня 2024 року №UA101090/2024/000094/2, від 10 червня 2024 року №UA101090/2024/000095/1. Вирішено стягнути на користь ТОВ «Ековіст» за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судовий збір у розмірі 2 477,00 грн.

На адресу суду 06 березня 2025 року від адвоката Коберського Андрія Павловича, надійшла заява із усіма підтверджуючими письмовими доказами про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд стягнути з Житомирської митниці на користь ТОВ «Ековіст» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Представником відповідача 17 березня 2025 року подані заперечення на заяву ТОВ «Ековіст», які мотивовані тим, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути обґрунтованим та мати розумну суму, чого не містить заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд зазначає наступне.

Згідно із частин першої третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 160/21030/21, а також від 12 серпня 2020 року у справі № 340/2449/19.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених вище норм.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

В ухвалах та постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, від 08 січня 2024 року у справі №580/3758/19, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказував що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. Тобто, позивачем наведено лише попередній орієнтовний розрахунок можливих понесених судових витрат.

Докази на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн адвокатом та керівником ТОВ «Ековіст» додано лише до заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини сьомої статті 139 КАС України позивачем чи його представником до закінчення судових дебатів та постановлення судового рішення не надавалося. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява.

Суд зауважує, що позов подано до суду та підписано керівником ТОВ «Ековіст» Сидор Вікторією Йосипівною. У прохальній частині позову представник позивача просила суд "2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» сплачений при зверненні до суду судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці", тобто вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у прохальній частині позову не заявлено.

В свою чергу, вказаний у позові орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 серпня 2024 року у справі №280/3862/20 виснував, що зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

У вказаній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що ряд поданих позивачем доказів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, існували ще до ухвалення рішення у цій справі, про що свідчать дати таких документів.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.

За аналогічних обставин Верховний Суд у справі №280/3862/20 дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

При цьому, вказана позиція є обов`язковою для врахування з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Підсумовуючи усе вищенаведене, подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 121, 139, 143, 248, 252, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Коберського Андрія Павловича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І.Смокович

18 березня 2025 року