Рішення від 17.03.2025 по справі 904/137/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025м. ДніпроСправа № 904/137/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР АНДРІЇВКА", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 4 332 753,74 грн.

Представники:

від позивача: Портянко Тетяна Анатоліївна, свідоцтво серія ЧК №001261 від 03.02.2020, адвокат

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Андріївка" про стягнення заборгованості в розмірі 4 332 753, 74 грн, яка складається з:

- основного боргу в розмірі 4 199 799,39 грн,

- пені в розмірі 119 521,22 грн,

- 3% річних у розмірі 13 433,13 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

24.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.02.2025.

17.02.2025 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 03.03.2025.

03.03.2025 через систему "Електронний суд " від Відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та надання доступу до матеріалів електронної справи представнику.

В судовому засіданні 03.03.2025 Позивач пояснив, що між сторонами відбулися перемовини, але до якоїсь згоди сторони не дійшли.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Суд заслухав вступне слово Позивача та дослідив докази надані до позовної заяви.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 03.03.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.03.2025.

17.03.2025 від відповідача через систему «Електронний суд надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з продовженням перемовин щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок.

Розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення перемовин про мирне врегулювання спору.

Крім того, дане судове засідання є не першим засіданням з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.03.2025 продовжено розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги, наявність згоди щодо мирного врегулювання спору не підтвердив.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.03.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № МД-18770-2024-Дн від 15.05.2024 в частині оплати отриманого товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Андріївка" (далі - покупець) укладено договір поставки № МД-18770-2024-Дн від 15.05.2024 (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, надалі товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування товару, його асортимент та кількість, ціна за одиницю, одиниці виміру, терміни поставки та оплати, а також інші умови визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації (специфікаціях), протягом строку дії договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Найменування, вид упаковки, кількість, ціна та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. (п.3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума даного договору визначається як сума вартості товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного договору.

Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків в наступному порядку:

- Покупець зобов`язаний повністю оплатити товар до його поставки (попередня оплата), якщо інше не зазначене в специфікаціях;

- у разі поставки товару на умовах FCA (франко-перевізник), відшкодувати (оплатити) витрати постачальника, пов`язані з доставкою товару залізничним транспортом до станцій призначення в порядку, передбаченому цим договором (п.3.3., підп. 3.3.1-3.3.2 договору).

Згідно п. 4.3. договору, за порушення строків оплати товару та/або вартості його перевезення (п. 3.6., п. 3.7. договору) покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. У випадку прострочення покупцем виконання будь-яких грошових зобов`язань за даним договором, постачальник має право зупинити виконання свого обов`язку, щодо постачання (передачі) товару, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Документообіг між сторонами, в тому числі оформлення первинних документів, здійснюється в двох рівнозначних формах: в звичайній паперовій формі з проставлянням власноручного підпису уповноважених представників сторін та скріплення документу, у разі необхідності, печаткою підприємства сторони, та/або в електронній формі з застосуванням електронного цифрового підпису, для накладання якого використовується сервіс електронного документообігу Вчасно, або інша платформа електронного документообігу, погоджена сторонами. (п. 6.1. договору).

У разі виникнення спорів, розбіжностей та суперечок всі електронні документи, що містять електронний підпис та направлені за допомогою платформи електронного документообігу є належними доказами. (п. 6.6. договору).

Згідно п. 7.1. договору, цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань.

Сторони також уклали додаток № 20812-К-2024 від 15.05.2024 до договору поставки № МД-18770-2024-Дн від 15.05.2024 специфікацію на товар, що поставляється, в якому узгодили найменування товару, кількість та його ціну.

Загальна вартість товару за специфікацією становить 4 469 999,40 грн.

Оплата товару здійснюється на наступних умовах: до 30.11.2024 у розмірі 100% від загальної вартості товару, що складає 4 469 999,40 грн., в тому числі ПДВ 20% (п. 2 специфікації).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар загальною вартістю 4 499 799,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЦБ-21240 від 16.05.2024 та № ЦБ-21241 від 17.05.2024.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1104 від 08.11.2024 на суму 150 000,00 грн. та №1109 від 11.11.2024 на суму 150 000,00 грн.

Позивач вказує, що сума основного боргу становить 4 199 799,39 грн.

Позивач направляв відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 4 199 799,39 грн, а також пеню в розмірі 11 933,86 грн та 3% річних у розмірі 1 376,98 грн. (а.с.24 -29).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 617 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів повної оплати вартості поставленого товару за договором матеріали справи не містять.

Разом із тим, при перевірці розрахунків позивача судом виявлено арифметичну помилку, яка полягає в такому.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № ЦБ-21240 від 16.05.2024 на суму 1 460 199,51 грн. та № ЦБ-21241 від 17.05.2024 на суму 3 039 599,59 грн.

Таким чином, загальна вартість поставленого товару становить 4 499 799,40грн., а не 4 499 799,39 грн, як зазначає позивач, атому, зважаючи на часткову оплату товару відповідачем в сумі 300 000,00 грн, сума основного боргу становить 4 199 799,40 грн., а не 4 199 799,39 грн.

Однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 4 199 799,39 грн.

Правомірність нарахування пені.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 119 521,22 грн. за період прострочення з 01.12.2024 по 08.01.2025, суд зазначає таке.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.3. договору, за порушення строків оплати товару та/або вартості його перевезення (п. 3.6., п. 3.7. договору) покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. У випадку прострочення покупцем виконання будь-яких грошових зобов`язань за даним договором, постачальник має право зупинити виконання свого обов`язку, щодо постачання (передачі) товару, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 119 521,22 грн.

Правомірність нарахування 3% річних.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 01.12.2024 по 08.01.2025 в розмірі 13 433,13 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 13 433,13 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 4 199 799,39 грн., 3 % річних в розмірі 13 433,13 грн, пені в розмірі 119 521,22 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" про стягнення заборгованості в розмірі 4 332 753,74 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" (51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Бєлої З., буд. 2, код ЄДРПОУ 41507766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК" (18028, м. Черкаси, вул., Мукана лейтенанта, 9, 11/1, код ЄДРПОУ 33752928) основний борг у розмірі 4 199 799,39 грн., 3% річних у розмірі 13 433,13 грн., пеню в розмірі 119 521,22 грн., судовий збір у розмірі 64 991,31 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.03.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко