Рішення

від 12.03.2025 по справі 926/2967/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12 березня 2025 року Справа № 926/2967/24

За позовом Управління освіти Чернівецької міської ради

до Приватного підприємства "Мега-Крокус"

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в сумі 788020,43 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача Филипчук А.В.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в сумі 788020,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з існуванням заборгованості у відповідача перед позивачем між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Приватним підприємством "Мега-Крокус" був укладений Договір №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг. Відповідно до умов вказаного договору відповідач був зобов`язаний виплатити у повному обсязі заборгованість у сумі 705683,23 грн шляхом розстрочення та перерахування щомісяця коштів до 06 грудня 2021 року. Додатковим договором №1 від 22 листопада 2021 року внесено зміни до вищевказаного договору, де зазначено, що сума заборгованості за 2021 рік що підлягає реструктуризації становить 988020,43 грн. Однак, відповідач сплатив лише частково суму заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 200000,00 грн, внаслідок чого заборгував позивачу 788020,43 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2024 року, справу №926/2967/24 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 20 січня 2025 року; повідомити Приватне підприємство "Мега-Крокус" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області; позивачу повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

13 січня 2025 року представник позивача через підсистему Електронний суд подала до суду заяву про долучення документів до матеріалів справи (вх. №138), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 16 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи докази, що долучені до заяви Управління освіти Чернівецької міської ради (вх. 138 від 13 січня 2025 року). Постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 17 лютого 2025 року; повідомити Приватне підприємство "Мега- Крокус" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року постановлено: відкласти розгляд справи по суті на 12 березня 2025 року; повідомити Приватне підприємство "Мега-Крокус" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Представник позивача у судовому засіданні 12 березня 2025 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку належного представника у судове засідання 12 березня 2025 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не подано, причини неявки суду не відомі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду, які доставлялися до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку від 22 листопада 2024 року (ухвала від 22 листопада 2024 року), від 18 грудня 2024 року (ухвала від 16 грудня 2024 року), від 21 січня 2025 року (від 20 січня 2025 року), від 17 лютого 2025 року (ухвала від 17 лютого 2025 року).

Водночас поштова кореспонденція, направлена судом на юридичну адресу відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 59400, Чернівецька область, Заставнівський район, м. Заставна, вул. Довбуша, буд. 7, повернулась до суду з довідками Акціонерного товариства "Укрпошта" з вказаною причиною повернення кореспонденції "Адресат відсутній за вказаною адресою" (ухвала від 07 листопада 2024 року, ухвала від 22 листопада 2024 року, ухвала від 16 грудня 2024 року, ухвала від 17 лютого 2025 року).

Крім іншого, 13 січня 2025 року представником позивача через підсистему Електронний суд подано заяву щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 10 січня 2025 року та квитанцією Акціонерного товариства "Укрпошта".

Також суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт не отримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (пункт 102 вказаних вище Правил).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 07 вересня 2022 року № 910/10569/21, від 19 грудня 2022 року № 910/1730/22, від 01 березня 2023 року № 910/18543/21, від 30 березня 2023 року № 910/2654/22, від 06 червня 2023 року № 922/3604/21, від 09 листопада 2023 року у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), від 21 жовтня 2024 року у справі №914/3445/23.

Також суд неодноразово повідомляв Приватне підприємство "Мега-Крокус" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області і визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

10 серпня 2021 року між Управлінням освіти Чернівецької міської ради (далі кредитор) та Приватним підприємством "Мега-Крокус" (далі боржник) був укладений Договір №1 про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг (далі Договір), відповідно до пункту 1 якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за відшкодування витрат наданих комунальних послуг, що виникла у боржника перед кредитором станом на 10 серпня 2021 року та не погашена, шляхом розстрочення до 06 грудня 2021 року без відстрочення її погашення.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору сума заборгованості за 2021 рік, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 Договору, становить 705683,73 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною. Боржник зобов`язується виплатити у повному обзясі заборгованість шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем в якому укладено Договір, таким чином: до 30 вересня 2021 року 140000,00 грн, до 30 жовтня 2021 року 280000,00 грн, до 06 грудня 2021 року 282683,73 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Договору зобов`язання боржника зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора коштів у строк та сумі, що встановлені в пункті 2.2 на відповідний місяць. У разі коли у боржника існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 2.4 Договору).

Згідно з пунктом 6.2 Договору будь-які зміни до Договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди до нього у письмовій формі. Усі додаткові угоди до Договору є його невід`ємними частинами.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного розрахунку між сторонами. У разі дострокового погашення заборгованості Договір вважається виконаним (пункти 7.1 -7.2 Договору).

22 листопада 2021 року між Управлінням освіти Чернівецької міської ради та Приватним підприємством "Мега-Крокус" було укладено Додатковий договір №1 до Договору №1 про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг від 10 серпня 2021 року про наступне:

1.Внести зміни в пункт 1 Договору №1 від 10 серпня 2021 року та викласти в новій редакції: У порядку та на умовах, визначених Договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за відшкодування витрат наданих комунальних послуг, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01 листопада 2021 року та не погашена, шляхом розстрочення до 31 березня 2022 року без відстрочення її погашення.

2.Внести зміни в пункт 2.1 Договору №1 від 10 серпня 2021 року та викласти в новій редакції: Сума заборгованості за 2021 рік, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 Договору, становить 988020,43 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до Договору та є його невід`ємною частиною.

