Ухвала

від 19.03.2025 по справі 490/1840/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/1840/25

н\п 2-а/490/86/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява подана в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Ткачук Г.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

18.03.2025 року матеріали справи передано судді.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено три вимоги:

1. Скасувати Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за № 624 від 04.10.2024;

2. Закрити провадження відносно ОСОБА_1 на підставі статті 247 КУпАП України за відсутністю складу правопорушення;

3. Закрити виконавче провадження №77427672 від 06.03.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн та виконавчого збору в розмірі 5100,00 грн.

Таким чином, позивачем в позовній заяві об`єднані дві вимоги з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (перша та друга вимоги) та вимога пов`язана з оскарженням рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів (третя вимога).

Так, пунктом 1 частини 1 статті 20 ЦПК України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином вимоги про скасування Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за № 624 від 04.10.2024 та закриття провадження відносно ОСОБА_1 на підставі статті 247 КУпАП України за відсутністю складу правопорушення, підсудні Центральному районом суду міста Миколаєва, як адміністративному суду.

Натомість в частині 2 статті 20 КАС України встановлено, що Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

При цьому, частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 статті 287 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Таким чином, місцевим загальним судом як адміністративним судом розглядаються адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, виключно щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви виконавче провадження №77427672 від 06.03.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн та виконавчого збору в розмірі 5100,00 грн., про закриття якого заявлено вимогу позивачем, було відкрито на виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за № 624 від 04.10.2024, а не рішення ухваленого місцевим загальним судом як адміністративним судом, а тому вказана вимога не підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, як адміністративному суду.

Натомість, вказана вимога щодо закриття виконавчого провадження №77427672 від 06.03.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн та виконавчого збору в розмірі 5100,00 грн., підсудна окружному адміністративному суду.

За такого, позивачем заявлено в одній позовній заяві вимоги, які хоча і пов`язані між собою, але підсудні різним адміністративним судам.

Статтею 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому, частинами 1 та 3 статті 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору Центральний районний суд міста Миколаєва не може вважатись «судом, установленим законом» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вимог КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним судом.

Оскільки, КАС України не містить норм, що регулюють питання передачі на розгляд до належного суду справ у разі порушення правил предметної підсудності, згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у такому випадку підлягає застосуванню аналогія закону, а саме, підлягають застосуванню положення п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративну справу необхідно передати на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 2 ст.30 КАС України).

Керуючись статтями 7, 20, 21, 29, 243 КАС України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу №490/1840/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передати на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.В. Саламатін