Рішення
від 10.02.2025 по справі 911/3147/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"10" лютого 2025 р. Справа № 911/3147/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Войнарович Ірини Анатоліївни від 27.01.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного закладу вищої освіти Київський міжнародний університет в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія

до ОСОБА_1

про стягнення 30566,87 грн,

за відсутності представників учасників провадження у зв`язку з їх неявкою

встановив:

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.01.2025 задовольнив клопотання Приватного закладу вищої освіти Київський міжнародний університет в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія про залишення позовної заяви поданої ОСОБА_1 про стягнення 30566,87 грн без розгляду та залишив позов без розгляду.

Через підсистему Електронний суд 28.01.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявниця просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн.

Одночасно із заявою про ухвалення додаткового рішення представник заявниці адвокат Руденко К.В. подав також договір № 02/01/25 від 02.01.2025 про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 12.01.2025 та квитанцію про оплату гонорару за правову допомогу по справі № 911/3147/24.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025 призначено заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про ухвалення додаткового рішення до розгляду на 10.02.2025.

05.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного закладу вищої освіти Київський міжнародний університет адвоката Куглова С.С. надійшли пояснення стосовно поданого заявником клопотання про стягнення понесених витрат на правову допомогу, в яких адвокат просив відмовити в задоволенні поданої заяви, обґрунтовуючи вказані пояснення неспівмірністю заявлених витрат сумі позову; не відповідністю зазначених в акті робіт реальному їх наданню в межах даної справи; а також відсутності деталізації стосовно змісту та витраченого часу на підготовку кожного документа та їх вартість.

У судове засідання 10.02.2025 представники учасників провадження у справі № 911/3147/24 не з`явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно.

Представник заявниці просив розглядати клопотання про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника відповідача, про що було вказано в поданій заяві про стягнення судових витрат (п.2).

Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяві.

Зважаючи на те, що неявка представників учасників справи у судове засідання не перешкоджає вирішенню питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснив розгляд заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі за наявними у матеріалах справи доказами та зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частина п`ята статті 130 ГПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду в судах цивільної та господарської юрисдикції.

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.

Отже, господарським процесуальним кодексом передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так у випадку залишення позовної заяви без розгляду.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Згідно з наданою копією Договору про надання правової допомоги № 02/01/25 від 02.01.2025, укладеного громадянкою України Войнарович Іриною Анатолівною (клієнт) та адвокатом Руденко Костянтином Васильовичем (виконавець), сторони цього договору домовилися про таке:

Клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань пов?язаних: з представництвом інтересів та забезпечення захисту у судах всіх інстанцій, в органах Державної виконавчої служби, приватних виконавців, органах нотаріату, правоохоронних органах України (МВС України, з правами, що наданні чинним законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, стороні виконавчого провадження, в тому числі з правом подання та відмови від позову, клопотань, заяв, звернень, запитів, укладання мирової угоди, тощо (Розділ 2 «Предмет договору»).

Як зазначено в Розділі 4 Договору «Гонорар виконавця (адвоката)», гонорар виконавця за надання правової допомоги по справі № 911/3147/24 у Господарському суді Київської області за позовом Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний університет» до Войнарович Ірини Анатоліївни (відповідач) становить 30000, 00грн та включає послуги, перелік яких наведений в абзаці 2 Розділу 4 Договору.

Гонорар виконавця, за послуги що були надані замовнику та не вказані у в даному пункті Договору визначаються сторонами у Актах прийому-передачі наданих послуг (абзац 3 Розділу 4 Договору).

Як засвідчує Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.01.2025 до Договору №02/01/25 про надання правової допомоги, у відповідності до п. 4 умов Договору клієнт сплатив гонорар виконавця (адвоката) за наступні послуги:

·складання відзиву на позовну заяву;

·складання інших процесуальних документів по справі;

·участь у судових засіданнях;

·надання консультацій та роз`яснень чинного законодавства щодо предмета спору;

·складання та подання апеляційної скарги на рішення першої інстанції (у разі необхідності);

·складання та надсилання адвокатського запиту;

·складання заяв, клопотань;

·представництво в органах Державної виконавчої служби, приватних виконавців, органах нотаріату, правоохоронних органах України.

Пунктом 1 та 2 Акту загальна вартість юридичних послуг складає 30000,00 грн без ПДВ. Оплата послуг здійснюється до першого судового засідання (п.3 Акту).

Згідно квитанції № 2267016015 від 12.01.2025 платник Войнарович Ірина Анатоліївна оплатила на рахунок ОСОБА_2 30000,00 грн, де в призначення платежу вказано «згідно дог.про надання правової допомоги № 02/01/25 від 02.01.2025р. оплата гонорару за правову допомогу по справі 911/3147/24».

З аналізу укладеного договору та поданого Акту вбачається, що гонорар сторони визначили у вигляді фіксованого розміру в якості сталої суми за всі види робіт без врахування витраченого часу.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Як вказано в п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Як вказувалось вище, в якості доказів надання послуг з боку виконавця (адвоката Руденко К.В.) клієнту (відповідачці) було надано Договір від 02.01.2025, Акт приймання-передачі від 12.01.2025 та квитанцію про сплату гонорару 30000,00 грн.

При цьому, зважаючи на заперечення з боку позивача стосовно неспівмірності заявлених витрат сумі позову; не відповідності зазначених в акті робіт реальному їх наданню в межах даної справи, а також відсутності деталізації стосовно змісту та витраченого часу на підготовку кожного документа та їх вартість, суд досліджує та надає правову оцінку виконаним роботам, які заявник вказав в акті та зазначає наступне.

В Акті № 1 в колонці «найменування послуг» вказано: - складання відзиву на позовну заяву (пп. 1); - надання консультацій та роз`яснень чинного законодавства щодо предмета спору (пп. 4), тобто заявник зазначив ці послуги, як окремі види виконаних робіт.

Суд зазначає на наступний факт, що послугою з складання відзиву на позовну заяву охоплюється не лише його написання, а і робота з надання консультацій та роз`яснень чинного законодавства щодо предмета спору, яку відповідач вказав як окремо надану послугу. Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

До того ж, складання інших процесуальних документів у справі (пп.2) та складання заяв, клопотань (пп. 7) є тотожними видами послуг та дублюють одна одну. При тому, що у справі жодних документів, які б відповідали зазначеним критеріям відповідачем не складено.

Що стосується поданого документа, який відповідачем оформлено, як заяву свідка та яка подана на виконання ухвали суду від 26.11.2024, то за змістом остання дублює відзив на позовну заяву, оскільки фізична особа Войнарович І.А. не просто є свідком у справі, остання є відповідачкою. Відтак, пояснення викладені окремим документом є додатковою правовою позицією, яка також охоплюється послугою зі складання відзиву.

Стосовно участі в судових засіданнях адвоката - Руденко К.В., який представляв інтереси відповідачки на підставі Ордеру від 11.01.2025 та Свідоцтва по право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, виданого Радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення № 18 від 23.10.2018, то як вбачається з кількості проведених судових засідань, на яких був присутній адвокат, засідань було 2 (два): 13.01.2025 року (початок о 10:45 закінчення 10:54, тобто тривалістю 9 хв.), а також 27.01.2025 (початок о 11:18 закінчення 12:03, тобто тривалістю 45 хв.), де було розглянуто клопотання позивача про залишення позову без розгляду та винесено відповідну ухвалу, якою залишено позовну заяву без розгляду.

Що стосується інших видів послуг, вказаних в Акті приймання-передачі № 1, зокрема, складання та подання апеляційної скарги на рішення першої інстанції (у разі необхідності) (пп.5); складання та надсилання адвокатського запиту (пп.6); складання заяв, клопотань (пп.7); представництво в органах Державної виконавчої служби, приватних виконавців, органах нотаріату, правоохоронних органах України (пп.8), то зазначені послуги з боку адвоката Руденко Костянтина Васильовича клієнту надані взагалі не були, що підтверджує безпідставність їх внесення в Акт приймання-передачі наданих послуг.

Разом з тим, господарський суд відхиляє доводи позивача, викладені у запереченнях на заяву щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу, зокрема, щодо відсутності в описі наданих адвокатом послуг часу щодо тієї чи іншої роботи, оскільки при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу.

Водночас, суд бере до уваги інші твердження позивача стосовно неспівмірності та явної завищеної вартості правової допомоги, заявленої в розмірі 30000,00 грн, яка фактично дорівнює ціні позову, а також не відповідністю зазначених в акті робіт реальному їх наданню в межах даної справи.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має ураховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (відзив на позовну заяву), кількістю засідань (два), суд вважає заявлену суму компенсації витрат в розмірі 30000,00 грн надмірною та завищеною.

Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 3 000 грн (складання відзиву на позовну заяву 2000,00 грн та два судові засідання (500,00 грн+500,00 грн).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про ухвалення додаткового рішення.

2. Стягнути з Приватного закладу вищої освіти Київський міжнародний університет (03179, м. Київ, вул. Львівська, 49, код ЄДРПОУ 21595240) на користь Войнарович Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. Відмовити в решті заявлених вимог про стягнення понесених витрат на правову допомогу.

Додаткова ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін

Дата складання та підписання повного тексту додаткової ухвали 19.03.2025

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення10.02.2025
Оприлюднено20.03.2025
Номер документу125945557
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/3147/24

Рішення від 10.02.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

Ухвала від 30.01.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

Ухвала від 27.01.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

Ухвала від 26.11.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні