Рішення

від 17.02.2025 по справі 925/963/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2025Справа № 925/963/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»

до Черкаської обласної військової адміністрації

Черкаської районної військової адміністрації

про скасування рішення, витребування майна,

Представники:

від позивача Євтушенко М.П.

від відповідача-1 Бодня І.В.

від відповідача-2 Мазуренко Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (відповідача-1) та до Черкаської районної військової адміністрації (відповідача-2) у якому просить:

- скасувати рішення, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 20.06.2024 № 607, яким здійснено примусове відчуження автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий, на користь Черкаської районної військової адміністрації у власника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»;

- зобов`язати Черкаську районну військову адміністрацію повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» транспортний засіб марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , рік випуску 2015, колір сірий.

Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 05.08.2024 відкрив провадження у справі № 925/963/24, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

17 вересня 2024 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, сформувавши позовні вимоги у такій редакції:

- скасувати рішення, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 20.06.2024 № 607, яким здійснено примусове відчуження автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий на користь Черкаської районної військової адміністрації у власника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»;

- витребувати у Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської районної військової адміністрації на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» транспортний засіб марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , рік випуску 2015, колір сірий.

17 вересня 2024 року Господарський суд Черкаської області постановив передати справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Вимоги щодо неправомірності рішення, оформленого протоколом оперативної наради, ґрунтуються на таких підставах:

- автомобіля «HONDA CR-V» є власністю іноземної компанії, оскільки кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» є громадянин Канади, та зареєстрований не в межах Черкаської області, а тому оскаржуване рішення прийнято поза межами компетенції та юрисдикції;

- порушена процедура прийняття рішення про примусове відчуження або вилучення майна, що полягає у відсутності повідомлення про вилучення транспортного засобу, про розгляд питання, не надання акту про вилучення для ознайомлення;

- позивач не вчиняв порушення, а тому не повинен нести майнову відповідальність;

- відсутнє рішення (наказ або директива) військового командування про вилучення транспортного засобу, а робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна таким не є;

- акт про примусове відчуження або вилучення майна не відповідає визначеній законодавством формі - не містить дані про вартість майна.

Позивач вважає, що має місце непропорційне втручання у право власності, яке підлягає судовому захисту шляхом скасування рішення та витребування майна.

Черкаська обласна державна адміністрація, яка відповідно до Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 набула статусу утвореної Черкаської обласної військової адміністрації, позовні вимоги відхилила повністю. Заперечення відповідача-1 зводяться до такого:

- обґрунтовуючи наявність повноважень у робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна приймати рішення про таке вилучення відповідач-1 посилається на План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 1871-р, відповідно до якого відповідальною особою за виконання такого заходу правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна є рада оборони відповідного регіону або військові адміністрації, військове командування. Робоча група утворена розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04.03.2022 № 97, до її складу ввійшли посадові особи органів, які відповідно до вказаного вище Плану підлягають залученню до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, і основним завданням робочої групи було прийняття, зокрема, рішень щодо примусового відчуження майна. А тому робоча група є спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, яке компетентне приймати рішення про відчуження транспортних засобів;

- Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон № 4765-VІ) не покладає обов`язку повідомляти власника майна про розгляд питання щодо відчуження, рівно як і передбачає можливість складання акту без участі особи, у якої відчужується майно. Зміст складеного акту про відчуження транспортного засобу відповідає вимогам Закону № 4765-VІ.

- оцінка майна (транспортного засобу) проведена в порядку, встановленому законодавством про оцінку, і результати визначення вартості майна були надані позивачу;

- за Законом № 4765-VІ повернення майна може мати місце тільки у визначених ним випадках, а тому звернення з позовом є передчасним.

Черкаська районна військова адміністрація Черкаської області (відповідач-2) зазначила, що вилучення транспортного засобу на користь Черкаської районної військової адміністрації здійснено як один із заходів режиму воєнного стану.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18 червня 2024 року працівник (поліцейський) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області відносно водія ОСОБА_1 , яким керував транспортним засобом - автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав протокол про адміністративне правопорушення (серії ААД № 493621), що передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).

Станом на 18 червня 2024 року автомобіль «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 05.11.2016, (далі - транспортний засіб), перебував у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр».

Одночасно Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області було затримано транспортний засіб, і наступного дня - 19.06.2024, передані матеріали (копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 493621, копія акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу) на розгляд робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану (лист від 19.06.2022) для розгляду питання щодо вилучення транспортного засобу для потреб держави.

Одним із керівних актів, що застосовані були Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для направлення матеріалів для розгляду питання щодо вилучення транспортного засобу для потреб держави, є наказ начальника Черкаської обласної військової адміністрації № 2 від 02.03.2022, в редакції наказу № 8 від 26.03.2022, яким доручено Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області у разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння здійснити оформлення матеріалів відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення з одночасним затриманням транспортного засобу на термін не більше 3-х діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

Для розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації № 97 від 04.03.2022 утворена робоча група, до складу якої ввійшли: начальник Черкаського обласного штабу (голова робочої групи), заступник начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальник Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, начальник Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник штабу зони територіальної оборони № 13 - командир військової частини НОМЕР_5 , командир військової частини НОМЕР_6 , заступник начальника управління превентивної діяльності - начальник відділу організації діяльності груп реагування Головного управління Національної поліції в Черкаській області (склад робочої групи остаточно сформовано розпорядженнями Черкаської обласної військової адміністрації № 123 від 26.03.2022 та № 134 від 04.04.2022).

Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Формою такого рішення є протокол, що підлягає погодженню Черкаською обласною військовою адміністрацією.

За результатами розгляду матеріалів, що надійшли від Черкаського районного управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану 20.06.2024 прийнято рішення, що оформлено протоколом № 607 (далі - протокол № 607) щодо здійснення примусового відчуження автомобіля HONDA CR-V, д. н. з. НОМЕР_1 , 2015 р. в., на користь Черкаської районної військової адміністрації.

Пунктом 1.3 Протоколу № 607 ухвалено відчуження майна робочій групі здійснювати шляхом складання акта про примусове відчуження або вилучення майна відповідного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 988). Акт складати в трьох оригінальних примірниках: 1 - робочій групі, 2 - органу, якому передається транспортний засіб, 3 - колишньому власнику (або його законному представнику).

Також, у пункті 1.4. Протоколу № 607 зазначено про необхідність у встановленому чинним законодавством порядку визначити вартість примусово відчуженого майна.

Пунктом 1.5. Протоколу № 607 передбачено обов`язок щодо подання протокольного рішення на погодження Черкаській обласній військовій адміністрації.

Черкаська обласна військова адміністрація погодила протокольне рішення (протокол засідання від 20.06.2024 № 607) щодо здійснення примусового відчуження майна (транспортного засобу) у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану з подальшою передачею відповідно до узгодженого розподілу, прийняте робочою групою (лист № 16839/01/01-58 від 20.06.2024).

20 червня 2024 року складено акт про примусове відчуження або вилучення майна № 207/01/13-13-05 (далі - Акт) про примусове відчуження транспортного засобу HONDA CR-V, д. н. з. НОМЕР_1 , 2015 р. в., на користь Черкаської обласної військової адміністрації.

Акт складений за формою, передбаченою додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 і підписаний членами робочої групи. Акт не містить підпису власника майна або його законного представника.

26 червня 2024 року Черкаська ОВА звернулась до Черкаського НДЕКЦ МВС України щодо визначення середньої ринкової вартості автомобіля HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно з висновком експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.07.2024 № ЕД-19/124- 24/9603-АВ середня ринкова вартість транспортного засобу HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску, станом на 18.06.2024 становила 701040,00 грн.

Копію цього висновку Черкаська обласна військова адміністрація надіслала позивачу (лист з описом вкладення № 1800111652767).

29 липня 2024 року Черкаська районна військова адміністрація Черкаської області видала наказ № 1 про реєстрацію права власності на транспортний засіб HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску за Черкаською районною військовою адміністрацією Черкаської області.

При вирішенні цього спору підлягають застосуванню правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23.

Зокрема, формуючи висновок щодо правових підстав передачі, примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого (пункти 28-52 постанови):

«Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).

Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.

03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;

право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).

За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п`ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).».

Отже, вилучення транспортного засобу у позивача є процедурою реквізиції в умовах воєнного стану відповідно до закону з наступною повною компенсацією вартості майна. Визначення такої вартості здійснюється не в момент вилучення майна, а тому відсутність даних про його вартість під час вилучення не є порушенням процедури вилучення.

Закон № 4765-VI не покладає на орган державної влади та/або військового командування обов`язку повідомляти власника про дату та час розгляду питання щодо вилучення майна.

Закон № 4765-VI визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради (ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI).

Термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно (ст. 1 Закону № 4765-VI).

За Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (ст. 3) військовим командуванням, якому надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:

Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Надаючи відповідь на питання щодо суб`єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 зазначила, що робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, яка утворена розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації № 97 від 04.03.2022, є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства зобов`язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.

У суду відсутні підстави для відступу від цього правового висновку, а тому, автомобіль позивача відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, та поверненню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 у справі № 826/4509/17 та від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 сформувала висновки, відповідно до яких до ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі, укладення договору купівлі продажу.

З огляду на це, оскільки оскаржуване рішення (Протокол № 607) є виконаним і вичерпало свою дію, його скасування є не ефективним способом захисту.

На підставі викладеного, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» у позові до Черкаської обласної військової адміністрації та до Черкаської районної військової адміністрації .

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 19.03.2025.

Суддя С. А. Ковтун