Ухвала

від 11.03.2025 по справі 520/32954/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

11 березня 2025 року справа № 520/32954/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Григоров Д.В.,

при секретарі Глівінська Ю.О.

за участю:

позивача - не прибув,

представника відповідача - Доля О.Ю.,

представника заявника - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (просп. Берестейський, буд. 41,м. Київ,03057, код ЄДРПОУ42836259) третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01104, код ЄДРПОУ37567646) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. по справі №520/32954/23 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні;

зобов`язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

До суду надійшла заява представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій він просив:

- змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 520/32954/23 від 01.05.2024, виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Вищого антикорупційного суду провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 50 924 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн.) 99 коп. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

В судовому засіданні представник відповідача проти заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення не заперечувала, зазначила що розгляд вказаної заяви можливий на розсуд суду.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув, причини неявки не повідомив.

Заявник - Міністерство юстиції України, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув, причини неявки не повідомив.

Заслухавши думку учасників процесу, які прибули до суду та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі Закон 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У частинах 1 та 2 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі Закон № 1403-VIII) визначено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Частиною 2 статті 7 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Водночас, положеннями статті 18 Закону №1404-VIIІ встановлені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців, згідно з положеннями частини 1 якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 10 частини 3 означеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ч.3 ст.33 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має право звернутися стягувач у справі або виконавець. При цьому, слід мати на увазі, що виконавець є окремою процесуальною фігурою, що визначена згідно Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів наданої заяви судом встановлено, що виконавче провадження № 75157781 з примусового виконання виконавчого листа № 520/32954/23, виданого 01.05.2024 Харківським окружним адміністративним судом, відповідно до якого зобов`язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2.684,00 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, стягувачем у якому є: ОСОБА_1 , перебуває на виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича.

Проте, заява про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення подана до суду від імені Міністерства юстиції України представником саме Міністерства юстиції України - Борисюком Романом Анатолійовичем. На підтвердження своїх повноважень діяти від імені Міністерства юстиції України представник долучив до заяви:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що керівником Міністерства юстиції України є Малюська Денис Леонтійович;

- довіреність у порядку передоручення від 01.09.2023р., якою ОСОБА_2 уповноважив Нещадима Івана Сергійовича представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України з правом передоручення іншим особам;

- довіреність у порядку передоручення від 04.09.2023р., якою Нещадим І.С. уповноважив Борисюка Р.А. представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України без права передоручення іншим особам.

Отже, в порушення наведених вимог заява про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення подана представником Міністерства юстиції України (центрального органу виконавчої влади органу державної виконавчої служби, до компетенції якого віднесено зокрема забезпечення формування та реалізації державної правової політики, державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) тоді як законом передбачене право на подання такої заяви виключно державним виконавцем. При цьому, втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця з примусового виконання рішень забороняється.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Тобто процесуальним законом саме на державного виконавця покладено обов`язок зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Вказане свідчить, що державний виконавець, подаючи документи до суду, має користуватися саме власним електронним кабінетом, а не кабінетом Міністерства юстиції України (його відділу, управління тощо).

Частиною 2 статті 167 КАС України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 167, 240, 241, 243, 248, 250, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2025р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров