Постанова від 18.03.2025 по справі 504/3242/24

Справа № 504/3242/24

Номер провадження 2-а/504/36/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.

за участю секретаря Батяла М.О.,

представника ОСОБА_1 , адвоката Волинець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі якого діє представник Волинець Володимир Володимирович до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року, винесену інспектором ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Магло О.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач у позові стверджує, що Інспектор відділення поліції №3 (смт. Доброслав), Одеського районного управління поліції №2, Головного управління національної поліції в Одеській області старший лейтенант поліції Магло О.О. постановою, серія ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року, в порядку ч. 4 ст. 126 КУпАП, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. На думку інспектора 20.07.2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом Комінтернівським районним судом Одеської області від 15.11.2023 року, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху.

Позивач вказує, що станом на 20.07.2024 року постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік не звернена до виконання, а тому вищезазначене стягнення не підлягає виконанню. Відповідно водійське посвідчення ВXХ747018 не вилучалось та було пред?явлене працівникам поліції під час перевірки документів, тому твердження про порушення п.2.1.а ПДР безпідставне.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.10.2024 року відкрито провадження у справі, витребувано з Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Грубніка, 33) відеозапис з нагрудної бодікамери інспектора Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області Магло О.О., яким зафіксовано підстави складання постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року, а також призначено судове засідання на 12.11.2024 року о 10:00 годині в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області.

Положеннями ч. 4 ст. 47 КАС України передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник ВП №3 ОРУП №2 ГУ НП в Одеській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином, відзив на адресу суду не надав, відтак суд вважає належним вирішувати справу за наявними матеріалами.

Натомість, 17.03.2025 року адвокат Волинець В.В., представник ОСОБА_1 звернувся на адресу суду з заявою про зміну підстав позову, яку в ході розгляду справи в судовому засіданні від 18.03.2025 року просив врахувати в якості додаткових пояснень (уточнень) до основної позовної заяви та просив суд задовольнити його вимоги з врахуванням підстав, викладених у неї.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Зі змісту ст. 5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 2 ст. 246 КУпАП).

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 20 липня 2024 року інспектором ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Магло О.О. винесено постанову серії ЕНА № 2646326 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.

Керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Logan, номерний знак НОМЕР_1 у визначений в постанові серії ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року час та місці підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери інспектора Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області Магло О.О.

Як визначено КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачених, зокрема ч. 1 та ч. 2 ст. 126 та ст. 125 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).

Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 2 ч. 1ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» регламентовано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 2.4 а ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР України регламентовано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі серед іншого посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пункт а).

Стаття 16 ЗУ «Про дорожній рух» встановлює обов`язок водія серед іншого мати при собі посвідчення водія (абзац 2 ч. 2), а також виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, зокрема у випадку подання сигналу про зупинку т/з зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху (пункт а), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії (пункт б) тощо.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

В матеріалах справи міститься копія постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі № 504/3305/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У позовній заяві позивач посилається на положення статті 303 КУпАП, згідно яких не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення та вказує, що станом на 20.07.2024 року постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік не звернена до виконання.

Відповідно до положень ст. 317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Отже, приписами ст. 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили відповідним рішенням суду про позбавлення цього права. Тобто, факт позбавлення особи права керування транспортними засобами пов`язується із набуттям чинності рішенням суду.

Статтею 291 КУпАП встановлено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі № 504/3305/23 набрала законної сили 22.12.2023 року, в день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції про залишення постанови без змін.

Отже, з 22.12.2023 року позивач вважається таким, що позбавлений права керування транспортними засобами. Відповідно, станом на момент зупинення працівниками поліції транспортного засобу позивача 20.07.2024 року, останній був позбавлений права керування транспортними засобами.

Між іншим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.08.2024 року у справі № 504/3305/23, якою заяву захисника Волинця В.В. про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, накладеної постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі №504/3305/23 у зв`язку з закінченням строків давності залишено без задоволення.

У вказаній постанові Комінтернівським районним судом Одеської області встановлено, що згідно даних супровідного листа від 20.03.2024 року, постанова судді від 13.11.2023 року скерована на виконання до органу ДВС та до відділу поліції для виконання. Таким чином, твердження захисника Волинця В.В. про порушення строків визначених ст. 303 КУпАП є необґрунтованим, направлення постанови до виконання відбулось в межах відповідних строків.

Частиною другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Комінтернівським районним судом Одеської області у постанові від 20.08.2024 року у справі № 504/3305/23, яка набрала законної сили.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими. (Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23)).

Натомість, позивачем інших належних і допустимих доказів на підтвердження порушення строків направлення постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі № 504/3305/23 до виконання, визначених ст. 303 КУпАП, суду надано не було.

Згідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також, п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 КАС України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

За результатами аналізу вказаних норм, суд звертає увагу на те, що позивач при зверненні до суду з позовом зобов`язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов`язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.

Отже, всупереч приписам КАС України, до позовної заяви позивачем не надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо посилання позивача стосовно того, що водійське посвідчення ВXХ747018 не вилучалось та було пред`явлене працівникам поліції під час перевірки документів суд зазначає, що лише наявність у позивача посвідчення водія станом на момент зупинення працівниками поліції його транспортного засобу 20.07.2024 року не спростовує факту позбавлення його права керування транспортними засобами постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі № 504/3305/23, яка набрала законної сили 22.12.2023 року.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність в порядку ч. 4 ст. 126 КУпАП. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в суді та будь-якими доказами не спростовано, тому підстав для її скасування немає.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, визначений частиною другою статті 77 КАС України, обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст.ст.5, 9, 47, 77, 78, 79, 80, 139, 143, 160, 161, 162, 268 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі якого діє представник Волинець Володимир Володимирович до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та проголошено 18.03.2025 року.

Суддя Литвинюк А. В.