3.Внести зміни в пункт 2.2 Договору №1 від 10 серпня 2021 року та викласти в новій редакції: Боржник зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем в якому укладено Договір, таким чином: до 30 вересня 2021 року 140000,00 грн, до 30 жовтня 2021 року 280000,00 грн, до 06 грудня 2021 року 285683,73 грн, до 31 січня 2022 року 50000,00 грн.

Договір №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг та Додатковий договір №1 від 22 листопада 2021 року підписані та скріплені печатками сторін.

Доказів розірвання Договору №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг та Додаткового договору №1 від 22 листопада 2021 року або визнання їх недійсними внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.

Управління освіти Чернівецької міської ради як балансоутримувач здійснювало оплату комунальних послуг, які споживали загальноосвітні навчальні заклади Чернівецької міської територіальної громади, у тому числі і комунальні послуги, спожиті відповідачем у відповідних постачальників цих послуг, а саме водопостачання, постання електроенергії, теплопостачання, газопостачання.

Факт надання комунальних послуг відповідачу та заборгованість підтверджується актами звіряння розрахунків, підписаними сторонами.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01 липня 2021 року заборгованість Приватного підприємства Мега-Крокус за надані послуги з теплопостачання, водопостачання, електроенергії та газопостачання за даними позивача складала 2057867,51 грн, а за даними відповідача 1267520,97 грн.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01 листопада 2021 року заборгованість Приватного підприємства Мега-Крокус за надані послуги з теплопостачання, водопостачання, електроенергії та газопостачання за даними позивача складала 2400419,27 грн, а за даними відповідача 1549857,67 грн.

04 квітня 2022 року позивач направив Приватному підприємству "Мега-Крокус" претензію №01-31/705, в якій запропонував відповідачу невідкладно, але не пізніше ніж до 02 травня 2022 року вжити заходів щодо виконання Договорів та сплатити суму заборгованості в розмірі 4380763,43 грн.

У матеріалах справи наявний також розрахунок заборгованості по Приватному підприємству "Мега-Крокус" за спожиті комунальні послуги за 2021 рік, відповідно до якого сума боргу за спожиту електроенергію складає 1645522,87 грн, сума боргу за теплопостачання 1065523,86 грн, сума боргу за водопостачання 80403,62 грн, сума боргу за газопостачання 32550,88 грн.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви Управлінням освіти Чернівецької міської ради заявлено вимогу до відповідача на суму заборгованості згідно Договору про реструктуризацію №1 від 10 серпня 2021 року та Додаткового договору №1 від 22 листопада 2021 року, яка складає 988020,43 грн. До суми реструктуризації боргу не увійшла інша заборгованість за комунальні послуги за 2021 рік.

Згідно з наведеною Управлінням освіти Чернівецької міської ради у позовній заяві інформацією, зобов`язання із забезпечення комунальними послугами за вказаним Договором позивачем було виконано у повному обсязі, однак Приватне підприємство "Мега-Крокус" не повністю розрахувалося за надані комунальні послуги.

Так, відповідачем упродовж вересня-жовтня 2021 року було сплачено кошти в сумі 200000,00 грн, що підтверджується копією Виписки по рахунку Управління освіти Чернівецької міської ради за 30 вересня 2021 року та за 28 жовтня 2021 року.

Доказів розірвання Договору №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Укладаючи Договір № 1 від 10 серпня 2021року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг та Додатковий договір №1 від 22 листопада 2021 року до нього, сторони визначили, що борг відповідача за комунальні послуги становить 988020,43 грн, у зв`язку з чим правовідносини між сторонами з 10 серпня 2021 року регулюються саме згаданим Договором та Додатковим договором до нього.

Внаслідок укладення Договору №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг та Додаткового договору №1 від 22 листопада 2021 року до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію №01-31/705 від 04 квітня 2022 року, в якій запропонував невідкладно, але не пізніше ніж до 02 травня 2022 року вжити заходів щодо виконання Договорів та сплатити суму заборгованості.

Проте, сторони по справі не долучили до матеріалів справи доказів надання відповіді на отриману вимогу, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що відповідач вказану вимогу та свої зобов`язання щодо сплати суми нарахованих витрат за надані комунальні послуги не виконав.

Судом також встановлено, що кінцевим терміном виконання відповідачем зобов`язання є 31 березня 2022 року згідно укладеного Договору №1 від 10 серпня 2021 року про реструктуризацію заборгованості щодо відшкодування витрат наданих комунальних послуг та Додаткового договору №1 від 22 листопада 2021 року до нього. Водночас договір діє до повного розрахунку між сторонами (пункт 7.1 Договору), відтак сторони перебувають у фактичних договірних відносинах.

Як підтверджено матеріалами справи боржником допущено порушення виконання зобов`язання за вищевказаними Договорами.

Як встановлено вище судом кінцевою датою виплати заборгованості є 31 березня 2022 року, таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості та Додаткового договору до нього, наявну в матеріалах справи претензію, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладені вище обставини, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу комунальних послуг, а останнім будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено факт оплати у повному обсязі суми нарахованих витрат за надані комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 788020,43 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів, що спростовують позовні вимоги.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов`язок щодо виплати заборгованості з відшкодування витрат за надані комунальні послуги у повному обсязі настав, вказана заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 9456,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №259 від 14 листопада 2024 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Управління освіти Чернівецької міської ради до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в сумі 788020,43 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мега-Крокус" (59400, Україна, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Довбуша, буд. 7, код 35221117) на користь Управління освіти Чернівецької міської ради (58029, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 176, код 02147345) заборгованість з відшкодування витрат за надані комунальні послуги в сумі 788020,43 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 9456,25 грн.

У судовому засіданні 12 березня 2025 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК