Постанова
від 12.02.2025 по справі 908/3191/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3191/23 (908/3669/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 (суддя Черкаський В.І.)

у справі № 908/3191/23(908/3669/23)

за позовом - Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА"

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС"

про визнання недійсним договору

в межах справи № 908/3191/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА"

ВСТАНОВИВ:

12.12.2023 до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" б/н від 12.12.2023 (вх. № 4038/08-07/23 від 12.12.2023) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС", в якій просить визнати недійсним договір № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки з додатком, укладений 24.01.2022 р. між ТОВ "ПРОГРЕС" та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмолено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі № 908/3191/23 (908/3669/23), ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

1) суд першої інстанції не врахував наступні обставини, які свідчать про фраудаторність Оспорюваного договору:

- сільськогосподарська техніка - навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) не реєструвалась у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Запорізькій області та передавалась в оренду без реєстрації за відповідачем 2. 12.3. Отже, серед переліку 12 одиниць сільськогосподарської техніки є навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) щодо якого у справі взагалі відсутні докази того, що він належить на праві власності ТОВ «ПРОГРЕС». Крім того, з листа Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 28.12.2023 вбачається, що за ТОВ «ПРОГРЕС» не зареєстровано на праві власності і причеп 3ПТС-6. Враховуючи принцип «вірогідності доказів», який закріплено в статті 79 ГПК України, можна стверджувати, що є недоведеною та обставина, що ТОВ «ПРОГРЕС» є власником навантажувача самохідного MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до Оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) та причепу 3ПТС-6 (позиція 12 додатку № 1 до Оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022). 12.7. Отже, відповідач 1 уклав Основний договір за умовами якого, зокрема, прийняв в оренду навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до Оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) та причеп 3ПТС-6 (позиція 12 додатку № 1 до Оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) від особи - ТОВ «ПРОГРЕС», яка не є їх власником, та зобов`язався сплачувати за дане майно кожного місяця орендну плату в розмірі 65 000 гривень, а у випадку їх втрати, пошкодження, знищення чи неповернення після припинення Основного договору, згідно п.п. 8.5.-8.7., зобов`язався відшкодувати саме ТОВ «ПРОГРЕС» (особі, яка не є власником майна) вартість сільськогосподарської техніки;

- представник відповідача 1 надав пояснення про те, що відповідач 1 (боржник) укладаючи Основний договір планував за рахунок сільськогосподарської техніки отриманої в оренду надавати допоміжні послуги третім особам в сільському господарстві (обробляти сільськогосподарські землі, орати їх, боронувати, засівати тощо). Однак, відповідачем 1 дійсність цього наміру не підтверджена жодними доказами, оскільки: - серед видів господарської діяльності ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» взагалі відсутні види діяльності, які були б пов`язані з наданням супутніх послуг в сільському господарстві; - відповідачем 1 не надано доказів того, що з ним у трудових або цивільно-правових відносинах станом на лютий 2022 року перебували особи на посадах тракториста, комбайнера, охоронника тощо; - відповідачем 1 не надано доказів наявності складу (ємностей) для зберігання пального; - відповідачем 1 не надано доказів щодо охорони приміщень де зберігалася техніка; - відповідачем 1 не надано договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Вищевказані обставини свідчать про те, що укладення Оспорюваного договору є економічно необґрунтованим, таким, що не відповідає критерію розумності;

2) при оцінці Оспорюваного договору на предмет його фіктивності за статтею 234 ЦК України, судом першої інстанції не були враховані наступні обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим помилково зроблено висновок про відсутність у Оспорюваного договору ознак фіктивності:

- на підставі Оспорюваного договору відповідач 2 у справі про банкрутство заявив грошові вимоги до боржника (відповідача 1) на суму 48 930 056,50 гривень. У разі визнання судом вказаних вимог, ТОВ «ПРОГРЕС» буде мати преференції у справі про банкрутство перед позивачем, оскільки кількість голосів ТОВ «ПРОГРЕС» на зборах кредиторів та комітеті кредиторів буде суттєво перевищувати кількість голосів, які належать позивачеві, а ТОВ «ПРОГРЕС» буде претендувати на погашення своїх вимог за рахунок майна боржника на стадії санації чи ліквідації. Натомість правовим наслідком укладення договору найму (оренди) є фактична передача майна від орендодавця в користування орендареві, користування орендарем прийнятим майном (вилучення його корисних властивостей) та сплата орендарем орендодавцеві плати за користування (орендної плати). Відсутність у орендаря та орендодавця намірів створити такі правові наслідки, в силу вимог статті 234 ЦК України, буде свідчити про фіктивність договору. Відповідачі уклали Оспорюваний договір «про людське око», з метою нарощування кредиторських вимог ТОВ «ПРОГРЕС», а фактичної передачі майна по Оспорюваному договору не відбулося;

- судом першої інстанції не враховані наступні обставини, що свідчать про те, що сільськогосподарська техніка фактично не передавалася відповідачем 2 відповідачеві 1, а акт приймання-передачі майна від 01.02.2022 р. складений лише «на папері» з метою створення у третіх осіб хибного уявлення про факт такої передачі. Якщо відповідач 2 дійсно передав відповідачеві 1 сільськогосподарську техніку вартістю близько 40 мільйонів гривень по акту приймання-передачі майна від 01.02.2022 р., то така господарська операція не могла не відобразитися у бухгалтерському та податковому обліках її учасників. Відповідачами підтверджено у справі, що вони не подавали форми № 20-ОПП у лютому 2022 року. На запит суду ГУ ДПС у Запорізькій області також надало інформацію про те, що ТОВ «ПРОГРЕС» та ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» не подавали у лютому 2022 року форми № 20-ОПП;

- відповідач 1 підтвердив ту обставину, що орендована ним сільськогосподарська техніка не ставилася на баланс, оскільки, він не є її власником. А відповідач 2 підтвердив ту обставину, що він не відображав у бухгалтерському обліку передачу сільськогосподарської техніки в оренду відповідачеві 1, оскільки це не вимагається законом;

- відповідачем 1 не надано доказів того, що з ним у трудових або цивільно-правових відносинах станом на лютий 2022 року перебували особи на посадах тракториста, комбайнера, охоронника тощо, доказів наявності складу (ємностей) для зберігання пального, доказів зберігання, охорони та обслуговування сільськогосподарської техніки на орендованій частині критого току;

3) щодо застосування абзацу другого частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства:

- оспорюваний договір укладено протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА». Сільськогосподарська техніка фактично не передавалася боржнику по Оспорюваному договору, а отже відповідач 1 (боржник) взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони Оспорюваного договору - ТОВ «ПРОГРЕС» (відповідач 2), що є спеціальною додатковою підставою для визнання Оспорюваного договору недійсним в порядку абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

13.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

13.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 12.02.2025 приймали участь представники позивача (апелянта), відповідача-1 та відповідача-2.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представники позивача (апелянта) просили суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

Представники відповідача-1,2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягали на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Ухвалою від 26.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.

