Рішення

від 10.03.2025 по справі 280/11257/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2025 року Справа № 280/11257/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.

за участю секретаря судового засідання Коробова В.О.

представника позивача - Боровицької Л.О.

представника відповідача Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ю-ГАЗ (далі позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.09.2024 року №831/32-00-07-03-19 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 224 437,50 грн та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у розмірі 897 750,00 грн у повному обсязі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків документально підтверджені сплачені судові витрати за подання адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини. Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача та встановлено завищення податкового кредиту за травень 2024 року під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РАНОК 2017» (код ЄДРПОУ 41728161), що призвело до завищення суми та підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2024 року на суму ПДВ 897750,00 грн. З даним висновком позивач не погоджується та зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується договорами поставки та первинними документами. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

10.12.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11257/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.12.2024.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 16.12.2024 вх. № 58172 посилається на те, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки було досліджено надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам між підприємствами, в результаті чого встановлено порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «РАНОК 2017» (код ЄДРПОУ 41728161). В результаті перевірки встановлено завищення позивачем за травень 2024 року суми податкового кредиту на 897750,00 грн. Такий висновок було зроблено на підставі наступних встановлених обставин.

По-перше, надані до перевірки первинні документи, які підтверджують формування податкового кредиту, не відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема надані позивачем видаткові накладні не містять П.І.Б. особи, яка отримала відповідний товар.

По-друге, товарно-транспортні накладні, згідно яких здійснювалась поставка товару, містять суттєві розбіжності з видатковими накладними в частині кількості відвантаженого товару. Так, ТОВ «РАНОК 2017» було відвантажено 791,91 т. кукурудзи, а за підписом і печаткою фахівців ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» було прийнято 1030,64 т кукурудзи.

По-третє, ТОВ «РАНОК 2017» згідно звітності, поданої до Держстату, у 2023 році було зібрано врожай кукурудзи у кількості 1 248,32 т. За період 2021 2024 років не встановлено придбання підприємством кукурудзи. Отже, аналіз податкових накладних дає підстави вважати, що з 12.03.2024 ТОВ «РАНОК 2017» було безпідставно виписано податкові накладні на продаж неіснуючої кукурудзи у кількості 12 128,29 т, з них починаючи з 17.06.2024 контролюючим органом було зупинено реєстрацію податкових

накладних на продаж 728,85 т кукурудзи.

По-четверте, позивач не надав до перевірки договорів аутстафінгу. Тому, відсутнє підтвердження права на не відображення відповідних виплат підприємствами-контрагентами особам, які додатково могли бути залучені до виконання господарських операцій.

По-п`яте, згідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач фігурує в таких кримінальних провадженнях, а саме у справах: №№ 991/2474/23, 757/3281/13-к, 757/21863/18-к, 757/11696/14-к, 757/11698/14-к, 757/21758/18-к, 757/6411/14-к, 757/6412/14-к, 757/21776/18-к, 757/21840/18-к, 757/21762/18-к, 757/59891/17-к, 522/15054/16-к, а ТОВ «РАНОК 2017» в кримінальних провадженнях: №№ 201/12026/20, 757/42663/18-к, 201/11790/20, 201/12027/20, 201/11045/20, 757/37445/18-к.

Ухвалою суду від 16.12.2024 забезпечено участь представника відповідача у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції.

23.12.2024 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 15.01.2025.

23.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що фігурування в кримінальних провадженнях не пояснює яке відношення такі судові справи мають до предмета доказування в цій справі. Всі інші аргументи відповідача повторюють викладене ним в Акті податкової перевірки, незгода з якими детально викладена позивачем в адміністративному позові. Звертає увагу суду на те, що придбана партія кукурудзи у ТОВ «РАНОК 2017» в травні 2024 року була частково експортована позивачем по зовнішньоекономічному контракту №FC-080424 від 08.04.2024, укладеним з UCCLEARING-FZCO, до Іспанії, Туреччини та Іраку відповідно до митних декларацій ЕК 10 ДР № 24UA500090005028U8 від 08.05.2024, № 24UA500090004559U3 від 26.04.2024, № 24UA500090005228U2 від 15.05.2024. Інша частина зазначеної партії кукурудзи на митній території України іншим операторам зернового ринку, докази зазначеного будуть надані в межах підготовчого провадження у даній справі.

Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.01.2025 забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції.

14.01.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно наданої позивачем відповіді на відзив від 23.12.2024. Наполягає на тому, що ТТН є документом, який призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та є обов`язковим для надання відповідними підприємствами щодо підтвердження відповідних господарських взаємовідносин. Зазначає, що реєстрацію виписаних ТОВ «РАНОК 2017» податкових накладних на адресу ТОВ «Ю-ГАЗ» у травні 2024 року було зупинено, а тому вони не підтверджені реально вчиненою господарською операцією.

14.01.2025 представником позивача було заперечено проти наведених відповідачем доводів у додаткових поясненнях та надав додаткові письмові докази на підтвердження реалізації ним придбаної партії кукурудзи у ТОВ «РАНОК 2017» в травні 2024 року, а саме: копія договору поставки № 187-П від 08.05.2024; копія специфікації № 1 до договору № 187-П від 08.05.2024; копія акту прийому передачі № 08-05 від 08.05.2024; копія видаткової накладної № 12003 від 08.05.2024.

15.01.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.02.2025.

29.01.2025 представником позивача на спростування позиції відповідача надано суду додаткові письмові докази та коментарі до них.

03.02.2025 представником відповідача заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі.

04.02.2025 представником позивача надано суду письмові заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 04.02.2025 представники сторін підтримали свою позицію стосовно заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі.

04.02.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. У задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі відмовлено.

04.02.2025 оприлюднено повний текст ухвали з питань закриття провадження у справі.

04.02.2025 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.02.2025.

18.02.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні до 10.03.2025.

10.03.2025 представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких наведено практику Верховного суду в постановах від 12.02.2025 по справі №240/8787/23, від 13.02.2025 по справі №520/24195/21, від 12.02.2025 по справі № 810/3405/18, від 05.02.2025 по справі № 822/1856/17, від 29.01.2025 по справі № 804/4134/18, від 15.01.2025 по справі № 804/11314/15.

У судовому засіданні 10.03.2025 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

10.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.

На підставі повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.07.2024 №76/32-00-07-04-13 та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.07.2024 №149-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ю-ГАЗ» було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ю-ГАЗ» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року від 19.06.2024 №9167752129.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 30.07.2024 №718/32-00-07-03-14/30194498, яким встановлено порушення пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, з урахуванням норм п.44.1 ст.44 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі ПК України), внаслідок якого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року) на суму 897 750 гривень.

ТОВ «Ю-ГАЗ» не погодившись з висновками акта перевірки від 30.07.2024 №718/32-00-07-03-14/30194498 подало до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення до акта перевірки №3326 від 21.08.2024.

13.09.2024 на адресу ТОВ «Ю-ГАЗ» від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшла відповідь № 831/32-00-07-03-19 від 09.09.2024 на заперечення до акта перевірки, якою в задоволенні заперечень платника податку було відмовлено.

13.09.2024 на адресу ТОВ «Ю-ГАЗ» надійшло податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 №831/32-00-07-03-19, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у розмірі 897 750,00 грн та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 224 437,50 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 09.09.2024 №831/32-00-07-03-19 протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України зі змінами та доповненнями: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

У контексті спірних правовідносин судом враховуються такі правові висновки Верховного Суду:

- господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (постанова від 06.02.2018 у справі № К/9901/5042/17);

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкової звітності та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова від 04.06.2020 у справі № 340/422/19);

- наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами (постанови від 27.02.2020 у справах № 813/7081/14, № 814/120/15, від 03.10.2019 у справі № 813/4079/15, від 10.09.2019 у справі № 814/2412/17);

- фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (постанова від 06.02.2018 у справі № 821/589/17).

Судом проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами.

Між ТОВ «Ю-ГАЗ» (як покупцем) та ТОВ «РАНОК 2017» (як постачальником) укладено договори поставки кукурудзи 3-го класу українського походження врожаю 2023 року:

- №П-170424/1 від 17.04.2024, додаткові угоди №1 від 22.04.2024, №2 від 22.04.2024 (товару у кількості 250 т +/- 10%);

- №П-170424/1 від 22.04.2024, додаткову угоду № 1 від 30.04.2024 (товару у кількості 231,380 т +/- 10%);

- №П-220424/2 від 22.04.2024, додаткову угоду № 1 від 30.04.2024 (товару у кількості 250 т +/- 10%);

- №П-290424/1 від 29.04.2024 додаткову угоду № 1 від 05.05.2024 (товару у кількості 200 т +/- 10%);

- №П-020524/1 від 02.05.2024 (товару у кількості 300 т +/- 10%).

За договором №П-170424/1 від 17.04.2024 сформовано видаткові накладні:

№ 355 від 21 квітня 2024 року (товару у кількості 40,2 т на суму 275369,91 грн з ПДВ);

№ 357 від 23 квітня 2024 року (товару у кількості 206,8 т на суму 1416579,55 грн з ПДВ).

За договором №П-170424/1 від 22.04.2024 сформовано видаткові накладні:

№ 374 від 27 квітня 2024 року (товару у кількості 51,58 т на суму 361059,95 грн з ПДВ);

№ 380 від 28 квітня 2024 року (товару у кількості 79,22 т на суму 554539,92 грн з ПДВ);

№ 397 від 04 травня 2024 року (товару у кількості 40,92 т на суму 286438,96 грн з ПДВ);

№ 398 від 05 травня 2024 року (товару у кількості 38,54 т на суму 269779,96 грн з ПДВ);

За договором №П-290424/1 від 29.04.2024 сформовано видаткові накладні:

№ 385 від 01 травня 2024 року (товару у кількості 193,38 т на суму 1392336, 12 грн з ПДВ);

№ 399 від 04 травня 2024 року (товару у кількості 38 т на суму 273600,02 грн з ПДВ);

За договором №П-020524/1 від 02.05.2024 сформовано видаткову накладну № 407 від 08 травня 2024 року (товару у кількості 311,82 т на суму 2 276286,44 грн з ПДВ).

В акті від 30.07.2024 №718/32-00-07-03-14/30194498 зазначено, що видаткові накладні підписані невстановленою особою з боку ТОВ «Ю-ГАЗ», без зазначення П.І.Б. та номеру і дати довіреності.

З приводу зазначених обставин суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05 травня 2023 по справі №1340/5998/18, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов`язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій. Дійсно, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14.

Судом встановлено, що у всіх наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, такий недолік має системний характер.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 наголосили на необхідності аналізу усіх обставин справи у сукупності. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Факт оплати товару згідно укладених Договорів поставки підтверджено платіжними дорученнями: № 620 від 25.04.2024; № 621 від 25.04.2024; № 622 від 25.04.2024; № 623 від 25.04.2024; № 832 від 21.05.2024; № 833 від 21.05.2024; № 679 від 01.05.2024; № 680 від 01.05.2024; № 681 від 01.05.2024; № 682 від 01.05.2024; № 683 від 01.05.2024; № 684 від 01.05.2024; № 676 від 09.05.2024; № 677 від 09.05.2024; № 764 від 09.05.2024.

Загальна сума, яку було сплачено позивачем з Договорами поставки склала 7310251,80 грн, з них 897750,23 грн ПДВ.

Заперечень щодо достовірності фактичної оплати відповідач не надавав.

Транспортування товару, відповідно до умов договорів здійснювалось за рахунок ТОВ «РАНОК 2017» на склад покупця, що підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (далі ТТН): № 0037 від 20.04.2024; № 11 від 20.04.2024; № 122 від 21.04.2024; № 123 від 21.04.2024; № 3035 від 21.04.2024; № 101 від 21.04.2024; № 102 від 21.04.2024; № 266 від 03.04.2024; № 212 від 30.04.2024; № 2556 від 29.04.2024; № 2065 від 27.04.2024; № 63 від 27.04.2024.

В акті від 30.07.2024 №718/32-00-07-03-14/30194498 встановлено відмінність в ТТН між кількістю навантаженого та розвантаженого товару у місті призначення. В загальній кількості ТОВ «РАНОК 2017» навантажив 791,91 т, а ТОВ «Ю-ГАЗ» прийнято 1030,64 т кукурудзи.

Відповідач ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача, з огляду на те, що у товарно-транспортних накладних наявні неточності (розбіжності). Суд не погоджується із зазначеними доводами та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товаротранспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують твердження відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 27.11.2018 у справі №826/11629/16, від 12.04.2019 у справі №821/474/16, від 25.02.2020 у справі №826/4914/16.

Крім того, аналіз ТТН дає підстави зробити висновок, що позивачем прийнято товар у кількості, визначеній в Договорах поставки та видаткових накладних. Позивач не може нести відповідальність за відомості, які було внесені іншими особами.

На виконання положень ст.ст. 198, 200, 201 ПК України, які надають правові підстави для формування податкового кредиту, позивачем сформовано податкові накладні: № 356 від 21 квітня 2024 року; № 358 від 23 квітня 2024 року; № 375 від 27 квітня 2024 року; № 381 від 28 квітня 2024 року; № 382 від 29 квітня 2024 року; № 386 від 01 травня 2024 року; № 393 від 04 травня 2024 року; № 395 від 04 травня 2024 року; № 394 від 05 травня 2024 року; № 408 від 08 травня 2024 року.

Щодо посилання податкового органу про наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують позивач та ТОВ «РАНОК 2017», суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 №420/20757/21 зазначив: «п.81, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності».

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Стосовно вироку Вищого антикорупційного суду від 07.04.2023 по справі № 991/2474/23, в якому фігурує позивач, суд зазначає наступне.

Справа стосувалась обвинуваченої посадової особи - начальника відділу складського обліку палива управління обліку нафтопродуктів та складського господарства філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», яка обвинувачувалась за фактом зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб з використанням свого службового становища всупереч інтересам АТ «Українська залізниця», що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

ТОВ «ЮГ - ГАЗ» (ЄДРПОУ 30194498) фігурує у даній справі як один із постачальників природного газу, на користь якого зазначена посадова особа здійснювала закупівлю природного газу за вищими від ринкових цінами.

Вищим антикорупційним судом в рамках справи встановлено, що посадовою особою АТ «Укрзалізниця» з метою одержання неправомірної вигоди, зокрема для ТОВ «Юг-Газ», в період з 2016 по 2020 рік не проведено тендерні конкурсні торги на закупівлю природного газу, прийнято комерційну пропозицію за ціною, яка є вищою за ринкову та ігноровано пропозиції інших підприємств, які пропонували нижчу ціну.

За таких обставин, зазначений вирок не дає підстави вважати, що позивачем провадилась фіктивне підприємство, оскільки зазначені у вироку відносини були реальні, в результаті яких на рахунки ТОВ «Юг-Газ» у період часу з 09.12.2016 по 20.02.2020 було здійснено оплату за надання послуг з поставки природного газу АТ «Укрзалізниця» на суму 998 971 369,73 грн з ПДВ.

Крім того, згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В свою чергу, вирок Вищого антикорупційного суду від 07.04.2023 по справі № 991/2474/23 не містить обвинувачень щодо фіктивної підприємницької діяльності або підробку документів, які б стосувались позивача, тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Стосовно посилання відповідача на неможливість встановлення реального джерела походження товару за податковою інформацією, які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зокрема слід звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, де в пункті 97 суд зазначив, що спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Отже, позиція відповідача про те, що позивачем придбано товари/послуги (роботи) з метою зменшення бази оподаткування з ПДВ та здійснено документальне оформлення господарських операцій без фактичного руху активів, не підтверджена належними та допустимими доказами та спростовується документами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 101-102 вказала, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19, від 28 листопада 2023 року у справі №400/2320/21.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси (чисельність працівників є недостатньою для проведення задекларованих обсягів фінансово-господарських операцій, інформація про залучення стороннього трудового ресурсу відсутня, у ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання товарів у третіх осіб), не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Суд зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства контролюючий орган наділений широким колом прав та повноважень для здійснення податкового контролю платників податків та визначення їх добросовісності, однак в повній мірі відповідач своїми права та повноваженнями не скористався.

Відповідно до п.112.1 та п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

З аналізу вищенаведеного слідує, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

При цьому, обов`язок доведення вини ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Так, на підтвердження наведеного висновку відповідач не надав доказів того, що договори укладені позивачем, були удаваними, укладеними цілеспрямовано та з єдиною метою отримання виключно відшкодування ПДВ та/або формування податкового кредиту з ПДВ, тобто без мети отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт (послуг).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.09.2024 №831/32-00-07-03-19 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 224 437,50 грн та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у розмірі 897 750,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 16832,81 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, оф. 24; код ЄДРПОУ 30194498) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57; код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №831/32-00-07-03-19 від 09.09.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 224 437,50 грн та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у розмірі 897 750,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір у розмірі 16832,81 грн (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 81 копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 19.03.2025.

Суддя М.С. Лазаренко