Рішення

від 19.03.2025 по справі 910/14192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2025Справа № 910/14192/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (03057, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52 А; ідентифікаційний код 44481259)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44, ідентифікаційний код 37405111)

2) Громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" припинення з дати набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС"; та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" з дати набрання рішенням законної сили.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.11.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

04.12.2024 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду та клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останньої.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/14192/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача, призначено підготовче засідання на 15.01.2025.

У засідання суду 15.01.2025 з`явився представник позивача.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 15.01.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

В ході підготовки справи до розгляду, судом встановлено, що учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" є: громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , розмір частки засновника (учасника): 2000,00 грн.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне за власною ініціативою залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання на 12.02.2025.

15.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи позовної заяви з додатками.

Також 12.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача та його представників. У даному клопотанні представник позивача, серед іншого, проти переходу до розгляду справи по суті заперечень не навів.

Представники сторін та третьої особи у засідання суду 12.02.2025 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника, суд її задовольняє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 відкладено судове засідання на 19.03.2025.

Представники сторін у засідання суду 19.03.2025 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

19.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (далі - відповідач) № 1-К від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) приступив до виконання обов`язків директора відповідача з 30 грудня 2021 року на підставі рішення № 1 від 29 грудня 2021 року.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" є ОСОБА_1 , а учасником відповідач-1 є громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора відповідача, ним на адресу відповідача була направлена заява про звільнення з посади директора за власним бажанням, тобто, на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

16 вересня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву від 16 вересня 2024 року про звільнення його з посади директора товариства.

Також 16 вересня 2024 року позивачем було складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (місце проведення загальних зборів: АДРЕСА_4 : час початку зборів: 12:15 годин, 31 жовтня 2024 року). Порядок денний:

1. Про обрання голови загальних зборів учасників товариства.

2. Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

3. Про обрання нового директора товариства.

4. Про призначення уповноваженого для проведення уповноважених органах.

Вищезазначені заява та повідомлення були направлені на адресу відповідача та учаснику відповідача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком.

Однак, як зазначає позивач, 31 жовтня 2024 року збори учасників відповідача-1 не відбулись та станом на сьогоднішній день відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 не було прийнято.

Позивач у позовній заяві зазначає, що обраний останнім спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством.

Отже, приймаючи до уваги, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" не відбулися, питання щодо звільнення за власним бажанням з посади директора ОСОБА_1 не вирішено, останній звернувся до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" про припинення трудових відносин та відносин представництва та зобов`язання вчинити дії.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до положень статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства ( ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно положень ч. 2-6 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Судом встановлено, що позивачем було складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" . В матеріалах справи наявні докази надсилання повідомлення учаснику товариства.

Також 16 вересня 2024 року позивачем було складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (місце проведення загальних зборів: 03057, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, Шевченківський район, будинок 17/52 А: час початку зборів: 12:15 годин, 31 жовтня 2024 року). Порядок денний:

1. Про обрання голови загальних зборів учасників товариства.

2. Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

3. Про обрання нового директора товариства.

4. Про призначення уповноваженого для проведення уповноважених органах.

Вищезазначені заява та повідомлення були направлені на адресу відповідача та учаснику відповідача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком.

Отже, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Судом вище встановлено, що позивач вжив всі необхідні дії для повідомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Проте, загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" 31.10.2024 року не відбулися, у зв`язку із неявкою учасників товариства.

Факт неявки учасника та відповідні наслідки було зафіксовано у Акті №1 від 31.10.2024 про неявку учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" .

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За вказаних обставин, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" з дати набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" з дати набрання рішенням законної сили, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

В розумінні Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Одним із принципів, на яких базується державна реєстрація, є заявницький принцип (ст. 4 Закону). Суть заявницького принципу полягає у тому, що реєстраційні дії здійснюються на підставі волевиявлення зацікавленої особи, яке оформлюється у вигляді заяви від неї.

Реєстраційні дії здійснюють державні реєстратори юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якими є особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус.

Суду не надано доказів звернення позивача із заявою про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" на підставі даного судового рішення.

Отже, заявлені позовні вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" з дати набрання рішенням законної сили є передчасними.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (03057, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52 А; ідентифікаційний код 44481259) з дати набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС".

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНИЙ ЧАС" (03057, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52 А; ідентифікаційний код 44481259) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.03.2025

Суддя І.О. Андреїшина