Рішення

від 04.03.2025 по справі 914/2490/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Справа № 914/2490/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл», місто Вінниця

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані», місто Миколаїв, Львівська область

про стягнення 581 806,61 грн.

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» про стягнення 581 806,61 грн основного боргу.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Ухвалою від 20.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025.

Ухвалою суду від 05.02.2025 з урахуванням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№3101/25 від 05.02.2025) відкладено судове засідання на 19.02.2025 на 09:30 год. Відсутнім в судовому засіданні позивачу та відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.02.2025 з урахуванням клопотання представника позивача (вх.№443/25 від 19.02.2025) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з проведенням звірки взаєморозрахунків між сторонами, вжиття відповідачем заходів щодо добровільного погашення заборгованості, застосовуючи принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відклав судове засідання на 04.03.2025 на 09:30 год. Відсутнім в судовому засіданні позивачу та відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 04.03.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 04.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№881/25 від 04.03.2025). У поданій заяві представник позивача зазначив, що станом на 04.03.2025 відповідач частково оплатив заборгованість, у зв`язку з чим залишок суми боргу становить 332 246,35 грн.

04.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№5681/25 від 04.03.2025) про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій на підтвердження проведених відповідачем часткових оплат.

04.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№5532/25 від 04.03.2025), в якому зазначив, що позов підтримує в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 04.03.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 19.02.2025 явка представників сторін в судове засідання 04.03.2025 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Лайнс Рітейл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» було укладено договір поставки №2202/07/27 від 27.07.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставляти (передати у власність замовника)будівельні матеріали (надалі - товар), а замовник зобов`язувався прийняти товар тасплатити за ньогона умовах цього договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існувала заборгованість у розмірі 581 806,61 грн зі сплати основного боргу за поставлений товар.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог (вх.№881/25 від 04.03.2025), позивач просить стягнути з відповідача 332 246,35 грн основного боргу за поставлений товар.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

27.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Лайнс Рітейл» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором замовник/покупець) було укладено договір поставки №2202/07/27 від 27.07.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти (передати у власність замовника)будівельні матеріали (надалі - товар), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, що є додатками до цього договору та його невід`ємною частиною. Замовник зобов`язується прийняти товар тасплатити за ньогона умовах цього договору(надалі -договір).

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару, щопідлягає поставці за цим договором, остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору предметом поставки є товар (будівельні матеріали), зазначений у специфікації та/або видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони домовились, що поставка кожної партії товару, за попередньою домовленістю сторін, може відбуватись як самостійно замовником (самовивіз зі складу постачальника), так ісилами та засобами постачальника, при цьому вартість доставки входить в ціну товару.

Згідно з п.п. 3.3.-3.6. договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною та/або товаро-транспортною накладною. Підписання належним представником замовника видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної засвідчує факт передачі постачальником товару належної кількості таякості. Постачання товару протягом дії даного договору може здійснюватися партіями, увідповідності до потреб замовника. Пункт постачання товару за цим договором визначається замовником у замовленні та попередньо узгоджується сторонами.

Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник зобов`язаний, зокрема, поставити замовнику товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.2. договору замовник зобов`язаний, зокрема, вчасно здійснювати оплату за цим договором в розмірі, на умовах і в порядку, визначених договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених замовнику за цим договором (відповідно до видаткових накладних, товаро-транспортнихнакладних).

Згідно з п.п.5.2.-5.5. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється замовником на підставірахунку в безготівковій формі в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з дня виставлення рахунку. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених замовником за партію товару, на розрахунковий рахунок постачальника.Оплата за товар за попередньою домовленістю сторін може відбуватись, якпередоплатою так і в порядку післяплати при одержані товару замовником.

Відповідно до пункту 5.6. договору у випадку виникнення у замовника заборгованості перед постачальником, останній вправі здійснювати зарахування наступних платежів замовника в рахунок погашення попередньої заборгованості незалежно від вказаного замовником призначення платежу.

Відповідно до пункту 10.1. договору сторони визнають можливість обміну між собою інформацією (документами) за допомогою засобів електронної пошти. Зазначений обмін має юридичні наслідки щодо укладання,зміни і припинення даного договору у випадку подальшого письмового підтвердження сторонами будь якої умови, погодженої за допомогою засобів електронної пошти.

На виконання умов договору поставки в період з 15.09.2023 по 07.12.2023 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» товар на загальну суму 581 806,61 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 15.09.2023 по 07.12.2023 включно не провів, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 581 806,61 грн.

Згідно поданої в порядку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, який станом на 04.03.2025 складає 332 246,35 грн.

Відповідач не заперечив проти наявності основного боргу в сумі 332 246,35 грн зазначеного позивачем у заяві про зменшення (уточнення) позовних вимог.

Таким чином, позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача 332 246,35 грн заборгованості зі сплати основного боргу за поставлений товар за період з 15.09.2023 по 07.12.2023.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» свої зобов`язання по договору поставки виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» товару на загальну суму 581 806,61 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 15.09.2023 по 07.12.2023 включно.

У матеріалах справи відсутні докази наявності зауважень зі сторони відповідача.

Згідно поданої в порядку передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати основного боргу, яка станом на 04.03.2025 складає 332 246,35 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 15.09.2023 по 07.12.2023 включно, в повному обсязі не провів, відтак, згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, станом на дату прийняття рішення (04.03.2025) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки на загальну суму 332 246,35 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 332 246,35 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 332 246,35 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Станом на момент подання позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 581 806,61грн.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» подана до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» 11.10.2024 (документ сформований в підсистемі 11.10.2024).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6 981,68 грн(з врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №92 від 10.10.2024.

Станом на момент прийняття рішення, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 332 246,35 грн.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3 986,96 грн судового збору. Решту суми судового збору (2 994,72 грн) позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», за умови звернення з відповідним клопотанням до суду.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, площа Ринок, будинок 6-8, квартира 2; ідентифікаційний код юридичної особи 41376160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» (21034, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Волошкова, будинок 51а; ідентифікаційний код юридичної особи 44755072) 332 246,35 грн основного боргу та 3 986,96 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

У звязку із перебуванням судді у відпустці 13.03.2025 та 14.03.2025, повне рішення складено 17.03.2025.

СуддяСухович Ю.О.