Ухвала від 17.03.2025 по справі 761/9176/25

Справа № 761/9176/25

Провадження № 1-кс/761/6616/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000001201 від 28.11.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

В обґрунтування клопотання вказано, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001201 від 28.11.2023, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

26.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2025 проведено обшук за місцем фактичного проживання директора ПП «Апрель» (код ЄДРПОУ 20173234) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено речі, які мають значення як докази у кримінальному провадженні №22023000000001201, а саме: мобільний телефон «POCO Phone», s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 - 1 шт.; ноутбук «MacBook Pro», s/n C02L239JFFRP - 1 шт.; системний блок чорного кольору з написом «GIGABITE Z11 PLUS HI PERFORMANCE» - 1 шт.

26.02.2025 постановою старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні речі, які виявлені та вилучені в ході обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22023000000001201 від 28.11.2023, оскільки вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також містять сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.

У судове засідання прокурор не з`явився, подав заяву, в якій клопотання підтримав та просив здійснювати розгляд без його участі.

Власник майна у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та здійснювати розгляд без його участі.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалив здійснювати розгляд справи без їх участі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Встановлено, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001201 від 28.11.2023, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

26.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2025 проведено обшук за місцем фактичного проживання директора ПП «Апрель» (код ЄДРПОУ 20173234) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено речі, які мають значення як докази у кримінальному провадженні №22023000000001201, а саме: мобільний телефон «POCO Phone», s/n НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 - 1 шт.; ноутбук «MacBook Pro», s/n C02L239JFFRP - 1 шт.; системний блок чорного кольору з написом «GIGABITE Z11 PLUS HI PERFORMANCE» - 1 шт.

Постановою слідчого вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадження № 22023000000001201 від 28.11.2023.

Так, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту на мобільний телефон та предмет, зовні сході на грошові кошти, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КК України.

У силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Так, у порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України прокурором не надано доказів, що підтверджують той факт, що вилучене у ОСОБА_4 майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Долучена до клопотання постанова про визнання майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що вказане вилучене майно відповідає критеріям, визначеними ч. 1 ст. 98 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Однак, як в протоколі обшуку, так і в клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна, не зазначено, що під час вилучення у ОСОБА_4 мобільного телефону та ноутбуку він обмежував до нього доступ чи не надав пароль від нього.

Також не надано суду копію постанови про призначення експертизи в рамках даного кримінального провадження, на виконання якої надавався мобільний телефон ОСОБА_4 .

Отже, при розгляді клопотання судом встановлено відсутність належного обґрунтування підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна щодо вилученого у ОСОБА_4 майна.

З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту, його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання, оскільки наявні документи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства від невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000001201 від 28.11.2023 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1