Рішення

від 18.03.2025 по справі 360/384/25

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/384/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - позивач, ТУ ССО у Луганській області) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа, стягувач, ОСОБА_1 ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.02.2025 про стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні ВП № 75390163 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/2153/22 від 30.01.2024, що видав Луганський окружний адміністративний суд.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 18.02.2025 до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області надійшла постанова про накладення штрафу від 13.02.2025, винесена начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні ВП № 75390163 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2153/22 від 30.01.2024, виданого Луганським окружним адміністративним судом.

Зазначеною постановою державного виконавця за невиконання рішення суду на ТУ ССО у Луганській області накладений штраф у розмірі 5100,00 грн.

Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає її протиправною.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 05.03.2025 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 № 360/2153/22 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

25.06.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75390163.

До державного виконавця надійшла відповідь боржника з якої встановлено, що Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області не має можливості виконати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 360/2153/22 у встановлений державним виконавцем строк у зв`язку з об`єктивними обставинами, що склалися, зокрема оскільки бюджетні асигнування, за рахунок яких можливо б було виконати рішення суду та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 , у кошторисі на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області, плані асигнувань загального фонду державного фонду (за винятком надання кредитів з державного бюджету) на 2024 рік та плані використання бюджетних коштів на 2024 рік, головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України та розпорядником вищого рівня - Службою судової охорони для ТУ ССО у Луганській області встановлені не були.

Отже, відповідач вказує, що інформації та копій підтверджуючих документів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, надано не було.

Також відповідач зазначає, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищезазначене, 13.02.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

Відповідач вважає, що накладаючи штраф постановою від 13.02.2025 на боржника, виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.03.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що можливість застосовувати штрафні санкції за невиконання без поважних причин судового рішення є одним із важелів, яким наділені органи державної виконавчої служби з метою спонукання боржника до виконання покладеного на нього обов`язку щодо виконання судових рішень.

Третя особа вказує, що відсутність фінансування не може бути перешкодою для перерахунку грошового забезпечення, адже без такого перерахунку виконати судове рішення в частині виплати грошового забезпечення боржник не зможе навіть якщо для цього виділять необхідні кошти.

Також позивач в адміністративному позові лише зазначає про відсутність фінансування для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/23 без вчинення реальних заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

На підставі викладеного третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу призначити до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

Ухвалою суду від 13.03.2025 задоволено клопотання третьої особи про витребування доказів у справі та витребувано у позивача, вказані в клопотанні докази.

Ухвалою суду від 18.03.2025 долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

30.01.2024 у вказаній справі № 360/2153/22 позивачу видано виконавчий лист про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

25.06.2024 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75390163. В постанові вказано про необхідність виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів. Копію зазначеної постанови направлено на адресу боржника та стягувача.

Листом від 05.07.2024 № 43.07-264 ТУ ССО у Луганській області повідомило державного виконавця, що Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області не має можливості виконати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 360/2153/22 у встановлений державним виконавцем строк у зв`язку з об`єктивними обставинами, що склалися. У листі вказано, що виплата грошового забезпечення здійснюється ТУ ССО у Луганській області виключно за рахунок бюджетних коштів і інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Управління не має. Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня та включене до мережі й підпорядковане Службі судової охорони. 15.02.2024 ТУ ССО у Луганській області зверталось до Служби судової охорони щодо необхідності виділення додаткових кошторисних призначень та відкриття бюджетних асигнувань у сумі 445564,52 грн для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/2153/22. 28.06.2024 ТУ ССО у Луганській області звернулось до Служби судової охорони щодо необхідності виділення додаткових кошторисних призначень та відкриття бюджетних асигнувань на загальну суму 474165,12 грн для здійснення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/2153/22 та на виконання постанов державного виконавця (про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження) у виконавчому провадженні ВП № 75390163. Станом на 05.07.2024 бюджетні асигнування, за рахунок яких можливо б було виконати рішення суду та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 , у кошторисі на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області, плані асигнувань загального фонду державного фонду (за винятком надання кредитів з державного бюджету) на 2024 рік та плані використання бюджетних коштів на 2024 рік, головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України та розпорядником вищого рівня - Службою судової охорони для ТУ ССО у Луганській області встановлені не були. Виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 гривень на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 з урахуванням фактично сплачених сум, буде здійснена Управлінням після виділення відповідних коштів для виконання рішень судів з Державного бюджету України.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною від 13.02.2025 ВП № 75390163 накладено штраф на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 360/2153/22.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22 ТУ ССО у Луганській області здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_1 , згідно з яким сума заборгованості складає 318260,37 грн, компенсація ПДФО 57286,87 грн, єдиний соціальний внесок 70017,28 грн, загальна потреба за КЕКВ 2800 - 445564,52 грн.

Доповідною запискою від 15.02.2024 № 43.07-70/ССО позивач звернувся до Служби судової охорони та повідомив, що 18.12.2023 Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 360/2153/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Також в цій записці вказано, що Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській звертається до Голови Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень та грошових коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 445564,52 грн. (в т.ч. на нарахування та виплату додаткової винагороди - 375547,24 грн, нарахування ЄСВ - 70017,28 грн.) для виконання судового рішення у справі № 360/2153/22.

Також позивач звертався до Служби судової охорони листами від 22.12.2023 № 43.07-253/ССО та від 20.02.2025 № 43.07-34/ССО, в яких просило виділити додаткові кошторисні призначення для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22, надав вищевказаний розрахунок у потребі коштів, а також повідомив про наявність виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.

Служба судової охорони листами від 22.04.2024 № 01.30-02.2-1154/вн та від 12.02.2025 № 01.30-02.2-471/вн повідомила, що наразі у Службі у зв`язку з масовим надходженням рішень судів про задоволення позовів співробітників Служби, у тому числі щодо виплати їм додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» накопичується потреба в коштах для виконання близько 4 тис. судових рішень. З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» Службою запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду. Також у листах вказано, що Служба судової охорони продовжує проводити відповідну роботу щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, Службою листами від 12.01.2024 № 30/01.30-02.2-63, від 01.02.2024 № 30/01.30-02.2-176, від 15.04.2024 № 30/01.30-02.2-565, від 10.01.2025 № 30/01.30-02.2-36 та від 10.02.2025 № 30/01.30-02.2-158 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме за датою набуття рішенням суду законної сили.

Окрім того, листом від 09 лютого 2024 року № 11-4208/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України повідомила Службі судової охорони, що ураховуючи обмеженість фінансового ресурсу, передбаченого ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів на 2024 рік за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», рішення судів мають виконуватись у межах передбаченого обсягу видатків за вказаною бюджетною програмою.

Листом від 06 травня 2024 року № 11-10867/24 «Про виконання рішень судів» ДСА України довела до відома, зокрема, Службі судової охорони, що виконання судових рішень на користь судів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя необхідно здійснювати за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

До того ж, листом від 14 червня 2024 року № 11-12690/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що Міністерством фінансів України не підтримано пропозиції ДСА України щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1318 млн. гривень, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

Суд зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони.

Відтак, Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області здійснює виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Державною судовою адміністрацією України - головним розпорядником бюджетних коштів.

Тож, виконання рішення суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22 в частині виплати заборгованості з додаткової винагороди, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.

Таким чином судом установлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалах від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.

Отже суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального підрозділу Служби судової охорони і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 13.02.2025 ВП № 75390163 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання ОСОБА_1 на непроведення позивачем перерахунку грошового забезпечення та, відповідно, неможливість виконання рішення суду без такого перерахунку навіть після виділення необхідних коштів, є очевидно необґрунтованими, оскільки як вже зазначалось судом вище позивачем був здійснений розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_1 , згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22, який направлявся до Служби судової охорони.

У вказаному розрахунку обчислено помісячно суму грошових коштів, що підлягає виплаті третій особі, та вказано загальну потребу у коштах з урахуванням розрахованих позивачем на суму грошового забезпечення обов`язкових платежів до державного бюджету.

Отже, фактично позивачем обчислено та нараховано кошти за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 360/2153/22, та включено ці кошти до потреб у фінансуванні.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 24.02.2025.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулось із позовом у цій справі не як суб`єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.

Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2422,40 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (ідентифікаційний номер 43441202, місцезнаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, буд. 34) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: Черкаська область, м. Канів, вул. Олега Кошового, буд. 2, ідентифікаційний номер відсутній), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.02.2025 ВП № 75390163 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код: 43316700, місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18.03.2025.

Суддя О.М. Качанок