Постанова від 18.03.2025 по справі 492/1015/22

Номер провадження: 22-ц/813/1544/25

Справа № 492/1015/22

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

представник відповідача Наконечна Альона Вікторівна

треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та приватний виконавець виконавчого кругу Одеської області Носенко Сергій Борисович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Наконечної Альони Вікторівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Гусєвої Н.Д., у приміщенні того ж суду,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., приватного виконавця виконавчого кругу Одеської області Носенко С.Б. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Короткий зміст заяви.

26 січня 2024 року заочним рішенням Арцизьким районним судом Одеської області розглянуто цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, приватного виконавця виконавчого кругу Одеської області Носенко Сергія Борисовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

05 лютого 2024 року до суду від представника позивача адвоката Афанасьєва А.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Арцизького районногосуду Одеськоїобласті від08травня 2024рокузаяву представника позивача адвоката Афанасьєва Анатолія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що проаналізувавши надані адвокатом послуги, а також подані до суду документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, необхідності виконаних послуг та значимості таких дій у справі, з суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правову у розмірі 15000,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оскільки розмір вказаних витрат у сумі 15000,00 грн. (як про це зазначив представник позивача) є співмірним та не суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Арцизського районного суду Одеської області від 08.05.2024 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвалене рішення вважає таким, що ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Вказує, що до суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що саме ця сума була перерахована і сплачена адвокату саме за надання правничої допомоги за цим договором.

Сума витрат стягнутих судом як витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн є безпідставною.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, клопотань до суду не надходило, що у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, реалізуючи своє право подати відповідні докази про понесені витрати у встановлені процесуальним законом строки.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133, частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1, частин 3, 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також, відповідно до статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Згідно з вимогами частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги № 7 від 24 березня 2021 року, укладеного між адвокатом Афанасьєвим А.О. та ОСОБА_1 , позивачем у справі, (а.с. 166-171); ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04 листопада 2022 року (а.с. 48); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003491, виданого 21 листопада 2018 року (а.с. 47); додаткову угоду від 01 листопада 2022 року до договору про надання правової допомоги № 7 від 24 березня 2021 року (а.с. 172-173); акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05 лютого 2024 року (а.с. 112); опис виконаних робіт (наданих послуг) від 05 лютого 2024 року (а.с. 176), відповідно до якого позивачу адвокатом Афанасьєвим А.О. була надана наступна правнича допомога: консультація з правових питань щодо порядку визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 1500,00 грн.; підготовка, складання та надіслання адвокатських запитів до приватних виконавців Долинського М.М. та Носенко С.Б. виконавчого округу Одеської області 2500,00 грн.; підготовка, складання та подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню 6000,00 грн.; підготовка, складання та подання до суду заяви про забезпечення позову 2500,00 грн.; представлення інтересів клієнта у судовому розгляді справи в суді 2500,00 грн. (а.с. 176).

Судом також враховано, що матеріали справи не містять заперечення чи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані адвокатом послуги, а також подані до суду документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, необхідності виконаних послуг та значимості таких дій у справі, з суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правову у розмірі 15000,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оскільки розмір вказаних витрат у сумі 15000,00 грн. (як про це зазначив представник позивача) є співмірним та не суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком та доводи наведені в апеляційній скарзі їх не спростовують.

Апеляційний суд зазначає, що апелянт в суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання заперечень щодо розподілу судових витрат чи клопотання про зменшення розміру витрат, що стягуються, враховуючи те, що у апелянта було достатня кількість часу для вчинення таких дій.

Натомість, відповідно до усталеної судової практики, суд позбавлений можливості самостійно зменшувати розмір таких витрат за відсутності відповідного клопотання сторони, що заперечує.

Вказана сума є розумною, об`єктивною та відповідає категорії складності справи та була сплачена відповідачем на користь адвоката, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги, що не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що саме ця сума була перерахована і сплачена адвокату саме за надання правничої допомоги за цим договором є безпідставним, оскільки Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України), про що в апеляційній скарзі зокрема і зазначав сам апелянт.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що стягувана сума є неспівмірна виконаній роботі адвоката, оскільки позивачу була надана професійна правнича допомога, що підтверджується матеріалами справи та результатом розгляду справи, позовні вимоги було задоволено, позивач надав усі передбачені законодавством докази для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у передбачений ч.8 ст. 141 ЦПК України строк, а, у свою чергу, суд першої інстанції, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру та задовольнив клопотання позивача стягнувши 15 000 грн.

Колегією суддів також враховано, що матеріали справи не містять заперечення чи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Таким чином, на підставі поданих представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на користь позивача з апелянта.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що за таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги.

Підстав для відмови у задоволенні такого клопотання не було, так як позивачем були подані усі передбачені докази у встановлений законодавством строк, тому апеляційна скарга щодо відмови у задоволенні додаткового рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги належним чином необґрунтованими, та такими, що вірних висновків суду не спростовують.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко