Постанова

від 17.03.2025 по справі 916/803/23

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/803/23(916/2849/23)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання: В.М. Просяник,

за участю представників учасників справи:

АТ Комерційний банк «Приватбанк» - С.О. Іванова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 (суддя В.Д. Найфлейш, м.Одеса, повний текст складено 23.12.2024) про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №916/803/23(916/2849/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»

до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про стягнення 1400000,00 грн

в межах справи про банкрутство №916/803/23

за заявою: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі №916/803/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 39707294), визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на суму 18021291,37 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2042 від 10.11.2021).

06.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 1400000,00 грн до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в межах справи №916/803/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» та присвоєно справі №916/803/23(916/2849/23).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 1400000,00 грн відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00 грн задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» 1400000,00 грн лізингових платежів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, а також 16800,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 25200,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

02.07.2024 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23), яка набрала законної сили 03.06.2024.

Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) залишено без змін.

До Господарського суду Одеської області надійшла заява від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та зупинення виконання наказу до розгляду заяви.

Заява обґрунтована частиною другою статті 328 Господарського процесуального кодексу України та мотивована відсутністю обов`язку щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/803/23(916/2849/23) від 02.07.2024 у зв`язку з припиненням такого обов`язку з огляду на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України одностороннього правочину, а саме, заліку зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості з простроченого повернення Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» лізингових платежів, як сплати частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, на загальну суму 4940967,27грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024, серед іншого, заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №916/803/23(916/2849/23) прийнято до розгляду та призначено в засіданні суду; зупинено виконання наказу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Поновлено наказ Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 на примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23), яка набрала законної сили 03.06.2024.

Ухвала мотивована тим, що зобов`язання по сплаті заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкту лізингу, про яке заявляло у позові Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД», не є безспірним, а відтак, умови застосування зустрічних однорідних вимог відсутні, тому обов`язок відповідача в частині оплати позивачу 1400000,00 грн не припинився, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказана сума стягнута на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23), залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2024.

При цьому місцевим господарським судом зауважено, що залік зустрічних однорідних вимог на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» порушить майнові права інших кредиторів, що суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 в частині відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Одеської області у справі №916/803/23(916/2849/23) від 02.07.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт наполягав на тому, що його зобов`язання з повернення лізингових платежів за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на суму 4940967,27 грн є припиненими у зв`язку із вчиненням Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» одностороннього правочину щодо заліку зустрічних однорідних вимог шляхом направлення банку відповідної заяви за вих. №03 від 21.03.2023, в якій товариство повідомляло, що на дату складання цієї заяви взаємні зобов`язання за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на суму 4940967,27 грн вважаються припиненими.

При цьому скаржник зауважив на тому, що відсутнє судове рішення, яким було визнано недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» односторонній правочин від 21.03.2023 про припинення взаємних зобов`язань за вказаним договором на зазначену суму.

Крім того, на переконання апелянта, оскільки залік зустрічних однорідних вимог було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» 21.03.2023, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» (04.04.2023), на час його вчинення не були заявлені вимоги кредиторів у справі про банкрутство, отже, порушення прав кредиторів не відбулося.

Позиція арбітражного керуючого - ліквідатора Слостіна А.Г. щодо апеляційної скарги

У письмових поясненнях арбітражний керуючий просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23).

Зокрема, арбітражний керуючий зазначив, що постановою Господарського Одеської області від 09.04.2024 у справі №916/803/23 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слостіна А. Г. На даний момент до боржника заявлено вимоги двох кредиторів: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН ЛІМІТЕД». Посилаючись на частини третю, п`яту статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий вказав, що погашення частини вимог четвертої черги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» призведе до порушення принципу пропорційності, передбаченої статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства, адже не відбудеться часткове погашення вимог четвертої черги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН ЛІМІТЕД».

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 06.01.2025 за вх.№31/25.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№149/25 від 13.01.2025).

Згідно із протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025, автоматизований розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Представником уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» Вдовиченка Юрія Федоровича адвокатом Лапіним Кирилом Анатолійовичем подано клопотання (вх.№31/25/Д1 від 13.01.2025) про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/803/23(916/2849/23), необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

22.01.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23). Встановлено позивачу строк до 10.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Призначено розгляд апеляційної скарги на 25.02.2025 о 14:00 год.

Окрім того, вказаною ухвалою суду клопотання (вх.№31/25/Д1 від 13.01.2025) представника уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» Вдовиченка Юрія Федоровича адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича про залишення апеляційної скарги без руху, яка за своїм змістом є запереченням проти відкриття апеляційного провадження, залишено без розгляду, виходячи з наступного.

21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно із положеннями частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство та визначає склад учасників у цих справах (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства). За змістом статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство, зокрема юридичної особи, є судовим процесом, який складається з окремих процедур, кожна з яких (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

Разом з тим, стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та визначає їх підсудність саме в межах справи про банкрутство, з метою акумулювання усіх позовних вимог за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах однієї справи. Закріплений у названій статті принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору. Враховуючи строковість судових процедур у справі про банкрутство, в такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

За змістом частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, при цьому склад учасників такого спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

Таким чином, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства, натомість справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтями 41, 45 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Склад учасників у справі про банкрутство визначений у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника як особу, уповноважену вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу. Таким чином, до учасників у справі про банкрутство відноситься уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до Господарського процесуального кодексу України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі № 923/719/17 (910/618/21).

У розумінні положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство, є саме особи, які визначені статтями 41, 45 Господарського процесуального кодексу України. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема в постанові від 14.04.2023 у справі №914/2441/15(914/1140/22).

У цій справі учасниками позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство, є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» та відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а не всі учасники провадження основної справи про банкрутство, які визначені статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

За таких обставин, апеляційний суд, дійшовши висновку, що уповноважена особа засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» ОСОБА_1 не є учасником справи №916/803/23(916/2849/23), тобто справи позовного провадження, що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, залишив без розгляду заявлене ним клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.

05.02.2025 від представника уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» Вдовиченка Юрія Федоровича адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича надійшли письмові пояснення (вх.№31/25/Д2 від 05.02.2025), в яких, зокрема, викладено клопотання, згідно із яким адвокат просив допустити до участі у судове засідання уповноважену особу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД».

11.02.2025 від арбітражного керуючого Слостіна А.Г. надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги (вх.№31/25/Д3 від 11.02.2025).

Між тим, у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії суддів С.В. Таран у відпустці з 24.02.2025 по 26.02.2025 відповідно до наказу голови суду від 24.02.2025 №57-в, судове засідання, призначене на 25.02.2025, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 27.02.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) відбудеться 17.03.2025 об 11:00 год.

17.03.2025 від скаржника надійшло клопотання (вх.№31/25/Д4 від 17.03.2025) про відкладення розгляду справи на іншу дату до отримання висновку експерта в галузі права, який банк вважає необхідним долучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.03.2025 клопотання апелянта про відкладення розгляду справи протокольно відхилено, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у зв`язку з з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Водночас відповідно до статті 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Враховуючи, що висновок експерта не є обов`язковим для суду, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, у судовому засіданні 17.03.2025 було відхилено клопотання представника уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» Вдовиченка Юрія Федоровича адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича про допущення у судове засідання уповноваженої особи засновника з підстав того, що уповноважена особа засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» Вдовиченко Юрій Федорович не є учасником справи №916/803/23(916/2849/23), обґрунтування стосовно чого наведено вище по тексту цієї постанови.

У судовому засіданні, яке за клопотанням апелянта проводилось в режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.

Ліквідатор Слостін А.Г. про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні арбітражного керуючого.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень арбітражного керуючого, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (іменоване надалі банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» (іменоване надалі лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4Б16053ЛИ (надалі договір), за умовами пункту 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу нерухомоме майно, яке є власністю банку та яке зазначено у додатку №1 до договору (надалі майно), а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

01.07.2016 на виконання умов договору сторонами складено акт №1 прийому-передачі майна, згідно із яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування майно.

За період дії договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» сплатило банку лізингові платежі, як сплату вартості об`єктів лізингу, на загальну суму 4940967,27 грн.

У зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» прострочило більш ніж на 30 днів сплату відсоткової винагороди за користування майном, банк направив Товариству з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» повідомлення від 31.05.2017 про розірвання договору фінансового лізингу з 15.06.2017, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно за актом прийому-передачі.

Вказане повідомлення відповідно до повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку №1989 вручене відповідачу 06.06.2017.

15.06.2017 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 у загальній сумі 22622914,92 грн задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 22622914,92 грн, з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном 21812811,91 грн, пеня 810103,01 грн та судовий збір у розмірі 339343,72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» надіслало 09.03.2023 Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» вимогу №02 від 09.03.2023, у якій просило у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» лізингові платежі як попередню оплату за отримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) на суму 4940967,27 грн.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» направило на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заяву про залік зустрічних однорідних вимог вих. №03 від 21.03.2023, якою повідомило, що між товариством і банком є наступні договірні зобов`язання, строк виконання яких настав:

1)грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 (на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18) у розмірі 22622914,92 грн, з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном 21812811,91 грн, пеня 810103,01 грн;

2)грошові зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на загальну суму 4940967,27 грн по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 (на підставі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» від 09.03.2023 №02).

Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» повідомило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4940967,27 грн, і що на дату складання цієї заяви взаємні зобов`язання за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на суму 4940967,27 грн вважаються припиненими.

06.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лізингові платежі на загальну суму 4940967,27грн, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» як частина вартості об`єкту лізингу за укладеним між сторонами договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, є за своєю суттю оплатою предмету купівлі-продажу. У свою чергу, розірвання банком в односторонньому порядку договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на підставі пункту 6.2.4. цього договору у зв`язку з простроченням сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів та порушенням строків сплати винагороди Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» та повернення у зв`язку з цим об`єкту лізингу, призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, та на підставі статті 693 Цивільного кодексу України надає позивачу право на повернення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.

У зв`язку з неможливістю оплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення всієї суми сплачених лізингових платежів, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» заявлено позов про стягнення частини сплачених лізингових платежів - на суму 1400000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 1400000,00 грн відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24.09.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00 грн задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» 1400000,00 грн лізингових платежів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, а також 16800,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 25200,00грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

02.07.2024 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23), яка набрала законної сили 03.06.2024.

29.11.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду першої інстанції від 17.12.2024, якою відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У правовому регулюванні спірних правовідносин Південно-західний апеляційний господарський суд керується наступним.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною третьою статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За приписами частини другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, законодавець вказаною статтею визначає підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, зокрема: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Згідно правової позиції, вкладеної в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в обґрунтування поданої ним заяви про визнання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/803/23(916/2849/23) від 02.07.2024 таким, що не підлягає виконанню, зазначає про відсутність обов`язку щодо виконання цього виконавчого документу у зв`язку з припиненням такого обов`язку з огляду на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України одностороннього правочину, а саме, заліку зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості з простроченого повернення Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» лізингових платежів, як сплати частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, на загальну суму 4940967,27 грн.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Відповідно до частини третьої статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Названий закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 Цивільного кодексу України.

Як зазначила колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: (1)бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); (2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); (3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

При цьому наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Проте припинення зобов`язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17. від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17. від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17. від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

У постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №914/2326/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень статей 215, 601 Цивільного кодексу України, суть якого полягає у тому, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Таким чином, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/18256/17, від 30.07.2019 у справі № 918/556/18, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, у яких, зокрема зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір щодо боргу за договором має бути вирішено у порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.

Як установлено судом апеляційної інстанції, за період дії договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» сплатило банку лізингові платежі, як сплату вартості об`єктів лізингу, на загальну суму 4940967,27 грн.

Також з матеріалів оскарження вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» направило на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заяву про залік зустрічних однорідних вимог вих. №03 від 21.03.2023, якою повідомило, що на дату складання цієї заяви взаємні зобов`язання за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на суму 4940967,27 грн вважаються припиненими.

Водночас у подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення частини сплачених лізингових платежів - на суму 1400000,00 грн.

Стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» 1400000,00 грн лізингових платежів було предметом судового розгляду у цій справі №916/803/23(916/2849/23), і вказана сума стягнута на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2024. При цьому, як вбачається зі змісту указаних судових рішень, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» заперечувало проти стягнення з нього 1400000,00 грн лізингових платежів.

Таким чином, спір щодо стягнення лізингових платежів за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 вирішувався у порядку позовного провадження, що вказує на відсутність безспірності зустрічних вимог сторін.

З урахуванням викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції, що зобов`язання по сплаті заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкту лізингу, про яке заявляло у позові Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД», не є безспірним, а відтак, умови застосування зустрічних однорідних вимог відсутні, тому обов`язок відповідача в частині оплати позивачу 1400000 грн не припинився.

Крім того, при розгляді заяви банку про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, місцевим господарським судом було правильно враховано наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі №916/803/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД», визнано вимоги ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на суму 18021291,37 грн.

Ухвалою попереднього засідання суду від 31.10.2023 зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а саме: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на суму 18021 291,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКТАН ЛІМІТЕД» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» з грошовими вимогами на суму 4759452,92 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2024 визнано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» з додатковими грошовими вимогами на суму 17727988,50грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024, серед іншого, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Слостіна А.Г.; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» арбітражного керуючого Слостіна А.Г.

Наразі до боржника заявлено вимоги двох кредиторів: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН ЛІМІТЕД».

Черговість задоволення вимог кредиторів регулює стаття 64 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частини першої якої кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги (частина третя статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною п`ятою статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.

Враховуючи викладене, залік зустрічних однорідних вимог на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» порушить майнові права інших кредиторів, що суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який має бути направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості та пропорційності.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/803/23(916/2849/23) від 02.07.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 19.03.2025.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяС.В. Таран