Постанова

від 20.02.2025 по справі 522/8501/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/599/25

Справа № 522/8501/21

Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

відповідач Дочірнє підприємство «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

треті особи - Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва «Одестрансбуд»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2023 року

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доДочірнього підприємства«Апарат правління»Відкритого акціонерноготовариства транспортногобудівництва «Одестрансбуд»,треті особи-Одеська міськарада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва «Одестрансбуд» про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд», треті особиОдеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва «Одестрансбуд» про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони є мешканцями гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вони на законних підставах мають право користування житловими приміщеннями у вказаному гуртожитку, що підтверджується відмітками про реєстрацію місця проживання в паспортах. Відповідач ДП «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» є балансоутримувачем вищевказаного гуртожитку, який в процесі приватизації не увійшов до його статутного капіталу.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 20.01.2009 року гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий з державної до комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012 року за № 2488-VI, Одеська міська рада, надала згоду на прийняття з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами, зовнішніми інженерними мережами та обладнанням, які у процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу (складу приватизованого майна) господарських товариств, але залишилися на їх балансі та є державною власністю, в тому числі й гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В позові, позивачі посилаються на те, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на цей час досі перебуває на балансі Дочірнього підприємства «Апарат правління» ВАТ транспортного будівництва «ОДЕСТРАНСБУД», а процедура остаточної передачі гуртожитку до комунальної власності досі не завершена через перешкоджання та бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що відповідач, як балансоутримувач гуртожитку, відмовляється передавати технічну документацію на гуртожиток до компетентного органу, яким є Одеська міська рада в особі Департаменту міського господарства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на те, що передача об`єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії з питань передачі об`єктів, однак, ДП «Апарат правління» ВАТ ТБ «Одестрансбуд», як балансоутримувач гуртожитку, досі не надав технічну документацію на гуртожиток до Одеської міської ради (Департаменту міського господарства), що унеможливлює підписання актів приймання-передачі майна до комунальної власності, передбачених Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», що вбачається з відповіді Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 23.07.2019 року за № 01-69/719 та відповіді Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.03.2021 року за № С-682, які були долучені до позову в якості доказів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд», треті особи Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва «Одестрансбуд» про зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Зобов`язано Дочірнє підприємство «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» код ЄДРПОУ: 22448994, адреса місце знаходження: 65026, м. Одеса, площа Катерининська, будинок 4 передати технічну документацію на гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: інвентарну справу, акт приймання в експлуатацію, плани поверхів, схеми надвірних прибудинкових мереж та внутрішніх технічних засобів, домові книги, плани зовнішніх мереж, картотеку реєстрації місця проживання, договори найму житлових приміщень (кімнат/ліжко-місць) до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 34674154, місто Одеса, 65017, вулиця Косовська, 2-Д.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що норми законодавства передбачають обов`язок попереднього балансоутримувача будинку з передачі технічної документації на будинок тій юридичній особі, який певний об`єкт нерухомого майна передається на баланс, а у випадку відсутності такої документації у балансоутримувача виникає обов`язок відновити її за власний рахунок. Факт не передання відповідачем балансоутримувачем гуртожитку відповідної технічної документації уповільнює процедуру завершення передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Одеси та порушує законний інтерес позивачів на приватизацію помешкань, де зареєстроване їх місце проживання та де вони проживають тривалий час.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в.о. начальника ДП «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд» Ян Веснін подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з висновками суду в частині задоволення позовних вимог, вважає що рішення є незаконним та просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов позивачів про зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, апелянт просить звернути увагу на те, що Законом №500-VI також передбачено право місцевої ради прийняти рішення і про інший спосіб використання гуртожитку ніж той який зазначений у п. 5 ч. 1 ст. 5 цього Закону, та при якому право на приватизацію мешканцям не буде надане. Наголошується, що право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках носить похідний характер й виникає лише після передачі гуртожитків у власність відповідної територіальної громади.

В скарзі звертається увага суду на те, що на день звернення Позивачів до суду їх права на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку, в якому вони мешкають, не порушені, оскільки таке право може виникнути у них в майбутньому за умови передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади та у випадку прийняття місцевою радою рішення про дозвіл на приватизацію житлових приміщень (п.л. «а» п. 5 ч. Іст. 5 Закону № 500-VI). Якщо вони доведуть наявність права на приватизацію приміщень належним чином.

Крім того, доказів, що Позивачі не мають іншого власного житла та не використали права на приватизацію до позову не надано. Також, усі Позивачі перебувають у шлюбі, а отже можуть мати нерухоме майно у спільній сумісній власності на підставі ст. 60 СК України. Наголошується, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до першого типу гуртожитків, де громадяни проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, і такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення. А тому, відмітка про реєстрацію місця проживання Позивачів не є виключною підставою для визнання проживання законним згідно з вимогами Закону № 500-VI та в який не містить імперативної норми, щодо обов`язкового набуття права на приватизацію приміщень у гуртожитках у випадках якщо є відмітка про реєстрацію про місце проживання у гуртожитку.

Також, апелянт просить звернути увагу, що згідно з ст. 7 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498 користування жилою площею у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації здійснюються за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла. Згідно з п. 18 Порядку передачі квартир (будинків), жилих приміщень гуртожитках у власність громадян, що визначений Положенні, затвердженому Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 в редакції Наказу, Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства № 114 від 10.05.2018, громадяни, які проживають у гуртожитку та мають намір здійснити приватизацію, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також повинні додати копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла. Копію договорів найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла житлового приміщення у Гуртожитку Позивачі до суду не надали, що додатково підтверджує відсутність законних підставах користування житловими приміщеннями у Гуртожитку.

Апелянтом наголошується, що позивачам запропоновано для укладення договорів найму ліжко-місць у кімнатах гуртожитку з ДП «Апарат Правління» ВАТ «Одестрансбуд» необхідно звернутися до керівництва підприємства з наданням підтверджуючих документів, щодо погашення заборгованості за проживання, однак дану пропозицію вони ігнорували. Договорів оренди (найму) на приміщення в гуртожитку у Позивачів не укладено, а суд це питання навіть не з`ясовував. На протязі п`яти років Позивачами не подавались заяви щодо укладення договорів оренди (найму) ліжко-місць та оплату за проживання в гуртожитку не вносили.

В скарзі акцентується увага на тому, що у пункті 10 Переліку, який є невід`ємним додатком до наказу № 60 зазначено, що балансоутримувачем гуртожитку є ВАТ «Одестрансбуд», а не Відповідач. Позовних вимог щодо внесення змін до наказу РВ ФДМУ від 20.01.2009 р. №60 Позивачами не висувалось та у даній справі вони не розглядались. У листі РВ ФДМУ від 26.07.2020 року на який посилається суд, не зазначено, що відділення зобов`язало саме Відповідача надати Департаменту міського господарства Одеської міської ради технічну документацію, щодо гуртожитків для складання відповідних актів приймання-передачі об`єктів у комунальну власність. І взагалі, лист не має юридичної сили розпорядчого характеру. Твердження суду, що Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував відсутність відповідної технічної документації на гуртожиток у балансоутримувача, але окрім акта приймання-передачі майна від 13.01.2014 року, Відповідачем також додано до матеріалів справи копію листа ВАТ «Одестрансбуд» до РВ ФДМУ по Одеській області про те, що технічна документація в архіві підприємства не зберігалась. Даний лист підтверджує, що у Відповідача відсутня технічна документації на гуртожиток, тому що ВАТ «Одестрансбуд» її не передавав в зв`язку із відсутністю.

Крім того, у рішенні суду неодноразово вказано про завершення вже розпочатої процедури передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, але жодного документу, який підтверджує, що процедуру розпочато та якій вона зараз стадії знаходиться матеріали справи не містять. При цьому судом не надано ніякої правової оцінки доводам Відповідача про відсутність державної реєстрації права власності на гуртожиток, як на об`єкт нерухомого майна за адресою; АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 176370034 від 05.08.2019 р. щодо результатів пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на об`єкта нерухомого майна адреса /місце знаходження: АДРЕСА_1 та поясненням РВ ФДМУ від 20.07.2021 р., з яких вбачається, що наразі Фондом проводиться підготовча роботу з державної реєстрації права власності на гуртожиток щодо зміни адреси на АДРЕСА_1 .

Наголошується, що викладені обставини роблять неможливим підписання актів приймання-передачі майна до комунальної власності, передбачених Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». Змін до наказу РВ ФДМУ від 20.01.2009 р. № 60 та до рішення сесії Одеської міської ради від 22.12.2012 р. № 2488-VI щодо зміни адреси гуртожитку станом на наступний час внесено не було.

Також, в скарзі зазначається, що суд проігнорував аргументи Відповідача, що належним Відповідачем у справі № 522/8501/21 є ВАТ «Одестрансбуд». Рішень щодо передачі Відповідачем будівлі гуртожитку разом з відповідною технічною документацією на будинок у комунальну власність компетентними органами не виносилось, змін до наказу РВ ФДМУ від 20.01.2009 р. № 60 та рішенням сесії ОМР від 22.12.2012 p. № 2488-VI щодо зміни балансоутримувача ВАТ «Одестранбуд» на Відповідача не вносилось.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача просили рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2023 року залишити без змін.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Кравченко Ю.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від представника Департаменту міського господарства Одеської міської ради Смирнової Н.В. надійшла заява про розгляд справи без участі. Також, в заяві представник просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача ДП «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставляння електронного листа, а саме судової повістки на 20.02.2025 року 11:00 годину, до «Електронного кабінету».

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 14 ЦПК України).

Неявка інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явилися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 20.01.2009 року гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий з державної до комунальної власності Одеської міської ради.

З пункту 2.2. вказаного наказу вбачається, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, зобов`язало забезпечити передачу гуртожитків з державної до комунальної власності у взаємодії з Одеською міською радою та балансоутримувачами гуртожитків, а також забезпечити отримання затверджених матеріалів з приймання-передачі з державної до комунальної власності гуртожитків, зобов`язано балансоутримувачів гуртожитків дотримуватися вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Пунктом 2.4. зазначеного наказу зобов`язано начальника відділу організаційної та загальної роботи довести цей наказ до виконавців.

Рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012 року за № 2488-VI, Одеська міська рада, надала згоду на прийняття з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами, зовнішніми інженерними мережами та обладнанням, які у процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу (складу приватизованого майна) господарських товариств, але залишилися на їх балансі та є державною власністю, в тому числі й гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» за № 16 від 06 грудня 2013 року Дочірньому підприємству «Управління механізації та транспорту» ВАТ «Одестрансбуд» з 1 січня 2014 року, розпочати передачу на баланс Дочірнього підприємства «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд» будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 12.

Відповідно до акту приймання-передавання нерухомого майна від 13 січня 2014 року ДП «Управління механізації та транспорту» ВАТ «Одестрансбуд» передав, а ДП «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд», прийняв нежитлове приміщення (адреса: місто Одеса, вулиця Новікова, 12) в користування відповідно до наказу від 06 грудня 2013 року.

Факт перебування будівлі гуртожитку на балансі відповідача є підтвердженим матеріалами справи.

З листа Фонду державного майна України від 26.07.2020 року вбачається, що Регіональне відділення зобов`язало суб`єктів господарювання, на балансі яких перебувають гуртожитки, які в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств надати Департаменту міського господарства Одеської міської ради технічну документацію щодо гуртожитків для складання відповідних актів приймання-передачі об`єктів у комунальну власність.

З відповіді Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 23.07.2019 року вбачається, що ДП «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд» не надало технічну документацію на гуртожиток, що унеможливлює підписання актів приймання-передачі майна до комунальної власності, передбачених Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлено у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків із конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11січня 1995 року, пункт 63).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, зроблено висновок, що тривалий час проживання у спірній квартирі/будинку особи, яка не має іншого житла, є достатньою підставою для того, щоб вважати квартиру/будинок житлом цієї особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа №569/4373/16-ц).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

За змістом статті 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 4-1 цього Закону визначено особливості передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури. Так, вказаною статтею визначено, що передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об`єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства. Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Відповідно до п. 8 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, насосних та трансформаторних станцій, теплових пунктів, інженерних мереж тепло-, водо-, електропостачання та інших об`єктів з державної власності, що перебували у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою КМУ від 06.11.1995 року за № 891, передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів права державної та комунальної власності оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії з питань передачі об`єктів.

Таким чином, приймання-передача здійснюється за Актом затвердженої форми з зазначеннями технічними характеристиками об`єктів.

Для складання актів приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків та інженерних мереж, які в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, але залишилися на їх балансі, необхідним є передання до Департаменту міського господарства Одеської міської ради відповідної технічної документації, а саме: інвентарної справи, акту приймання в експлуатацію, технічного паспорту гуртожитку, плани поверхів, схеми надвірних прибудинкових мереж та внутрішніх технічних засобів, домові книги, плани зовнішніх мереж, а терміни приймання-передачі та підписання акту, залежать від передаючої сторони.

Судом встановлено, що позивачі є мешканцями гуртожитку який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що є їх житлом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту приймання-передавання нерухомого майна від 13 січня 2014 року ДП «УМіТ» ВАТ «Одесатрасбут» передав, а ДП «Апарат правління» ВАТ «Одесатрансбут», прийняв нежитлове приміщення (адреса: АДРЕСА_1 ) в користування відповідно до наказу від 06 грудня 2013 року.

Зазначене підтверджує факт перебування будівлі гуртожитку на балансі відповідача ДП «Апарат правління» ВАТ «Одесатрансбут».

З листа Фонду державного майна України від 26.07.2020 року вбачається, що Регіональне відділення зобов`язало суб`єктів господарювання, на балансі яких перебувають гуртожитки, які в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств надати Департаменту міського господарства Одеської міської ради технічну документацію щодо гуртожитків для складання відповідних актів приймання-передачі об`єктів у комунальну власність.

З відповіді Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 23.07.2019 року вбачається, що ДП «Апарат правління» ВАТ «Одестрансбуд» не надало технічну документацію на гуртожиток, що унеможливлює підписання актів приймання-передачі майна до комунальної власності, передбачених Законом України «Про передачу об`єктів права та комунальної власності».

Завершальною стадією передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Одеси є підписання акту приймання-передачі цього гуртожитку.

Передача житлового фонду з державної у комунальну власність пов`язана із комплексом відповідних дій, без вчинення яких складання акту приймання-передачі та передача об`єкту не є можливими.

Однією з дій необхідних для передачі гуртожитку до комунальної власності міста Одеси є передача від балансоутримувача до компетентного органу територіального громади технічної документації на гуртожиток, розташованого по АДРЕСА_1 .

За викладених обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що факт не передання відповідачем - балансоутримувачем гуртожитку відповідної технічної документації уповільнює процедуру передачі будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Одеси та порушує законний інтерес позивачів на приватизацію помешкань, де зареєстровано їх місце проживання та де вони проживають тривалий час.

Доводи апеляційної скарги, що технічна документація на гуртожиток відсутня, апеляційним судом відхиляється, оскільки зазначене не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодного доказу, який б спростовував відсутність відповідної технічної документації на гуртожиток у балансоутримувача.

Доводи апеляційної скарги на які посилається відповідач, як на підставу відсутності документації, не доводить та не підтверджує сам факт відсутність у балансоутримувача відповідної технічної документації.

Твердження апелянта, щодо подальшої долі будівлі гуртожитку, законності проживання позивачів у гуртожитку та подальша можливість приватизації не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом даного спору по справі.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Апарат правління» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова