Рішення

від 18.03.2025 по справі 240/23503/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/23503/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)", в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» яка полягає у не виплаті рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 по 30.12.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №240/29927/23;

- зобов`язати Державну установу «Бердичівський виправний центр (№108)» нарахувати та виплатити рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення (в тому числі щомісячного та усіх одноразових додаткових видів грошового забезпечення) нарахованого за період з 29.01.2020 по 30.12.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №240/29927/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" відповідачем не виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що відраховано з суми перерахованого та виплаченого грошового забезпечення. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб після утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

23.12.2024 через відділ документального забезпечення суду від Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що згідно п.4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Вказує, що відповідно до рішення суду позивачу було здійснено всі виплати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі позивач) проходив військову службу у Державній установі "Бердичівський виправний центр (№108)".

Наказом начальника від 30.12.2021 за №112/ОС-21 позивач звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу у зв`язку з 30.12.2021.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №240/29927/23 адміністративний позов - задоволено, зокрема, зобов`язано Державну установу "Бердичівський виправний центр (№108)" провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.12.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено доплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день звільнення, зокрема, 23.10.2024 в сумі 36985,39 грн. та 27.11.2024 в сумі 69587,18.

Однак, представником позивача зазначено, що відповідачем одночасно з проведенням перерахунку не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб.

В жовтня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про утриманий з виплаченого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та виплатити компенсацію такого податку.

Проте у відповідь листом від 01.11.2024 за №12-4496 відповідачем повідомлено про утримання із нарахованого грошового забезпечення податку на доходи, однак у виплаті спірної компенсації позивачу відмовлено.

Позивач вважає, що відповідач протиправно недоплатив грошового забезпечення на виконання судового рішення та утримав із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не здійснив виплату позивачу рівноцінної компенсації такого податку, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до п. 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Системний аналіз Порядку №44 доводить, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Під час судового розгляду даної справи, встановлено, що позивачу на виконання рішення відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача в період з 29.01.2020 по 30.12.2021, зокрема: посадового окладу в сумі 26970,16 грн.; розміру окладу за військове звання в сумі 7551,92 грн.; розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020 рік в сумі 2013,00 грн. та за 2021 рік в сумі 3405,75 грн.; розміру вихідної допомоги при звільненні за 2021 рік в сумі 40355,25 грн.; вислуги в сумі 18737,42 грн.; надбавки за особливості проходження військової служби в сумі 33354,77 грн., та всього нараховано 132 388,27 грн., з яких було утримано компенсацію ПДФО в сумі 23829,88 грн. та військовий збір (1,5%) в сумі 1985,82 грн. Однак, на картковий рахунок позивача виплачено кошти в загальній сумі 106 572,57 грн.

Отже, під час її виплати військовою частиною утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та безпідставно не здійснено виплату рівноцінної компенсації такого податку, передбаченої положеннями Порядку №44.

Як підсумок, суд вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення .

Подібна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача по невиплаті грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача та наявності підстав для зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману суму грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" (вул. Низгірецька, 2, м.Бердичів, Житомирська обл., Бердичівський р-н, 13303. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08563398), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 по 30.12.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №240/29927/23.

Зобов`язати Державну установу «Бердичівський виправний центр (№108)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення (в тому числі щомісячного та усіх одноразових додаткових видів грошового забезпечення) нарахованого за період з 29.01.2020 по 30.12.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі №240/29927/23.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

18 березня 2025 р.

18.03.25