Постанова від 18.03.2025 по справі 644/10819/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року

м. Харків

справа № 641/3180/23

провадження № 22-ц/818/1445/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи Харківська міська рада, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,заінтересовані особиХарківська міськарада,Четверта Харківськаміська державнанотаріальна конторапро встановленняфакту,що маєюридичне значення,за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шовкова Олега Сергійовича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року, у складі судді Маркосян М.В., -

в с т а н о в и в:

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Харківська міська рада, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Харківська міська рада, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шовков Олег Сергійович, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд даної справи в порядку окремого провадження. Судом першої інстанції також проігноровано, що окреме провадження за своєю природою застосовується для створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав. Спору між спадкоємцями не існує, оскільки заявниця є єдиним спадкоємцем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у Польщі померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка є її двоюрідною тіткою. Після її смерті відкрилась спадщина. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 , вона у визначений діючим законодавством строк звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. 23.10.2024 року державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів споріднення з двоюрідною тіткою. Станом на цей час документи які підтверджують те, що ОСОБА_2 приходиться ОСОБА_1 двоюрідною тіткою, а та відповідно їй двоюрідною племінницею, - відсутні. Відповідно заявниця будучи спадкоємцем ОСОБА_2 не може оформити своє право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують їх родинні відносини. У зв`язку з цим звернулась до суду для встановлення факту родинного зв`язку. Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, інших заяв від спадкоємців не надходило, заповіту спадкодавиця не залишила. Будь-яких спорів з приводу спадкового майна заявниця не має, та не передбачає в майбутньому.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з поданої заяви про встановлення юридичного факту, вбачається наявність спору про право, оскільки встановлення такого факту має на меті прийняття спадщини.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Польщі померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка є двоюрідною тіткою заявниці. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири у м. Харкові. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 , вона у визначений діючим законодавством строк звернулась до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. 23.10.2024 року державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів споріднення з двоюрідною тіткою. Станом на цей час документи, які підтверджують те, що ОСОБА_2 приходиться ОСОБА_1 двоюрідною тіткою, а та відповідно їй двоюрідною племінницею, - відсутні. Відповідно заявниця будучи її спадкоємцем не може оформити своє право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують їх родинні відносини. У зв`язку з цим звернулась до суду для встановлення факту родинного зв`язку. Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, інших заяв від спадкоємців не надходило, заповіту спадкодавиця не залишила. Будь-яких спорів з приводу спадкового майна заявниця не має, та не передбачає в майбутньому. Зважаючи на ту обставину, що спадкодавиця померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та таким чином строк для подачі заяви про прийняття спадщини закінчився, зважаючи на те що в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказано, що інших, крім ОСОБА_1 , заяв про прийняття спадщини не надходило, заповіту спадкодавиця не залишила, тому у заявниці не може бути будь-яких спорів про право в майбутньому, та встановлення родинного зв`язку не може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб. Просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , були двоюрідними племінницею та тіткою.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Метою звернення ОСОБА_1 є встановлення факту родинних відносин, необхідних для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням прийняття заявником спадщини у визначений законом строк.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Посилання суду першої інстанції, що даною заявою зачіпаються інтереси інших осіб, а тому суд вважав, що вбачається спір про право, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 у Польщі померла ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

16.09.2024 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

23.10.2024 року державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю доказів споріднення з двоюрідною тіткою.

Під час розгляду справи, суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Так, суд першої інстанції не встановив і в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив, чи є інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , що прийняли спадщину, які оспорюють право ОСОБА_1 на спадщину. Суд не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних державних реєстрів.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним та спростовується матеріалами справи і вимогами закону. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23).

Крім того, колегія суддів зазначає, що положення статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини і при певних обставинах перехід спадщини у власність територіальної громади, у даному випадку наразі є недоцільним, оскільки це стосується випадку, коли спадкоємці відсутні або відмовилися від прийняття спадщини (частина перша). У цій справі спадкоємиця своєчасно подала заяву про прийняття спадщини.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Строк для звернення до суду із заявою Харківською міською радою про визнання спадщини відумерлою станом на час звернення заявника до суду і до теперішнього часу не настав.

За таких обставин висновки суду про наявність спору про право не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Матеріали спадкової справи суд не досліджував. Висновок суду про наявність спору є передчасним.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,379,381 - 384 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ШовковаОлега Сергійовича задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 19.03.2025 року.