30.10.2023 на сайті ВГСУ оприлюднено повідомлення № 71737 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалою від 07.12.2023 зокрема, визнані вимоги Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до боржника у розмірі 41 466 935 грн. 66 коп. основного боргу.

Ухвалою суду від 29.02.2024 зокрема, визнано вимоги Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до боржника у розмірі 1 930 848 грн. 57 коп. основного боргу.

Тобто, позивач є кредитором у справі про банкрутство відповідача 1 із загальними вимогами 43397784 грн. 23 коп.

28.11.2023 на адресу Господарського суду Запорізької області від ТОВ "ПРОГРЕС" надійшла заява вих. № 22/11/23 від 22.11.2023 (вх. № 25475/08-08/23 від 28.11.2023) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 48 930 056, 50 грн.

Ухвалою від 30.11.2023 заяву ТОВ "ПРОГРЕС" вих. № 22/11/23 від 22.11.2023 (вх. № 25475/08-08/23 від 28.11.2023) прийнято до розгляду у попередньому судовому засіданні, призначеному на 07.12.2023, 10 - 00. Підставою для заявлення кредиторських вимог до боржника є наявна заборгованість за договором № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки, укладеного 24.01.2022 р. між ТОВ "ПРОГРЕС" та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА".

12.12.2023 до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" б/н від 12.12.2023 (вх. № 4038/08-07/23 від 12.12.2023), в якій просить визнати недійсним договір № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки з додатком, укладений 24.01.2022 р. між ТОВ "ПРОГРЕС" та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" (надалі за текстом - "оспорюваний договір").

Позивач вважає, що оспорюваний Договір є фіктивною та фраудаторною угодою, оскільки направлений на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА" (надалі за текстом - "боржник") від виконання зобов`язань перед кредитором з наступних підстав.

1. Відповідачем 1 не надано доказів щодо наявності на балансі орендованої техніки станом на день розгляду справи у суді 07.12.2023, як це передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нормами діючого законодавства України.

2. У матеріалах справи відсутні докази про право власності на орендовану техніку.

3. Відповідачем 1 не були сформовані та відображені у бухгалтерському обліку відомості про податковий кредит щодо сплати ПДВ, який повинен щомісячно формуватися платником податків, про що було заявлено під час судового засідання 07.12.2023.

4. Крім того, згідно із наявною у матеріалах справи інформацію щодо отриманих відповідачем 1 за класифікатором видів економічної діяльності, згідно із Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження та скасування національних класифікаторів" № 457 від 11.10.2010 (надалі за текстом - "Наказ № 457") у відповідача 1 взагалі відсутні внесені до Державного реєстру підприємств України КВЕД, пов`язані з діяльності у сільськогосподарській сфері. Це на думку позивача свідчить про те, що відповідач 1 не мав наміру вести діяльність у цій сфері.

5. Відповідачами не надано первинних документів, що підтверджують вчинення будь - яких господарських операцій за оспорюваним Договором.

Беручі до уваги правові наслідки, пов`язані з укладенням оспорюваного Договору, позивач зазначає, що оспорюваний Договір порушує права і законні інтереси позивача та третіх осіб та не відповідає нормам матеріального права.

Посилається в якості підстав на окремі положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої правочини, вчинені боржником, можуть визнаватися недійсними господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.

Зазначає, що оспорюваний договір хоча і має певну на перший погляд легітимну форму, однак він не відповідає вимогам вищевказаних норм закону, укладений лише "про людське око", дії відповідачів є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, є такими, що направлені на створення штучної заборгованості відповідача 1 перед відповідачем 2 у справі про банкрутство відповідача 1, що підтверджується наступним:

1. Договір укладено в межах трирічного строку до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА".

2. На дату укладення Договору, у ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" вже існували невиконанні зобов`язання перед ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" на суму 40 857 429, 22 гривень. Вказана обставина встановлена рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі № 908/870/23 за позовом ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" до ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" про стягнення заборгованості, а отже не потребує доказування в порядку вимог ч. 4 статті 75 ГПК України. Дане рішення стало підставою для подання позивачем заяви з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство відповідача 1. Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі № 908/870/23 встановлено наступне: "З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ПП1323/69-20052 від 04.06.2020 у період з 21.09.2021 по 31.12.2021 ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" виготовлено та поставлено, а ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" прийнято товар на загальну суму 40 857 429, 22 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін відповідні первинні документи. Крім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.12.2021 заборгованість ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" на користь ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" по договору № ПП1323/69-20052 від 04.06.2020 складає 40 857 429, 22 грн. Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 16.03.2023 сума основної заборгованості відповідача за дилерським договором № ПП1323/69-20052 від 04.06.2020 становить 40 857 429, 22 грн.".

3. Серед видів господарської діяльності ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" взагалі відсутні види діяльності, які були б пов`язані з сільськогосподарським виробництвом. У відповідача 1 взагалі відсутні у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідачі не надали жодних доказів того, що відповідач 1 мав намір і можливість вести діяльність з вирощування сільськогосподарських культур. Згідно умов Договору сільськогосподарська техніка передавалася без екіпажу. Відповідачем 1 не надано доказів того, що з ним у трудових або цивільно-правових відносинах станом на лютий 2022 року перебували особи на посадах тракториста, комбайнера тощо.

Заправлення сільськогосподарської техніки (комбайни, трактори) потребувало наявність у відповідача 1 складу (ємностей) для зберігання пального. Наявність у відповідача 1 такого складу (ємностей) не доведена.

4. Відповідач 2 протягом майже двох років не вживав жодних дій направлених на стягнення заборгованості з відповідача 1, а лише тоді, коли було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача 1 подав заяву з кредиторськими вимогами на суму, яка перевищує суму заявлену позивачем.

5. Відповідач 1 не заперечив у справі про банкрутство вимоги відповідача 2, хоча підстави для задоволення таких вимог відсутні у зв`язку з наступними обставинами:

5.1. Як вбачається з Додатку № 1 до оспорюваного договору, акта приймання-передачі майна від 01.02.2022 місцем передачі майна є: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13.

Загальновідомою обставиною є та, що з початку повномасштабного вторгнення РФ 24.02.2022 територія Розівської селищної територіальної громади Запорізької області з 03.03.2022 знаходиться в тимчасовій окупації російською федерацією. Вказане підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, актом від 20.06.2023 складеним між ТОВ "ПРОГРЕС" та Боржником. В акті від 20.06.2023 зазначено про те, що вся техніка станом на 24.02.2022 знаходилася в смт. Розівка і після тимчасової окупації смт. Розівка російською федерацією сільськогосподарська техніка відсутня, її місцезнаходження невідоме.

У відзиві ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" на позов ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат", відповідач 1 зазначає про те, що ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" не мало змоги вивести та повернути орендодавцю сільськогосподарську техніку саме у зв`язку з існуванням вищевказаних обставин.

5.2. Згідно пункту 8.5. договору оренди нарахування штрафу пов`язане з наявністю обставин втрати (нестачі), знищення техніки. Однак, ТОВ "ПРОГРЕС" не надано жодних доказів того, що техніка втрачена або знищена. Дану обставину ТОВ "ПРОГРЕС" підтверджує лише поясненнями Боржника. Однак, твердження Боржника викликають сумніви, оскільки, Боржник протягом майже двох років і навіть станом на сьогодні не вживав жодних дій направлених на пошук техніки, не звертався до органів поліції з відповідними заявами тощо.

5.3. Згідно пункту 8.6. договору оренди нарахування штрафу пов`язане з наявністю обставин пошкодження техніки, а розмір штрафу залежить від різниці у вартості техніки до пошкодження та після. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

5.4. Згідно пункту 8.7. договору оренди нарахування штрафу пов`язане з неповерненням орендарем техніки орендодавцю після закінчення строку дії договору або його розірвання. Як зазначено вище, підставою неповернення техніки є те, що, за твердженням Боржника, техніка знаходилася на території, яка з 03.03.2022 є тимчасово окупованою внаслідок повномасштабного вторгнення рф, місцезнаходження техніки на даний час невідоме. Згідно статті 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо, а відповідальність особи, яка порушила зобов`язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 614 ЦК України).

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно з вимогами частин чотири, шість статті 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно статті 803 ЦК України, наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

5.5. Згідно вимог статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

5.6. Таким чином, беззаперечним є те, що тимчасова окупація території Розівської селищної громади збройними формуваннями рф внаслідок військової агресії рф, є обставиною непереборної сили, що виключає відповідальність відповідача 1 перед ТОВ "ПРОГРЕС" згідно умов договору оренди, в тому числі і відповідальність за неповернення техніки, а також виключає обов`язок відповідача 1 сплачувати ТОВ "ПРОГРЕС" орендну плату за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року (ч. 6 ст. 762 ЦК України). Однак, відповідач 1 не звертався до торгово-промислової палати за отриманням відповідного сертифіката.

Але, на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України (за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikhobstavin- z-28-02-2022) з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, 28.02.2022 року у відкритому доступі розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, ТПП України підтвердила, що військова агресія російської федерації проти України є обставиною непереборної сили з 24 лютого 2022 року.

5.7. Відповідач 1 не вчиняв жодних дій щодо пошуку начебто втрачених транспортних засобів.

6. Отже сукупність вищевказаних обставин свідчить про наявність в Договорі ознак фраудаторного правочину та його вчинення на шкоду кредиторам - задля штучного нарощування обсягу наявної кредиторської заборгованості та унеможливлення виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, що є підставою для визнання його недійсним в порядку вимог п. 6 ч. 1 статті 3, ч. ч. 2, 3 статті 13, статей 16, 203, 215, 234 ЦК України, абзацу третього частини першої, абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ.

Відповідач 1/боржник проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне.

24.01.2022 між ТОВ "ПРОГРЕС" (Орендодавець) та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" (Орендар), укладено договір № 22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської техніки, за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі - "техніка"). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до даного Договору.

Відповідно до Розділу 2 Договору Орендар вступає у користування з моменту передачі йому техніки в оренду за Актом передачі-приймання. Орендар зобов`язаний оглянути орендоване майно до моменту передачі. За результатами огляду Орендар підписує Акт передачі-приймання, чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно справне, не пошкоджене, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація.

Ризики знищення та пошкодження майна лежать на Орендареві після передачі техніки в оренду за Договором.

Відповідно до Розділу 3 Договору Плата за користування Майном за цим Договором складається з періодичних орендних платежів, розмір, порядок розрахунку та сплати яких визначається в Додатках до цього Договору. Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата сплати Орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця. Розрахунковий місяць встановлюється з першого по останнє число календарного місяця включно. Нарахування орендної плати здійснюється з дня фактичної передачі Майна на підставі підписаного Сторонами Акту передачі-приймання. Нарахування орендної плати здійснюється до дня фактичного повернення техніки (підписання акту передання-приймання), або проведення Орендарем компенсації відповідно до п. 8.5., 8.7. Договору. Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього Договору.

24.01.2022 між ТОВ "ПРОГРЕС" та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА", укладено Додаток 1 до договору № 22/01 СГ від 24.01.2022 оренди сільськогосподарської техніки, в якому визначено перелік техніки, її вартість, розмір орендної плати та порядок сплати.

Відповідно до Додатку 1 Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування 12 позицій сільськогосподарської техніку, з орендною платою у загальному розмірі 455 000, 00 грн.

01.02.2022 за актом передачі-приймання майна ТОВ "ПРОГРЕС" передало, а ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" прийняло техніку відповідно до договору № 22/01 СГ від 24.01.2022 року.

Відповідно до п. 9.1. Договору Договір укладено строком по 30 грудня 2022 року включно.

Крім того, між 01.02.2022 між ТОВ "ПРОГРЕС" (Орендодавець) та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" (Орендар), укладено договір оренди № 23/01 за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю частину Механізованого току, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31615623249, загальна площа 9 087, 3 кв.м, що розташований за адресою: Запорізька обл., Розівський р-н, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13А, (надалі - Приміщення), а саме: частина критого току, літ. Г, площею 600 кв.м.

В орендованому приміщенні ТОВ "ВЕНТАН Україна" зберігало орендовану у ТОВ "ПРОГРЕС" техніку. Відтак, ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" було орендовано у ТОВ "ПРОГРЕС" сільськогосподарську техніку для надання послуг з обробки сільськогосподарських земель, та приміщення для зберігання, обслуговування та ремонту цієї техніки.

Втім, 24.02.2022 російська федерація здійснила військову агресію проти України.

Починаючи з 03.03.2022 вся територія Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора рф, відповідно до наказу від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (посилання на наказ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15).

У зв`язку із вище зазначеним, ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" не мало змоги вивести та повернути орендодавцю орендовану техніка.

Звертаючись з даним позовом позивач не обґрунтував, яким чином оскаржуваний договір порушує інтереси позивача, враховуючи що він не є стороною договору, та в чому полягає таке порушення.

Позивач не довів, а матеріалами справи не підтверджено наявність у сторін спірного правочину умислу, наявність інших цілей, ніж передбачені правочином, невідповідність внутрішньої волі сторін зовнішньому її прояву, відсутність намірів щодо настання правових наслідків договору купівлі-продажу.

За умовами договору оренди сільськогосподарської техніки боржник - ТОВ "Вентан Україна" жодного майна не відчужувало, а брало майно в користування (оренду) на вигідних для господарської діяльності умовах, оскільки за результатами 2022 року могло отримати прибуток щонайменше 9 532 254, 00 грн.

За результатом укладення спірного договору відсутнє порушення будь-яких прав позивача як кредитора, оскільки внаслідок укладення договору будь-які активи з власності боржника не вибули, укладений договір не ніяк не вплинув на можливість виконання боржником перед позивачем зобов`язань.

Крім того, ТОВ "Вентан Україна" та ТОВ "Прогрес" не мають серед засновників, директорів, та один до одного пов`язаності.

Щодо моменту укладання договору, то сама по собі обставина укладання договору після виникнення зобов`язань перед позивачем не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за цим критерієм боржник обмежується в укладанні будь-якого договору з будь-яким контрагентом.

Як зазначив позивач борг виник в період з 21.09.2021 по 31.12.2021. Пошук нових напрямів діяльності Боржник почав впроваджувати на початку грудня 2021. Укладанням оскаржуваного договору ТОВ "Вентан Україна" мало на меті отримання додаткових коштів для можливості подальшого господарювання ТОВ "Вентан Україна" в тому числі і сплати податків, заборгованості перед ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" по договором № ПП1323/69- 20052 від 04.06.2020 року.

Вважає що оспорюваний договір не може бути визнаний таким, що укладений на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідач 2 проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне.

Між сторонами, ТОВ "Вентан Україна" та ТОВ "Прогрес" був укладений договір від 24.01.22р № 22/01 СГ, за яким ТОВ "Прогрес" передав в строкове платне користування сільськогосподарську техніку - 12 одиниць за додатком № 1 за актом приймання-передачі від 01.02.22 р. сума орендної плати була погоджена в розмірі 455 000 гривень на місяць.

Зазначені доводи позивача є необґрунтованими виходячи з наступного.

По-перше, орендована техніка не може зараховуватись на баланс Орендаря, це не передбачено правилами бухгалтерського обліку, а обліковується на позабалансовому рахунку 01 клас 0, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну № 291 від 30.11.1999 р., зареєстрованого Мінюстом 21 грудня 1999 р. за № 893/4186.

По - друге, докази знаходження у власності відповідача-2 орендованої техніки підтверджується довідкою Держспоживслужби.

Відповідач-2 був зареєстрований та його офіс знаходився на тимчасово окупованій території. Всі документи стосовно його майна залишились на тимчасово окупованій території. Оригінали документів, - технічні паспорти були передані разом з технікою Орендарю. Орендована техніка залишилась на окупованій території в місці зберігання - Запорізька область, Розівський р-н, смт. Розівка, вул. Визволителів, 13.

Питання відсутності реєстрації податкових накладних відповідачем-1 по оренді техніці не впливають на дійсність або недійсність господарських зобов`язань, що підтверджується судовою практикою. Тим більше, що орендоване майно залишилось на окупованій території, акти виконаних робіт по оренді не підписувались, тим самим за відсутності оплати та підписаних актів виконаних робіт відсутня перша подія в розумінні ст. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", - Датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посилання позивача на відсутність в інформаційній довідці відповідача-1 не включено певний вид економічної діяльності, - надання сільськогосподарських послуг, відповідно відповідач-1 не мав наміру займатись наданням сільськогосподарських послуг, не відповідає діючому законодавству. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтями 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20 (910/14219/20).

Колегія суддів також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, згідно з якою правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є його сторонами, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Зокрема, особа може мати похідний інтерес у захисті прав товариства не тільки у випадку, коли вона є його учасником, адже похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків, що відповідає висновкам в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13).

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи може полягати в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Статтею 1 КУзПБ визначено матеріально-правовий статус кредитора у справі про банкрутство, який є і учасником, і стороною у справі про банкрутство, що обумовлений та визначається наявністю вимог щодо грошових зобов`язань до боржника. Кредитор у зв`язку з наявністю цих вимог є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень статей 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215 ЦК України з правом на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, хоча кредитор і не є стороною цього правочину.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - якомога справедливе задоволення вимог кредиторів.

У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (див. також постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених ЦК України, КУзПБ та інших законів у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, що гарантує можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок чого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

В свою чергу, інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад контрагентів боржника (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).

Так, позивач є кредитором у справі про банкрутство відповідача 1 із загальними вимогами 43 397 784 грн. 23 коп. на підставі ухвал господарського суду Запорізької області від 07.12.2023 та 29.02.2024.

Апеляційний суд зауважує, що визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.

Результати розгляду позову у даній справі мають безпосередній вплив на права позивача як кредитора боржника, оскільки прийняте рішення у цій справі викликає наслідки, які можуть призвести до встановлення належних боргових зобов`язань боржника та, як наслідок, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів, в чому власне і полягає його інтерес.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на що, слід погодитися з твердженням позивача, що позов було подано кредитором з метою реалізації права на захист своїх майнових інтересів та направлений на задоволення грошових вимог у процедурі банкрутства. Розгляд позовної заяви в межах справи про банкрутство є прямою реалізацією принципу судового контролю, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, легітимною ціллю у справі про банкрутство є максимально можливе задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника, а тому кредитор вправі оскаржити правочини боржника, які вважає фраудаторними, посилаючись на загальні (передбачені цивільним законодавством) чи спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які визначені ст. 42 КУзПБ, тому твердження апелянтів про відсутність у позивача права на оскарження правочинів боржника, позаяк він не є їх стороною, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та обґрунтовано відхиляється судом апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з розумінням позивачем обставин справи та кваліфікацією оспорюваного правочину як фраудаторного та фіктивного, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Варто зазначити, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначено, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Необхідно зауважити, що статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

В даному випадку про недійсність Договору заявлено в межах справи про банкрутство ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА", суб`єктом звернення є кредитор цього Товариства і таке звернення ґрунтується на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України (статті 3, 13).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Наведене регламентує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов`язані з укладенням правочину.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Апеляційний суд наголошує, що спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними або можуть бути визнані недійсними. У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що цілеспрямовано вчиняються боржником на ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Водночас, колегія суддів наголошує, що до фраудаторного правочину як зловживання правом, намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом.

Як зазначено в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Апеляційний суд зазначає, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Тож такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТАН УКРАЇНА" (Орендарем) укладений договір № 22/01 СГ від 24.01.2022 оренди сільськогосподарської техніки з додатком (надалі за текстом - "оспорюваний договір"). Відповідно до ст. ст. 759 -761 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - "ЦК України") за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Приписами ч. 1 ст. 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Статтею 766 ЦК України передбачено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно ст. 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як свідчить ст. 768 ЦК України наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за найм речі; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Статтею 769 ЦК України передбачено, передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов`язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за найм речі або розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ст. 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Згідно ст. 771 ЦК України передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов`язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Відповідно до норм ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Нормами ст. 773 ЦК України передбачено, наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

За умовами оспорюваного договору Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі - "техніка"). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до оспорюваного договору.

Ризики знищення та пошкодження майна лежать на Орендареві після передачі техніки в оренду за Договором.

Відповідно до Розділу 3 Договору плата за користування Майном за цим Договором складається з періодичних орендних платежів, розмір, порядок розрахунку та сплати яких визначається в Додатках до цього Договору. Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата сплати Орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця. Розрахунковий місяць встановлюється з першого по останнє число календарного місяця включно. Нарахування орендної плати здійснюється з дня фактичної передачі Майна на підставі підписаного Сторонами Акту передачі-приймання. Нарахування орендної плати здійснюється до дня фактичного повернення техніки (підписання акту передання-приймання), або проведення Орендарем компенсації відповідно до п. 8.5., 8.7. Договору. Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього Договору.

24.01.2022 між ТОВ "ПРОГРЕС" та ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА", укладено Додаток 1 до оспорюваного договору, в якому визначено перелік техніки, її вартість, розмір орендної плати та порядок сплати.

Відповідно до Додатку 1 Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування 12 одиниць сільськогосподарської техніки, з орендною платою у загальному розмірі 455 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ. Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за кожний місяць оренди. Орендна плата сплачується з 1 по 10 число поточного місяця, за попередній місяць оренди.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідачі 1 та 2 надали пояснення, що при оформленні додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022 була допущена помилка при зазначенні найменування орендованої техніки замість причепу 2ПТС-6 вказаний неправильно причеп 3ПТС-6.

Згідно Додатку 1 місце передачі майна в оренду: Запорізька область, Розівський район, смт Розівка, вул. Визволителів, 13, дата передачі 01.02.2022.

01.02.2022 за актом передачі-приймання майна ТОВ "ПРОГРЕС" передало, а ТОВ "ВЕНТАН УКРАЇНА" прийняло сільськогосподарську техніку (12 одиниць) відповідно до оспорюваного договору.

Згідно положень п. 9.1. Договору його укладено строком по 30 грудня 2022 року включно. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід`ємною частиною.

Таким чином, сторонами на даному етапі були вчинені всі необхідні дії щодо погодження умов договору, підписання повноважними особами, скріплення печатками, та передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

З метою зберігання та обслуговування сільськогосподарської техніки - об`єкту оренди відповідачами 1 та 2 був укладений договір оренди № 23/01 від 01.02.2022 частини Механізованого току, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31615623249, загальна площа 9 087, 3 кв. м, що розташований за адресою: Запорізька обл., Розівський р - н, смт Розівка, вул. Визволителів, буд. 13А (надалі - Приміщення), а саме: частина критого току, літ. Г, площею 600 кв.м. Відповідач 2 - Орендодавець є власником приміщення на підставі свідоцтва про право власності САА № 599038, виданим 17.02.2004 Розівською районною державною адміністрацію Запорізької області.

Актом прийому - передачі майна від 01.02.2022 підтверджується фактична передача зазначеного приміщення в оренду відповідачеві 1/боржнику.

На підставі листа Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 28.12.2023, суд установив, сільськогосподарська техніка зареєстрована за відповідачем 2, а саме: навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU - 25.03.2015; навантажувач самохідний MANITOU MLT X 735 - 120 LSU PS - 02.12.2013; комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TC 5080 - 27.10.2020; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 540 C - 03.07.2013; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570 - 18.11.2009; трактор колісний МТЗ 82.1.26 - 13.07.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-410 - 25.03.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-390 - 24.04.2013; обприскувач самохідний HAGIE STS 12 - 13.04.2017; причеп 2ПТС-6 - 06.05.2021.

Сільськогосподарська техніка - навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) не реєструвалась у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Запорізькій області та передавалась в оренду без реєстрації за відповідачем 2.

В акті передачі-приймання майна від 01.02.2022 відповідач 1 зазначив, що не має претензій щодо технічного стану, комплектності, будь-яких інших зауважень щодо переданого в оренду майна.

10.01.2023 року ТОВ «ПРОГРЕС» звернулось до ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» з вимогою про виконання зобов`язань за Договором №22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської з сплати орендної плати та повернення техніки ТОВ «ПРОГРЕС».

У вимозі відповідач 2 повідомляє, що станом на 01.01.2023 р. заборгованість з орендної плати складає 5 005 000 грн. та просить погасити заборгованість та повернути техніку.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.

За поясненнями відповідачів 1 та 2 техніка, яка була передана в оренду за оспорюваним договором, станом на 26.02.2022 та на момент розгляду спору знаходилась на території с. Розівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (в редакції станом на 26.03.2024).

Відповідачем 1 не виконувались зобов`язання за оспорюваним договором щодо сплати орендної плати та її повернення відповідачу 2 відповідно до умов договору, у зв`язку із зазначеними обставинами та знаходженні на території с. Розівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 є тимчасово окупованою. Відповідач 1 не мав змоги вивести та повернути відповідачу 2 орендовану техніку.

20.06.2023 року ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» та ТОВ «ПРОГРЕС» складено акт до договору № 22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської техніки, в якому Орендар підтверджує, що в нього відсутня сільськогосподарська техніка, передана йому Орендодавцем за договором № 22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської техніки, в строкове платне користування.

У липні 2023 року, ТОВ «Прогрес» звернулось із заявою до правоохоронних органів.

Судом на підставі повідомлення про початок досудового розслідування від 17.07.2023 року старшого слідчого СВ ВП № 2 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Р. Дикого установлено, що "із березня 2022 року по даний час невідомі військовослужбовці збройних сил російської федерації застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України прибули до території ТОВ "Прогрес" (код 03748986), юридична адреса, якої розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13. Із різних адрес в смт. Розівка в с. Антоновка незаконно захопили всі будівлі на території товариства, користуються та продають майно товариства, користуються всім наявним автотранспортом та сільськогосподарською технікою та незаконно збирають врожай. Та здійснили угон 8 легкових автомобілів та 2 вантажних автомобілів. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 438 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено начальником СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції Тихонок А.О. до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2023 за № 120230823200001386". Зазначене кримінальне провадження згідно листа старшого слідчого СВ ВП № 2 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Р. Дикого від 12.10.2023 скеровано у порядку ст. 218 КПК України до Пологівської окружної прокуратури Запорізької області для визначення підслідності за УСБУ в Запорізькій області.

На підставі звіту про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів, складеного 12.02.2024 р. на підставі договору на проведення незалежної оцінки № б/н від 05.02.2024 р, укладеного відповідачем 2 - ТОВ "ПРОГРЕС" та суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Земля Плюс 2006", який діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 582/2022 від 06 грудня 2022 р., виданого Фондом державного майна України, виконана незалежна оцінка вартості колісних транспортних засобів сільськогосподарського призначення та обладнання. Згідно висновку вартість станом на 24.01.2022 техніки складає:

- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU, рік випуску 2014 - 1709694,00 грн.;

- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 735- 120 LSU PS, рік випуску 2013 - 1588580,00 грн.;

- комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TC 5080, рік випуску 2012 - 2 014 956,00 грн.;

- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 540 C, рік випуску 2010 - 4 339 369,00 грн.;

- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU, рік випуску 2014, 2 одиниці - 3 419 388,00 грн.;

- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570, рік випуску 2009 - 3 493 634,00 грн.;

- трактор колісний МТЗ 82.1.26, рік випуску 2015, 4 одиниці - 1 940 088,00 грн.;

- трактор колісний NEW HOLLAND Т8-410, рік випуску 2014 - 3 570 538,00 грн.;

- трактор колісний NEW HOLLAND Т8-390, рік випуску 2012 - 2 133 473,00 грн.;

- обприскувач самохідний HAGE STS 12, рік випуску 2016 - 7 055 137,00 грн.;

- причеп 3ПТС-6, рік випуску 2021, 3 одиниці - 787 500,00 грн.

Судом на підставі пояснень сторін та наданих у справу доказів встановлено, що метою укладання правочину ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» з ТОВ «Прогрес» було отримання доходу, що підтверджується рішенням учасника ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» від 06.12.2021 року.

Відповідно до змісту рішенням учасника ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» від 06.12.2021 року, Вирішено:

1.Затвердити техніко-економічне обґрунтування впровадження нового виду діяльності - надання сільськогосподарських послуг.

2.Надано згоду на укладання Товариством договору оренди сільськогосподарської техніки з ТОВ «ПРОГРЕС».

3.Доручено директору Бєлоусовій Т.Є. додати до видів економічної діяльності, що будуть здійснюватися Товариством на підставі укладеного договору оренди сільськогосподарської техніки, код 01.61 КВЕД «Допоміжна діяльність у рослинництві» та внести відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4.Доручено директору Бєлоусовій Т.Є. здійснити заходи щодо пошуку працівників, необхідних для здійснення Товариством господарської діяльності з надання сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом, та укладання з цими працівниками трудових договорів.

Відповідно до затвердженого ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» техніко-економічного обґрунтування впровадження нового виду діяльності надання сільськогосподарських послуг, прибуток підприємства за прогнозами мав скласти щонайменше 9 532 254,00 грн.

Таким чином, ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» за період оренди мало змогу отримати чистий прибуток щонайменше 9 532 254,00 грн.

Зазначена, обставина вказує, що приймаючи рішення про укладання договору оренди сільськогосподарської техніки ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» мало мету отримати прибуток, що не може розцінюватися як недобросовісна поведінка.

Апелянт зазначає, що представник відповідача 1 надав пояснення про те, що відповідач 1 (боржник) укладаючи Основний договір планував за рахунок сільськогосподарської техніки отриманої в оренду надавати допоміжні послуги третім особам в сільському господарстві (обробляти сільськогосподарські землі, орати їх, боронувати, засівати тощо). Однак, відповідачем 1 дійсність цього наміру не підтверджена жодними доказами, оскільки: - серед видів господарської діяльності ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» взагалі відсутні види діяльності, які були б пов`язані з наданням супутніх послуг в сільському господарстві; - відповідачем 1 не надано доказів того, що з ним у трудових або цивільно-правових відносинах станом на лютий 2022 року перебували особи на посадах тракториста, комбайнера, охоронника тощо; - відповідачем 1 не надано доказів наявності складу (ємностей) для зберігання пального; - відповідачем 1 не надано доказів щодо охорони приміщень де зберігалася техніка; - відповідачем 1 не надано договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Вищевказані обставини свідчать про те, що укладення Оспорюваного договору є економічно необґрунтованим, таким, що не відповідає критерію розумності.

Згідно ч. 1 ст. 19, ст.ст. 43, 44 ГК України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Частиною 3 ст. 43 ГК України визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Відповідно до абз.1-2 п.3.8. Постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року цивільна правоздатність юридичної особи, за загальним правилом, є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України), а відтак вправі вчиняти будь-які не заборонені законом правочини. Тому сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб`єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними.

Отже, наявність в ЄДР кодів КВЕД певного виду діяльності не вимагає від юридичної особи займатись виключно цим видом діяльності. А відсутність в ЄДР кодів КВЕД певного виду діяльності не забороняє юридичній особі займатись цим видом діяльності (якщо вид господарської діяльності не потребує отримання ліцензуванню чи не заборонений законом).

Подібний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 17.05.2022 у справі №808/2099/17.

Крім того, як вже зазначалось рішенням учасника ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» від 06.12.2021 року доручено директору Бєлоусовій Т.Є. додати до видів економічної діяльності, що будуть здійснюватись Товариством на підставі укладеного договору оренди сільськогосподарської техніки, код 01.61 КВЕД «Допоміжна діяльність у рослинництві» та внести відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що за поясненнями ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» із-за початку війни не встигло це зробити.

Також, відповідно до п. 4 рішення учасника ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» від 06.12.2021 року, доручено директору Бєлоусовій Т.Є. здійснити заходи щодо пошуку працівників, необхідних для здійснення Товариством господарської діяльності з надання сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом, та укладання з цими працівниками трудових договорів.

Як пояснив суду представник ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» польові роботи починаються з середини-кінця березня в залежності від погодних умов і ці обставини не заперечуються позивачем.

Таким чином, ТОВ «Вентан Україна» мало час для найму працівників до +/- 10 березня 2022 року.

У разі найму працівників у січні - лютому 2022 року, за відсутності необхідності у таких працівниках, ТОВ «Вентан Україна» необхідно було би нести додаткові витрати на виплату заробітної плати, що є економічно не вигідним.

Натомість такі обставини як наявності складу (ємностей) для зберігання пального, охорони приміщень де зберігалася техніка, страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, жодним чином не впливають на дійсність правочину.

В свою чергу, щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то це хоч і є зоною відповідальності ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА», але такі вимоги є обов`язковими саме при експлуатації техніки, яка до моменту прийняття людей на роботу та початку весняного сезону, який починається в середині березня, обгрунтовано не здійснювалася.

Судом також відхиляються аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував наступні обставини, які свідчать про фраудаторність Оспорюваного договору:

Як встановлено судом, у ТОВ «ПРОГРЕС» відсутні документи, що підтверджують право власності на 12 одиниць сільськогосподарської техніки, яка передана в оренду, що обумовлено тим, що вся документація підприємства в т.ч. і свідоцтва про реєстрацію інші правовстановлюючі документи залишились на тимчасово окупованій території за місцем реєстрації Товариства (смт. Розівка).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі №908/3191/23 витребувано у Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (пр. Маяковського, буд. 20-А, м. Запоріжжя, 69036, e-mail: office@gudpss-zp.gov.ua) інформацію щодо зареєстрованих та перебуваючих на обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 03748986; вул. Незалежної України, буд. 48, м. Запоріжжя, 69126).

На виконання вимог ухвали суду до матеріалів даної справи долучено копію листа від 28.12.2023 року Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій у власності ТОВ «ПРОГРЕС» перебуває більше 70 одиниць сільськогосподарської техніки.

Відповідно до даного листа за ТОВ «Прогрес» зареєстрована сільськогосподарська техніка, зокрема: навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU - 25.03.2015; навантажувач самохідний MANITOU MLT X 735 - 120 LSU PS - 02.12.2013; комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TC 5080 - 27.10.2020; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 540 C - 03.07.2013; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570 - 18.11.2009; трактор колісний МТЗ 82.1.26 - 13.07.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-410 - 25.03.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-390 - 24.04.2013; обприскувач самохідний HAGIE STS 12 - 13.04.2017; причеп 2ПТС-6 - 06.05.2021.

В свою чергу, як зазначає відповідач-2, в оренду передавалось дві одиниці навантажувача MANITOU MLT X 741-120 LSU, що підтверджується актом передання-приймання. Документи і на першу і на другу знаходились за місцем реєстрації ТОВ «Прогрес».

При цьому сільськогосподарська техніка - навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) не реєструвалась у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Запорізькій області та передавалась в оренду без реєстрації за відповідачем 2. В акті передачі-приймання майна від 01.02.2022 відповідач 1 зазначив, що не має претензій щодо технічного стану, комплектності, будь-яких інших зауважень щодо переданого в оренду майна.

Таким чином, твердження позивача (апелянта) про відсутність у ТОВ «Прогрес» MANITOU MLT X 741- 120 LSU, що є предметом Договору оренди, не спростовує змісту акту приймання-передачі техніки в оренду, яким підтверджено передачу і прийняття MANITOU MLT X 741-120 LSU.

Що ж до посилань на відсутність реєстрації на праві власності ТОВ «ПРОГРЕС» причепу 3ПТС-6, то вказана обставина пояснюється допущеною технічною помилкою у зазначенні найменування орендованої техніки при оформленні додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022, а саме: замість причепу 2ПТС-6 вказаний неправильно причеп 3ПТС-6.

Апеляційна скарга також містить доводи про те, що при оцінці Оспорюваного договору на предмет його фіктивності за статтею 234 ЦК України, судом першої інстанції не були враховані наступні обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим помилково зроблено висновок про відсутність у Оспорюваного договору ознак фіктивності: на підставі Оспорюваного договору відповідач 2 у справі про банкрутство заявив грошові вимоги до боржника (відповідача 1) на суму 48 930 056,50 гривень. У разі визнання судом вказаних вимог, ТОВ «ПРОГРЕС» буде мати преференції у справі про банкрутство перед позивачем, оскільки кількість голосів ТОВ «ПРОГРЕС» на зборах кредиторів та комітеті кредиторів буде суттєво перевищувати кількість голосів, які належать позивачеві, а ТОВ «ПРОГРЕС» буде претендувати на погашення своїх вимог за рахунок майна боржника на стадії санації чи ліквідації. Натомість правовим наслідком укладення договору найму (оренди) є фактична передача майна від орендодавця в користування орендареві, користування орендарем прийнятим майном (вилучення його корисних властивостей) та сплата орендарем орендодавцеві плати за користування (орендної плати). Відсутність у орендаря та орендодавця намірів створити такі правові наслідки, в силу вимог статті 234 ЦК України, буде свідчити про фіктивність договору. Відповідачі уклали Оспорюваний договір «про людське око», з метою нарощування кредиторських вимог ТОВ «ПРОГРЕС», а фактичної передачі майна по Оспорюваному договору не відбулося.

Щодо цього апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного - є, зокрема, відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; відчуження майна на підставі безвідплатного правочину або якщо ціна за оплатним договором занижена тощо; відчуження майна на користь пов`язаної особи (родича або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Так, предметом оскаржуваного правочину є оренда майна Боржником. Майно Боржником не відчужувалось.

Сторони правочину не є пов`язаними між собою один до одного (ТОВ «Вентан України» та ТОВ «Прогрес» не мають спільних засновників, директорів).

Позивачем (скаржником) не доведено, що внаслідок укладання договору оренди ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНИ» стало неплатоспроможним чи втратило можливість виконувати свої зобов`язання перед кредиторами.

Щодо ціни оренди, то позивач не ставить під сумнів завищення суми орендної плати.

Що ж стосується моменту укладення договору, то ця обставина також не впливає на можливість виконання ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНИ» своїх зобов`язань перед кредиторами, адже активи ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНИ» не відчужувались.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНИ» будь-яких активів, за рахунок яких можна було би задовольнити вимоги кредиторів, як до укладання договору так і після його укладання, що позбавляє кредиторів у справі будь-яких преференцій взагалі.

Крім того, відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Колегія суддів звертається до висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 щодо застосування приписів статті 234 ЦК України, що оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними. Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, у свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається самою його юридичною конструкцією. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, тому норма ст. 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. У свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував недійсність оскаржуваного правочину тим, що сільськогосподарська техніка не передавалася відповідачем 2 відповідачеві 1, а акт приймання-передачі майна від 01.02.2022 складений лише «на папері» з метою створення у третіх осіб хибного уявлення про факт такої передачі.

В обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає обставини якими обґрунтовував фраудаторність правочину: ненадання доказів перебування з ТОВ «ВЕНТАН Україна» у трудових або цивільно-правових відносинах станом на лютий 2022 року осіб на посадах тракториста, комбайнера, охоронника тощо, доказів наявності складу (ємностей) для зберігання пального, доказів зберігання, охорони та обслуговування сільськогосподарської техніки на орендованій частині критого току.

Як вже було зазначено, відповідно до п.4 рішення учасника ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» від 06.12.2021 року, доручено директору Бєлоусовій Т.Є. здійснити заходи щодо пошуку працівників, необхідних для здійснення Товариством господарської діяльності з надання сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом, та укладання з цими працівниками трудових договорів. Як пояснив представник ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» польові роботи починаються з середини-кінця березня в залежності від погодних умов. Таким чином, ТОВ «Вентан Україна» мало час для найму працівників до +/- 10 березні 2022 року. У разі найму працівників у січні - лютому 2022 року, за відсутності необхідності у таких працівниках, ТОВ «Вентан Україна» необхідно було би нести додаткові витрати на виплату заробітної плати. Такі обставини як наявності складу (ємностей) для зберігання пального, охорони приміщень де зберігалася техніка, страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, жодним чином не впливають на дійсність правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Також, як слідує з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 910/4088/17 від 27.02.2018, основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Таким чином, Верховний Суд визначив три самостійних одна від одної обставини за наявності яких договір є фіктивним, а саме: введення в оману, свідомий намір не виконати зобов`язання та приховування справжніх намірів, чого позивачем належними та допустимими доказами не доведено, як і відповідного умислу обох сторін спірних договорів.

Однак, позивач не довів наявність у сторін спірного правочину умислу, наявність інших цілей, ніж передбачені правочином, невідповідність внутрішньої волі сторін зовнішньому її прояву, відсутність намірів щодо настання правових наслідків договору оренди.

Будь-яких інших цілей, ніж ті, що передбачені умовами оспорюваного договору - сторони цих договорів не мали, що не спростовано позивачем.

Таким чином, дії щодо погодження та укладення оспорюваного договору були спрямовані на виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених таким договором.

При цьому враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного договору в частині прийняття-передачі об`єкту оренди у встановлені строки, господарський суд правильно виснував про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 02.06.2020 у справі № 902/672/16, недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Що ж до неподання ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» форми 20-ОПП (у разі необхідності подання такої форми), то таке не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції.

Відтак, аргументи скаржника про помилковість позиції суду першої інстанцій про застосуванням статті 234 ЦК України є необґрунтованими та спростовуються сталою судовою практикою Верховного Суду.

Щодо застосування спеціальної норми абзацу третього частини першої та абзацу другого частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до вимог абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: - боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Наявні в матеріалах справи договір №22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської техніки, Додаток 1 від 24.01.2022 року, акт передачі-приймання від 01.02.2022 року, листуванні між ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» та ТОВ «Прогрес» (вимога від 10.01.2023 року, копія Відповіді №30/01-2023 від 30.01.2023 року), договір оренди № 23/01 від 01.02.2022 року, копію до нього віл 01.02.2022 року підтверджують, що ТОВ «Прогрес» здійснені дії щодо передання техніки та нерухомого майна, а ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНА» прийнято в оренду техніку та нерухоме майно.

З зазначених документів вбачається, що сторонами договору вчинено відповідні майнові дії щодо виконання договору (прийом-передача предмета оренди).

Натомість у даній справі позивачем не доведено, що Боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

І хоча судом першої інстанції не було надано вичерпну та деталізовану оцінку всім доводам позивача, проте, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд проаналізував підстави позову та аргументи апеляційної скарги, обґрунтовано відхилив їх, при цьому не знайшов порушень або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто вказане не вплинуло на кінцевий результат - відмову у позові.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3191/23(908/3669/23), яке є правильним по суті.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3191/23(908/3669/23) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3191/23(908/3669/23) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.03.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	12.02.2025
Оприлюднено	20.03.2025
Номер документу	125944585
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Черкаський В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.02.2025 по справі 908/3191/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/3191/23

Постанова від 12.02.2025

Постанова
від 12.02.2025 по справі 908/3191/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД