Рішення від 19.03.2025 по справі 911/3414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/3414/24

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи

позов Публічного акціоненрного товариства Компанія "Ельба" (08600, м. Васильків, вул. Вололдимирська, 22, код ЄДРПОУ 31826636)

до Державного підприємства "Тхорівський спиртовий завод" (09050, Сквирський р-н., с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, код ЄДРПОУ 00374947)

про стягнення 569060,99 грн збитків у вигляді вартості неповернутого за рішенням суду майна,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Компанія "Ельба" до Державного підприємства "Тхорівський спиртовий завод" про стягнення 569060,99 грн збитків у вигляді вартості неповернутого за рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2012 у справі №3/006-12 майна. У позовній заяві містилось клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 23.12.2024 суд задовольнив вищевказане клопотання позивача, що містилось у позовній заяві, відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача в село Тхорівка Сквирського району Київської області за адресою: вулиця Сквирська, будинок 42. Однак, конверт з відправленням повернуто до суду з довідкою поштового оператора АТ "Укрпошта" від 03.01.2025 про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

Звертаючись до суду позивач просив суд стягнути з відповідача 569060,99 грн майнової шкоди, яка виникла внаслідок завданих збитків у виді вартості неповернутого майна за рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2012 у справі № 3/006-12.

В обґрунтування означених вимог позивач послався на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю компанією "Ельба", правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство Компанія "Ельба" та відповідачем був укладений контракт на переробку давальницької сировини № 01-08-10 від 01.08.2010, відповідно до умов якого відповідачу була передана сировина (концентрат мийний 120/10) у кількості 63961,985 літрів на загальну суму 569060,99 грн. Проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору, не виготовив з цієї сировини концентрат, в зв`язку із чим означеним рішенням суду в справі № 3/006-12 було зобов`язано відповідача повернути позивачу майно.

Водночас, позивач вказує на те, що постановою Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) № 34230591 від 19.05.2020 виконавче провадження щодо виконання рішення суду в справі № 3/006-12 закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та неможливістю виконання рішення суду без участі боржника та при цьому державний виконавець вказує на те, що наказ господарського суду Київської області № 3/006-12 від 25.04.2012 за наслідками закінчення виконавчого провадження не може бути повторно пред`явлений до виконання.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач вказує на те, що внаслідок невиконання зазначеного рішення суду йому заподіяні збитки в розмірі вартості неповернутого майна на суму 569060,99 грн та при цьому доказом вини відповідача, на думку представника позивача є згадувана вище постанова про закінчення виконавчого провадження № 34230591 від 19.05.2020. Разом із цим, позивач зазначає, що в нього відсутній оригінал контракту на переробку давальницької сировини № 01-08-10 від 01.08.2010, проте обставини щодо його укладення, так само як і розмір збитків, були встановлені судом у згаданому вище рішенні від 25.04.2012 у справі № 3/006-12.

Обставини встановлені судом

В силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2012, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі № 3/006-12 за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Ельба" до Державного підприємства "Тхорівський спиртовий завод" про зобов`язання повернути майно було задоволено позов та зобов`язано Державне підприємство "Тхорівський спиртовий завод" повернути Публічному акціонерному товариству компанії "Ельба" 63961,985 літрів концентрату мийного на суму 569060,99 грн. При цьому відповідно до означеного рішення судом були також встановлені наступні обставини.

01.08.2010 між Державним підприємством "Тхорівський спиртовий завод", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю компанією "Ельба", замовником, процесуальним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Ельба", що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було укладено контракт на переробку давальницької сировини № 01-08-10 (далі контракт), відповідно до умов якого замовник на підставі акту приймання-передачі передає виконавцю, в якості давальницької сировини, такі матеріали: меляса (патока бурякова), паливо котельне коксохімічне, етиленгліколь, бітрекс, ізопропіловий спирт, синтанол, ароматизатори, барвники. При цьому замовник несе відповідальність за своєчасну поставку та якість сировини (пункт 1.1. контракту).

Відповідно до пункту 1.2. договору виконавець зобов`язується виготовити з отриманої давальницької сировини "Концентрат та рідини мийні" під ТМ "Арктика".

Давальницька сировина є власністю замовника (пункт 1.3. договору).

Пунктом 3.4. контракту визначено, що виконавець здійснює виготовлення концентрату з давальницької сировини замовника і забезпечує його відвантаження протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної партії сировини.

Згідно з пунктом 8.2. контракту останній набирає чинності після підписання його сторонами з моменту поставки давальницької сировини виконавцю і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання грошових зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

05.08.2010 Державним підприємством "Тхорівський спиртовий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю компанією "Ельба" було внесено зміни до контракту, а саме: пункт 1.1. контракту викладено у наступній редакції: "Замовник на підставі акту приймання-передання передає виконавцю, в якості давальницької сировини, такі матеріали: концентрат мийний 120/10, розчинник багатокомпонентний органічний, флегма, фракція головна, ароматизатори, барвники, пляшки, каністри, вода, ПАВи, плівка, піддони, а також інші компоненти, про що складається акт приймання-передачі. Інші умови контракту залишити без змін.

На виконання умов контракту на переробку давальницької сировини № 01-08-10 від 01.08.2010 позивач передав відповідачеві сировину (концентрат мийний 120/10) у кількості 63961,985 літрів, що підтверджується актом № ЕЛ-00000105 приймання-передачі сировини та матеріалів на суму 224082,77 грн та актом № ЕЛ-00000107 приймання-передачі сировини та матеріалів на суму 344978,22 грн, на загальну суму 569060,99 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем покладених на нього обов`язків у встановлений пунктом 3.4. контракту на переробку давальницької сировини № 01-08-10 від 01.08.2010 строк, позивач, у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимогу від 20.01.2012 за № 41 про повернення переданої за актами приймання-передачі сировини та матеріалів № ЕЛ-00000105 та № ЕЛ-00000107 або її вартість у розмірі 569060,99 грн, проте станом на дату судового засідання від 04.04.2012 у справі № 3/006-12 відповідач на вказану вимогу ніяким чином не прореагував (докази іншого у суду відсутні).

У зв`язку із вищевикладеним, як вже зазначалось вище, суд своїм рішенням від 04.04.2012 у справі № 3/006-12, яке вступило в законну силу, задовольнив позов та зобов`язав відповідача повернути позивачу майно на суму 569060,99 грн, а 25.04.2012 на виконання рішення був виданий наказ.

Так, згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Між тим відповідно до постанови Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження № 34230591 від 19.05.2020 з примусового виконання наказу № 3/006-12 від 25.04.2012, державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у зв`язку з чим 31.03.2020 державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника та керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було постановлено закінчити виконавче провадження.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Збитками відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (неодержані доходи).

В силу частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Нормою частини 2 статті 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20).

Частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Відтак, суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отож, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та наведені судом висновки на позивача покладається обов`язок довести суду згідно зі статтею 74 ГПК України наступне:

по-перше - факт заподіяння йому збитків;

по-друге - наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності) особи, яка завдала збитки;

по-третє - вину заподіювача збитків;

по-четверте - причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками;

по-п`яте - розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань;

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, дійсно, розмір збитків в сумі 569060,99 грн, що становить вартість майна яке відповідач не повернув позивачу відповідно до умов контракту на переробку давальницької сировини № 01-08-10 від 01.08.2010 підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2012 у справі № 3/006-12.

Водночас щодо тверджень позивача про наявність вини відповідача у заподіянні збитків з посиланням на згадувану вище постанову про закінчення виконавчого провадження № 34230591 від 19.05.2020, відповідно до якої державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення відповідачем кримінального правопорушення, оскільки рішення суду не може бути виконано без участі боржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Так, частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 63 зазначеного Закону України у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 статті 63 зазначеного Закону України встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, в силу частини 6 статті 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того факту, що стосовно відповідача був ухвалений відповідний обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та яким встановлено наявність дій чи бездіяльності відповідача, що унеможливили виконання Господарського суду Київської області від 04.04.2012 у справі № 3/006-12.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 34230591 від 19.05.2020 не встановлює вини а також протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, оскільки в ній йдеться про направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а не про факт його вчинення, наявність якого має бути встановлена відповідним органом досудового розслідування та вироком суду.

Суд звертає увагу позивача на те, що до позову не надано матеріалів виконавчого провадження з яких суд міг би встановити факт належного повідомлення виконавцем боржника про наявність виконавчого провадження та факт вчинення виконавцем всіх необхідних дій спрямованих на примусове виконання наказу, а відтак і факт бездіяльності боржника, враховуючи ту обставину, що судове рішення у справі №3/006-12 було постановлене без участі представника відповідача і відомостей про обізнаність останнього з його змістом до суду не подано.

Відтак, позивачем не доведено наявності протиправної поведінки (бездіяльності) та вини відповідача, які є важливими елементами цивільного правопорушення при доведенні збитків, без наявності яких підстави для задоволення відповідного позову про стягнення збитків відсутні.

Також суд критично оцінює твердження позивача про неможливість повернення та втрату відповідачем 63961,985 літрів концентрату мийного 120/10 та що ця обставина є очевидною, оскільки це не доведено належними та допустимим доказами.

Більш того, позивач сам повідомляє суд про те, що майно відповідача було реалізовано Фондом державного майна України в межах процедури приватизації окремого майна ДП «УКРСПИРТ», у зв`язку з чим був укладений договір № 7/21 від 02.04.2021 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту. Відтак позивач, як власник майна, не позбавлений права на подання відповідного негаторного та/або віндикаційного позову з урахуванням, зокрема, приписів глави 29 ЦК України (захист права власності), до особи яка ним заволоділа, якщо майно позивача було включено до переліку майна об`єкта малої приватизації.

Крім цього, позивач не позбавлений права на подання відповідної заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 331 ГПК України.

В контексті зазначеного суд також зауважує, що у випадку одночасного виконання рішення, яке могло б бути постановлене в результаті задоволення цього позову про стягнення збитків та виконання рішення суду від 04.04.2012 у справі № 3/006-12 (зокрема шляхом встановлення чи зміну способу і порядку виконання), відповідач може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення у виді повернення грошового еквіваленту майна в сумі 569060,99 грн, що у свою чергу суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи всі вищевикладені висновки спільно з наведеними нормами слід зазначити, що позивачем не доведено протиправної поведінки (бездіяльності) та вини відповідача, що призвела до неможливості виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2012 у справі № 3/006-12, як і не доведено того, що мала місце втрата майна відповідачем і що така втрата стала наслідком його протиправний дій (бездіяльності) та сталася з вини відповідача, при тому що сам позивач і є власником майна та не позбавлений права на витребування майна у інших осіб, які за твердженням позивача могли набути вказане майно в порядку приватизації. Так само позивач не позбавлений права ініціювати питання щодо зміни способу виконання рішення суду з огляду на обставини, що стали підставою для звернення з даним позовом.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення збитків у повному обсязі враховуючи відсутність елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз