Рішення від 17.03.2025 по справі 280/7035/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року Справа № 280/7035/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради

до приватного підприємства «МАЙНС»

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі позивач) в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації до приватного підприємства «МАЙНС» (далі відповідач), в якій позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти з уповноваженим органом охорони культурної спадщини охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Млин Германа Нібура, розташований по вул. Сергія Серікова, 30 у м. Запоріжжі, охоронний номер 5009-Зп, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на території міста Запоріжжя розташований об`єкт культурної спадщини «Млин Германа Нібура», який знаходиться за адресою: вул. Сергія Серікова, 30, та який наказом Міністерства культури та інформаційної політики № 295 від 26.04.2021 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Зазначена пам`ятка архітектури, а саме будівля літ. Б-6 та склад з приміщеннями гаража з навісом літ. В-3, перебуває у власності приватного підприємства «МАЙНС» з 03.07.2017. Заступник керівника прокуратури стверджує, що відповідач на виконання статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язаний був у місячний строк укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Позивач наголошує, що відсутність укладеного охоронного договору фактично позбавляє пам`ятку культури місцевого значення передбачених законодавством гарантій її захисту, а відповідач протягом тривалого часу (упродовж 5 років) ухиляється від його укладення, у зв`язку з чим наявні беззаперечні підстави для зобов`язання останнього укласти такий договір у судовому порядку. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

30.12.2022 на виконання ухвали суду від 19.12.2022 позивач долучив докази направлення на адресу відповідача та отримання ним листа від 01.09.2022 № 0247/03-05.

11.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про залучення виконавчого комітету Запорізької міської ради до участі у даній справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

24.01.2023 судом отримано клопотання заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про заміну первинного позивача - Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації належним позивачем - Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради; раніше подане клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - залишити без розгляду.

26.01.2023 до суду надійшла заява представника Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації, в якій останній зазначає, що на виконання вимог частини першої статті 48 КАС України, Управління, як первинний позивач, надає згоду на заміну Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації на іншого позивача, а саме Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради.

27.01.2023 судом отримано також згоду Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на заміну первинного позивача, зазначено, що Відділ є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, та якому делеговано повноваження з укладення охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території міста Запоріжжя.

21.02.2023 до суду надійшла заява представника приватного підприємства «МАЙНС», в якій останній просив зупинити провадження в адміністративній справі №280/7035/22 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №280/769/23.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 27.01.2023 суд замінив неналежного позивача Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації на Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради; розгляд адміністративної справи розпочав спочатку.

Ухвалою від 10.02.2023 суд повернув без розгляду клопотання представника приватного підприємства «МАЙНС» про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 21.02.2023 суд зупинив провадження у справі №280/7035/22 за адміністративним позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради до приватного підприємства «МАЙНС» про зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням суду у справі №280/769/23.

Ухвалою від 27.01.2025 суд поновив провадження у справі.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 196 від 11.07.1989 затверджено додатковий перелік пам`ятників археології та історії Запорізької області, до якого під обліковим номером 3402 включено будівлю парового млину Нібура (1881 рік), розташованого по вул. Комсомольській, 30, м. Запоріжжя.

Рішенням Запорізької міської ради № 24 від 19.02.2016 вулицю Комсомольську перейменовано у вулицю Сергія Серікова.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 295 від 26.04.2021 об`єкт культурної спадщини, розташований за адресою: вул. Сергія Серікова, 30, м. Запоріжжя, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за видом архітектури під назвою «Млин Германа Нібура» (охоронний номер 5009-Зп).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1294615923101) на праві приватної власності належать Приватному підприємству «МАЙНС», яке отримало їх на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна № 1 від 03.07.2017. Відповідно до Реєстру та акта прийому-передачі пам`ятка архітектури «Млин Германа Нібура», а саме будівля літ. Б-6 та склад з приміщеннями гаража з навісом літ. В-3 входять у склад вищевказаних будівель і споруд (реєстраційний номер 1294615923101), які 03.07.2017 перейшли у власність ПП «МАЙНС».

На підставі розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.12.2022 № 546, Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації, як орган охорони культурної спадщини пам`яток архітектури та містобудування зобов`язане було делегувати виконавчому комітету Запорізької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме укладання охоронних договорів на пам`ятки.

Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації видано наказ від 12.12.2022 № 25-о «Про делегування повноважень у сфері охорони культурної спадщини щодо укладання охоронних договорів», яким делеговано виконкому міськради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме: укладання охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території м. Запоріжжя.

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 19.01.2023 №5-о «Про внесення змін до наказу Управління від 12.12.2022 № 25-о «Про делегування повноважень у сфері культурної спадщини щодо укладення охоронних договорів» Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради делеговано повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території міста Запоріжжя (крім щойно виявлених об`єктів культурної спадщини).

Листом Запорізької обласної державної адміністрації від 05.08.2022 № 06945/08-46 повідомлено Шевченківську окружну прокуратуру міста Запоріжжя, що звернення щодо укладення охоронного договору на пам`ятку до органу

З метою спонукання до укладення охоронного договору щодо збереження вказаної пам`ятки архітектури Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (на момент направлення листа Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації було органом охорони культурної спадщини відносно пам`ятки культури місцевого значення) направило на адресу ПП «МАЙНС» лист від 01.09.2022 № 0247/03-05 «Про укладення охоронного договору на пам`ятку Млин Германа Нібура», який отримано відповідачем 07.09.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про поштове відправлення.

Проте, звернень від Приватного підприємства «МАЙНС» щодо укладання охоронного договору не надходило, охоронний договір на пам`ятку архітектури «Млин Германа Нібура» з органом охорони культурної спадщини не укладено, докази зворотного матеріали справи не містять.

У лютому 2023 року Приватне підприємство «МАЙНС» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 295 від 26 квітня 2021 року «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкту культурної спадщини Млину Германа Нібура, який розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, 30, охоронний номер 5009-Зп. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 280/769/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Майнс» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання дій протиправними та скасування наказів. Відповідно до відмітки на наявній у матеріалах справи № 280/7035/22 копії вказаного рішення суду по справі № 280/769/23 останнє набрало законної сили 30.12.2024.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що позивач оскаржив в апеляційному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 280/769/23. Водночас ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення Приватного підприємства «Майнс» до суду апеляційної інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Майнс» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №280/769/23.

Вважаючи, що відповідач у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язаний був у місячний строк укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, однак не виконав вказаного обов`язку, позивач звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), у преамбулі якого встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 1805-III:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Стаття 23 Закону № 1805-III передбачає, що всі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною першою статті 24 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 у справі № 806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Тобто, охоронний договір укладається щодо всіх пам`яток культурної спадщини, незалежно від того до якої категорії вони відносяться (категорії національного значення чи місцевого значення). Порядком лише передбачено особливості укладення таких договорів, якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення (зокрема, пункти 3, 4 Порядку № 1768).

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Судом встановлено, що належні відповідачу будівля літ. Б-6 та склад з приміщеннями гаража з навісом літ. В-3, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, 30, мають статус пам`ятки архітектури місцевого значення та, відповідно є об`єктом правового регулювання Закону № 1805-III у відповідному статусі.

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та підтриманий у постанові від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Таким чином, Приватне підприємство «МАЙНС» зобов`язане було укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Проте, з часу набуття ПП «МАЙНС» права власності на пам`ятку культурної спадщини дієві заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, Відділом охорони культурної спадщини не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Суд зауважує, що станом на момент розгляду справи відповідач свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконав (докази зворотного матеріали справи не містять), заперечень щодо позову не надав. Така поведінка відповідача свідчить лише про відсутність у нього наміру добровільно виконати вимоги закону, що суперечить загальним засадам правової держави.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18, від 10.01.2024 у справі № 813/2405/18, від 29.01.2024 у справі № 380/6862/22.

У розглядуваних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення «Млин Германа Нібура» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, 30, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на такі правові позиції Великої Палати Верховного Суду та обставини справи, суд дійшов висновку, що у заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області виникло право звернутися до суду з цим позовом з підстави, передбаченої частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII.

Аналогічні висновки щодо підстав звернення прокурора до суду з позовом у подібній категорії спорів викладені Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22, від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог статті 23 Закону №1805-III.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Приватне підприємство «МАЙНС» укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Млин Германа Нібура, розташований по вул. Сергія Серікова, 30 у м. Запоріжжі, охоронний номер 5009-Зп.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради до приватного підприємства «МАЙНС» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати приватне підприємство «МАЙНС» укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Млин Германа Нібура, розташований по вул. Сергія Серікова, 30 у м. Запоріжжі, охоронний номер 5009-Зп.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Космічна, буд.118-А, м. Запоріжжя, 69050; код ЄДРПОУ 0290997328) в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 00022504), Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (вул. Зелінського, буд.3, м.Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 43215946).

Відповідач приватне підприємство «МАЙНС», місцезнаходження: вул.Сергія Серікова, буд.30, кімн.16, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 36712123.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.03.2025.

Суддя К.В. Мінаєва