Рішення

від 18.03.2025 по справі 636/11363/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 18.03.2025

Справа № 636/11363/24

Провадження № 2-о/334/91/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александровій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Крициної Юлії Олександрівни, зацікавлена особа: Зміївський відділ державної реєстраціїї актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Крициної Юлії Олександрівни звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області із заявою про встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження заявника та встановлення порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 06.01.2025 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Крициної Юлії Олександрівни, заінтересована особа: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, передано за підсудністю до Ленінського районного суду міста Запоріжжя у відповідності до ч.1 ст.31 ЦПК України.

06.02.2025 року визначено суддю для розгляду справи та передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано особам, які беруть участь у справі. Заінтересованій особі одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Роз`яснено про право на подання протягом десяти днів письмових пояснень на заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник Зміївського відділу державної реєстраціїї актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином. Заяв та клопотань з приводу розгляду справи до суду не подав, правом на подачу письмових пояснень до суду не скористався.

Заявниця та її преддставник у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Через підсистему «Електронний суд» була подана заява про розгляд справи за відсутності заявника та її представника. Просили суд задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі викладених у заяві обставин та доданих письмових доказах.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість наданих суду письмових доказів в межах доводів та вимог заявника, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Висновок суду мотивовано наступним.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч.2 ст.293, ч.2 ст.315 цього Кодексу у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із п.6 ч.1 ст.315 цього Кодексу суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 1 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, згідно якого такі справи належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. 2. для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. 3. встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 7 липня 1995 року «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» питання про встановлення неправильності в актовому записі суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що достовірністю підтверджують заявлену вимогу, суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису та постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Відповідно до пункту 1.1. розділу І внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актовому записі цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Системний аналіз вищевикладених норм ЦПК дає суду підстави для висновку про те, що справам окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, притаманні такі ознаки, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження, конкретна мета встановлення факту, а також його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Тобто, заявник повинен надати докази того, що станом на час розгляду справи встановлення певного факту має юридичне значення для його суб`єктивних матеріальних прав.

Заявниця ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення неправільності запису в актовому запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши місто народження останньої: замість «місто Зміїв (стара назва Готвальд) Харківської області, вказати м.Харків Харківської області, їй необхідно у зв`язку з особистими обставинами.

З огляду на заяву ОСОБА_1 та надані суду письмові докази, суд вважає, що заявником не доведено ту обставину, що від встановлення факту неправільності запису в актовому запису про народження ОСОБА_1 має для неї юридичне значення.

Суть вимог заявника фактично зводиться до того, на момент народження заявниці, батьки останньої мали законне право провести державну реєстрацію народження доньки у відділі ЗАГС міста Харкова, де мало б місце зазначення місця народження дитини - місто Харків.

Однак, зі слів батьків заявниці, батько на той час працював у місті Готвальд (нова назва - Зміїв) та у зв`язку з цим місце проживання батьків було зареєстровано у даному населеному пункті.

Відділом ЗАГС у місті Харкові в усному порядку було відмовлено батькам заявниці у реєстрації народження останньої у відповідному відділі державної реєстрації актів цивільного стану, чим позбавили батьків, а в подальшому й саму заявницю, на відображення у актовому записі про народження фактичного місця народження заявниці - місто Харків, що на думку заявниціпорушило її право на обрання місця державної реєстрації народження дитини та призвело до небажаного та помилкового зазначення місця народження дитини (заявниці) в актовому записі - місто Готвальд (нова назва- Зміїв).

При цьому, суду не надано відповідних письмових доказів, які б підтверджували неможливість одержання або відновлення ним документів, що посвідчують факт, який заявник просить встановити, та неможливість вирішення даного питання в позасудовому порядку, зокрема у відповідному відділі реєстрації актів цивільного стану.

Законодавством України визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін.

За змістом п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Отже, оскарження відмови органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис до суду проводиться у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки судом не встановлено, що органами РАЦС допущено помилки у актовому записі № 253 від 29.11.1988 року про народження заявника.

Керуючись: ст. ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Крициної Юлії Олександрівни, зацікавлена особа: Зміївський відділ державної реєстраціїї актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційномупорядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.