Рішення

від 17.03.2025 по справі 200/217/25

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року Справа№200/217/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому з урахуванням уточнених позовиних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008655 від 20 вересня 2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 вересня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 29.10.2004 року, з 01.11.2004 по 28.11.2004 та з 03.12.2004 по 31.07.2009 року, до пільгового стажу періоди роботи з 17.10.2005 по 31.07.2009 року та з 01.02.2021 по 19.07.2021 року, до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.04.2022 по 31.05.2022 року, з 01.07.2022 по 31.05.2023 року та з 01.07.2024 по 10.09.2024 року;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.09.2024 року позивач звернулась до установи ПФУ із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Рішенням від 14.12.2023 року № 057250005580 відповідач відмовив в призначенні пенсії через відсутність необхідного, на думку відповідача, страхового та пільгового стажу, і віку.

А саме, в оскаржуваному рішенні відповідач вказує про наявність у позивачки 22 років 01 місяців 12 днів страхового стажу та пільгового стажу за Списком 2 08 років 05 місяців 12 днів, при цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового та пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів роботи в територіальній виборчій комісії з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату і сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, з форми РС -право вбачається, що відповідач, крім періодів, вказаних в оскаржуваному рішенні як таких, які він не зараховує до пільгового стажу Списком -2 додатково не зараховує періоди роботи з 17.10.2005 по 31.07.2009 в якості пробовідбірника з 01.02.2021 по 19.07.2021 року та з 01.07.2024 по 10.09.2024 року.

Позивач наголошує, що досяг 50 років, що є достатнім для виходу на пенсію відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, а також має необхідну кількість стажу; просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

24.01.2025 року відповідач надав відзив по справі, згідно змісту якого зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на підприємстві ВАТ «ЦЗФ Жовтнева» з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів роботи в територіальній виборчій комісії з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату і сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи на посаді пробовідбірника дільниці контролю якості на підприємстві ВП «ЦФЗ Октябрська» ТОВ «Укрвуглезбагачення ГРУП» з 01.02.2021 по 19.07.2021, оскільки пільгова довідка відповідно до додатка 5 Порядку № 637 для розгляду не надавалась.

Згідно даних спеціального стажу реєстру застрахованих осіб за період 01.02.2021 31.03.2021 відсутні дані про проведену атестацію на відповідному робочому місці, період з 01.04.2021 по 19.07.2021 в відомостях по спеціальному стажу відсутній.

Періоди роботи з 01.08.2009 по 17.04.2011 на посаді контролера продукції збагачення та з 18.04.2011 по 19.07.2021 на посаді майстра відділу технічного контролю на підприємстві ТОВ «Вуглехімічна лабораторія» зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно довідки від 12.07.2024 № 1116- 335/2024 у повному обсязі.

Періоди роботи на посаді контролера продукції збагачення на підприємстві АТ «Жовтнева ЦЗФ» (ЄДРПОУ 00176549) з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023, з 01.07.2024 по 10.09.2024 не зараховано до страхового та пільгового стажу за Списком № 2, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату і сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підтсаві вказаного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 20.09.2024 прийнято рішення № 057350008655 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років, відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років та пільгового стажу роботи за Списком № 2 - 10 років.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

13.09.2024 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно трудової книжки (в частині спірного періоду) позивач працювала:

з 28.06.1994 по 31.05.1995 «машиніст конвеєра», що також підтверджується довідкою від 10.09.2024 № 386 (11 місяців 03 дні);

з 01.06.1995 по 17.10.2005 «машиніст компрессорних установок»

з 17.10.2005 по 31.07.2009 «пробовідбірник», що також підтверджується довідкою від 10.09.2024 № 386 (03 роки 09 місяців 14 днів);

з 01.08.2009 по 17.04.2011 «контролер продукції збагачення», що також підтверджується довідкою від 12.07.2024 № 1116- 335/2024 (01 рік 08 місяці 17 днів);

з 18.04.2011 по 31.05.2013 «майстром відділу технічного контролю», що також підтверджується довідкою 12.07.2024 № 1116- 335/2024 (02 роки 01 місяць 13 днів);

з 01.06.2013 по 16.02.2015 «контролер продукції збагачення», що також підтверджується довідкою від 10.09.2024 № 386 ( (01 рік 08 місяці 15 днів);

з 22.12.2020 по 31.01.2021 «пробовідбірник», що також підтверджується довідкою від 10.09.2024 № 386 ( (01 місяць 09 днів);

з 01.02.2021 по 19.07.2021 «пробовідбірник»;

з 20.07.2021 по 30.10.2021 «пробовідбірник», що також підтверджується довідкою від 10.09.2024 № 386 ( 03 місяці 10 днів).

Рішенням № 057350008945 від 20 вересня 2024 року відповідач відмовив в призначенні пенсії.

В оскаржуваному рішенні відповідач визнає наявність у позивачки 22 років 01 місяців 12 днів страхового стажу та пільгового стажу за Списком 2 08 років 05 місяців 12 днів, при цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового та пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів роботи в територіальній виборчій комісії з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату і сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи в якості машиніста компресорних установок з 01.06.1995 по 31.07.2009, оскільки посада машиніста компресорних установок відсутня в переліках посад Про результати атестації робочих місць за умовами праці від 21.12.1994 № 346, від 21.12.1999 № 462, від 21.12.2004 № 680.

До пільгового стажу зараховано роботи за Списком № 2 в якості контролера продукції збагачення з 01.08.2009 по 17.04.2011, в якості майстра відділу технічного контролю з 18.04.2011 по 31.05.2013 в ТОВ Вуглехімічна лабораторія обчислено згідно довідки від 12.07.2024 № 1116-335/2024 у повному обсязі.

До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи в якості машиніста конвеєра з 28.06.1994 по 31.05.1995, в якості контролера продукції збагачення з 01.06.2013 по 16.02.2015, в якості пробовідбірника з 22.12.2020 по 31.01.2021, з 20.07.2021 по 30.10.2021, в якості контролера продукції збагачення з 01.11.2021 по 31.03.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.06.2023 по 30.06.2024 на АТ Жовтнева ЦЗФ згідно довідки від 10.09.2024 № 386.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що пенсія за віком - це свого роду державний депозит (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд зазначає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на пенсії за віком на пільгових умовах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 норми Закону № 1788-ХІІ були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-ХІІ на момент виникнення спірних правовідносин. Отже, при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 орган ПФУ повинен був розглянути заяву позивача про призначення пенсії за Законом №1788.

Щодо страхового стажу позивача.

Як вже було зазначено вище, період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів роботи в територіальній виборчій комісії з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023 не зараховано до страхового стажу оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату і сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. П

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд доходить висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивачки, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

На підставі зазначеного суд вважає, що періоди з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів роботи в територіальній виборчій комісії з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023 підлягають врахуванню до страхового стажу.

Крім цього, відсутність інформації щодо нарахованої заробітної плати також не є підставою для неврахування вказаного періоду до страхового стажу.

Щодо періоду роботи в якості машиніста компресорних установок з 01.06.1995 по 31.07.2009, який не зараховано до пільгового стажу оскільки посада машиніста компресорних установок відсутня в переліках посад Про результати атестації робочих місць за умовами праці від 21.12.1994 № 346, від 21.12.1999 № 462, від 21.12.2004 № 680.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації, а також формулювання наказів про проведення атестації робочих місць не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Аналогічний правовий висновок зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

Відтак, враховуючи, що спірне рішення інших мотивувань не містить, період з 01.06.1995 по 31.07.2009 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки з приводу належності періодів з 01.01.2004 по 31.07.2009 (за виключенням періодів з 30.10.2004 по 31.10.2004, з 29.11.2004 по 02.12.2004), з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.07.2022 по 31.05.2023 до страхового стажу та періоду з 01.06.1995 по 31.07.2009 до пільгового стажу за Списком № 2, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350008655 від 20 вересня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди підлягають врахуванню до страхового та пільгового стажу відповідно.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодоможливого втручання в охоронювані Конвенцією таКонституцією Україниправа та свободи цієї особи.

Згідно з ч. 4ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

Суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача зарахувати певні періоди, про які йдеться в позові, до відповідного пільгового стажу та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного пільгового стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого не зарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.

Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято оскаржене рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 057350008655 від 20 вересня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 року про призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 968 (дев*ятсот шістдесят вісім) грн. 96коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя В.В. Стойка